Рішення № 126539431, 11.04.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/221/23

Провадження № 2/526/37/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу № 526/221/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу,

з участю представника позивача ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

23 січня 2023 року ПрАТ «Гадячгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу станом на 20.01.2023 в сумі 17135,36 грн.

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Тищенко Л.І. від 31 січня 2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

За ухвалою суду від 20.03.2023 справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 в зв`язку з її відставкою, справа перебуває у провадженні судді Максименко Л.В.

15 травня 2023 до суду надійшов відзив на позов з додатками від імені відповідача ОСОБА_1 , який всупереч ч.2 ст. 178 ЦПК України, не містить підпису відповідача. Додані до нього документи не завірені належним чином відповідно до ч.2, ч.4, ч.5 ст. 95 ЦПК України, також, відсутні докази направлення копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, що є порушенням ч. 4 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з тим, що відзив та додані до нього документи подані до суду з порушенням вимог ст. 95, ст.178 ЦПК України, тому суд не може брати їх до уваги та залишає без розгляду, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог процесуальних норм щодо належного оформлення відзиву.

26травня 2023року відПрАТ «Гадячгаз»надійшла заявапро збільшенняпозовних вимог,в якійпозивач просивстягнути звідповідача заборгованістьза оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу за період січень 2020р.-травень 2023р.в сумі 19335,52 грн.

15 листопада 2024 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву, які не мають доказів направлення їх копії позивачу, лише додано копію скріншоту про їх направлення на електронну адресу позивача, що є порушенням ч. 4 ст. 178 ЦПК України.

Так, відповідно до частин 5,6,7 ст. 43 ЦПК України, документи (втому числіпроцесуальні документи,письмові таелектронні доказитощо)можуть подаватисядо суду,а процесуальнідії вчинятисяучасниками справив електроннійформі звикористанням Єдиноїсудової інформаційно-комунікаційноїсистеми,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом. Процесуальнідокументи велектронній формімають подаватисяучасниками справидо судуз використаннямЄдиної судовоїінформаційно-комунікаційноїсистеми впорядку,визначеному Положеннямпро Єдинусудову інформаційно-комунікаційнусистему та/абоположеннями,що визначаютьпорядок функціонуванняїї окремихпідсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Оскільки відповідачем не було дотримано вказаних вимог цивільно-процесуального кодексу щодо направлення додаткових пояснень до відзиву позивачу, тому суд не може брати їх до уваги та залишає без розгляду.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ухвали суду від 19.12.2024 закрито підготовче провадження по справі, справу призначеного до розгляду по суті.

08 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить закрити провадження у цій справі з тих підстав, що вона не являється належним відповідачем у справі, оскільки не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , не споживала газу та не користувалась наданою послугою з розподілу природного газу. Просила справу розглянути без її участі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Таким чином відмова від позову є правом та прерогативою позивача, а не відповідача, тому суд вважає, що вказана заява відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача ПрАТ «Гадячгаз» Савченко Б.А. позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням збільшеної ціни позову, вказавши, що у товариства наявна інформація про те, що ОСОБА_1 з 2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та нею щомісячно надсилаються показники газового лічильника, що свідчить про споживання природного газу, тобто нею вчинено конклюдентні дії, які свідчать про укладення договору розподілу природного газу. Проте. Починаючи з 2020 року за даною адресою жодних проплат не було, хоча за споживання природного газу платежі надходять регулярно. В даному випадку заява приєднання не є обов`язковою, оскільки існує публічний договір розподілу природного газу.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, направила заяву про розгляд справи без її участі.

Судом встановлено, що згідно Статуту ПрАТ «Гадячгаз» від 27.04.2018, на підставі рішення Загальних Зборів Акціонерів ПАТ «Гадячгаз» від 27.04.2018 року змінено найменування Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» на Приватне акціонерне товариство (скорочене найменування: ПрАТ «Гадячгаз»), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз».

Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» здійснює господарську діяльність та має ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, визначеної постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.06.2017 р. № 775 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ», з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 16.12.2020 р. №2510.

Постановою НКРЕКП від 15 червня 2017 року №755 видано ПрАТ «Гадячгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Гадяч.

Позивач ПрАТ «Гадячгаз» вже звертався до Гадяцького районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу з ОСОБА_1 за результатами розгляду якої було видано судовий наказ у справі № 526/1336/21.

Ухвалою Гадяцького районного суду від 29.06.2021 на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про скасування судового наказу судовий наказ у справі № 526/1336/21 скасовано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адресою: АДРЕСА_1 з 20.07.2010 року по даний час, що підтверджується повідомленням відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Гадяцької міської ради №04.1-09/580 від 09.02.2023.

Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що вона є належним відповідачем по справі, оскільки не являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідачем суду було надано копію свідоцтва про право власності на будинок, розташований по АДРЕСА_1 , виданого на підставі рішення виконкому міської ради від 15.02.2001р. на ім`я ОСОБА_4 , копію витягу з реєстру територіальної громади про реєстрацію ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та копію першого листа технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено ОСОБА_4 .

