Ухвала суду № 126558365, 10.04.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3715/25

Провадження № 1-кп/204/787/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора (ВКЗ) - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42023041110000159, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 серпня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.4 ст.409 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 в період часу з 22:00 до 06:00 години. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.4 ст.409 КК України, за вчинення яких у разі доведення його винуватості, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі, обвинувачений розуміє, що йому інкримінується вчинення тяжкого злочину і маючи соціальні зв`язки на території України, може переховуватися від суду. У звЙ`язку з тим, що обвинуваченому відомі анкетні дані свідків, існує ризик незаконного впливу останнім на них, шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні. Крім того, на думку прокурора існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовжити повторно вчиняти кримінальні правопорушення.

У судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування своїх доводів захисник зазначила, що клопотання прокурора є належним чином необґрунтоване. Зокрема, щодо твердження прокурора про наявність ризику переховування від суду захисник зазначає, що за час досудового розслідування не зафіксовано жодного випадку спроби ОСОБА_5 переховуватися від слідства та суду, навпаки, ОСОБА_5 прибував до органів досудового розслідування та суду на першу вимогу, навіть без офіційних викликів та повісток. ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання, працевлаштований, одружений, на його утриманні перебуває дружина, син дружини та їх спільна малолітня донька. За місцем проживання та роботи ОСОБА_5 характеризується позитивно, є учасником АТО та має низку нагород. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 здав. Щодо ризику впливу на учасників кримінального провадження, то захисник зазначає, що процесуальний статус осіб, про можливий вплив на яких вказує прокурор, а обґрунтування клопотання залишається ідентичним тому, яке подавалося стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування. Існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити повторно вчиняти кримінальні правопорушення, прокурор взагалі не обґрунтовує у своєму клопотанні, просто констатує, що він існує. Більш того, ухвалою слідчого судді Індустріального суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року, яку прокурор долучає до клопотання констатована відсутність та недоведеність стороною обвинувачення ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Оскільки ОСОБА_5 з вересня 2023 року не обіймає посаду начальника Дніпропетровського ОТЦК, як вже раніше було констатовано Дніпровським апеляційним судом та Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська при обранні та продовженні запобіжного заходу, вказаний ризик відсутній. Крім того, ОСОБА_5 має низку гострих та хронічних захворювань, має другу групу інвалідності. Наприкінці 2024 року ОСОБА_5 було встановлено діагноз карцинома щитоподібної залози, проведено хірургічне втручання, пацієнт перебуває під наглядом. З урахуванням вказаного, на думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби унеможливить отримання обвинуваченим необхідного лікування та призведе до невідворотних наслідків для здоров`я ОСОБА_5 .

Обвинувачений у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на наявність якого прокурор посилається у своєму клопотанні, суд зазначає наступне.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.4 ст.409 КК України, за останнє з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому можлива тяжкість покарання, на переконання суду, є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії спрямовані на переховування від суду задля уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.

В свою чергу наявність міцних соціальних зв`язків не завжди може бути достатнім стримуючим фактором для особи.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, експерт чи спеціаліст допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Оскільки, свідки у даному кримінальному провадженні не допитані судом, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд погоджується зі стороною захисту, та вважає, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України є необґрунтований та недоведений прокурором.

Крім того, як вбачається з доданих до заперечення захисника копій медичних документів, ОСОБА_5 в жовтні 2024 року переніс оперативне втручання та потребує подальшого лікування, як амбулаторного, так і стаціонарного. Суд при розгляді клопотання прокурора враховує ці обставини, та вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби дозволить, як запобігти ризикам так і забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, та надасть обвинуваченому змогу отримати необхідну медичну допомогу.

Також, з листа за підписом начальника Відділу №17 у м. Новомосковську ГУ ДМС у Дніпропетровській області вбачається, що на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду по справі №202/9782/25 від 19.02.2025 року щодо ОСОБА_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 10.04.2024 року, терміном дії до 10.04.2034 року, орган видачі -1235 прийнятий Відділом №17 у м. Новомосковську ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнятий на зберігання. Отже, документ, який дає право на виїзд за кордон вже зданий на зберігання до відповідного органу, а тому додатково покладати такий обов`язок на обвинуваченого суд потреби не вбачає.

Таким чином, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підлягають задоволенню, оскільки на думку суду такий запобіжний захід є достатнім та необхідним на даній стадії судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 181, 193-194, 197, 331, 369-372, 376, 392-393 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовженнязапобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , у період з 22:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги чи необхідності перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги до 09 червня 2025 року включно.

Продовжити строк виконання обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи;

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу суду.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя ОСОБА_1