Рішення № 126551392, 11.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 року Київ № 320/3770/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., суддів Марича Є.В. та Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" до Національного банку України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дельфін" з позовом до Національного банку України, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи";

2) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 02.04.2021 свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія СТ № 593, дата видачі 02.06.2011, видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін" на підставі Розпорядження Комісії від 02.06.2011 № 315, реєстраційний номер 11102626;

3) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) серія АВ № 594362 від 27.02.2012;

4) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) серія АВ № 594363 від 27.02.2012;

5) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ серія АВ № 594364 від 27.02.2012;

6) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу) серія АВ № 594365 від 27.02.2012;

7) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного медичне страхування (безперервне страхування здоров`я) серія АВ № 594366 від 27.02.2012;

8) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) серія АВ № 594367 від 27.02.2012;

9) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків серія АВ № 594368 від 27.02.2012;

10) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) серія АВ № 594369 від 27.02.2012;

11) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення про відновлення з 27.12.2019 ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування фінансових ризиків серія АВ № 594370 від 27.02.2012;

12) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та про анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія СТ № 593, дата видачі 02.06.2011, видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін" на підставі Розпорядження Комісії від 02.06.2011 № 315, реєстраційний номер 11102626;

13) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) серія АВ № 594362 від 27.02.2012;

14) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) серія АВ № 594363 від 27.02.2012;

15) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ серія АВ № 594364 від 27.02.2012;

16) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу) серія АВ № 594365 від 27.02.2012;

17) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного медичне страхування (безперервне страхування здоров`я) серія АВ № 594366 від 27.02.2012;

18) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) серія АВ № 594367 від 27.02.2012;

19) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків серія АВ № 594368 від 27.02.2012;

20) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) серія АВ № 594369 від 27.02.2012;

21) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та видалити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про анулювання ліцензій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування фінансових ризиків серія АВ № 594370 від 27.02.2012;

22) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дельфін" як про фінансову установу у Державному реєстрі фінансових установ, яка містилась в ньому станом на 02.04.2021;

23) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) серія АВ № 594362 від 27.02.2012;

24) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) серія АВ № 594363 від 27.02.2012;

25) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ серія АВ № 594364 від 27.02.2012;

26) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу) серія АВ № 594365 від 27.02.2012;

27) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного медичне страхування (безперервне страхування здоров`я) серія АВ № 594366 від 27.02.2012;

28) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) серія АВ № 594367 від 27.02.2012;

29) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування від нещасних випадків серія АВ № 594368 від 27.02.2012;

30) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) серія АВ № 594369 від 27.02.2012;

31) зобов`язати Національний банк України у строк, встановлений судом у своєму рішенні у цій справі, прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючу ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі рішення про видачу ліцензій від 23.01.2012 № 258-лр, на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування фінансових ризиків серія АВ № 594370 від 27.02.2012.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що його права та інтереси були порушені протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме рішенням Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи".

Зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 640/25856/19 визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.11.2019 № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін". Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 640/25856/19 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі № 640/25856/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України було відмовлено (копії рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій додаються).

Враховуючи той факт, що обставина, яка стала підставою для прийняття рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи", була визнана судом протиправною, скасована, а отже є такою, що не існувала на момент прийняття рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк, позивач звернувся до Національного банку України із листом від 04.08.2022 № 01/04-08 із вимогою щодо скасування вказаного рішення, поновлення в рамках ліцензійних умов з 02.04.2021 свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (серія СТ номер свідоцтва: № 593, дата видачі 02.06.2011, виданого Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін", поновлення відповідних записів в Державному реєстрі фінансових установ щодо Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з 02.04.2021, з одночасним відновленням всіх ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", які було незаконно анульовано розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 26.11.2019 № 2374, а також поновлення відповідних записів про них в Державному реєстрі фінансових установ з моменту їх незаконного анулювання, а саме з 27.12.2019.

Проте листом Національного банку України від 19.08.2022 № 27-0006/57692 Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін" було відмовлено в скасуванні рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк, поновленні запису в Державному реєстрі фінансових установ, в поновленні свідоцтва про реєстрацію фінансової установи з 02.04.2021 та записів щодо ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). Вважаємо незаконною таку бездіяльність Національного банку України, а також незаконним його рішення, прийняте 02.04.2021 тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 03.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів. Призначено підготовче судове засідання на 27.04.2023. Судове засідання перенесено на 09.05.2023.

