Ухвала суду № 126565826, 14.04.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/1256/23

провадження №1-в/624/10/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника органу пробації ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області подання Берестинського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чапаєве, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого Кегичівським районним судом Харківської області від 08.07.2024 за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 років обмеження волі, із застосуванням ст. 75 К України зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання,

в с т а н о в и в :

04 квітня 2025 року до Кегичівського районного суду Харківської області надійшло подання Берестинського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 08.07.2024 покарання за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 років обмеження волі.

Подання обґрунтоване тим, що органом пробації під час здійснення нагляду за засудженим ОСОБА_5 встановлено, що протягом іспитового строку, останній систематично порушував обов`язок передбачений п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме допускав неявки на реєстрацію без поважних причин. Першу неявку на реєстрацію було допущено 20.08.2024. Органом пробації був здійснений виклик засудженого 21.08.2024 з метою встановлення причин неявки засудженого. Другу неявку на реєстрацію було допущено 03.09.2024. ОСОБА_5 з`явився до органу пробації 06.09.2024 для дачі роз`яснень. Засуджений надав письмові пояснення, згідно яких, обидві неявки на реєстрацію допущені з причини того, що він доглядав за хворим членом родини, однак догляд був не цілодобовий і фактично засуджений мав можливість і час для реєстрації, однак не зробив цього. В результаті даного порушення, засудженому ОСОБА_5 , 06.09.2024 було винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Не зважаючи на винесене попередження, засуджений ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив та 04.03.2025 втретє допустив неявку на реєстрацію. Неявку ОСОБА_5 пояснив тим, що перебував на роботі в м. Харків, надавши копію наказу про прийняття на роботу від 03.03.2025 №17 та трудового договору про дистанційну роботу без номеру від 03.03.2025 у форматі PDF через месенджер Telegram, на вимогу надати документи оформлені належним чином, ОСОБА_5 відмовився посилаючись на не працюючий офіс. Згідно змісту трудового договору про дистанційну роботу, засуджений працевлаштований на дистанційну роботу, що жодним чином не є перешкодою для здійснення реєстрації, адже така робота не вимагає від засудженого перебування безпосередньо в офісі. Засуджений надав письмові роз`яснення про те, що він не знайшов можливості з`явитись на реєстрацію, оскільки це не співпадало з його робочим графіком, проте зараз засуджений змінив свій графік та може бути присутній на реєстрації, зазначивши, що таке рішення наносить шкоду його здоров`ю, так як йому доводиться не досипати, щоб компонувати роботу та реєстрацію. Копія наказу про прийом на роботу та копія трудового договору про дистанційну роботу не містили в собі обов`язкових реквізитів, підписів осіб, печатки підприємства, лише на документах відображались зображення, що імітували накладення КЕП (кваліфікованого електронного підпису) в сервісі «Вчасно.ЕДО» (системи електронного документообігу). Засудженим ОСОБА_5 не було надано всі необхідні складові документу, що підписаний КЕП, тому факт перебування в трудових відносинах неможливо підтвердити. Органом пробації був зроблений запит до вказаного в трудовому договорі підприємства, а саме ТОВ «Джи Фаив Холдинг Укр», з метою визначення достовірності наданих засудженим документів щодо його працевлаштування. Однак, за вказаною в документах адресою представників даного підприємства не було виявлено, лист з запитом повернувся без відповіді. Таким чином вжитими заходами не вдалось встановити достовірність трудового договору та взагалі підтвердити факт працевлаштування засудженого, відсутні поважні причини неявки на реєстрацію, що документально підтверджені. Враховуючи вищевикладене, встановлено, що засуджений ОСОБА_5 систематично порушує обов`язки покладені на нього судом, а саме тричі допустив неявку на реєстрацію без поважної причини. Вказана поведінка засудженого свідчить про невиконання засудженим умов звільнення від відбування покарання з випробуванням та його небажання стати на шлях виправлення.

В судовому засіданні представник органу пробації ОСОБА_4 подання підтримала, просила суд його задовольнити подання і направити засудженого для реального відбування призначеного покарання.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки в судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 надав підтвердження трудових відносин з ТОВ «Джи файв холдинг Укр».

Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що не мав на меті ухилятися від виконання умов звільнення від відбуття покарання, просив не скасовувати звільнення та не направляти його для відбуття покарання. Визнав, що дійсно не з`явився на реєстрацію 04.03.2025. Пояснив суду, що працює у м. Харкові, тому не зміг прибути на реєстрацію у призначений день, це був перший його робочий день. На цей час вже пропрацював місяць, а тому зміг домовитися з роботодавцем, щоб його відпускали для з`явлення на реєстрацію.

Заслухавши пояснення, вивчивши та дослідивши матеріали подання, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

У відповідності до норм КВК України нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Відповідно до ст. 166 КВК України, у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покладеного на нього обов`язку, вчинення адміністративного правопорушення із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда та застосовується письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Письмове попередження не застосовується, якщо покладений обов`язок не був виконаний з поважних причин. У разі ухилення засудженого від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації письмове попередження вважається винесеним, якщо його було направлено поштою за останнім відомим місцем проживання засудженого та отримано підтвердження про його отримання засудженим.

У разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов`язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов`язків без поважних причин.

Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.

Пунктом 10 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно встановити умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і лише після застосування до нього письмово попередження.

При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд зобов`язаний з`ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов`язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 08.07.2024 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 років обмеження волі, із застосуванням ст. 75 К України зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України засудженого зобов`язано: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 було застосовано обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 2 місяці та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.

13.08.2024 ОСОБА_5 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, від нього було відібрано підписку, пояснення та йому було роз`яснено, що він повинен періодично з`являтися для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Засуджений був ознайомлений, що в разі невиконання обов`язків, встановлених КВК, Законом України «Про пробацію», а також покладених на нього судом, або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

ОСОБА_5 був ознайомлений 13.08.2024 з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно з якою зобов`язаний з`являтися до органу пробації 1, 2 та 3 вівторок щомісяця, а з 17.09.2024 кожний 1 вівторок місяця.

Згідно з листком реєстрації ОСОБА_5 не з`явився на реєстрацію 20.08.2024 та 03.09.2024, а також 04.03.2025.

Згідно з пояснення наданого ОСОБА_5 06.09.2024 він не з`явився на реєстрацію 20.08.2024 та 03.09.2024, у зв`язку з тим, що був у хворого дідуся, але фактично мав змогу з`явитися до органу пробації.

У зв`язку з неявкою на реєстрацію засудженого ОСОБА_5 06.09.2024 було письмово попереджено про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов`язків.

Згідно з пояснень ОСОБА_5 від 01.04.2025 він не з`явився на реєстрацію 04.03.2025 через те, що працює в м. Харкові та графік роботи не дав можливості з`явитися до органу пробації. Надав до органу пробації копії наказу про прийняття на роботу та трудового договору про дистанційну роботу.

Згідно з копії наказу ТОВ «Джи файв холдинг Укр» №17 від 03.03.2025 ОСОБА_5 прийнятий на посаду розробника програмного забезпечення 4 категорії з 04.03.2025. Відповідно до копії трудового договору про дистанційну роботу працівнику встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, визначає час його початку та закінчення, встановлює перерву в роботі (п.1.10). Ці документи сформовані в електронному вигляді та підписані електронними підписами з накладенням електронної печатки. Органом пробації ці документи ставилися під сумнів щодо їх достовірності, а саме підписання та скріплення печаткою, однак підтвердження щодо проведення перевірки електронного підписання документів на сайті https://czo.gov.ua/ суду не надано.

Інспектором органу пробації для підтвердження працевлаштування засудженого було надіслано до ТОВ «Джи файв холдинг Укр» запит за зазначеною у відкритому доступі зареєстрованих юридичних осіб адресою у м. Харкові. Однак запит отриманий не був поштове відправлення без вручення було повернуто до органу пробації.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд доходить висновку, що підстави для скасування іспитового строку та направлення для відбуття призначеного судом покарання відсутні.

Сам факт неналежного невиконання обов`язків, покладених на засудженого вироком суду, ще не може бути безумовним свідченням його небажання ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженого для реального відбування покарання.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

У судовому засіданні було встановлено, що засуджений отримує заробітну плату від ТОВ «Джи файв холдинг Укр», тому підстави для сумніву у достовірності наданих копіях наказу про прийняття на роботу та трудового договору у суду відсутні. Призначений для реєстрації день 04.03.2025 був першим робочим днем ОСОБА_5 .

За таких обставин суд не вважає обґрунтованим висновок органу пробації про відсутність поважної причини неявки засудженого 04.03.2025 на реєстрацію.

Отже, систематичність порушень умов відбування покарання ОСОБА_5 , яка передбачає три і більше неявок на реєстрацію, відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення подання стосовно засудженого. Поведінку засудженого не можна розцінювати як грубе порушення умов іспитового строку, а також як невиконання обов`язків, покладених на нього вироком суду, оскільки останній до кримінальної відповідальності не притягався, адміністративних правопорушень не вчиняв, засуджений загалом виконує покладені на нього вироком суду обов`язки, і хоча й допустив неявки на реєстрацію до органу пробації, але зазначені обставини у своїй сукупності, свідчать про його прагнення стати на шлях виправлення та відсутність ознак ухилення засудженого від відбування покарання. В матеріалах справи відсутні докази, які б поза достатнім сумнівом вказували на наявність підстав направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком у даному випадку.

За таких обставинах, за відсутності інших підстав для направлення засудженого для відбування покарання, в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття покарання засудженого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні подання Берестинського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання - відмовити.

Особову справу ОСОБА_5 повернути до органу пробації для подальшого виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня оголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1