Ухвала суду № 126545912, 11.04.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

11 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2463/25

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про заборону вчиняти дії,

ВСТАНОВИВ:

До Закарпатського окружного адміністративного суду 10 квітня 2025 року надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у особі його посадових осіб та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо призову та переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби та зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 березня 2025 року про мобілізацію (про призов на військову службу під час загальної мобілізації) в частині, що стосується громадянина ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення суду у справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що мобілізації підлягають лише військовозобов`язані громадяни України. ОСОБА_1 в 2022 році був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, тобто втратив статус військовозобов`язаного. Особа яка є особою з правовим статусом невійськовозобов`язаного, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. Мобілізаційні заходи відносно таких осіб не проводяться. Однак, 24.03.2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з грубим порушенням чинного законодавства, а саме Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 затримано та направлено на повторне проходження ВЛК. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 25.03.2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. В подальшому призваний на військову службу із видачею нового військово-облікового документу №170520229361193200003 від 25.03.2025 року із внесенням до наказу про мобілізацію від 25.03.2025 року. З метою приведення інформації у реєстрі у відповідність 27.03.2025 року позивач звернувся на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з відповідним листом, проте, станом на дату формування позовної заяви відповідь не надійшла. Відтак, позивач вважає, що відповідачем, в порушення вимог низки нормативно-правових актів, не вчинено жодних дій, направлених на внесення актуальних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку на підставі чинного військово-облікового документа та рішення військово-лікарської комісії від 04.07.2022 року №11324 відповідно до якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, зараховано до особового складу військової частини, він набуде нового юридичного статусу; спочатку військовозобов`язаного, а далі військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. А тому, враховуючи зазначене, заявник вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно нього будуть завершені, внаслідок чого, будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода заявника із діями суб`єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних у цій справі дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставини щодо правомірності/протиправності дій щодо мобілізації заявника на військову службу мають бути предметом доказування у справі щодо оскарження протиправних дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 та можуть бути встановлені/спростовані за результатами дослідження та оцінки доказів.

Так, як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 09.03.2023 року, згідно якого позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

З даного приводу суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Однак, посилання позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка виключена з військового обліку та не підлягала призову на військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Доводи, які заявник наводить в обґрунтування висунутих вимог щодо вжиття ініційованих заходів забезпечення позову, базуються лише на припущеннях щодо ймовірності здійснення представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та його посадових осіб, як зазначає заявник, мобілізаційних заходів щодо нього.

Безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Ініційовані заходи забезпечення позову не можуть бути спрямовані на фактичне вирішення спору по суті поза межами судового розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку.

Більше того, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено заборону вжиття заходів забезпечення адміністративного позову встановленням заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.

Ініціюючи вжиття заходів забезпечення у виді заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 та його компетентним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з мобілізацією відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також переміщення для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, заявник просить суд вжити відповідні заходи фактично щодо необмеженого кола осіб, втручаючись тим самим у реалізацію відповідних функцій та повноважень цих суб`єктів.

Поряд з цим, суд наголошує, що у відповідності до положення п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Усталена судова практика щодо вжиття заходів забезпечення позову базується на тому, що не є адекватним предмету позову захід забезпечення, який стосується необмеженого кола осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені відповідним заходом забезпечення позову.

Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на не згоді з оскаржуваними діями центру комплектування та соціальної підтримки щодо мобілізації на військову службу та прогнозованих небажаних для заявника наслідків у вигляді ймовірного призову на військову службу.

За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення невідворотних наслідків та порушення прав та інтересів заявника суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення уповноваженими органами дій щодо можливого призову позивача на військову службу (мобілізацію), як і ґрунтуватись на незгоді заявника з відповідними діями.

Натомість вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований ОСОБА_1 з визначених ним підстав без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок і ототожнюватиметься з фактичним вирішенням спору, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Я. М. Калинич