Ухвалою суду від 08.05.2023 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 30.05.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 25.03.2024 продовжено розгляд справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" до Національного банку України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів, призначено підготовче засідання на 18.04.2024.

Ухвалою суду від 18.04.2024 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Національного банку України про залишення позовної заяви без руху, закрито підготовче провадження у справі № 320/3770/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засідання 22.10.2024 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки під час прийняття оскарженого рішення від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" відповідачем дотримано вимоги частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Також зазначив, що Ліцензії ПрАТ "СК "Дельфін" анульовано на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг від 26.11.2019 № 2374, а не на підставі оскаржуваного рішення Національного банку України. Навпаки, рішення Національного банку України прийнято у зв`язку з відсутністю на момент його прийняття у фінансової установи чинних ліцензій на право надання фінансових послуг, що відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу XIX Положення про Державний реєстр фінансових установ, яке затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41, було підставою для виключення фінансової установи-ліцензіата з Державного реєстру фінансових установ. Абзацом 7 пункту 1 розділу XIX Положення № 41 передбачено, що рішення про виключення фінансової установи-ліцензіата з Державного реєстру фінансових установ (далі Реєстр) та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи може бути прийнято у випадку прийняття рішення про анулювання ліцензії відповідної фінансової установи-ліцензіата, у разі якщо після такого анулювання у фінансової установи відсутні чинні ліцензії на право надання певної фінансової послуги.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Національного банку України поновити усі ліцензії позивача не може бути похідною позовною вимогою від основної про визнання протиправним та скасування рішення від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи", оскільки анулювання ліцензій не було наслідком прийняття зазначеного рішення. Вирішенню позовної вимоги про зобов`язання Національного банку України поновити усі ліцензії позивача повинна передувати оцінка рішень, дій або бездіяльності Національного банку України, яке мало наслідком порушення прав позивача і способом поновлення цих прав є саме поновлення ліцензій. Вказана позовна вимога, яка є основною, у позовній заяві відсутня. Наявність чинної ліцензії на здійснення діяльності із страхування є результатом певної правової процедури, яку повинен дотримати і заявник, і Національний банк України. Зобов`язання Національного банку України поновити ліцензії позивачу на підставі рішення суду поза встановленою чинним законодавством процедурою є порушенням його норм. Національний банк України не наділений повноваженнями поновлювати ліцензії страховика, здійснювати інші дії, зазначені у позовних вимогах. Крім того, Законом чітко передбачені умови та порядок ліцензування страховиків. Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, наявність чинної ліцензії страховика пов`язана, по-перше, виключно з активними його діями подання необхідного пакету документів для розгляду Національним банком як регулятором, а по-друге, з відповідністю страховика встановленим зазначеним Законом вимогам. Жодних з вищевказаних дій позивачем вчинено не було. Повноваження Національного банку України щодо поновлення відкликаної (анульованої) ліцензії страховика, а також щодо внесення відповідних відомостей у зв`язку з зазначеними діями до Державного реєстру фінансових установ у Положенні про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг не передбачено.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивач вважає відзив необґрунтованим, доводи викладені в ньому такими, що не спростовують викладене в позові, просив позов задовольнити.

17.04.2024 представником відповідача надано суду письмові пояснення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, підтвердив обставини, що містяться у відзиві на позов.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових пояснення, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові пояснення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив таке.

26.11.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності, з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін".

Рішенням Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" виключено ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДЕЛЬФІН" з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.

У рішенні Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк зазначено, що 26.11.2019 Нацкомфінпослуг розпорядженням від 26.11.2019 № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін" анульовано всі ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" на провадження господарської діяльності на ринку цінних паперів.

