Рішення № 126551215, 09.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 року справа №640/1777/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, код ЄДРПОУ 39787008), в якому просить суд:

- визнати неправомірною відповідь Міністерства від 19.10.2018 року №42542/К-21934/19.2.2 та зобов`язати Міністерство надати запитувану мною інформацію у запиті від 24.09.2018 інформацію у повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";

- скасувати п.15 Розділу II "Перелік реєстрів та повідомлення, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником яких є Міністерство юстиції України" Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 28.03.2016 року №897/5.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наданий Міністерством юстиції на її запит набір відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить інформацію в значно меншому обсязі, ніж передбачено приписами Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що станом на дату надання відповіді ОСОБА_1 інформації, що підлягала оприлюдненню у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визначався п. 15 розділу ІІ Переліку (у редакції від 20.09.2017). Проте, до Переліку було неодноразово внесено зміни наказами Міністерства юстиції України, в зв`язку із чим обсяг інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, наразі визначається п.16 розділу ІІ Переліку.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Третя особа надала письмові пояснення відносно предмету спору, в яких зазначила, що на момент надання відповідачем відповіді на запит ОСОБА_1 , склад відомостей, що підлягали оприлюдненню, як відкриті дані з Єдиного державного реєстру, був визначений п. 15 розділу ІІ Переліку (в редакції станом на 20.09.2017). Пооте, вказаний перелік зазнавав неодноразових змін. Зокрема, прийняття наказу Міністерства юстиції України від 23.08.2019 №2638/5 "Про внесення змін до Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України", а також наказу від 06.11.2019 №3412/5 призвело до істотного розширення обсягу відомостей, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру, і порядок та обсяг таких відкритих даних визначено пунктом 17 розділу ІІ Переліку. Зауважило, що в зв`язку із введенням воєнного стану в України, поширення у форматі відкритих даних інформації з Єдиного державного реєстру не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.09.2018 позивач звернулась до Міністерства юстиції України із запитом щодо надання у формі відкритих даних інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, актуальної на момент надання відповіді.

Листом від 28.09.2018 № 39666/П-К-1263/19.2.2 надано роз`яснення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та порядок роботи Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому запитувану інформацію надано не було.

08.10.2018 позивач подала відповідну скаргу до Міністра юстиції України.

Листом від 19.10.2018 № 42542/К-21934/19.2.2 було надано у формі відкрити даних Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з інформацією, актуальною станом на 18.10.2018р. При цьому зазначено, що структура наданого набору даних CSV/XML, визначена Переліком інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства від 28.03.2016 № 897/5 (далі Перелік).

Вважаючи дії відповідача протиправними, а надану інформацію неповною, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частин другої-третьої статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (далі Закон №2657).

Відповідно до статей 2, 3, 5 вказаного Закону, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Основними напрямами державної інформаційної політики є, окрім іншого: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною першою статтею 6 Закону № 2657 право на інформацію забезпечується, зокрема: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

При цьому, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі також - Закон № 2939).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, статтею 6 Закону № 2939 закріплено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

За приписами пункту 1 статті першої статті 3 Закону № 2939, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першої статті 5 Закону № 2939, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини першої, другої статті 19, частин першої, четвертої статті 20 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі статтею 10-1 Закону № 2939, публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 14 Закону № 2939, розпорядники інформації зобов`язані, окрім іншого: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних (пункт 5-1 частини першої статті 15 Закону № 2939).

Так, на виконання положень статті 10-1 Закону № 2939 постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі також - Положення № 835), яке визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.

Відповідно до змісту пункту 2 Положення № 835, терміни, що вживаються в цьому Положенні, мають таке значення, зокрема: набір даних - сукупність однорідних значень (записів) даних і метаданих, що їх описують; оприлюднення набору даних - завантаження набору даних розпорядником інформації та забезпечення доступу до нього держателем порталу після проходження модерації; метадані - довідкова структурована інформація, що описує, роз`яснює, дає змогу ідентифікувати, спрощує використання та управління набором даних.

Згідно з пунктом 3 Положення № 835, розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком, та будь-які інші наявні дані, що відповідають визначенню публічної інформації у формі відкритих даних.

Відповідно до Переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (додаток до Положення № 835) усі розпорядники інформації (у межах компетенції), Мін`юст завантажує у формі відкритих даних, зокрема, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 частини першої 1 статті Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі також - Закон № 755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону № 755-IV, визначений перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця.

При цьому, відповідно до частини першої, другої, шостої статті 11 Закону № 755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді, зокрема: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків, про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, про юридичних осіб - правонаступників, про відокремлені підрозділи юридичної особи, про осіб, які можуть вчиняти дії від імені особи, у тому числі відомості про розпорядника майна, санатора, голову комісії з припинення, ліквідатора, управителя майна, наявність обмежень щодо представництва, про відкриття виконавчого провадження, - шляхом їх пошуку за повним чи скороченим найменуванням, іменем, ідентифікаційним кодом, реєстраційним номером облікової картки платника податків, серією та номером паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), перегляду, копіювання та роздрукування; основних відомостей про громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, які актуальні на момент запиту, - шляхом їх пошуку за найменуванням та видом громадського формування, перегляду, копіювання та роздрукування; результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації, у тому числі виписки та установчих документів, - шляхом їх пошуку за кодом доступу, перегляду, копіювання та роздрукування; 2) оприлюднення публічної інформації з Єдиного державного реєстру у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру, перелік додаткових відомостей, до яких надається безоплатний доступ через портал електронних сервісів, форма та зміст виписки, витягу визначаються Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 755-IV визначено, що держателем Єдиного державного реєстру є Міністерство юстиції України, яке вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування цього реєстру.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідаю до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 № 1272 «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних, реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р «Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів» та пункту 4 Положення № 228, з метою оптимізації забезпечення функціонування Єдиних та Державних реєстрів, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 25.06.2015 № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» (далі - Наказ № 1059/5 ).

Разом з тим, технічним адміністратором Єдиного державного реєстру, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 755-IV є визначене Міністерством юстиції України державне унітарне підприємство, віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру, порталу електронних сервісів та відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надає, блокує та анулює доступ до Єдиного державного реєстру та проводить навчання роботі з цим реєстром.

Згідно наказу № 1059/5 державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС») визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів.

Адміністратор Єдиних та Державних реєстрів здійснює заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення реєстрів, відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до них реєстрів, а також інші заходи (дії), передбачені законодавством.

У межах адміністрування Єдиних та Державних реєстрів адміністратор здійснює створення, впровадження та супроводження, інформаційного та технічного обслуговування, модернізації веб-ресурсів та веб-сервісів Міністерства юстиції України, надає у випадках, визначених законодавством, послуги у сфері функціонування Єдиних та Державних реєстрів, здійснює технічне та технологічне супроводження інформаційної взаємодії Міністерства юстиції України та адміністратора Єдиних та Державних реєстрів з метою оперативного вирішення питань, що стосуються функціонування реєстрів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на дату надання відповідачем відповіді ОСОБА_1 інформація, що підлягала оприлюдненню у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визначалась п. 15 розділу ІІ Переліку (у редакції від 20.09.2017).

Проте, до Переліку неодноразово було внесено зміни наказами Міністерства юстиції України.

Так, в зв`язку із прийняттям, зокрема, наказу Міністерства юстиції України від 23.08.2019 №2638/5 «Про внесення змін до переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» та наказу Міністерства юстиції України від 06.11.2019 №3412/5 «Про внесення змін до Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України», обсяг інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру було значно розширено.

При цьому, обсяг інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру, станом на час винесення даного рішення, визначається пунктом 16 розділу ІІ Переліку.

Таким чином, вимога позивача про скасування п.15 Розділу II "Перелік реєстрів та повідомлення, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником яких є Міністерство юстиції України" Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 28.03.2016 року №897/5, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірної відповіді Міністерства юстиції України та зобов`язання надати запитувану у запиті від 24.09.2018 інформацію, а саме Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Умови, підстави та процедура надання й обсяг відомостей з Єдиного державного реєстру, що надаються шляхом безоплатного доступу через портал електронних сервісів, визначено в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 10.06.2016 за № 839/28969 (далі - Порядок № 1657/5).

Відповідно до Порядку № 1657/5 відомості з Єдиного державного реєстру надаються за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру у паперовій або електронній формах, що мають однакову юридичну силу та містять обов`язкове посилання на Єдиний державний реєстр, крім документів, що містяться в реєстраційній справі та надаються у паперовій формі.

В електронній формі надаються відомості з Єдиного державного реєстру через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, а відомості з Єдиного державного реєстру у форматі бази даних або в іншому форматі у режимі реального часу на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором Єдиного державного реєстру.

Таким чином, обсяг відомостей з Єдиного державного реєстру, що надаються через портал електронних сервісів, визначається відповідно до вимог Закону № 755-IV та Порядку № 1657/5, а обсяг відомостей, що мають оприлюднюватись у формі відкритих даних відповідно до Закону № 2939, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі, відкритих даних», якою затверджено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, та відповідно наказом Міністерства юстиції України від 28.03,2016 № 897/5 «Про затвердження Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України».

Позивач звернувся до Міністерства юстиції України з листом від 24.09.2018 з проханням надати інформацію у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань з інформацією, актуальною на момент надання відповіді.

Матеріалами справи підтверджено, що на вимогу статті 20 Закону №2939 Міністерством юстиції України було надано відповідь, яка направлена заявнику листом від 28.09.2018 № 39666/ПІ-К-1263/19.2.2. з додатком у вигляді DVD-R.

Крім того, відповідно до положення пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до відомостей з ЄДР, які актуальні на момент запиту, шляхом їх пошуку за повним чи скороченим найменуванням, іменем, ідентифікаційним кодом, реєстраційним номером облікової картки платника податків серією та номером паспорта, перегляду, копіювання та роздрукування.

Таким чином, відповідачем була надана обґрунтована відповідь на запит позивача в межах повноважень, в т.ч. роз`яснено алгоритм дії для отримання необхідної позивачу інформації, в зв`язку із чим, вимога про визнання такої відповіді неправомірною не підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач зазначає, що за результатами опрацювання отриманої інформації у формі відкритих даних встановлено, що наданий Міністерством набір даних містить не повну інформацію та не відповідає вимогам законодавства.

З огляду на вказане, суд зауважує, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять інформації з приводу того, в чому виявилась неповнота наданої інформації і конкретно яку інформацію необхідно надати позивачу.

Таким чином, вимога позивача зобов`язати Міністерство надати запитувану інформацію у запиті від 24.09.2018 у повному обсязі, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації», нічим не обґрунтована та матеріалами справи не підтверджена.

В зв`язку із чим, підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.