Рішення № 126538520, 09.04.2025, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/2627/24

Провадження № 2/288/131/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,

представника позивача Морозової В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженоювідповідальністю «ФАКТОРИНГПАРТНЕРС» (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 4041584 від 21 жовтня 2021 року в розмірі 62769 гривень 00 копійок.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 21 жовтня 2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (далі - Кредитодавець та/або ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_2 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4041584 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 9000 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4041584 від 21.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 62769.00 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 12825.00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 47094.00 грн.

- Заборгованість за комісіями 2850.00 грн.

26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4041584.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4041584.

Вимогами позову позивач просить стягнути з боржника яким є: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ НАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором №4041584 від 21.10.2021 у розмірі 62769.00 грн., судові витрати у розмірі 2422,10 грн. та 16000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала

30.01.2025 від представника відповідача до суду подано відзив на позовну заяву в якому просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві. /а.с.68-74/

05.02.2025 від представника позивача до суду подано відповідь на відзив в якому просила позов задовольнити в повному обсязі, відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір./а.с.80-89/

10.02.2025 від представника відповідача до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. /а.с.95-101/

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що 21 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_2 укладено Договір № 4041584.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000.00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору Кредит надається строком на 30 днів з 21.10.2021.

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.11.2021.

Згідно пункту 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 2850.00 гривень, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 9000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Відповідно до п. 2.3.1.1. укладеного Договору, Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче:

Строк продовження, днів - Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту

Строк продовження, днів - 3; Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 3,00 %;

Строк продовження, днів - 7; Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 5,00 %;

Строк продовження, днів - 15; Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 10,00%.

Відповідно до п. 2.3.1.1. для пролонгації укладеного Договору, Позичальник повинен вчинити активні дії, а саме, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно п. 4.2. У разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Дослідженою судом довідкою про ідентифікацію підтверджено підписання договору із застосуванням одноразового ідентифікатора J69969. /а.с.28/

Відповідно до довідки ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс», виданої ТОВ «Мілоан», 08.11.2024 року успішно проведено операцію зі здійсненням платежу на суму 15000.00 грн. на картку НОМЕР_2 . /а.с.28 на звороті аркуша/

26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого Клієнт (первісний кредитор) передає (відступає) Фактору (новому кредиторові) за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги, що належать Клієнту,

до боржників за кредитними договорами. Згідно п. 6.1.3. вказаного вище договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до наявних в матеріалах справи реєстру боржників, витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №26-07/2024 від 26.07.2024, платіжної інструкції від 26.07.2024, акта приймання-передачі Реєстру боржників від 26.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» набуло 26.07.2024 право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №4041584 на загальну суму 62769.00 гривень. /а.с.6, 32-39/

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4041584 від 21.10.2021 відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості /а.с. 31/ становить 62769.00 гривень, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 12825.00 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 47094.00 гривень;

- заборгованість за комісіями 2850.00 гривень.

Проценти у розмірі 47094.00 гривень розраховані за період з 26 липня 2024 року по 06 грудня 2024 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4041584 від 21.10.2021 року, проценти за користуванням кредитом були нараховані ОСОБА_2 відповідно до п.п. 1.5.2 (2 % від фактичного залишку кредиту), тобто на пільгових умовах.

Разом з тим, п. 1.5.3. Договору, на який посилається позивач у позові - відсутній.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/ вбачається, що 20 листопада 2021 року ОСОБА_2 було сплачено комісію за продовження строку договору відповідно до п. 2.3.1.1 у розмірі 1500.00 гривень (що становить 10% від тіла кредиту), сплачено проценти за кредитом у розмірі 3555.00 гривень та частково погашено тіло кредиту у розмірі 1500.00 гривень, що визнається представником Позивача.

Таким чином, сторонами було продовжено строк кредитування на 15 днів, тобто до 05 грудня 2021 року включно.

В подальшому, згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/ вбачається, що 07 грудня 2021 року ОСОБА_2 було сплачено комісію за продовження строку договору відповідно до п. 2.3.1.1 у розмірі 675.00 гривень (що становить 5 % від тіла кредиту), сплачено проценти за кредитом у розмірі 2739.00 гривень та частково погашено тіло кредиту у розмірі 675.00 гривень, що визнається представником Позивача.

Таким чином, сторонами було продовжено строк кредитування на 7 днів, тобто до 14 грудня 2021 року включно, що також підтверджується відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/.

В період з 15 грудня 2021 року по 26 липня 2024 року ОСОБА_2 не продовжував строки кредитування, передбачені п. 2.3.1.1 укладеного Договору, тобто, відповідно до умов укладеного Договору, строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав 15 грудня 2021 року.

Підсумовуючи зазначене вище ОСОБА_2 20 листопада 2021 року було сплачено 3555.00 гривень процентів по кредиту згідно п. 1.5.2. Договору, та 07 грудня 2021 року було сплачено 2739.00 гривень на погашення заборгованості по відсоткам.

Згідно з умовами Договору, Відповідач повинен сплатити проценти за користування кредитом: 9000.00 гривень, які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом до 20 листопада 2021 року.

Враховуючи період пролонгації відповідно до п. 2.3.1.1 Договору згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/ з 21 листопада 2021 року по 05 грудня 2021 року, Позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 4050.00 гривень (270 гривень х 15 днів).

06 грудня 2021 року та 07 грудня 2021 року Позивачем було нараховано проценти згідно п. 1.5.3 Договору, які не підлягають стягненню з ОСОБА_2 , оскільки п. 1.5.3. Договору, на який посилається Позивач у своєму позові, Договором не передбачено.

Враховуючи період пролонгації відповідно до п. 2.3.1.1 Договору згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/ з 08 грудня 2021 року по 14 грудня 2021 року, Позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 1795.50 гривень (256.5 гривень х 7 днів).

Загальна сума процентів за користування кредитом, враховуючи період його пролонгації до 14 грудня 2021 року складає:

-в період з 21 жовтня 2021 року по 20 листопада 2021 рік, згідно п. 1.5.2. Договору складає 9000.00 гривень;

-в період з 21 листопада 2021 року по 05 грудня 2021 рік, згідно п.п. 1.5.2., 2.3.1.1 Договору складає 4050.00 гривень (270 гривень х 15 днів).

-в період з 08 грудня 2021 року по 14 грудня 2021 рік, згідно п.п. 1.5.2., 2.3.1.1 Договору складає 1795.50 гривень (256,5 грн. х 7 днів).

Враховуючи викладене, загальна сума процентів за користування кредитом за період з 21 жовтня 2021 року по 14 грудня 2021 рік складає 14845.50 гривень.

В свою чергу, згідно з відомостями про щоденні нарахування, вбачається, що Відповідачем 20 листопада 2021 року було сплачено 3555.00 гривень та 07 грудня 2021 року було сплачено 2739.00 гривень на погашення заборгованості по відсоткам. А відтак, сплачена Відповідачем сума на погашення відсотків у розмірі 6294.00 гривень підлягає відрахуванню від суми заборгованості по відсотках (14845.50 гривень 6294.00 гривень = 8551.50 гривень) та відповідно стягненню з ОСОБА_2 підлягає заборгованість по процентам у межах строку кредитування у розмірі 8551.50 гривень.

Враховуючи, що право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (з урахування пролонгації), тобто після 15 грудня 2021 року, існує наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості по відсотках у розмірі 8551.50 гривень, яка була нарахована у межах строку кредитування із врахування пролонгації з 21 грудня 2021 року по 14 грудня 2021 року.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/ в період після спливу строку кредитування з 15 грудня 2021 року по 26 липня 2024 року, Позивачем нараховано проценти за користування кредитом на підставі п. 1.5.3. Договору, який не передбачений умовами укладеного Договору, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №4041584 від 21 жовтня 2021 року /а.с. 31/, заборгованість ОСОБА_2 становить відсотки у розмірі 47094.00 гривень, що розрахована за період з 26 липня 2024 року по 06 грудня 2024 року, що не узгоджуються з умовами Договору.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по процентам, яка нарахована поза межами строку кредитування з 15 грудня 2021 року до 06 грудня 2024 рік.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000.00 гривень.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/ вбачається, що ОСОБА_2 20 листопада 2021 року було сплачено 1500.00 гривень та 07 грудня 2021 року було сплачено 675.00 гривень на погашення тіла кредиту.

Тому, сплачена ОСОБА_2 сума на погашення тіла кредиту у розмірі 2175.00 гривень підлягає відрахуванню від суми кредиту (15000.00 гривень 2175.00 гривень = 12825.00 гривень) та відповідно стягненню з ОСОБА_2 підлягає заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12825.00 гривень.

Щодо стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1.5.1 Договору, Комісія за надання кредиту: 2850.00 гривень, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово.

В свою чергу, Позивач зазначає, що ОСОБА_2 було сплачено комісію не за надання кредиту згідно з п. 1.5.1 Договору, а комісію за пролонгацію на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 Договору.

Проте, згідно умовами Договору сплата «інших» комісій, аніж передбаченої п. 1.5.1 Договору не передбачено, а посилання у п. 2.3.1.1. на сплату комісії за управління та обслуговування кредиту без зазначення її розміру, передбаченого умовами укладеного Договору є нікчемним.

Окрім іншого, нарахування комісії за обслуговування кредиту є несправедливими умовами, які заборонено включати до умов кредитування банкам на фінансовим установам, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у Постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц зазначено, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, обслуговування кредит , відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, нарахування Позивачем комісії за обслуговування кредиту, яка окрім іншого, не передбачена умовами укладеного Договору, є несправедливим, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища ОСОБА_2 , за своєю природою є дискримінаційним та такими, що суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування /а.с. 29-30/, додані Позивачем до позовної заяви, ОСОБА_2 20 листопада 2021 року було сплачено 1500.00 гривень та 07 грудня 2021 року було сплачено 675.00 гривень на погашення заборгованості по комісії.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4041584 від 21.10.2021 року, Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за комісією у розмірі 2850.00 гривень.

ОСОБА_3 сума на погашення комісії у розмірі 2175.00 гривень підлягає відрахуванню від суми заборгованості по комісії (2850.00 гривень 2175.00 гривень= 675.00 гривень) та відповідно стягненню з відповідача підлягає заборгованість по комісії у розмірі 675,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість, яка підлягає стягнення з ОСОБА_2 становить 22051.50 гривень, що складається з: 12825.00 гривень - суми заборгованості за тілом; 8551.50 гривень - суми заборгованості за відсотками із врахування пролонгації та 675.00 гривень - суми заборгованості за комісією.

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені встатті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України,зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно достатті 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

В статті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України та частиною першою статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно дочастини першоїстатті 1049ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу,договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 6 ЦК Україниутверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статті 8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну фору.

Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію /п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»/.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною шостою статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Позивача, в якості кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до п. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) з урахуванням пролонгації до 15 грудня 2021 року.

Доказів продовження дії Договору матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, комісії, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту, ТОВ «МІЛОАН» мало право від дня завершення строку кредиту 15 грудня 2021 року та протягом наступних трьох років, до 15 грудня 2024 року, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права. Однак, позовну заяву подано до суду лише 30 грудня 2024 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц зазначено, що «заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності». В цій справі ВП ВС вказала, що «після укладення 27 вересня 2013 року первісним і новим кредиторами договору купівлі- продажу прав вимоги за кредитними договорами для Банку_1 строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для Банку_2.».

Враховуючи дату закінчення кредитного договору 15 грудня 2021 року, загальний строк позовної давності сплинув 15 грудня 2024 року за цей період часу, жоден із попередніх кредиторів не зверталися до суду із позовними вимогами до Відповідача, в свою чергу Позивач звернувся до суду лише 30 грудня 2024 року, тобто із пропуском загального строку позовної давності.

Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто позивач, як набувач прав кредитора (новий кредитор), за певної обачності мав реальну можливість дізнатися про пропуск строку позовної давності станом на час укладення договору відступлення прав вимоги. Таким чином, позивач міг передбачити обсяг прав, що перейде до нього в разі укладення договору про відступлення права вимоги, однак не здійснив достатньої належної обачності при укладенні договору.

Отже, уклавши договір відступлення прав вимоги, позивач міг би звернутися до суду за захистом своїй прав, але пропустив строк позовної давності на пред`явлення позову до Відповідача, оскільки такий строк був пропущений попереднім кредитором.

Оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, Відповідач зробив відповідну заяву про застосування строків позовної давності у відзиві на позовну заяву.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також зазначав про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Щодо посилання позивача на введення на території України правового режиму воєнного стану та розділ 19 «;Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні триває з 24.02.2024 по сьогоднішній день, що є загально відомим фактом.

Відповідно до розділу 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, слід дійти висновку, що реалізувати своє право на захист потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Від даних висновків Велика Палата Верховного суду не відступала.

Таким чином, саме по собі посилання позивача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

У Постанові Верховного Суду від 26.06.2024 р. у справі № 644/6794/21 зроблено наступний правовий висновок:

«47. Разом з тим, сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

48. Відповідачкою не наведено підстав, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання нею процесуальних дій протягом установленого законом строку.

49. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22), від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).

50. Також схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 761/15289/20 (провадження № 61-9803св23).»

Згідно правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 25.08.2022 по справі № 240/3771/21, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Також, у своїй Постанові від 11.09.2024 р. у справі № 639/3440/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, наступне: «…«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03).

Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, однак такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права,

а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ у справі «Ashingdane v. The United Kingdom» від 28 травня 1985 року, Series A № 93; рішення ЄСПЛ у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року, заява № 29731/96).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

…У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France) від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94; «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), заява № 22494/93; «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року; «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, заяви № 23759/03 та № 37943/06).

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року, заява № 8863/06); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium) від 07 липня 2009 року, заява № 1062/07)).

…За практикою ЄСПЛ поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99; рішеннявід 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення від 28 листопада 1999 року у справі Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

…У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Отже, на сьогодні Верховним Судом сформовано сталу судову практику, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22, від 22.09.2022 у справі № 140/13772/21, від 31.01.2024 у справі №320/1753/23, від 16.05.2024 у справі №120/7838/23 та від 06.06.2024 у справі №400/3941/23).

У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Отже, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Суд зазначає, що при звернені до суду із позовною заявою, Позивач не подав клопотання та не зазначив про це й у відповіді на відзив, щодо поновлення строків на звернення до суду з обґрунтуванням обставин, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення Позивача, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

В контексті ж розгляду даної справи, матеріали не містять жодних доказів поважності пропущення строку звернення Позивача до суду, які дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі Позивача та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з позовом у зв`язку із запровадженням воєнного стану.

Оскільки до основного зобов`язання щодо стягнення отриманих Відповідачем коштів за Кредитним договором № 4041584 від 21 жовтня 2021 року спливла позовна давність, такий строк сплив і до всіх додаткових вимог, похідних від вказаного основного зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

У зв`язку із тим, що позовні вимоги не підтягають задоволенню, розподіл судових витрат не здійснюється.

Разом з тим, представником Відповідача Сініциною О.П. в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України заявлено про надання доказів витрат на правничу (правову) допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 1, 3, 12, 207, 262, 267, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 626, 629, 633, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко