Рішення № 126557772, 14.04.2025, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1202/25

Провадження № 2/210/765/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 квітня 2025 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 6874,00 грн. недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки.

В обґрунтування позову посилається на те, що він працює на підприємстві Відповідача з 13.04.1998 року у Криворізькій дистанції захисних лісонасаджень Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах. За період з 2017-2021 роки перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення

Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 6874,00 гривень.

На підставі вищевикладеного просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 6874,00 гривень недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та 2500,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24 березня 2025 року від представника відповідача Савчука О.С. до суду скеровано відзив на позовну заяву. Щодо посиланьна ознакиколективного трудовогоспору зазначаєнаступне.Сторони колективногодоговору адміністрація структурного підрозділу та первинна профспілкова організація, як представник трудового колективу 31.03.2017 погодились застосувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати "125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом". В даному випадку дії сторін Колективного договору були направлені на виконання Закону України "Про внесення змін до законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774 (даліЗакон 1774), внесені зміни у Колективний договір позивачем не оскаржувались та є чинними на теперішній час.

Щодо строків звернення до суду зазначає наступне.

Мотивуючи позовноївимоги позивач,посилається нач.2ст.233КЗпП Україниу редакції,що діялана часвиникнення спірнихправовідносин,згідно доякої,в разіпорушення роботодавцемзаконодавства прооплату працізвернення працівникадо судуз позовомпро стягненнязаробітної плати,яка йомуналежить,не обмежуєтьсябудь-якимстроком.Також позивачвважає,що підчас діїкарантину навсій територіїУкраїни спричиненоїгострою респіраторноюхворобою COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2на підставіп.1Прикінцевих положеньКЗпП Українивизначені ст.223КЗпП Українистроки продовжуютьсяна строкдії такогокарантину.Оскільки,виплата матеріальноїдопомоги якюридичний факт єтриваючою обставиною,що породжуєдля такоїособи юридичнінаслідки.Водночас виплата роботодавцем матеріальноїдопомоги,як фактвиконання Колективногодоговору,не припинилася,у зв`язкуіз чимз цієїдати доспірних правовідносинпідлягає застосуванню частина1статті 233КЗпП Українив редакціїЗакону України№2352-ІХ від 01.07.2022року.Позивач майжешість роківотримувала матеріальнудопомогу від відповідача урозумінні ЗаконуУкраїни "Провнесення зміндо законодавчихактів України"від 06.12.2026року №1774.Тому твердженняпро наданняст.233КЗпП України зворотної (ретроактивної) дії є безпідставними (статті 58 Конституції України). Виплата матеріальної допомоги позивачу відбулося з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до законодавчих актів України" від 06.12.2026 року №1774, а не з дня звернення з позовом до суду.

Щодо позовних вимог зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з вимогою виплати сум матеріальної допомоги на оздоровлення, яка на його думку не була йому виплачена, під час надання щорічної відпустки, відповідно до п. 3.1.13 Колективного договору. Зазначене на думку позивача значно погіршує його умови, як працівника підприємства, що в свою чергу зумовлює необхідність судового захисту його інтересів. Відповідно до вимог п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774 (даліЗакон 1774), встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1774 встановлено, що з 01.01.2017 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів.

З 01.01.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 06.12. 2016 року, яким стаття 6 Закону України "Про оплату праці" була викладена в новій редакції, де тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

П. 3 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

П. 5 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у Колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, починаючи з 01.01.2017 на виконання вимог Закону № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року, які згідно з висновками Конституційного Суду України не суперечать Основному Закону України, Сторони Колективного договору було зобов`язано внести зміни до діючого Колективного договору та застосовувати в якості розрахункової величини встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Відтак, стягнення з АТ "Укрзалізниця", як сторони колективного договору, сум матеріальної допомоги всупереч імперативним вимогам пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12. 2016 в повній мірі протиречить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, зазначає, що адвокатом Борисенко А.В. не підтверджено жодним доказом факт надання правничої допомоги саме ОСОБА_1 й саме в цій справі за розглядом даного позову, відсутні докази про оплату послуг правничої допомоги, у суду відсутні підстави для їх стягнення, як наслідок наявні підстави для відмови у стягненні правничої допомоги.

На підставі вищевикладеного просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зробити розподіл судових витрат пов`язаних з розглядом справи та віднести їх за позивачем.

Згідно із ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на підприємстві Відповідача з 13.04.1998 року (а.с. 18-21).

У 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка. Відповідно наданих суду табуляграм, позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: 2017 рік 2105,00 грн., 2018 рік 2588,00 грн., 2019 рік 2856,00 грн., 2020 рік 2856,00 грн., 2021 рік 4540,00 грн. ( а.с. 22-26).

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.13. Колективного договору, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника в розмірі 40% відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. ( а.с. 30).

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було продовжено дію діючого колективного договору Криворізької дистанції захисних лісонасаджень РФ «Придніпровська залізниця» у 2017 році до укладання колективного договору ПАТ «Укрзалізниця» (а.с 31)

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було вирішено застосувати з 01.04.2017 року у діючому колективному договорі СП «Криворізька дистанція захисних лісонасаджень» замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом (а.с 32).

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було вирішено продовжити дію колективного договору дистанції у 2018 році до укладання колективного договору ПАТ «Укрзалізниця (а.с.33).

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було продовжено здійснення виконання зобов`язань діючого колективного договору дистанції у 2019 році до укладення колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с.34).

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було продовжено здійснення виконання зобов`язань діючого колективного договору дистанції у 2020 році до укладення колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с.36).

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було продовжено здійснення виконання зобов`язань діючого колективного договору дистанції у 2021 році до укладення колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с.35).

Згідно постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації було внесено зміни до колективного договору, а саме: у п. 3.1.13 перший абзац було викладено в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу її на частини), незалежно від періоду її надання виплачувати один раз нарік згідно з положенням (Додаток 2), за письмовою згодою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року (а.с. 37).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Згідно з п. 1.3. Колективного договору, необхідні зміни, доповнення до колективного договору можуть вноситися за взаємною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціально-економічні інтереси працівників, які встановлено чинним законодавством та колективним договором і затверджується на спільному засіданні керівництва дирекції і президії Теркому, а всі інші на конференції трудового колективу.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.

За Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1 600,00 грн., з 01 травня 2017 року - 1 684,00 грн., з 01 грудня 2017 року 1 762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 000,00 грн., 2 105,00 грн., 2 202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1 762,00 грн., з 01 липня 2018 року - 1 841,00 грн., з 01 грудня 2018 року 1 921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн., 2 301,25 грн. та 2 401,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 723,00 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1 921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2 007,00 грн., з 01 грудня 2 102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 401,25 грн., 2 508,75 грн. та 2 627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4 173,00 грн.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2 102,00 грн., з 01 липня 2020 року - 2 197,00 грн., з 01 грудня 2020 року 2 270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 627,50 грн., 2 746,25 грн. та 2 837,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723,00 грн., з 01 вересня 2020 року 5 000,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2 270,00 грн., з 01 липня 2021 року - 2 379,00 грн., з 01 грудня 2021 року 2 481 грн., тому два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених законом, становив 4 540,00 грн., 4 758,00 грн. та 4 962,00 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000,00 грн., з 01 грудня 2021 року 6 500,00 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200 грн., тоді як прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600 грн.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України» погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.

Отже, застосування адміністрацією відповідача замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом і подальше внесення змін до пункту 3.1.14. Колективного договору є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством, оскільки, як зазначено вище, на момент внесення змін, мінімальна заробітна плата по Україні була значно більшою ніж 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, і навіть дещо більшою за 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб у 2021 році.

Крім того прийняття 21 березня 2017 року спільної Постанови керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації про застосування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством, та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва структурного підрозділу керівництва Криворізької дистанції захисних лісонасаджень і первинної профспілкової організації а на конференції трудового колективу згідно з вимогами п. 1.4 Колективного договору, оскільки на момент прийняття вказаної постанови мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, який становив 2000 грн.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Так,стаття 58 Конституції Українипередбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 22 Конституції Українигарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як вже зазначалося вище, відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200 грн., тоді як прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600 грн.

Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України»погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив її право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.

Відповідно до розрахунку з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 6874,00 грн., що складається з:

- 1095,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00 грн. 2105,00 грн.),

- 1135,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (2588,00 грн. 3723,00 грн.),

- 1317,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (2856,00 грн. 4173,00 грн.),

- 1867,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (2856,00 грн. 4723,00 грн.),

- 1460,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (4540,00 грн. 6000,00 грн.).

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.

За змістомст.2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року №5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати.

Так, відповідно до ч.2ст.233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч.1ст.233 КЗпП України(із змінами, внесенимиЗаконом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Водночас, на підставі п.1Прикінцевих положень КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеніст.233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався, і був відміненийпостановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24.00 год. 30 червня 2023 року.

Відповідно до ч.ч.3, 4ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Отже, строки звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору не було пропущено, оскільки з вимогою про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017 року по 2021 рік він мав право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до вказаного спору строків позовної давності і відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог.

Згідно зст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до п.8 ч.2ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копія ордеру, договір про надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правової допомоги, згідно якого адвокатом надано правову допомогу на загальну вартість в сумі 2 500,00 грн., квитанцію серії 03ААВ №3333358 на суму 2500,00 гривень про сплату адвокату правової допомоги, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 41-48).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Враховуючи, складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи у суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн., що є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 6874,00 (шість тисяч вісімсот сімдесят чотири ) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено 14 квітня 2025 року.

Суддя: В. Є. Сільченко