Право власності на нерухоме майно, що виникло до 1 січня 2013 року визнається дійсним, якщо реєстрація такого права була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася Бюро технічної інвентаризації (надалі БТІ), із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення) на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 з послідуючими змінами.

Проте, на копії свідоцтва про право власності на зазначений вище будинок, наданим відповідачем, відсутні штампи (відмітки), витяг БТІ про реєстрацію права власності на нього, тому вказаний документ, а також, копія витягу з реєстру територіальної громади про реєстрацію ОСОБА_4 , копія першого листа технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не є належними та допустимими доказами, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на вказаний будинок та не беруться судом до уваги.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є належним відповідачем по справі, оскільки є наявні дані про те, що вона є споживачем природного газу, оскільки постійно передає показники газового лічильника про спожитий обсяг природного газу, зареєстрована за вказаною адресою та жодних заперечень щодо даних обставин нею не заявлялось.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульованоЗаконом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженимпостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824, 06 листопада 2015року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як передбаченост.1 Закону України «Про ринок природного газу»суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

На виконання вимог частини другої статті 40 та частини 1 статті 41 Закону України «Про ринок природного газу» НКРЕКП постановою від 30.09.2015 року № 2494 року затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) та постановою від 30.09.2015 року № 2498 року затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір) (публічно доступний в мережі Інтернет за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/zl384-15#Text). Кодекс ГРМ регулює взаємовідносини між Оператором ГРМ та споживачами природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) - договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цьогоКодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; - доступ до газорозподільної системи, - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; - оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб`єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цьогоКодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб`єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначенихрозділами Vта VIцього Кодексу та належних розрахунків за надані послуги.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VIцього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави3розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб`єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника;

2) надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

3) забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цьогоКодексута укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498(далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3,4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей633,634,641,642 ЦК Україниза формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Так, об`єкт споживача ОСОБА_1 ,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 , приєднаний до газорозподільної системи, оператором якої є ПрАТ «Гадячгаз», за вказаною адресою відкрито номер особового рахунку № НОМЕР_1 та присвоєно EIC-код 56ХМ42А00003770W - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 зробив висновок щодо приєднання споживача до умов договорів приєднання яким надаються житлово-комунальні послуги: «Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом».

Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За нормамист. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

В постанові від 02.10.2020 року у справі № 310/7778/18 Верховний Суд зазначив наступне: «Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц: «Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору про надання житлово комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від послуг у повному обсязі».

Зазначений правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Позивач зазначає, що відповідач передає показники встановленого за адресою: АДРЕСА_1 , лічильника газу Оператору ГРМ на виконання п. 10 ч.2 ст. 7 Закону № 2189-VIII та пункту 5.3 розділу V Типового договору, що свідчить про споживання ним природного газу, а отже відповідно і отримує послугу з розподілу природного газу.

Споживання природного газу за зазначеною вище адресою реєстрації відповідача підтверджується витягом з облікової бази ПрАТ «Гадячгаз» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ).

Крім того, згідно заяви ОСОБА_1 від 29.06.2021 р. про скасування судового наказу у справі № 526/1336/21 відповідач зазначила, що станом на 25.06.2021 р. показники лічильника газу становили 47232 м.куб., до заяви споживач додала фото лічильника, що підтверджує те, що відповідач споживає природний газ за зазначеною вище адресою.

Таким чином, судом встановлено, що побутовий споживач природного газу ОСОБА_1 , об`єкт якої підключено в установленому порядку до ГРМ та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приєдналась до умов Типового говору розподілу природного газу внаслідок акцепту пропозиції офертанта у формі конклюдентних дій.

Отже між ПрАТ «Гадячгаз» та споживачем ОСОБА_1 укладено договір розподілу пригодного газу шляхом вчинення споживачем конклюдентних дій, зокрема: споживання (використання) природного газу відповідачем.

Крім того, споживач не висловила заперечень проти договору розподілу природного газу та не зверталась до позивача із заявою про механічне від`єднання її об`єкта від газопостачеання і на даний час продовжує споживати природний газ за вказаною адресою.

Таким чином, судом встановлено факт приєднання побутового споживача - ОСОБА_1 до умов Типового договору з розподілу природного газу, яка отримувала послуги з постачання природного газу, оплачувала їх, та відповідно отримувала і послуги з розподілу природного газу до об`єкту газопостачання, однак не сплачувала вартість отриманих нею послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, які полягають в своєчасній оплаті надання послуг з розподілу природного газу, відповідно до наданого позивачем розрахунку, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед ПрАТ «Гадячгаз» за період з січня 2020р по травень 2023р. у розмірі 19335,52 грн.

За нормамистатті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно дост.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно п. 1ч. 2цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема,послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За змістом пункту 5 частини 2статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»- індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно дост. 40 Закону України «Про ринок природного газу»розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повномуобсязі. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року №703/58/16-ц; від 23.05.2018 № 216/5756/15-ц та інших.

