Рішення № 126555670, 14.04.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3006/25

Провадження № 2-а/750/58/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Косенка О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппова Павла Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппова Павла Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппова Павла Володимировича (далі - Інспектор) від 18.06.2024 серії 2КІ № 0000280620 на позивача накладено адміністративне стягнення відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування.

За змістом постанови, 18.06.2024 о 10:31 на вул. Бульварно-Кудрявська, 24-26, 37/14-31-ав м. Києві позивач залишив транспортний засіб DODJE JOURNEY д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушив вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 року за № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Фото/відіофіксацію правопорушення здійснено АРМ інспектора. Позивач стверджує, що він не порушував правил ПДР, а постанова серії 2КІ № 0000280620 від 18.06.2024 є протиправною.

Про притягнення до адміністративної відповідальності позивач дізнався через виконавця 18.02.2025, про що свідчить АСВП 77225853 (ідентифікатор 3808БЕДГА21Д), з якої вбачається, що у Державну виконавчу службу на виконання постанова від 18.06.2024 серії 2КІ № 0000280620 надійшла лише 17.02.2025. Позивач є учасником бойових дій, а тому має право на пільги при користуванні місцями для платного паркування. Позивач вказує, що на влітку 2024 року близько трьох разів їздив на консультацію в інститут травматології та, не порушуючи правил паркування, залишав свій власний транспортний засіб на платній парковці, при цьому обов`язково викладав на передню панель автомобіля ксерокопію посвідчення учасника бойових дій. Повертаючись з інституту травматології до автомобіля, він жодного разу не бачив, що б йому залишали талон (квитанцію) на оплату за стоянку. Якщо б він побачив талон, він відразу би розібрався з даною ситуацією (має пільгу).

Також позивач звертає увагу, що у порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, у постанові серії 2КІ № 0000280620 від 18.06.2024 не зазначено ідентифікаційні ознаки технічного засобу, яким здійснено фото/відео фіксація (вказано: «Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: АРМ Інспектора»), без зазначення марки, моделі, серійного номера, дати повірки та сертифікату) та не конкретизовано місце розташування транспортного засобу, (зазначено «на (в) Бульварно - Кудрявська,24-26, 37/14-31-ав в м. Києві»). Позивач стверджує, що право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а з огляду на відсутність у Правилах будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.

Позивач просить оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 05.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Садовського О.О., який діє на підставі довіреності від 02.01.2025 № 064-45 (а.с. 27,50), через систему «Електронний суд» 19.03.2025 надійшов відзив з до даними до нього доказами (а.с. 22-40), в якому відповідач не погодився із доводами позивача про безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності.

Зокрема, у відзиві звернуто увагу суду, що позивач визнає розміщення транспортного засобу DODJE JOURNEY д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії знаку 5.43 з табличкою 7.14. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 Правил. Разом із тим, п. 1.9 Правил зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством. Дорожній знак 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним. Табличка 7.14 «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також зі знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі. Відповідно до п. 2 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування), дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Відповідно до п. 26 Правил паркування користувач зобов`язаний після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено. Відповідно до п. 26 Правил паркування користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху: сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Відповідно до 17.11.3 Правил благоустрою міста Києва оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів на автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць для паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштування спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил. Отже, виходячи зі змісту положень Правил благоустрою міста Києва та Правил паркування, учасники бойових дій мають право на безкоштовне паркування на зарезервованих для автомобілів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». При цьому, дане право забезпечується шляхом заборони розміщення на таких місцях інших транспортних засобів і встановленням адміністративної відповідальності за таке розміщення. Відповідач стверджує, що саме на зарезервованих спеціальних місцях для паркування користуються пільгами особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, зокрема, учасники бойових дій, тому паркування учасники бойових дій мають право здійснювати безоплатно у відведених спеціальних місцях для паркування. При цьому, наявність у позивача посвідчення учасника бойових дій не звільняє його від обов`язку дотримання Правил дорожнього руху і не надає безумовних пільг, в тому числі при паркуванні не на спеціально зарезервованому місці. Крім того, розміщений на майданчику для платного паркування А1391 транспортний засіб DODJE JOURNEY д.н.з. НОМЕР_1 не дозволяє ідентифікувати його власника або водія як особу, яка має передбачені законом пільги пов`язані зі статусом учасника бойових дій.

