Рішення № 126557063, 11.04.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/703/23

провадження № 2/492/66/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 64756,90 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг (далі за текстом - кредитний договір) № б/н від 21 грудня 2018 року шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до умов якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало, а відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50000,00 грн., на платіжну карту відповідача зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04 квітня 2023 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом, простроченими відсотками, яка склала загальну суму 64756,90 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Представник позивача, який брав участь судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у зв`язку з повторною неявкою відповідача у судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Крім того, суд звертає увагу на те, що 12 листопада 2024 року, 13 березня 2025 року до суду від відповідача надходили заяви, в яких просив суд про відкладення розгляду справи, посилаючись на бажання звернутись за правничою допомогою до адвоката, а також на сімейні обставини, однак до суду від відповідача будь-яких інших заяв (клопотань) не надходило.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Разом з тим, суд враховує правову позицію, висвітлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якої в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві поспіль неявки відповідача у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві поспіль неявки відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 06 вересня 2023 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу у судове засідання не з`явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись у судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши обґрунтування представника позивача, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 109, 110-111, 112), позивачем у справі, та ОСОБА_1 (а. с. 105, 106-107, 148), відповідачем у справі, відповідно до Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі за текстом Умови і правила) 21грудня 2018рокубув укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50000,00 грн., на платіжну карту відповідача зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 50, 51-52, 54-58, 59-102). Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався пунктом 2.1.1.2.3 Умов і правил, де зазначено, що відповідач надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і надав Банку згоду в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Приєднанням до цього кредитного договору шляхом підписання відповідачем Анкети-Заяви є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4 Умов і правил. Відповідно до пункту 1.1.7.11 Умов і правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, на умовах передбачених вказаним Договором, та в разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку, що визначено пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов і правил.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивачем у справі, ОСОБА_1 , відповідачу у справі, були відкриті рахунки, що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 29).

Користування ОСОБА_1 , відповідачем у справі, кредитними коштами підтверджується випискою за вищевказаним кредитним договором за період з 21 грудня 2018 року по 06 квітня 2023 року (а. с. 12-47).

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 04 квітня 2023 року з урахуванням заборгованості за кредитом, простроченими відсотками склала загальну суму 64756,90 грн. (а. с. 10-11).

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, акцептуючи пропозицію банку, відповідач своїм підписом у Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил підтвердив, що між ним та позивачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, в тому числі договору про надання банківських послуг.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивачем у справі, був наданий кредит у розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, однак, ОСОБА_1 , відповідач у справі, всупереч вимогам чинного законодавства, Анкети-заяви та Умов і правил, належним чином свої зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконав та не здійснив повернення кредиту та сплату відсотків у повному обсязі у встановлені строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04 квітня 2023 року становить 64756,90 грн., у тому числі заборгованість: за кредитом 52770,07 грн.; простроченими відсотками 11986,83 грн. (а. с. 10-11).

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було частково погашено заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі: 17561,08 грн. за поточним тілом кредиту; 3781,69 грн. за простроченим тілом кредиту; 118,31 грн. за нарахованими відсотками; 5,93 грн. за простроченими відсотками (а. с. 11 зворотна сторона).

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/150/21 (провадження № 61-74св22).

Судом встановлено, що дії відповідача, який здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором, свідчать про визнання ним вказаної заборгованості.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, беручи до уваги, що дії відповідача свідчать про визнання ним виниклої заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 , відповідача у справі, заборгованості на загальну суму 64756,90 грн., яка є заборгованістю за кредитом, простроченими відсотками, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена відповідним платіжним дорученням (а. с. 1).

На підставі статей 20, 207, 525, 526, 527, 530, 634, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, керуючись статтями 2, 7, 12, 13, 43, 44, 48, 76-82, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 212, 223, 258-259, 263-265, 273-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вулиця Грушевського, будинок 1Д, місто Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 21 грудня 2018 року:

- за кредитом у сумі - 52770 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят) гривень 07 копійок;

- за простроченими відсотками у сумі - 11986 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 83 копійки,

а всього 64756 (шістдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вулиця Грушевського, будинок 1Д, місто Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 14 квітня 2025 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.