Рішення № 126554564, 26.03.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/6126/23 Провадження № 2/450/227/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання недійсним державного акту та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

19 грудня 2023 року позивач звернулась в суд з позовом, у якому, з врахуванням заяв про зміну предмета позову від 14 травня 2024 року та 15 жовтня 2024 року, просила визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604 від 27 лютого 1997 року, виданий Жирівською сільською радою народних депутатів на підставі Рішення № 1 виконавчого комітету Жирівської сільської ради народних депутатів від 18 січня 1996 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2109; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0460 га, кадастровий номер 4623682800:08:000:1131, розташованої в Садівницькому товаристві робітників і службовців Львівського заводу "Реактив" на території Солонківської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області, яка передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 на підставі Рішення № 1 виконавчого комітету Жирівської сільської ради народних депутатів від 18 січня 1996 року.

Мотивувала позовні вимоги від 19 грудня 2023 року тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина. За час свого життя ОСОБА_2 розпорядилась частиною належного майна та заповіла їй квартиру АДРЕСА_1 . 23 лютого 2018 року вона звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. із заявою про прийняття спадщини. 23 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , та у вказаний день за нею зареєстровано право власності на вказане вище майно. Вказала, що 27 лютого 1997 року Жирівською сільською радою народних депутатів на підставі Рішення № 1 виконавчого комітету Жирівської сільської ради народних депутатів від 18 січня 1996 року, видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604 від 27 лютого 1997 року, згідно якого її батьку ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0460 га, розташовану на території Жирівської сільської Ради народних депутатів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина, яку фактичної прийняла його дружина (матір позивача) ОСОБА_2 , однак права власності на таку за час свого життя не оформила. 06 листопада 2023 року вона звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер 4623682800:08:000:1131, розташовану в Садівницькому товаристві робітників і службовців Львівського заводу "Реактив" на території Жирівської сільської Ради народних депутатів, з огляду на те, що заповітом не охоплено усієї спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. № 113/02-31 від 06 листопада 2023 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи на підтвердження реєстрації вказаної земельної ділянки за спадкодавцем ОСОБА_2 . З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер 4623682800:08:000:1131, розташовану в Садівницькому товаристві робітників і службовців Львівського заводу "Реактив" на території Солонківської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області. Крім цього, просила витребувати у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. матеріали спадкової справи № 11/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою від 21.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 28 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

14 травня 2024 року представником позивача ОСОБА_4 надано належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 11/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та подано заяву про зміну предмета позову, згідно мотивів якої просив визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0460 га, кадастровий номер 4623682800:08:000:1131, розташованої в Садівницькому товаристві робітників і службовців Львівського заводу "Реактив" на території Солонківської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області, яка передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 на підставі Рішення № 1 виконавчого комітету Жирівської сільської ради народних депутатів від 18 січня 1996 року. Мотивував заяву тим, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604 від 27 лютого 1997 року виданий Жирівською сільською радою народних депутатів після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача ОСОБА_3 . Проте, до моменту його смерті виконавчим комітетом Жирівської сільської ради народних депутатів 18 січня 1996 року прийнято Рішення № 1 про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0460 га, розташованої на території Солонківської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області. Таким чином, батько позивача розпочав процедуру приватизації, однак за життя не встиг її завершити, зокрема виготовити технічну документацію із землеустрою, одержати у встановленому законом порядку державний акт на право власності на землю і провести її реєстрацію. Зазначив, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому право на завершення приватизації спірної земельної ділянки успадковано дружиною померлого ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, однак не завершила таку процедуру. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Протокольною ухвалою від 15 травня 2024 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 про зміну предмета позову.

Ухвалою від 11 вересня 2024 року відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою сторін.

15жовтня 2024року позивачем ОСОБА_1 подано заявупро змінупредмета спору,згідно мотивівякого просилавизнати недійснимДержавний актна правоприватної власностіна землюсерії ЛВ№ 12604від 27лютого 1997року,виданий Жирівськоюсільською радоюнародних депутатівна підставіРішення №1виконавчого комітетуЖирівської сільськоїради народнихдепутатів від18січня 1996року,зареєстрований вкнизі записівдержавних актівна правоприватної власностіна землюза №2109;визнати занею впорядку спадкуванняза закономпісля смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їїматері ОСОБА_2 право назавершення приватизаціїземельної ділянкиплощею 0,0460га,кадастровий номер4623682800:08:000:1131,розташованої вСадівницькому товариствіробітників іслужбовців Львівськогозаводу "Реактив"на територіїСолонківської об`єднаноїтериторіальної громадиЛьвівського районуЛьвівської області,яка переданабезоплатно уприватну власність ОСОБА_3 на підставіРішення №1виконавчого комітетуЖирівської сільськоїради народнихдепутатів від18січня 1996року.Мотивувала заявутим,що їїбатько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на чассмерті якогодіяли нормиЦК УкраїнськоїРСР. За ст. 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 спадкоємцем, яка прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном, є її матір ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 08 серпня 1997 року державним нотаріусом першої Львівської державної нотаріальної контори. Вказала, що оскільки Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604 виданий 27 лютого 1997 року Жирівською сільською радою народних депутатів після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , такий слід визнати недійсним. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити.

Протокольною ухвалою від 16 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 надала пояснення аналогічні викладеним письмово та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини своєї неявки, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у його відсутності не подав.

Зі згоди позивача суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторони позивача, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

За ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18 вересня 2017 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно положень ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Зі змісту ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається із заповіту серії НА № 0628383, посвідченого 24 липня 1997 року державним нотаріусом Першої Львівської Державної нотаріальної контори Головацькою Х.С., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті розпорядилась належною їй квартирою АДРЕСА_1 .

23 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

23 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

26 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0460 га, розташовану в Садівницькому товаристві робітників і службовців Львівського заводу "Реактив" на території Солонківської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області, яка фактично успадкована останньою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_6 .

Постановою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лучко І.Я. № 113/02-31 від 06 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вказана постанова мотивована відсутністю у спадковій справі документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спірне майно. Повідомлено про можливість звернення до суду за захистом порушених прав чи інтересів.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 18 листопада 1996 року Відділом запису актів громадського стану Львівської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В силу ст. 548 ЦК Української РСР, яка діяла на момент смерті ОСОБА_3 , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Стаття 527 ЦК Української РСР передбачає, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті

За ст. 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

28 серпня 1997 року ОСОБА_2 звернулась в Першу Львівську Державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка.

28 серпня 1997 року позивач ОСОБА_1 звернулась в Першу Львівську Державну нотаріальну контору із заявою, згідно мотивів якої вказала, що на оформлення спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька вона не претендує.

28 серпня 1997 року державним нотаріусом Першої Львівської Державної нотаріальної контори Чаус Л.М. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на гаражний бокс № НОМЕР_3 , розташований в об`єднаному гаражному кооперативі № 8, у м. Львові.

Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 , яка в свою чергу за час свого життя прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Звертаючись із даним позовом до суду позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604 від 27 лютого 1997 року є недійсним, з огляду на те, що такий видано після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , цивільна дієздатність, як і цивільна правоздатність, якого припинилась у зв`язку із його смертю.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному «якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку».

Водночас, як вбачається зі змісту ст. 549 ЦК Української РСР, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено судом, Рішенням № 1 виконавчого комітету Жирівської сільської ради народних депутатів від 18 січня 1996 року, вирішено безоплатно передати у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0460 га, розташовану на території Жирівської сільської Ради народних депутатів.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та в день його смерті відкрилася спадщина, строк для прийняття якої визначено законом у шість місяців.

З державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604, виданого 27 лютого 1997 року Жирівською сільською радою народних депутатів на підставі Рішення № 1 виконавчого комітету Жирівської сільської ради народних депутатів від 18 січня 1996 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0460 га, розташовану на території Жирівської сільської Ради народних депутатів.

Спадкоємець ОСОБА_2 звернулась 28 серпня 1997 року в Першу Львівську Державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на гаражний бокс № НОМЕР_3 , розташований в об`єднаному гаражному кооперативі № 8, у м. Львові.

Спадкоємець ОСОБА_1 звернулась 28 серпня 1997 року в Першу Львівську Державну нотаріальну контору із заявою, згідно мотивів якої вказала, що на оформлення спадкових прав після смерті її батька ОСОБА_3 вона не претендує.

Таким чином, на момент звернення 28 серпня 1997 року ОСОБА_2 в Першу Львівську Державну нотаріальну контору, процедура приватизації земельної ділянки площею 0,0460 га, розташованої на території Жирівської сільської Ради народних депутатів, була завершеною шляхом видачі вказаного вище державного акту, а отже право на завершення приватизації земельної ділянки матір позивача не могла успадкувати.

Оскільки особа ОСОБА_2 не успадкувала право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0460 га, розташованої на території Жирівської сільської Ради народних депутатів, то позивач ОСОБА_1 не може таке набути в порядку спадкування після смерті її матері.

Верховний Суд в постанові від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21) дійшов висновку, що заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту).

З огляду на заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 1997 року, яка подала таку в Першу Львівську Державну нотаріальну контору і вказала, що на оформлення спадкових прав після смерті її батька ОСОБА_3 не претендує, оспорюваним державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 12604, виданим 27 лютого 1997 року Жирівською сільською радою народних депутатів, її право жодним чином не порушено, а тому вона не має права на звернення із позовними вимогами про визнання його недійсним.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та враховуючи норми законодавства, що регулюють наявні між сторонами спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82,89,141, 259,263-265,268, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 527, 548, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 25, 1218, 1220, 1223, 1261 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення виготовлено 28 березня 2025 року.

Суддя Мусієвський В.Є.