За нормами статей526,629 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем ПрАТ «Гадячгаз» відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженогопостановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, тарифів встановлених на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Гадячгаз», об`ємів споживання відповідачем природного газу.

07 жовтня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №2080, відповідно до якої затверджено ряд змін до Кодексу ГРС та Типового договору розподілу природного газу, зокрема до глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, яким встановлено порядок розрахунків за договором розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цьогоКодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно умов пункту 6.1 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 розділу VI даного Договору).

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. №3016 (із відповідними змінами згідно постанови НКРЕКП від 24.06.2020 р. № 1154) установлено тариф на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «Гадячгаз» на період: з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно у розмірі 0,90 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); з 01 липня 2020 року у розмірі 1,06 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 р. № 2450 (із відповідними змінами згідно постанови НКРЕКП від 30.01.2021 р. № 123) установлено тариф на послуги розподілу природного газу на період: з 01 січня 2021 р. по 31 січня 2021 р. - у розмірі 1,72 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); з 01 лютого 2021 р. у розмірі 1,66 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Згідно Постанови НКРЕП від 22.12.2021 р. № 2743 з 01 січня 2022 року установлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,99 грн. за 1 м 3 на місяць (без урахування ПДВ) та 2,388 грн з ПДВ за 1 м. куб.

Згідно пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. На період до кінця 2019 року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об`єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за nepioд з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу) крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно до умов абзацу 2 пункту 6.3 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, які кореспондуються з положеннями абз.2 п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Так, річна замовлена потужність об`єму газу відповідача на 2020 рік з урахуванням спожитого обсягу природного газу 2691 куб. м; на 2021 3000 куб.м; на 2022 р.- 3110 куб. м; на 2023 р.- 2764 куб. м.

1/12 річної замовленої потужності на 2020 р. становить 2691/12= 224,25 куб. м; на 2021р. 3000/12 = 250 куб. м; на 2022 р. 3110/12 = 259,16 куб. м; на 2023 р.- 2764/12 = 230,33 куб. м.

Згідно розрахунку позивача у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед ПрАТ «Гадячгаз» за період з січня 2020р по травень 2023 р. у розмірі 19335,52 грн, яка не спростована відповідачем.

Розрахунок вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 проведений позивачем у відповідності до положень діючого законодавства та ОСОБА_1 не спростований.

Окрім того, позивачем на підтвердження позовних вимог надано витяг з облікової бази ПрАТ «Гадячгаз» по особовому рахунку № НОМЕР_1 , копію Типового договору.

Таким чином, оцінивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Гадячгаз» є обґрунтованими, оскільки відповідачем не було виконано зобов`язання перед позивачем по сплаті послуг за розподіл природного газу, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім наведеного, суд вважає необхідним звернути увагу ще на деякі положення чинного законодавства.

Положеннямистатті 1 Закону України «Про ринок природного газу»оператор газотранспортної системи це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

За приписами ч.2ст.37 Закону України «Про ринок природного газу»оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.

Відповідно доЗакону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг»- НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.17 ЗУ «Про НКРЕКП», для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти та ініціює внесення змін до нього.

Регулятор здійснює державне регулювання, у тому числі, шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом (п. 1 ч. 2ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями (ч. 5ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

У силу ч. 7ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

Порядок підготовки рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів визначено положеннямист. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якими визначено, що підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно доЗакону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.

У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

Так, частиною шостою статті 14 Закону про НКРЕКП передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.

Тобто, законодавцем прямо передбачено відсутність необхідності державної реєстрації Міністерством юстиції України рішень НКРЕКП, що повністю нівелює посилання відповідача на Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженепостановою КМУ від 28.12.1992 №731та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженеуказом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, оскільки як було зазначено вище, Закон має вищу юридичну силу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про НКРЕКП», НКРЕКП здійснює виконання покладених на неї функцій, зокрема, шляхом здійснення державного контролю та застосування заходів впливу.

Згідно п.5 ч.1 ст. 17 ЗУ «Про НКРЕКП», контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб`єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов`язань відповідно до закону.

При цьому, у відповідності до ч.9 ст. 14 ЗУ «Про НКРЕКП», рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» здійснює господарську діяльність та має ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, визначеної постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.06.2017 р. № 775 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПрАТ «Гадячгаз», з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 16.12.2020 р. №2510.

Таким чином, ПрАТ «Гадячгаз» та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснюють свою діяльність в межах, визначених нормативно правовими актами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом стягнення коштів за отримані ОСОБА_1 послуги, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн, тому на користь позивача слід стягти з відповідача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. 12, 81, 82, 141, 142, 257, 263-265, 274 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу - задовольнити.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 за період січень 2020 року травень 2023 року в сумі 19 335 грн. 52 коп.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» понесені підприємством судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ПрАТ «Гадячгаз», місцезнаходження - м.Гадяч, вул. Будька, 26А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 05524660.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 . реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко