Ухвала суду № 126553787, 14.04.2025, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/304/25

2/152/291/25

У Х В А Л А

14 квітня 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін клопотання представника позивача про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 квітня 2025 року.

01 квітня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому вона вказує, що відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує факт укладення договору, перерахування їй кредитних коштів, та те, що банківська карта, на яку зараховувалися кошти, належить відповідачу. Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» вбачається, що 09 березня 2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 4100 грн на картку № НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України"Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів танормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів абонплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Вказаний Закон "Про електронну комерцію" є спеціальним нормативноправовим актом щодо регулювання спірних правовідносин. З наведених вище положень укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства України вказує, що надана позивачем копія листа від платіжної системи є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт перерахування позикодавцем грошових коштів відповідачці, оскільки правовідносини виникли, в тому числі, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, зокрема, і з використанням платіжних інструментів, проте, зважаючи на позицію відповідачки та бездіяльність останньої щодо надання відповідних належних, допустимих та достовірних доказів, вважає за необхідне витребувати докази. Зазначає, що надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Таку виписку по рахунку позичальника може сформувати та надати банк, що обслуговує картковий рахунок відповідачки, який був вказаний нею на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором позики. Позивач у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів, оскільки, зважаючи на норми чинного законодавства, позивачем було надано належні та допустимі докази, що підтверджують його позицію, а необхідність витребування безпосередньо банківської виписки виникла в процесі розгляду справи в суді. Також повідомляє, що саме позичальником при заповненні форм на сайті Кредитодавця власноруч було зазначено реквізити платіжної банківської картки, на яку з часом було перераховано кошти за кредитним договором. Відповідно до листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей», банком-емітентом карткового рахунку, на який здійснювалось перерахування коштів за договором є АТ КБ «Приватбанк». У відповідності до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Банківські виписки з рахунків підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду. Отже оскільки відомості із банку позивач самостійно не може отримати, оскільки це є банківська таємниця, розголошення якої третім сторонам заборонено, тому вважає їх необхідно витребувати. При цьому, попереднє звернення позивача до банку з вимогою про розголошення банківської таємниці є недоречним та не є необхідним для подачі клопотання про витребування доказів, що підтверджується чисельною судовою практикою. Відповідне клопотання разом із позовною заявою не заявлено, оскільки вже на стадії подачі відзиву позичальник категорично заперечує факт отримання кредиту. Вказує, що дані докази є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. Представник позивача просить поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів та витребувати у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»: інформацію, чи видавалась АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 4100 грн, які 09 березня 2021 року були на неї перераховані, а саме: виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 09 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 09 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

08 квітня 2025 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення щодо клопотання про витребування доказів, в якому він вказує, що з матеріалів справи вбачається, що при подачі позову до суду позивачем не було заявлено і не повідомлено суд про труднощі в отриманні витребуваних доказів і необхідність їх витребування. Подаючи дане клопотання позивач не обґрунтував неможливості його подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього. У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які не можуть бути подані разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, а саме щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивачем здійснено всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Клопотання представника позивача про витребування доказів подане до суду з порушенням строку, що передбачений ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України, при цьому ним не наведено жодних обставин на обґрунтування неможливості подання такого клопотання та доказів у строк, що встановлений законом, а тому вважає, що клопотання представника позивача про витребування доказів слід залишити без задоволення. Крім цього, вказує, що 01 грудня 2021 року, між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1- 12, й до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 210682851820192 від 09 березня 2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 210682851820192 від 09 березня 2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 . Тому, позивач повинен був отримати від первісного кредитора ТОВ «Служба миттєвого кредитування» всі документи, на підставі яких видавались кредитні кошти, проте такий обов`язок щодо отримання інформації безпідставно намагається перекласти на суд. Крім того, представник позивача не подав до суду докази, того, що він звертався до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», та отримав відмову. Представник відповідача просить залишити без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

11 квітня 2025 року від представника позивача до суду надішли додаткові пояснення, в яких вона вказує, що позивачем було отримано заперечення на клопотання про витребування доказів. Вказує, що необхідність витребування інформації щодо того, чи емітована платіжна картка, на яку було перераховано кошти, на ім`я відповідачки, а також виписки про рух коштів виникла у зв`язку з тим, що позивачем до позову були додані належні та достатні докази на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу. Проте, відповідачка заперечувала факт отримання нею коштів, у зв`язку з чим виникла необхідність у спростування заперечень відповідачки шляхом витребування доказів. Тому, підставою для витребування доказів стало заперечення відповідача факту саме отримання коштів, про яке позивач не знав до моменту отримання відзиву. Таким чином, позивач у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів, оскільки необхідність їх витребування виникла в процесі розгляду справи в суді. Вказує, що при вирішенні клопотання про витребування доказів, суд повинен керуватись не лише формальним підходом, а сприяти досягненню мети розгляду справи, а саме правильне встановлення фактичних обставин справи. При цьому, якщо відповідачка дійсно не отримувала коштів (як припускає відповідачка) або картковий рахунок, на який було перераховано кошти належить іншій особі - клопотання позивача про витребування доказів підтвердить заперечення відповідачки та буде документальним підтвердженням його заперечень. Поновлення процесуального строку на витребування доказів у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що дані докази є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. У зв`язку з чим, просить суд врахувати дані обставини при розгляді клопотання про витребування доказів. Щодо можливості самостійного отримання витребовуваних документів позивачем, вказує, що позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відомості про банківські рахунки клієнтів є банківською таємницею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду. Таким чином, оскільки відомості із банку позивач самостійно не може отримати, оскільки це є банківська таємниця, розголошення якої третім сторонам заборонено, тому вважає за необхідне звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів. При цьому, попереднє звернення позивача до банку з вимогою про розголошення банківської таємниці є недоречним та не є необхідним для подачі клопотання про витребування доказів, що підтверджується чисельною судовою практикою. Дані докази є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. Представник позивача просить долучити до матеріалів справи додаткові пояснення та задовольнити клопотання ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про витребування доказів.

Дослідивши клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, якийвирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (даліКонвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи наведені норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, доводи представника позивача, викладені в клопотанні про витребування доказів та наведені заперечення представником відповідачки, суд приходить до висновку про можливість поновлення представнику позивача процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів.

Також суд зауважує, що на даній стадії не здійснюється оцінка доказів. Оцінку належності, допустимості, достовірності долучених доказів судом буде здійснено на стадії ухвалення судового рішення.

З огляду на викладене, з метою повного та всебічного дослідження усіх обставин справи, суд доходить висновку про задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

Керуючись ст. 2, 5, 76, 81, 84, 126, 127, 258-261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Поновити представнику позивача строк для подання клопотання про витребування доказів.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) у строк до 23 травня 2025 року надати Шаргородському районному суду Вінницької області наступну інформацію:

- чи видавалась АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № НОМЕР_1 ;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 4100 грн, які 09 березня 2021 року були на неї перераховані, а саме: виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 09 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 09 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкласти на 08 годину 30 хвилин 23 травня 2025 року.

Роз`яснити, що відповідно до статей 146 та 148 ЦПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Войнаровський