Рішення № 126547313, 11.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 рокусправа № 380/5533/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» (79493, Львівська область, Львівський район, смт. Рудне, вул. Садова, 1, ЄДРПОУ 45130613) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2024/100481/2 від 18.09.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2024 №209230/2024/002989.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Позивач за МД 24UA20930086563U1 від 18.09.2024 митну вартість товарів визначив за ціною договору, яка зазначена в комерційному інвойсі N АР2024/09-105 від 16.09.2024 на суму 4616,00 дол. США. На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені ч.2 ст.53 МК України. Стосовно зауважень митного органу, що у CMR від 17.09.2024 №б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано Договір про надання експедиційно-транспортних послуг від 22.05.24 № 220523/1 із ПП «Аван-Т». ПП «Авант-Т» не маючи власних транспортних засобів укладав договори перевезення із третіми особами-перевізниками, які не мають відношення до позивача. Вказує, що відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Стосовно зауважень митного органу про ненадання заявки замовника на перевезення зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування. Митний орган у рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтував яким чином відсутність заявки, на перевезення впливає на ціну товару, яка була визначена декларантом виходячи з ціни товару, зазначеної у інвойсі та додаванням до неї транспортних витрат. Подані декларантом документи щодо вартості транспортних витрат чи ціни товару не містили жодних помилок чи розбіжностей, які б не давали митному органу перевірити митну вартість товару, визначену за першим методом. Стверджує, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як сертифікат походження чи технічного сертифікату обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсу та експортної декларацій виробника товару. Зауваження митного органу щодо ненадання інвойсу (проформи) є взагалі надуманими. Вказує, що вартість за імпортовані товари визначається, виходячи із суми коштів, яка сплачена за відповідні товари, чи підлягає сплаті. При цьому спосіб, умови та порядок здійснення оплати за поставлені товари не має жодного правового значення для визначення митної вартості такого Товару. Вважає, що рішення про коригування митного органу грунтувалось не на підставі поданих декларантом документів, а мало довільний характер та по суті пояснюється лише спрацюванням критеріїв ризиків в системі АСАУР. Зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 21.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 18.09.2024 № 24UA209230086563U1 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: проформи інвойс, банківський платіжний документ. Документів які спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом, декларантом не надано. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA209170/2023/057912 від 21.07.2023, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,71 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 89519,56 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» (код ЄДРПОУ 45130613) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид господарської діяльності: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

02.05.2023 між компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (продавець) та ТзОВ «Акстор Плюс» (покупець) укладено контракт поставки №2023/05/02, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар відповідно до інвойсів.

Відповідно до п. 3.1 контракту, поставка товарів здійснюється на умовах FCA місто Жешув, Польща (Інкторемс 2010), що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами. Інший порядок і терміни поставки товарів можуть бути погоджені сторонами в додаткових угодах до даного контракту.

Згідно з п. 5.1 контракту, продавець продає покупцю товар в асортименті і за цінами вказаними в Інвойсі (проформі).

Відповідно до п. 5.2. контракту, сума контракту складається із суми всіх інвойсів (проформ-інвойсів).

Згідно з п. 5.3 контракту, покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов вказаних в інвойсі на кожну поставку.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом переказу безготівкових грошових коштів на рахунок продавця, який вказаний в даному контракті (п. 5.4 контракту).

Відповідно до п. 5.5 контракту, всі розрахунки між продавцем і покупцем здійснюються в доларах США. Покупець оплачує витрати при переказі коштів.

16.09.2024 Продавець відвантажив на адресу Покупця товари в кількості та асортименті на загальну суму 4616,00 дол. США, відповідно до комерційного інвойсу №АР2024/09-105 від 16.09.2024 до Контракту N 2023/05/02 від 02.05.2023.

18.09.2024 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 24UA20930086563U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, о6писом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Декларант разом з митною декларацією МД 24UA20930086563U1 подав до митного контролю в якості підстави для застосування основного методу наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт поставки N 2023/05/02 від 02.05.2023; комерційний інвойс NАР2024/09-105 від 16.09.2024; CMR від 17.09.2024; Рахунок-фактуру №3624 від 12.09.2024; Довідку транспортних витрат №3624 від 12.09.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 18.09.2024 року надіслала повідомлення від митниці декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України.

Декларант на вимогу надав витребувані документи: додаток №1 до контракту поставки N 2023/05/02 від 02.05.2023; каталоги; договір №220523/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.05.2023; копію експортної декларації 24PL402010E1065807; копії проформ-інвойсів №PRAP2024/07-114 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-115 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-116 від 11.07.2024; копію платіжної інструкції в іноземній валюті №23 від 12.07.2024.

Митний орган вважав, що документів які спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом, декларантом не надано.

За результатами розгляду МД 24UA20930086563U1 (електронна митна декларація) та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2024 N UA209000/2024/100481/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2024 №UA 209230/2024/002989.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.09.2024 N UA209000/2024/100481/2, в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

-згідно наданої до митного контролю CMR від 17.09.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_2 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 12.09.2024 №3624, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ПП АВАНТ-Т. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

-рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №3624 від 12.09.2024 містить пункт витрат "транспортно-експедиційні послуги на території України" (333,33 грн). Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до розрахунку митної вартості товару відповідну другу частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг;

-відповідно до вимог п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2023 №2023/05/02 (зі змінами та доповненнями) визначено, що на кожну поставку Продавець повинен надати оригінали документів у тому числі сертифікат походження. Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням положень даної угоди;

-відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2023 №2023/05/02 (зі змінами та доповненнями) визначено, що Продавець передає Покупцю товар в асортименті і за цінами вказаними в інвойсі (проформі). Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням положень даної угоди;

-відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2023 №2023/05/02 (зі змінами та доповненнями) визначено, що Покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку. Відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 16.09.2024 № АР2024/09-105 визначено, що по даній зовнішньоекономічній операції передбачено авансовий платіж за товар, який ввозиться на митну територію України. Проте під час здійснення митного оформлення вантажу, декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати товару, що є порушенням вимог даної зовнішньоекономічної угоди а також ч. 2 ст. 53 митного кодексу України;

-відповідно до вимог п. 2.4 договору про надання експедиційно-транспортних послуг від 22.05.2023 № 220523/1 визначено, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються у Заявці. Умови що викладені у конкретній Заявці мають переважати право перед умовами договору. Проте даний документ декларантом не надано митному органу,що є порушенням положень даної угоди.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару № 1 слугувала мд № UA209170/2024/057912 від 21.07.2023 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,71 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».

Позивач, не погоджуючись із вище вказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларант одночасно із митними деклараціями надав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт поставки N 2023/05/02 від 02.05.2023; комерційний інвойс NАР2024/09-105 від 16.09.2024; CMR від 17.09.2024; Рахунок-фактуру №3624 від 12.09.2024; Довідку транспортних витрат №3624 від 12.09.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 18.09.2024 року надіслала повідомлення від митниці декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України.

Декларант на вимогу надав витребувані документи: додаток №1 до контракту поставки N 2023/05/02 від 02.05.2023; каталоги; договір №220523/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.05.2023; копію експортної декларації 24PL402010E1065807; копії проформ-інвойсів №PRAP2024/07-114 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-115 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-116 від 11.07.2024; копію платіжної інструкції в іноземній валюті №23 від 12.07.2024.

Суд встановив, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача, що згідно з наданою до митного контролю CMR від 17.09.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 12.09.2024 №3624, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ПП АВАНТ-Т. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Суд встановив, що до митного оформлення декларант долучив договір № 220523/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 22.05.2023р. між позивачем та експедитором ПП «АВАНТ-Т». Згідно з зазначеним договором ПП «АВАНТ-Т» здійснює пошук і підбір перевізників, з метою забезпечення доставки вантажів у міжнародних перевезеннях. Відповідно до п. 2.2 Договору за дорученням замовника і на підставі даного договору, Експедитор надає одну чи декілька послуг, а саме організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і інших країн.

ПП «Авант-Т» не маючи власних транспортних засобів укладав договори перевезення із третіми особами-перевізниками, які не мають відношення до позивача.

Позивач надав митному органу CMR від 17.09.2024; Рахунок-фактуру №3624 від 12.09.2024; Довідку транспортних витрат №3624 від 19.08.2024, договір № 220523/1 про надання експедиційно-транспортних витрат від 22.05.2023.

Дальше відповідач зазначає, щовідповідно до вимог п. 2.4 договору про надання експедиційно-транспортних послуг від 22.05.2023 № 220523/1 визначено, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються у Заявці. Умови що викладені у конкретній Заявці мають переважати право перед умовами договору. Вказаний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень вказаної угоди.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як замовлення покупця обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсів та експортної декларацій виробника товару.

Ненадання заявки, яка стосується вказаної поставки не могло жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування Відповідачем на підставі інших документів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, окрім інших, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Замовлення, що подається змовником до постачальника не є документом комерційного значення, такий документ містить лише відомості про опис товару, номер моделі, колір та їх кількість.

Суд зазначає, що замовлення на поставку товару відсутнє у переліку документів, передбаченому ст. 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості.

