Постанова № 126539303, 10.04.2025, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/76/25

Провадження № 3/382/94/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., при секретарі Матвієнко Ю. Л., за участю захисника адвоката Борсуківської К. О. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 210776 від 02.01.2025 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому вказано, що 02.01.2025 року о 01 год. 17 хв. на автодорозі М03 Київ-Харків 115 км, керуючи транспортним засобом "Skoda Octavia" д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зупинений згідно статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", під час перевірки документів було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою газоаналізатора Драгер "Alcotester 6820" на що дана особа погодилась. Результат огляду: позитивний 1,56‰. Номер тесту: 2100, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Захисник в судовому засіданні просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Подала відповідне клопотання, яке обґрунтовано тим, що огляд на стан сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_1 проведено не уповноваженою особою та з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, а отже вважається недійсним. Крім цього, після проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки, працівниками поліції не було з`ясовано, чи згоден ОСОБА_1 із результатами проведеного відносно нього огляду за допомогою приладу "Драгер". Також не було роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі його незгоди з результатами, він направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у зв?язку з чим в діях останнього, відсутній склад адміністративного правопорушення. Також захисник подала клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, відповідно до якого просила у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому діянні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, отримав поранення під час виконання бойового завдання, переведений для продовження служби за контрактом на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки, де по теперішній час перебуває на службі, яка пов`язана з перегоном/транспортуванням техніки на ремонт. Право керування потрібні ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в Збройних силах України, а тому в даному випадку вбачається можливим не застосовувати такий вид додаткового стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає принципу індивідуалізації покарання та переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи. При цьому, можливе покарання у вигляді істотного штрафу у розмірі 17 000 грн, на переконання сторони захисту, буде очевидно достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень (у разі доведення його вини в інкримінованому діянні поза розумним сумнівом).

Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Заслухавши доводи сторони захисту, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду або згода і факт проходження огляду.

Згідно з положеннями частин 2, 3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Судом, досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи, відеозаписи події. Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом та не оспорюється стороною захисту.

Крім цього, як вбачається з відеофайлу "130 Кузьменко" на проміжку часу 0:02:28-0:02:50 під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що вживав спиртні напої напередодні. Далі на цьому ж відеозаписі поліцейський оголошує ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, на що останній заперечень не висловив. Після цього, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, а також роз`яснено щодо відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки.

Як вбачається з цього відеозапису на проміжку часу 0:07:52-0:10:20 після декількох спроб ОСОБА_1 пройшов огляд, поліцейським було оголошено результат огляду, а саме 1,56‰, при цьому ОСОБА_1 жодних зауважень, заперечень чи незгоди не висловив.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Слід відмітити, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.

Крім вищенаведених відеозаписів, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в цілому підтверджується у своїй сукупності: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 210776 від 02.01.2025 року; карткою обліку адміністративного правопорушення; копією постанови серії ЕНА № 3771334 від 02.01.2025 року; рапортом органу поліції від 02.01.2025 року; даними тесту на стан сп`яніння із застосуванням газоаналізатору "Alcotest" виробництва Drager (результат 1,56 ‰); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому в графі "Результати огляду на стан сп`яніння", зазначено "позитивний 1,56 ‰ проміле" (містить підпис особи із відміткою про згоду з результатом); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; довідкою про відсутність вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами; відеозаписом події долученого поліцейськими на ДВД-диску.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та огляд проведено не уповноваженою особою та з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, а отже вважається недійсним, суд відхиляє вказаний довід з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, отже посилання сторони захисту є помилковими.

Отже, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а посилання сторони захисту на порушення такого порядку є необґрунтованими.

Судом не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Також суд не приймає до уваги доводи, що ОСОБА_1 не було роз`яснено, що у разі його незгоди з результатами, він направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, оскільки, як вбачається з дослідженого відеозапису ОСОБА_1 після оголошення ознак алкогольного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Після проходження на місці зупинки на прилад "Драгер", поліцейським було оголошено ОСОБА_1 результат огляду, а саме 1,56‰, при цьому ОСОБА_1 жодних зауважень, заперечень чи незгоди не висловив. Крім цього, протокол та тест підписаний ним без зауважень і заперечень, та також в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому в графі "Результати огляду на стан сп`яніння", зазначено "позитивний 1,56 ‰ проміле" (містить підпис особи із відміткою про згоду з результатом). Крім цього, під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 зазначив, що вживав алкогольні напої напередодні.

Вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми.

Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами із нагрудної камери поліцейського, на якому достатньо повно відображені події.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними обставини, які є підставами для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушень і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності особи одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Крім цього, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Щодо можливості призначення в цьому випадку покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає наступне.

Захисник в клопотанні просить суд, крім іншого, застосувати аналогію закону та призначити ОСОБА_1 покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стаття 69 КК України передбачає призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

У частині 1 вище вказаної статті зазначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно частина 2 вказаної статті передбачає, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормами частини 1 статті 34 КУпАП передбачено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Доводи сторони захисту, з приводу можливості не застосовувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, не можна визнати обґрунтованими.

Так, згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тобто даний Закон передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортними засобами, а посилання сторони захисту на застосування аналогії закону, а саме вимог статті 69 КК України, є безпідставним зважаючи на положення статті 34 КУпАП, оскільки в клопотанні не наведено обставин, які б пом`якшували відповідальність за інкриміноване адміністративне правопорушення.

Суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має нагороди, поряд з цим враховує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП), а також те, що зазначені положення КУпАП не відносить до обставин, які пом`якшують покарання, перебування особи на військовій службі, а також те, що обставини передбачені ст. 34 КУпАП стороною захисту не наведені, а також те, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення немалозначного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та непризначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубими порушеннями Правил дорожнього руху та потенційно небезпечними для суспільства, а також становлять реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавити права керування транспортними засобами. Як вбачається із копії посвідчення, долученого до матеріалів справи, серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а тому на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, ч. 1 ст. 130, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стягнути з нього 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано 11.04.2025.

Суддя М. М. Нарольський