Рішення № 1265620, 21.12.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2007 р.

Справа № 3/274-07-8276

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ"

До відповідача: Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

Про: стягнення 40974,81 грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість в розмірі 40974,81 грн. , з яких сума основного боргу складає 38125,25 грн., сума пені 1711,06 грн., сума інфляційних 762,50грн., 3% річних 376 грн.

Відповідач в судові засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав хоча і був повідомлений про дати судових засідань належним чином, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

21 грудня 2005р. на підставі видаткової накладної №444 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ" передало, а Науково-виробнича сільськогосподарська фірма "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийняла товар (етикетку в асортименті) у кількості 204000 штук на загальну суму 17640грн., накладна підписана повноважним представником відповідача у відповідності виданої йому довіреності на отримання матеріальних цінностей. Оплата за фактично отриманий відповідачем товар проведена частково, 08.02.2006р. - на суму 2000 грн., 10.03.2006р. - на суму 3000 грн., 17.03.2007р. - на суму 2000 грн., у цілому - на суму 7000 грн. Отже, сума у розмірі 10640 грн. залишилась не сплаченою.

01 січня 2006 року між Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ" (Виконавець) було укладено Договір на виготовлення поліграфічної продукції № 01/06 (далі за текстом –Договір), згідно якого Замовник доручив, а Виконавець зобов’язався в порядку та на умовах договору надати Замовнику послуги по до друковій підготовці та виготовленню поліграфічної продукції. Послуги по виготовленню поліграфічної продукції згідно заявки вважаються наданими Виконавцем з моменту поставки Виконавцем поліграфічної продукції Замовнику. Оплата за послуги, надані Виконавцем по Договору проводиться Замовником у наступному порядку: 100% вартості послуг на протязі 20 календарних днів з моменту поставки поліграфічної продукції Виконавцем.

У період з 24 березня по 04 грудня 2006року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ" було поставлено, а Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнято поліграфічну продукцію на загальну суму 150481,20грн. Умови договору відповідачем виконано частково, сплачено 130000 грн., сума у розмірі 20481,20 грн. залишилась не сплаченою.

Отже, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 31121,2 грн.

Неналежне виконання зобов’язань Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю обумовило дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ" по зверненню до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми основного боргу в розмірі 31121,2 грн. В частині решти заявлених вимог щодо стягнення суми основного боргу суд відмовляє за недоведеністю.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Згідно умов п.7.1 Договору у випадку недотримання строків визначених у договорі, сторонами сплачується пеня в розмірі 0,5% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені, інфляційних та 3% річних за неналежне виконання зобов’язань відповідачем, вважає його таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

По - перше, суд не виходить за межі заявлених вимог, у тому числі щодо періодів на які заявлено стягнення пені, інфляційних та 3% річних, а лише перевіряє правильність нарахування.

По –друге, щодо зобов’язань, які виникли між сторонами до укладення письмового договору, термін їх настання визначити неможливо, оскільки сторонами письмово це не узгоджено, тому терміном їх настання слід вважати момент письмової вимоги. Так як письмових доказів надіслання позивачем відповідачу письмових вимог з наведених зобов’язань суду не надано, суд відмовляє позивачу в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних що нараховувались ним на суму боргу, що виникла з зобов’язань по сплаті поліграфічної продукції за накладною 21 грудня 2005р. за № 444.

З огляду на вищенаведене, перерахована сума пені складатиме 919,19 грн., 3% річних 202грн., сума інфляційних 409,62 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 409,75грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. покладаються на відповідача та позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (68542, Одеська область, Тарутинський район, с.м.т. Березине, вул. Кірова, 82), р/р 2600718015001 у АБ „Київська Русь”, МФО 324010, код 30295949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство ВІВАТ" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова, 15) р/р 26000054890100 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305653, код 30608848) суму основного боргу в розмірі 31121 (тридцять одна тисяча сто двадцять одна) грн. 20 коп., суму пені у розмірі 919 (дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 19 коп, суму 3% річних у розмірі 202 (двісті дві) грн., суму інфляційних у розмірі 409 (чотириста дев’ять) грн. 62 коп., 326 (триста двадцять шість) грн. 52 коп. державного мита та 94 (дев’яносто чотири) грн. 03 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.