З огляду на вказане, відсутність замовлень серед документів, поданих до митного оформлення, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до вимог п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2023 № 2023/05/02 (зі змінами та доповненнями) визначено, що на кожну поставку. Продавець повинен надати оригінали документів у тому числі сертифікат походження. Проте вказаний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням положень вказаної угоди.

Суд зазначає, що сертифікат походження товару чи технічна специфікація не входить в перелік, передбачений частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як сертифікат походження чи технічного сертифікату обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсу та експортної декларацій виробника товару.

Стосовно зауважень митного органу про те, що відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2023 № 2023/05/02 (зі змінами та доповненнями) визначено, що Продавець передає Покупцю товар в асортименті і за цінами вказаними в інвойсі (проформі). Проте вказаний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням положень вказаної угоди.

Відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічної угоди N 2023/05/02 від 02.05.2023 продавець продає Покупцю товар за цінами вказаними в інвойсі (проформі).

Декларант надав митному органу інвойс NАР2024/09-105 від 16.09.2024, який містить інформацію про кількість, асортимент, номенклатуру, умови поставки.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Необгрунтованим є твердження відповідача щодо ненадання інвойсу (проформи) оскільки декларант разом з МД №24UA209230086563U1 від 18.09.2024 надав інвойс NАР2024/09-105 від 16.09.2024. В процесі митних консультацій декларант додатково долучив ще копії проформ-інвойсів №PRAP2024/07-114 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-115 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-116 від 11.07.2024.

Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до вимог п. 53 зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2023 № 2023/05/02 (зі змінами та доповненнями) визначено, що Покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку. Відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 16.09.2024 № АР2024/09-105 визначено, що по даній зовнішньоекономічній операції передбачено авансовий платіж за товар, який ввозиться на митну територію України. Проте під час здійснення митного оформленнявантажу, декларантне надав митному органу банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати товару, що є порушенням вимог даної зовнішньоекономічної угоди а також ч. 2 ст. 53 митного кодексу України.

Відповідно до підпункту «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України митна вартість товару визначається виходячи з вартості, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зі змісту зазначених положень слідує, що вартість за імпортовані товари визначається, виходячи із суми коштів, яка сплачена за відповідні товари, чи підлягає сплаті. При цьому спосіб, умови та порядок здійснення оплати за поставлені товари не має жодного правового значення для визначення митної вартості такого Товару.

В процесі митних консультацій декларант додатково надав митному органу свіфт від 12.06.2024 на суму 41494,85 доларів США з посиланням на проформи-інвойси №PRAP2024/07-114 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-115 від 11.07.2024, №PRAP2024/07-116 від 11.07.2024. Асортимент товару, його кількість та ціна за одиницю, зазначена у проформі-інвойсі №PRES2024/07-016 від 11.07.2024 є ідентичними асортименту товару, його кількості та ціні за одиницю, зазначеній у інвойсі NАР2024/09-105 від 16.09.2024.

Суд дійшов висновку, що твердження митного органу про ненадання банківського платіжного документу є безпідставними.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелами інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA209170/2023/057912 від 21.07.2023, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,71 дол. США/кг.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-якої іншої. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100481/2 від 18.09.2024, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на похідний характер картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2024 №209230/2024/002989, така теж є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7570,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд встановив, що професійна правнича допомога товариству з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» надавалась адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» на підставі договору № 24/8 від 20 травня 2024 року.

Також, сторонами договору укладено Додаткову угоду № 10 від 10 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 24/8 від 20 травня 2024 року, в якій визначено умови про розмір та строки сплати гонорару адвокату.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, вартість послуг за підготовку документів та ведення справи у судових органах становить 10000,00 гривень. Остаточна вартість послуг визначається сторонами у акті приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг), чи іншому аналогічному документі.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди, товариством з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» та Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» для підтвердження обсягу наданої правової допомоги та фактичної вартості послуг, складено відповідний документ - Акт приймання-передачі наданих послуг від 26 березня 2025 року зазначення детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, витраченого часу та варт ості послуг (надалі - Акт).

Згідно з актом приймання передачі наданих послуг від 26 березня 2025 року за Договором про надання правової допомоги № 24/8 від 20 травня 2024 року адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» було надано позивачу послуги, а саме зібрання в клієнта документів та їх аналіз 1 514,0 грн; підготовка позовної заяви 6 056,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 7570,00 грн.

Суд вважає, що визначена адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №380/5533/25 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2024/100481/2 від 18.09.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2024 №209230/2024/002989.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м.Львів ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» (79493, Львівська область, Львівський район, смт. Рудне, вул. Садова, 1, ЄДРПОУ 45130613) 5000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м.Львів ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор Плюс» (79493, Львівська область, Львівський район, смт. Рудне, вул. Садова, 1, ЄДРПОУ 45130613) 6056,00 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович