Ухвала суду № 126565208, 14.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8568/23

Провадження № 1-кп/344/340/25

У ХВ АЛ А

14 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2025 року продовжено щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17 квітня 2025 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на строк 60 діб, що попередньо вручені обвинуваченим і захисникам. Підтримуючи подані клопотання, мотивував їх наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 вказав, що на даний час обставини, що слугували підставою обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, а тому щодо продовження запобіжного заходу поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника ОСОБА_4 .

Захисник ОСОБА_5 вважав, що прокурором наведено лише абстрактні припущення, а не можливі ризики, передбачені ст.177 КПК України. Посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які посилався прокурор у клопотанні, з тривалістю перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 зменшилися. Просив врахувати, що 03.11.2022 у ОСОБА_7 народився син ОСОБА_8 , на підтвердження чого надав копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 20.09.2024, матір дитини ОСОБА_9 ухиляється від виконання материнських обов`язків, що підтверджується повідомленнями на лінію «102», ТзОВ «Полімер» гарантує працевлаштування ОСОБА_7 , а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати щодо ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника ОСОБА_5 .

Оцінюючи існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає наступне.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дій, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання обвинуваченими їх процесуальних прав та обов`язків. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на учасників кримінального провадження, у тому числі свідків та експертів, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд зважає на процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів та можливість повторного допиту свідка в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, що передбачено ч.14 ст. 352 КПК України.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд враховує, що вказане кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України надійшло до Івано-Франківського міського суду під час розгляду Івано-Франківським міським судом іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.307 КК України, також під час розгляду даного кримінального провадження до Івано-Франківського міського суду надійшло ще одне кримінальне провадження - з обвинувальним актом щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України. Як вбачається з справи «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, у тому числі дані, що характеризують ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, відсутність місця роботи, міцність соціальних зв`язків (наявність на утриманні ОСОБА_7 малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), репутацію обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий (інше кримінальне провадження щодо нього за ч.3 ст.307 КК України на даний час розглядається Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області), та ОСОБА_7 , що раніше судимий вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, який сплачено, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_6 є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України); інкриміновані ОСОБА_7 є особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України) та нетяжким злочином (ч.2 ст.309 КК України), на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладених на них обов`язків. Запобіжні заходи у виді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співмірними і доцільними задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинувачених від суду.

Обставини, що слугували підставою обрання щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою доцільно продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити до 12 червня 2025 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до 12 червня 2025 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_10