Разом із тим, відповідно до переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва, затвердженого наказом директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.03.2021 № Н-67 (в редакції наказу директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.09.2024 № Н-143) на майданчику для платного паркування А1391, де був розміщений транспортний засіб позивача, виділено 3 місця для безоплатного паркування (480 номер у списку). Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства та Правил благоустрою міста Києва Позивач мав право на безкоштовне паркування лише на виділених безоплатних місцях, при цьому, передбачені законом пільги не розповсюджуються на випадки, коли пільгові місця зайняті іншими транспортними засобами. Тобто, у разі не дотримання вказаних вимог, а саме розміщення транспортного засобу поза межами місць для безоплатного паркування, отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно бути сплачено на загальних підставах, а тому в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Відповідач звертає увагу суду, що про факт наявності у позивача передбачених законом пільг Департаменту стало відомо лише після ознайомлення з позовною заявою, тоді як на момент винесення оскаржуваної постанови ні Інспектор, ні Департамент не знали та не могли знати про наявність таких пільг. Оскаржувана постанова від 29.11.2024 серії 2КІ № 0000623828 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, винесена з дотриманням передбаченої законом процедури та у межах повноважень посадової особи, яка її винесла.

Позивачем черезсистему «Електроннийсуд» надано20.03.2025відповідь навідзив,у якому,зокрема,зазначається,що посилання відповідача на те, що пільга діє лише на спеціально зарезервованих місцях, суперечить п. 17.11.3 Правил, який стосується лише осіб з інвалідністю, а не учасників бойових дій. Київська міська рада, встановивши пільги, не може через Департамент територіального контролю притягати осіб до відповідальності за їх реалізацію. Відсутність у паркувального інспектора можливості ідентифікувати транспортний засіб як такий, що має право на пільгу, не є підставою для визнання правопорушення, оскільки законодавство не передбачає обов`язкового розміщення копій документів під лобовим склом. У цій ситуації документ був розміщений у кутку зі сторони водія, проте інспектор спеціально зробив фото з іншого ракурсу. Доводи про неналежного відповідача є хибними і не заслуговують на увагу.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппова Павла Володимировича від 18.06.2024 серії 2КІ № 0000280620 на позивача накладено адміністративне стягнення відповідно ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування (а.с. 6).

За змістом постанови, 18.06.2024 о 10:31 на вул. Бульварно-Кудрявська, 24-26, 37/14-31-ав м. Києві позивач залишив транспортний засіб DODJE JOURNEY д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушив вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 року за № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП. Технічний запис, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ інспектора.

17 лютого 2025 року постанова від 18.06.2024 серії 2КІ № 0000280620 надійшла на виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 8 зворот-10).

Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Інформаційно-вказівним знаком 5.43 Правил дорожнього руху (Зона стоянки) позначається початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним. Згідно приписів Правил дорожнього руху табличка до дорожнього знаку 7.14 Платні послуги, застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування,

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Положеннями ч. 1 ст. 152-1 КУпАП передбачено відповідальність в разі порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування. Згідно з приміткою статті 152-1 КУпАП положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) до ветеранів війни належать учасники бойових дій. Статтями 5, 6 Закону № 3551-XII конкретизовано перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.

За змістом п. 18 ст. 12 Закону України № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5,6) надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.7), а тому має право на пільги при користуванні місцями для платного паркування.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 3551-ХІІ місцеві ради за рахунок власних коштів і благодійних надходжень мають право встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

За приписами п. 14.1.104. ст. 14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Згідно з п. 286-1.1.2, 286-1.1.3 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради про встановлення збору.

При цьому, відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Пунктом 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 передбачено, що правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняні до них. Відповідно до ч. 3 п.17.11.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, правом безкоштовного паркування користуються ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн.

Згідно із п. 17.11.3 Правил благоустрою міста Києва оператор на майданчиках платного користування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштування спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більше як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більше як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч.3 п.17.11.1 цих правил.

Ветерани Великої вітчизняної війни та інших локальних воєн користуються правом безоплатного паркування шляхом розміщення транспортного засобу на зарезервованих спеціальних місцях паркування. Отже, визначена рішенням Київської міської ради як повноважного органу в сфері нормотворчої діяльності пільга з оплати послуг з користування майданчиком для платного паркування кореспондується з наведеним у примітці до ст. 152-1 КУпАП уточненням щодо непоширення положень статті до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати таких вартості послуг.

Наведений за змістом норми термін «закон» не обмежується рівнем нормативного акту, тобто як виданого лише в формі закону законодавчим органом, а має прояв у взаємному обсязі тлумачень як вищевикладеної примітки до статі 152-1 КУпАП, так і нормативного акту, скерованого за своїм змістом на звільнення від сплати платежу на певній території як обов`язкового до виконання припису.

Підтверджені в ході судового розгляду відомості щодо статусу особи-позивача є достатніми для висновку про неможливість застосування ст. 152-1 КУпАП відносно особи на території, де органом місцевого самоврядування встановлено пільги зі сплати послуг паркування для такої категорії осіб.

Суд також погоджується з доводами позивача про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення - розташування автомобіля в зоні дії заборонних дорожніх знаків.

Досліджені судом фотокартки з наявними зображеннями транспортного засобу автомобіля DODJE JOURNEY д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 44 зворот-45 зворот, 46 хворот) та окремо зафіксованого зображення дорожнього знаку та таблички (а.с. 46), не надає можливості за місцем їхнього розташування однозначно визначити взаємну прив`язку транспортного засобу та знаку з табличкою. Відомості щодо координат на фотознімках різняться між собою, натомість за якими саме координатами розташовані зарезервовані спеціальні місця та як вони позначені з фотознімків не видно.

Твердження відповідача про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у позивача права на пільгу, суд відхиляє, оскільки нормативно-правові акти не передбачають розміщення під лобовим склом автомобіля копій документів, які надають право особі скористатись безкоштовним паркуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, виконання посадовою особою дій в дотримання вимог ст. 280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з`ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування спірної постанови.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про залишення заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує,що оскаржуванапостанова надсилаласяпозивачеві замісцем проживання,однак поштовакореспонденція повернуласячерез закінченнятерміну зберігання.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час, місце та результат розгляду справи про адміністративне правопорушення на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення або рішення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи щодо розгляду справи, а отже робить недієвим, передбачене законодавством право на оскарження постанови, у межах встановленого ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП десятиденного строку.

В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на висновках про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Факт повернення відповідачу рекомендованого повідомлення № 0600936056889 від 28.06.2024 про вручення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 43,44) свідчить на підтвердження пояснень позивача, що йому не було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності до моменту отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Факт направлення постанови про накладення адміністративного стягнення, за відсутності підтвердження її отримання, не є безумовним доказом належного повідомлення особи про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відповідно, строк на оскарження було пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України.

Стосовно дотримання десятиденного строку звернення до суду після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, тобто дати коли особа дізналася про факт її притягнення до відповідальності, суд зауважує, що позивачем не надано доказів, що постанова від 17.02.2025 отримана безпосередньо у державного виконавця 18.02.2025. Проте, як вбачається із долученої до матеріалів справи копії постанови, вона сформована у Реєстрі виконавчих проваджень (АСВП 77225853, ідентифікатор 3808БЕДГА21Д)17.02.2024 о 16:19:26, тобто наприкінці робочого дня, а тому висока вірогідність її отримання позивачем на наступний день 18.02.2025, як про це вказує позивач, дає підстави стверджувати, що позивачем строк на звернення до суду не було пропущено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що провадження у справах про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, оскільки справа стосується реалізації його соціальних прав, судовий збір у розмірі 605,6 грн, які підлягали б сплаті за подачу позову, мають бути стягнуті на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже сплачений та заявлений до стягнення з відповідача судовий збір у розмірі 605,50 грн суд повністю покладає на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 134, 139, 241-256, 271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппова Павла Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппова Павла Володимировича від 18.06.2024 серії 2КІ № 0000280620 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.152-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), місцезнаходження юридичної особи: 01054, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 51А, код ЄДРПОУ: 34926981.

Відповідач 2: Головний спеціаліст - інспектор з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Філіппов Павло Володимирович, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 51А, код ЄДРПОУ: 34926981.

Суддя Олег КОСЕНКО