Ураховуючи викладене, а також відсутність у ПРАТ "СК "Дельфін" ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), куруючись статтями 7 та 17 Закону України "Про Національний банк України", Постанови Правління Національного банку України від 25 червня 2020 року № 82 "Про правонаступництво Національного банку України в здійсненні державного регулювання та нагляд на ринках фінансових послуг" та № 83 "Про забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг з питань ліцензування та реєстрації, пунктом 2 частини першої ст 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пунктом 1 та пунктом 5-7 розділу ХІХ Положення про Державний реєстр фінансових установ, підпунктом 3 пункту 10 розділу ІІ Положення про Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг, затвердженого рішенням Правління Національного банку України від 28 листопада 2020 року № 498-рш, Комітет вирішив:

1. Виключити ПРАТ "СК "Дельфін" (код ЄДРПОУ: 37578988, місцезнаходження: 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Мироносицька, 46-А) з Державного реєстру фінансових послуг;

2 Анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (серія СТ номер свідоцтва № 593, дата видачі 02.06.2011) видане ПРАТ "СК "Дельфін".

3 Департаменту ліцензування (Олександр Бевз):

1) протягом трьох робочих днів з дня прийняття цього рішення забезпечити внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про виключення ПРАТ "СК "ДЕЛЬФІН" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи;

2) протягом трьох робочих днів з дня прийняття цього рішення забезпечити оприлюднення на сторінках офіційного Інтернет - представництва Національного банку України інформації щодо прийнятого рішення;

3) протягом п`яти робочих днів з дня прийняття цього рішення довести до відома ПРАТ "'СК "ДЕЛЬФІН" інформацію про його виключення з Державного реєстру фінансових установ шляхом надсилання копії цього рішення та витягу з Державного реєстру фінансових установ про виключення ПРАТ "СК "ДЕЛЬФІН" з Державного реєстру фінансових установ.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 640/25856/19 визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.11.2019 № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін".

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 640/25856/19 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі № 640/25856/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України було відмовлено.

Позивач звернувся до Національного банку України із листом від 04.08.2022 № 01/04-08 із вимогою щодо скасування рішення від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи", поновлення в рамках ліцензійних умов з 02.04.2021 свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (серія СТ номер свідоцтва: № 593, дата видачі 02.06.2011, виданого Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін", поновлення відповідних записів в Державному реєстрі фінансових установ щодо Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з 02.04.2021, з одночасним відновленням всіх ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін", які було незаконно анульовано розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 26.11.2019 № 2374, а також поновлення відповідних записів про них в Державному реєстрі фінансових установ з моменту їх незаконного анулювання, а саме з 27.12.2019.

Листом Національного банку України від 19.08.2022 № 27-0006/57692 Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін" було відмовлено в скасуванні рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк, поновленні запису в Державному реєстрі фінансових установ, в поновленні свідоцтва про реєстрацію фінансової установи з 02.04.2021 та записів щодо ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Вважаючи рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в редакції від 04.10.2020 Національний банк України здійснював реєстрацію та вів Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечував ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначав перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних. Особливості ведення Державного реєстру фінансових установ на момент винесення оскаржуваного рішення регулювалися Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41.

Згідно з п. 1 розділу XIX цього нормативно-правового акта передбачалось, що рішення про виключення фінансової установи - ліцензіата з Реєстру та анулювання його Свідоцтва може бути прийнято у випадку прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про анулювання ліцензії відповідної фінансової установи - ліцензіата, у разі якщо після такого анулювання у фінансової установи відсутні чинні ліцензії на право надання певної фінансової послуги.

В оскаржуваному рішенні Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк підставою для виключення позивача із Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва позивача про реєстрацію його у якості фінансової установи стало, як було зазначено вище, розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 26.11.2019 № 2374, а також відсутність у позивача станом на 02.04.2021 (момент прийняття оскаржуваного рішення) інших ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 640/25856/19 визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.11.2019 № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін".

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 640/25856/19 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі № 640/25856/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України було відмовлено.

Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.11.2019 № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін" в судовому порядку означає його незаконність з моменту його прийняття.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16 зазначено, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 520/11418/21, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.07.2022, зазначається, що для індивідуального акта визнання його протиправним і скасування є наслідком визнання незаконним і неможливість застосування його з моменту його видання.

Отже, рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк було винесено без достатніх правових підстав, так як на момент його прийняття розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 26.11.2019 № 2374 не вважається чинним.

