Ухвала суду № 126552193, 24.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/13531/25-к

1-кс-13583/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне Якимівського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого (зі слів), з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого,

у кримінальному провадженні № 42025102060000028 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання сторони кримінального провадження про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання вказано, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 42025102060000028 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.

22.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.

На переконання органу досудового розслідування наразі у кримінальному провадженні існують передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Позиція сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 42025102060000028 від 18.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 13.02.2025, приблизно о 09:00, до потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_3 (34 поверх), прибули ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на виконання вказівки ОСОБА_13 та реалізуючи свій злочинний умисел, схопили потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), взявши його під руки, та проти його волі привели до офісного приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7 на 30 поверсі.

У даному офісному приміщенні в цей час перебували ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 .

Після чого, керуючись корисливим мотивом, з метою отримання грошових коштів, подолавши волю потерпілого на вільне пересування, не отримавши інформації від потерпілого щодо інших працівників офісу, продовжуючи незаконно позбавляти волю людину - потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), що в загальному тривало близько трьох годин, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 з метою заподіянням йому фізичних страждань, тривалий час завдали удари руками і ногами по всіх частинах тіла потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), тим самим, відповідно до висновку експерта №042-329-2025 від 21.02.2025, нанесли легкі тілесні ушкодження.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у незаконному позбавленні волі людини за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Окрім цього на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась.

Згідно Указу Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025, продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

У ході досудового розслідування встановлено, що 13.02.2025 приблизно о 09:00 до потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_3 (34 поверх), прибули ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на виконання вказівки ОСОБА_13 та реалізуючи свій злочинний умисел схопили потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), взявши його під руки та проти його волі привели до офісного приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7 на 30 поверсі.

У даному офісному приміщенні в цей час перебували ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 .

Після чого, керуючись корисливим мотивом, з метою отримання грошових коштів, подолавши волю потерпілого на вільне пересування, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 здійснили відкрите викрадення чужого майна, а саме з карманів штанів потерпілого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) викрали 1800 (одна тисяча вісімсот) доларів США та розподілили між собою та в подальшому продовжили здійснювати погрози насильства над потерпілим, що виявлялося у демонстрації предметів, ззовні схожих на пістолет та ніж.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Окрім цього встановлено, що у потерпілого ОСОБА_15 виник конфлікт з приводу раніше вчинених незаконних дій щодо його знайомого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) з ОСОБА_13 та іншими особами, у зв`язку з чим 15.02.2025 останньому повідомили про необхідність виїзду з квартири та отримання власних речей з квартири, яку останній орендували для потерпілого, а саме: за адресою: АДРЕСА_4 .

Приблизно о 15:00, прибувши за вищевказаною адресою, відкривши двері квартири, ОСОБА_16 побачив, що всередині вже перебували ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та в ході словесного конфлікту раптово ОСОБА_11 та ОСОБА_12 почали наносити удари руками і ногами по різним частинам тіла, в цей час ОСОБА_4 зав`язав «скотчем» руки та, подолавши волю потерпілого на вільне пересування, що в загальному тривало близько чотирьох годин, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та прибувши на дану адресу ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), з метою заподіянням йому фізичних страждань, продовжили завдавати удари руками і ногами по всіх частинах тіла потерпілого ОСОБА_15 та, відповідно до висновку експерта №042/1-45-2025 від 21.02.2025, нанесли легкі тілесні ушкодження.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незаконному позбавленні волі людини за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Також установлено, що у потерпілого ОСОБА_15 виник конфлікт з приводу раніше вчинених незаконних дій щодо його знайомого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) з ОСОБА_13 та іншими особами, у зв`язку з чим 15.02.2025 останньому повідомили про необхідність виїзду з квартири та отримання власних речей з квартири, яку останній орендував для потерпілого, а саме: за адресою: АДРЕСА_4 .

Приблизно о 15:00, прибувши за вищевказаною адресою, відкривши двері квартири, ОСОБА_16 побачив, що всередині вже перебували ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , та в ході словесного конфлікту раптово ОСОБА_11 та ОСОБА_12 почали наносити удари руками і ногами по різним частинам тіла, в цей час ОСОБА_4 зав`язав «скотчем» руки та подолавши волю потерпілого на вільне пересування, що в загальному тривало близько чотирьох годин, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , здійснили відкрите викрадення чужого майна, а саме з карманів куртки потерпілого ОСОБА_15 відкрито викрали 1500 (одна тисяча вісімсот) доларів США та розподілили між собою та в подальшому продовжили здійснювати погрози насильства над потерпілим, що виявлялося в тому числі також у демонстрації предметів ззовні схожих на пістолет та ніж.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

22.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.

Релевантні джерела права

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину (п.3 ч. 2 ст. 183 КПК України), а також до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 146 КК України незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, - караються обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 186 КК України грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Мотиви слідчого судді

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується наступними зібраними доказами, а саме:

-рапортами щодо виявлення кримінального правопорушення;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із потерпілим ОСОБА_17 ;

-протоколами допиту потерпілого ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із потерпілим ОСОБА_18 ;

-протоколами огляду від 28.02.2025;

-висновком судово-медичного експерта № 042-329-2025;

-висновком судово-медичного експерта № 042/1-45-2025, іншими матеріалами кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України, що інкриміноване громадянину України ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких, оскільки санкція вказаної статті передбачає основне покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Також ОСОБА_4 інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, віднесено до тяжких злочинів. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від на строк від семи до десяти років. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя враховує, що інкримінований підозрюваному злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку з чим він може координувати свої дії з іншими співучасниками, впливаючи на зміст, характер, обсяг їх показань та процесуальну поведінку, також може впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні з метою схиляння останнього до зміни показань.

Слід також враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань піж час допиту у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Ураховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення за попередньою змовою з іншими.

За таких обставин ризик впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

(ІІІ) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується характером кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 . Крім того, підозрюваний не працевлаштований, а отже, не має доходу, що свідчить, на думку слідчого судді, що підозрюваний може вчинити інше кримінального правопорушення у разі не перебування під вартою.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Також, слідчий суддя враховує конкретні обставини злочинів, суспільну небезпечність та насильницький характер вчинених злочинів, за якими підозрюється ОСОБА_4 , тобто, досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_4 під варту.

Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З викладених вище обставин можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Сторона обвинувачення просила визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

З огляду на особу підозрюваного та його майновий стан, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 242 240 грн. Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що у підозрюваного є особа, яка має можливість та намір внести за нього заставу.

За таких обставин, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим заходом та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025102060000028 від 18.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 18.05.2025 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 242 240 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це;

- не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 31.03.2025 о 08:35год.

Слідчий суддя ОСОБА_19