Рішення № 126561491, 10.04.2025, Тетіївський районний суд Київської області

10.04.2025 Провадження по справі № 2/940/217/25

Справа № 940/232/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «Фангарант Груп» звернулось досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором № 60200360627 від 15.07.2024 року у розмірі 6239,88 грн. та понесенихсудових витрату вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.07.2024 року між ФОП ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 60200360627 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. Згідно умов договору відповідачу було передано в оренду на умовах лізингу «Телефон мобільний Realme Note 50 4/128Gb (sky blue)» встановленою вартістю 5248,02 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі. Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше № 2022090201 від 02.09.2022 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» в момент підписання договору 15.07.2024 року. Однак, всупереч умовам договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості 5195,53 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; 1044,35 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.02.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що 15.07.2024 року між ФОП ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 60200360627 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. Відповідно до п. 8.2. договору, порядок отримання товарів (послуг) клієнтом Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу № 15/03-24 від 15.03.2024 року, що є невід`ємною частиною договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua. Згідно з п. 1.4. Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінніст. 634 ЦК України. Підписанням договору клієнт приєднується до Правил, Правила є невід`ємною частиною кожного договору з моменту його укладення ( а. с. 12).

Відповідно до п. 8.2. договору, порядок отримання товарів (послуг) клієнтом Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу № 15/03-24 від 15.03.2024 року, що є невід`ємною частиною договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua.

Згідно з п. 1.4. Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінніст. 634 ЦК України. Підписанням договору клієнт приєднується до Правил, Правила є невід`ємною частиною кожного договору з моменту його укладення.

Згідно умов договору відповідачу було передано в оренду на умовах лізингу «Телефон мобільний Realme Note 50 4/128Gb (sky blue)» встановленою вартістю 5248,02 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі.

Адреса експлуатації товару визначена у договорі: 09841, Київська область, Тетіївський район, село П`ятигори, вул. Шкільна, буд. 1.

Платіж при отриманні товарів становить 1312,01 грн., кількість місячних платежів - 9, розмір місячних платежів: 1-3 місяці 437,33 грн.; 4-9 місяці 647,25 грн.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше № 2022090201 від 02.09.2022 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» в момент підписання договору 15.07.2024 року ( а. с. 13).

Про відступлення прав вимоги за договором відповідач повідомлений в письмовій формі на підставі п. 1.1. договору.

Станом на 14.02.2025 року відповідач не виконав свої зобов`язання за договором.

Заборгованість відповідача по договору становить у розмірі 6239,88 грн., що складається з: 5195,53 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; 1044,35 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору, що підтверджується розрахунком суми заборгованості ( а. с. 41).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорах строк кредит, порушив вимоги ст.530ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно доч.1ст.205ЦК Україниправочин можевчинятися усноабо вписьмовій (електронній)формі.Сторони маютьправо обиратиформу правочину,якщо іншене встановленозаконом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача щодо нарахованої суми заборгованості.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 допустив невиконання взятих на себе зобов`язань за договором № 60200360627 від 15.07.2024 року укладеним між ним та ФОП ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом зтим,відповідно дост.264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно дост. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 513, 514, 525, 526, 530, 611, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», код ЄДРПОУ 38922870, місцезнаходження: проспект Степана Бандери, буд. 21 (корпус В), м. Київ, 04073, заборгованість за договором у розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 88 копійок, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 14 квітня 2025 року.

Суддя Р.В. САМСОНЕНКО