Однак незважаючи на рішення судів, винесених в межах розгляду справи № 640/25856/19, і визнання протиправним та скасування ними розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 26.11.2019 № 2374 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельфін", а також наявність відповідного звернення позивача щодо вчинення таких дій (лист від 04.08.2022 № 01/04-08), відповідач відмовився від скасування рішення від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" (лист від 19.08.2022 № 27-0006/57692).

Ураховуючи вищевикладене, рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ПрАТ "СК "Дельфін" про зобов`язання Національного банку України прийняти рішення про відновлення свідоцтва про реєстрацію фінансової установи з одночасним прийняттям рішення про відновлення всіх ліцензій, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, видалення з Державного реєстру фінансових установ інформації про анулювання всіх ліцензій позивача; прийняти рішення та поновити всю необхідну інформацію про діючі ліцензії ПрАТ "СК "Дельфін", суд зазначає таке.

Відповідно до розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про страхування" від 18 листопада 2021 року № 1909-IX (далі Закону України № 1909-IX) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2024 року. Цей Закон регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Статтею 114 Закону України № 1909-IX передбачено повноваження Національного банку України під час здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку страхування: "Регулятор здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання страхових та супровідних послуг на ринку страхування, а також у випадках, визначених спеціальними законами з регулювання страхування, за діяльністю об`єднань страховиків відповідно до цього Закону, законів України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Регулятора.

Метою державного регулювання та нагляду є забезпечення відповідності діяльності із страхування законодавству України в цілях захисту прав та законних інтересів клієнтів (у тому числі споживачів, страхувальників, застрахованих осіб та вигодонабувачів).

При здійсненні державного регулювання та нагляду за страховою (перестраховою) діяльністю Регулятор:1) розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, страховиками, їх об`єднаннями, страховими посередниками та особами, які надають допоміжні послуги, та контролює їх виконання; 2) веде реєстри відповідно до законодавства України та затверджує положення про них; 3) здійснює ліцензування страховиків та авторизацію страхових посередників, реєстрацію філій страховиків-нерезидентів та затверджує умови здійснення діяльності із страхування, здійснення якої потребує відповідної ліцензії чи авторизації, та порядок контролю за їх додержанням; 4) встановлює пруденційні вимоги, в тому числі вимоги до розміру регулятивного капіталу, критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів (в тому числі активів на покриття технічних резервів для цілей фінансової звітності) та ризиковості операцій, додержання правил надання страхових послуг, а також правила формування і обліку технічних резервів; 5) визначає критерії віднесення страховиків до категорії значимих страховиків; 6) встановлює розмір плати за включення до відповідних реєстрів; 7) затверджує умови авторизації страхових посередників; 8) затверджує порядок проведення безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок і оформлення їх результатів, включаючи порядок проведення перевірки афілійованих та споріднених осіб об`єкта нагляду та інші".

Пунктом 40 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1909-IX передбачено, що Регулятором є Національний банк України.

З огляду на викладене, Національний банк України не наділений повноваженнями поновлювати ліцензії страховика, здійснювати інші дії, зазначені у позовних вимогах. Крім того, зазначеним Законом чітко передбачені умови та порядок ліцензування страховиків.

Так, відповідно п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України № 1909-IX діяльність із страхування на території України мають право здійснювати виключно страховики-резиденти, що отримали ліцензію відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 11 Закону України № 1909-IX юридична особа набуває статусу страховика і право на здійснення діяльності із страхування виключно після отримання ліцензії на здійснення діяльності із страхування (далі ліцензія), яка видається Регулятором.

Статтею 12 Закону передбачено перелік документів, які подаються для отримання ліцензії, та передбачено, що документи та інформація для отримання ліцензії подається заявником до Регулятора відповідно до вимог, в порядку та за формою, що встановлені нормативно-правовими актами Регулятора.

Крім того, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про страхування" на заявника покладено обов`язок підтвердити Регулятору свою відповідність вимогам, встановленим цим Законом, іншими законами України та нормативно-правовими актами Регулятора для здійснення діяльності із страхування.

Відповідно до ч. 4 зазначеного Закону для отримання ліцензії заявник подає до Регулятора одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

Розділом IV Закону України "Про страхування" передбачені вимоги щодо здійснення діяльності зі страхування, зокрема, з приводу розміру статутного капіталу страховика, його структури власності та істотної участі, плану діяльності на наступні три календарні роки та наступні квартали поточного року.

Відповідно до п. 20 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1909-IX відсутність у страховика ліцензії, чинної станом на день набрання чинності цим Законом, є підставою для виключення Національним банком України у встановленому ним порядку такого страховика та відомостей про нього з Державного реєстру фінансових установ. Ця вимога не поширюється на страховиків, включених Національним банком України до Державного реєстру фінансових установ протягом останніх 12 місяців до дня набрання чинності цим Законом.

Відсутність у страховика, включеного Національним банком України до Державного реєстру фінансових установ протягом останніх 12 місяців до дня набрання чинності цим Законом або у період між днем набрання чинності цим Законом та днем введення в дію цього Закону, чинної ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг є підставою для виключення Національним банком України у встановленому ним порядку такого страховика та відомостей про нього з Державного реєстру фінансових установ з дня введення в дію цього Закону. Ця вимога не поширюється на страховиків, які подали до Національного банку України документи для набуття страховиком статусу фінансової установи та/або для отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг до дня введення в дію цього Закону та щодо яких Національним банком України не прийнято рішення про надання відповідної ліцензії або про відмову в наданні такої ліцензії станом на день введення в дію цього Закону. Вказані дії не були виконані позивачем.

Пунктом 20 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1909-IX передбачено, що страховики, які мали статус страховика до дня введення в дію цього Закону, зобов`язані протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону (крім випадків, передбачених пунктами 11 і 14 цього розділу) у визначеному Національним банком України порядку привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону та повідомити про це Національний банк України за встановленою ним формою.

Відповідно до п. 15 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1909-IX протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону страховики зобов`язані подати до Національного банку України плани діяльності на наступні три роки, складені відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно - правовими актами Національного банку України, або протягом шести місяців з дня набрання чинності нормативно-правовими актами Регулятора, якими встановлені такі вимоги, - у разі прийняття таких нормативно-правових актів Регулятора після введення в дію цього Закону.

Пунктами 17 18 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачено порядок та строки переоформлення ліцензій страховиків, які діють станом на день введення в дію цього Закону, на передбачені статтею 4 цього Закону класи страхування.

Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, наявність чинної ліцензії страховика пов`язана, по-перше, виключно з активними його діями подання необхідного пакету документів для розгляду Національним банком як регулятором, а по-друге, з відповідністю страховика встановленим зазначеним Законом вимогам. Жодних з вищевказаних дій позивачем вчинено не було.

Правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлюються Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-ІІІ.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання).

Розділом VI вказаного Закону передбачено підстави та порядок Ліцензування діяльності з надання небанківських фінансових послуг, відкликання ліцензій, а також чітко визначені повноваження Національного банку України з вказаних питань. Механізм поновлення Національним банком України відкликаних ліцензій вказаним Законом не передбачений, зазначені повноваження у відповідача відсутні.

Крім того, повноваження Національного банку України щодо ліцензування на ведення Державного реєстру фінансових установ регламентовані постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг" від 24.12.2021 № 153.

Пунктом 10 вказаної Постанови від 24.12.2021 № 153 передбачено, що Національний банк розглядає пакети документів, подані для включення юридичної особи до Державного реєстру фінансових установ, Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, унесення змін до Державного реєстру фінансових установ, видачі дубліката або переоформлення свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, заміни, видачі дубліката або анулювання додатка до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, унесення або виключення інформації про відокремлені підрозділи до/з Державного реєстру фінансових установ, унесення змін до інформації про відокремлений підрозділ, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, для отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, для погодження набуття або збільшення істотної участі в небанківській фінансовій установі до набрання чинності цією постановою, згідно з вимогами та в порядку, передбаченому законодавством України, що діяло до набрання чинності цією постановою.

Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24.12.2021 № 153, чітко регламентує процедуру реєстрації та ліцензування надавачів фінансових послуг (розділ VII Положення), а також відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та внесення відомостей про виключення відомостей про надавача фінансових послуг із Державного реєстру фінансових установ (розділ XI Положення).

Умови, порядок поновлення відкликаної (анульованої) ліцензії та внесення відповідних відомостей у зв`язку з цим до Державного реєстру фінансових установ, у т.ч. на підставі судового рішення, Положенням не регламентовано.

Таким чином, повноваження Національного банку України щодо поновлення відкликаної (анульованої) ліцензії, а також щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру фінансових установ у вищевказаній Постанові від 24.12.2021 № 153 не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Національний банк України" не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Крім того, повноваження Національного банку України щодо ліцензування та ведення Державного реєстру фінансових установ на теперішній час регламентовані постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг" № 199 від 29.12.2023 (далі Положення).

Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг чітко регламентує порядок авторизації небанківських фінансових установ, у т.ч. зміни обсягу ліцензії на вид діяльності з надання фінансових послуг (розділ VII Положення), а також анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та внесення відомостей про виключення відомостей про надавача фінансових послуг із Державного реєстру фінансових установ (розділ XIІ Положення).

Авторизація це процедура надання права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг та/або діяльності з надання супровідних послуг шляхом внесення запису до Реєстру. Умови, порядок поновлення відкликаної (анульованої) ліцензії та внесення відповідних відомостей у зв`язку з цим до Державного реєстру фінансових установ, у т.ч. на підставі судового рішення, Положенням не регламентовано, що унеможливлює задоволення позовних вимог Позивача.

Згідно з п. 535 глави 50 розділу VII Положення юридична особа, яка має намір здійснювати діяльність із страхування, звертається до Національного банку за отриманням ліцензії на здійснення діяльності із страхування протягом 12 місяців з дати її державної реєстрації як юридичної особи (вимога не застосовується в разі повторного звернення після залишення пакета документів без розгляду або відмови у видачі ліцензії, повторного звернення для видачі ліцензії, а також у разі реорганізації страховика).

Відповідно до п. 537 глави 50 розділу VII Положення заявник для отримання ліцензії на вид діяльності з надання фінансових послуг, визначений в підпунктах 1-4 пункту 36 глави 3 розділу II цього Положення, та/або ліцензії на здійснення валютних операцій в частині торгівлі валютними цінностями в готівковій формі подає пакет документів, визначених у пункті 553 глави 51 розділу VII цього Положення.

Пунктом 540 глави 50 розділу VII Положення передбачено, що прийняття рішення про видачу ліцензії на вид діяльності з надання фінансових послуг, ліцензії на здійснення валютних операцій в частині торгівлі валютними цінностями в готівковій формі є підставою для внесення відомостей про заявника до Реєстру (крім видачі ліцензії на здійснення валютних операцій в частині торгівлі валютними цінностями в готівковій формі оператору поштового зв`язку).

Таким чином, повноваження Національного банку України щодо поновлення відкликаної (анульованої) ліцензії страховика, а також щодо внесення відповідних відомостей у зв`язку з зазначеними діями до Державного реєстру фінансових установ у Положенні про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг не передбачено.

Крім того, пунктом 41 глави 3 розділу ІІ Положення передбачено вимоги, яким повинна відповідати юридична особа, яка має намір здійснювати/здійснює діяльність, зазначену в пункті 36 глави 3 розділу II цього Положення, на день звернення для отримання ліцензії / протягом усього строку дії ліцензії / на день звернення для зміни обсягу ліцензії.

Отже, чинним законодавством передбачено здійснення діяльності з надання фінансових послуг на підставі ліцензії виключно юридичною особою, яка відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про страхування" та Положенням про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг.

Розпорядження Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензій ПрАТ "СК "ДЕЛЬФІН" № 2374 прийнято 26.11.2019, з 26.11.2019 позивач не звертався до Національного банку України відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства щодо наміру здійснення діяльності з надання фінансових послуг, відповідність її вимогам чинного законодавства у встановленому порядку з наданням відповідних документів та інформації не підтверджувала.

Отже, Національний банк України на теперішній час не уповноважений поновити ліцензії установи у спосіб, зазначений у позові, у зв`язку з відсутністю норми права, яка це передбачає.

Разом з цим, необхідно зазначити, що законодавство України, яке діяло до набрання чинності Законом України "Про страхування" від 18 листопада 2021 р. № 1909-IX та Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14 грудня 2021 р. № 1953-IX, також не передбачало механізму поновлення/відновлення/повернення Національним банком України фінансовій установі (страховій компанії) анульованої ліцензії на здійснення діяльності із надання фінансових послуг (страхування) на підставі рішення суду.

Вищевикладена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду щодо умов, за яких суб`єкта владних повноважень можливо зобов`язати вжити дії, спрямовані на поновлення порушених прав позивача.

Так, у постанові від 11 лютого 2020 р. № 0940/2394/18 Верховний суд зазначив, що критеріями, які впливають на обрання судом ефективного способу захисту прав в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд, але у встановлених законом межах.

У постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 340/2074/19 констатовано наступне: "35. Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України цей спосіб захисту складається з двох частин: а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.

36. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд".

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 140/13065/21 сформульовано наступні висновки: "Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20".

У постанові Верховного Суду 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22 зазначено наступне:

"101. За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

102. Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

103. Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

104. Подібний правовий підхід щодо вибору ефективного способу захисту застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 524/3878/16-а, від 22 березня 2019 року у справі № 815/6832/15, від 1 жовтня 2019 року у справі № 826/3943/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/14837/16, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19, від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21.

105. Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).

106. Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

107. Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

108. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі № 380/13558/21.

109. Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

110. Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин".

Крім того, суд зазначає, що ліцензії ПрАТ "СК "Дельфін" анульовано на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг від 26.11.2019 № 2374, а не на підставі оскаржуваного рішення Національного банку України.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Національного банку України поновити усі ліцензії позивача не може бути похідною позовною вимогою від основної - про визнання протиправним та скасування рішення від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи", оскільки анулювання ліцензій не було наслідком прийняття зазначеного рішення.

Вирішенню позовної вимоги про зобов`язання Національного банку України поновити усі ліцензії позивача повинна передувати оцінка рішень, дій або бездіяльності Національного банку України, яке мало наслідком порушення прав позивача і способом поновлення цих прав є саме поновлення ліцензій. Вказана позовна вимога, яка є основною, у позовній заяві відсутня.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено повноваження судів при вирішенні справи та вичерпний перелік рішень, які суд уповноважений приймати з метою захисту прав позивачів. Так, відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Наявність чинної ліцензії на здійснення діяльності із страхування є результатом певної правової процедури, яку повинен дотримати і заявник, і Національний банк України. Зобов`язання Національного банку України поновити ліцензії Позивачу на підставі рішення суду поза встановленою чинним законодавством процедурою є порушенням його норм.

Вирішуючи цей спір, суд не уповноважений захистити права позивача шляхом зобов`язання Національний банк України вчинити дії, які не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Практика Верховного Суду щодо помилковості застосування аналогії закону у випадку визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування сформована, зокрема, у постановах від 11.09.2021 у справі № 640/23179/19 від 17.02.2020 у справі № 826/1376/18 та від 14.08.2020 у справі № 820/432/17.

Отже, оскільки законодавством не передбачено правил поведінки органу владних повноважень, про які просить позивач у позовних вимогах, рішення суду про зобов`язання Національного банку України вчинити дії, які не передбачені чинним законодавством, не відповідатиме вимогам законності та обґрунтованості.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства та наведену практику Верховного Суду, відсутність законодавчо регламентованих повноважень Національного банку України вчиняти дії, які є змістом позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії цій справі, позовна заява ПрАТ "СК "Дельфін в цій частин позовних вимог не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд керується ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

В силу вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 4 962 грн 00 коп.

Суд, керуючись частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 2 481,00 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що 27 жовтня 2022 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Литвиненко, Залеська і Партнери" укладено договір про надання правової допомоги адвокатом № 208. Згідно з п. 2.1 Зазначеного договору гонорар за правову допомогу, надану згідно п. 1.2 цього договору, становить 5 000,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, підлягає сплаті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача у розмірі 2 500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України від 02.04.2021 № 21/760-пк "Про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи".

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дельфін" (код ЄДРПОУ: 37578988, місцезнаходження: м. Харків, провулок Троїцький, буд. № 9-В) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (код ЄДРПОУ: 00032106, місцезнаходження: м. Київ, вул. Інститутська, буд. № 9) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) та понесені ним витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Басай О.В.

СуддяМарич Є.В.

СуддяБілоноженко М.А.