Рішення № 126535953, 09.04.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/251/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвоката Скрицького Р. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скрицький Роман Леонідович, заінтересована особа: Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

установив:

Заявниця ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Скрицького Р. Л. звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Донецької області у віці сорока одного року.

На обґрунтування заяви зазначила, що її батько ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Від третіх осіб заявниця дізналась про смерть свого батька, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті, обставини, а також місце поховання їй залишаються невідомими, внаслідок чого вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи, які б підтверджували факт смерті батька та дозволили б провести державну реєстрацію смерті батька.

Погребищенський відділ ДРАЦС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом 103-28.4-35 від 14.03.2025 та Бучанський відділ ДРАЦС Бучанського району Київської області листом № 578/30.12-27 від 19.03.2025 відмовили в реєстрації смерті, оскільки заявниця не надала документи, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_2 та є підставою для державної реєстрації смерті.

Станом на сьогодні у заявниці відсутні документи, що дозволяють зареєструвати смерть батька згідно вимог законодавства та отримати свідоцтво про смерть встановленого Україною зразка.

Заявниця зазначає, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 є необхідним для реалізації свого права на спадкування майнових прав на квартиру, що була зруйнована. Ця квартира належала її батьку на підставі договору купівлі-продажу. Відсутність документально підтвердженого факту смерті перешкоджає заявниці у зверненні до компетентних органів для реєстрації прав на спадщину та вжиття відповідних правових заходів щодо відновлення своїх майнових прав.

Ухвалою судді від 28.03.2025 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити в порядку окремого провадження.

Ухвалами суду від 04.04.2025 задоволено клопотання представника заявниці, та ухвалено викликати в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Скрицький Р. Л. у судовому засіданні підтримали заяву та просили її задовольнити.

Також, заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що звернулась до суду із вказаною заявою, оскільки їй необхідно встановити факт смерті батька на тимчасово окупованій території, так як в органах ДРАЦС, куди вона зверталась, їй було відмовлено в цьому. Встановлення факту смерті батька їй необхідно для отримання компенсації за зруйноване житло, а саме квартири, що знаходилась м. Мирноград Донецької області, та належала її батькові. Зазначила, що з батьком вона не спілкувалася з 2013 року. Батько не проявляв ініціативи щодо встановлення чи підтримання стосунків з нею. ЇЇ батько з 2013 року проживав та працював на шахті в м. Мирнограді, а потім переїхав у м. Донецьк, чим займався й де проживав їй невідомо. Про те, що батько ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ракетного обстрілу в м. Донецьку їй повідомила його мати в телефонній розмові. Однак детальної інформації про обставини його смерті вона не дізнавалась. Особи, від яких батькова мати дізналась про цю інформацію, заявниці не відомі. Про те, що батькова квартира в м. Мирноград зруйнована їй повідомили родичі.

Представник заінтересованої особи Погребищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, проте 08.04.2025 до суду від начальника відділу ДРАЦС Лучук Л. Й. надійшов лист від 08.04.2025 № 130-28.4-28, в якому просить розглянути справу без представника відділу ДРАЦС. Не заперечують проти вирішення вказаного питання на розгляд суду (а. с. 66).

Листом № 123-28.4-28 від 03.04.2025, за підписом начальника відділу ДРАЦС Лучук Л. Й., повідомлено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. А також зазначено, що згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією територій, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад на територій України 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, - Мирноградська міська територіальна громада Донецької області не є тимчасово окупованою територією, а є територією можливих бойових дій у період з 24.02.2022 по 20.08.2024 (а. с. 46, 47).

Свідок ОСОБА_3 (мати заявниці) в судовому засіданні пояснила, що вона є внутрішньо переміщеною особою з 21.03.2023. На теперішній час в м. Мирноград Донецької області ведуться бойові дії, там залишилася квартира, яка належить її колишньому чоловікові ОСОБА_5 , однак востаннє вона з ним бачилася у 2013 році. Їй відомо, що за несплату аліментів у 2019 році він був оголошений у розшук, та що на вказану квартиру накладено арешт. Про смерть колишнього чоловіка їй повідомила колишня свекруха, однак, хто повідомив останню про цей факт їй невідомо. Зі слів колишньої свекрухи, при обстрілі міста ОСОБА_2 загинув, проте чи знайдене його тіло та чи здійснив хтось його поховання чи інші подробиці щодо його смерті - не уточнювала.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомила, що заявниця є її рідною онукою по материнській лінії, всі вони раніше проживали в м. Мирноград, але у зв`язку з бойовими діями їм довелося переїхати, і на теперішній час є внутрішньо переміщеними особами. У м. Мирнограді залишилася квартира, в якій зареєстровані заявниця та її батько ОСОБА_2 . ОСОБА_4 особисто перестала спілкуватися з ОСОБА_2 після того як він розлучився з її дочкою ОСОБА_3 та переїхав на окуповану територію в м. Донецьк. Про смерть ОСОБА_2 її повідомила його мати. Вона сказала, що її син загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час обстрілу в м. Донецьк. Хто повідомив матері ОСОБА_2 про його смерть їй невідомо.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників справи, дійшов висновку про таке.

Заявниця ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції Донецької області (а. с. 9 на звороті).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.03.2018 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8 на звороті).

Згідно з копією довідки № 3244-7001992653 від 27.03.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 (а. с. 9).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 17.09.2006, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 05.05.2006 серії ВСТ № 589962, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10759843 від 26.05.2006, ОСОБА_2 є власником цієї квартири.(а. с. 27, 28).

Відповідно до копії рішення Димитровського міського суду Донецької області від 16.11.2011 у справі № 2-1275/11 шлюб між батьками заявниці ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано (а. с. 35).

Із копії ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 25.04.2019 у справі № 0513/1516/2012 про розшук боржника вбачається, що відповідно до актів державного виконавця від 15.02.2018 та 20.03.2019 ОСОБА_2 , за місцем своєї реєстрації та останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) не проживає. Також у вказаній ухвалі зазначено, що згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку постановою державного виконавця від 20.02.2014 накладено арешт (а.с. 36).

Листом ГУПФУ у Київській області від 28.02.2025 відмовлено адвокату Скрицькому Р. Л в наданні інформації щодо ОСОБА_2 .

Відповідно до копії листа Погребищенського відділу ДРАЦС у Вінницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) № 103-28.4-35 від 14.03.2025 представнику заявниці відмовлено у реєстрації смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю підстав, оскільки не пред`явлено документів, які б підтверджували факт смерті (а. с. 14).

Також Бучанським відділом ДРАЦС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) відмовлено у реєстрації смерті ОСОБА_2 з аналогічних підстав (копія листа № 578/30.12-27 від 19.03.2025 (а. с. 26))

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2І02-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, від 6 лютого 2023 року № 58, від 01 травня 2023 року № 254, від 26 липня 2023 року № 451, від 06 листопада 2023 № 734, від 5 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 та востаннє від 14 січня 2025 року №26/2025 до 9 травня 2025 року.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 75 від 25.04.2022 (втратив чинність 27.12.2022) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), згідно якого Мирноградська міська територіальна громада Покровського району Донецької області (станом на 10.09.2022) була включена до вказаного переліку.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року (втратив чинність 20.03.2025), територія Мирноградської міської територіальної громади Покровського району Донецької області включена до переліку території можливих бойових дій з 24.02.2022 по 20.08.2024, а з 21.08.2024 включена до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, територія Мирноградської міської територіальної громади Покровського району Донецької області включена до переліку території можливих бойових дій з 24.02.2022 по 20.08.2024, а з 21.08.2024 до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК України. На даний час до них відносяться території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому цей спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Вищенаведені міркування щодо виняткового юридичного значення факту смерті особи; специфіки розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивних складнощів, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, в своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати спрощеного та формального підходу при вирішенні таких справ.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Застосування законодавцем критерію «з урахуванням конкретних обставин справи» надає можливість суду, спираючись на докази наведені в справі, прийняти рішення про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 334/7625/23.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи.

Згідно з положеннями частини 3 і 4 статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є:

- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;

- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;

- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

- рішення суду про оголошення особи померлою;

- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;

- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У відповідності до приписів Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1152/13026, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я видається лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.Згідно з п. 5 ч. 2 цієї статті встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:

1. Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України).

2. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

3. Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України).

4. Визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (ч. 1, 2 ст. 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19 (провадження № 61-10316св20) та від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою, то відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Частиною 4 ст. 46 ЦК України передбачено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

Відповідно до змісту ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Отже, на підставі викладеного, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, без наявних достовірних доказів, які б свідчили про цей факт, особливо під час воєнних дій, слід звернутися до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України.

Тоді як представник заявниці - адвокат Скрицький Р. Л. посилається на правові підстави звернення до суду передбачені п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, а саме, встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 25.04.2019 (справа № 0513/1516/2012), подання Мирноградського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задоволено. Оголошено розшук ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що за вказаною адресою він не проживає з 15.02.2018 та місцезнаходження його невідоме. Також у вказаній ухвалі зазначено, що згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить нерухоме майно, а саме квартира ( АДРЕСА_1 ), на яку постановою державного виконавця від 20.02.2014 було накладено арешт (а.с. 36).

Водночас заявниця ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в судовому засідання пояснили, що перестали спілкувати та не бачилися з ОСОБА_2 з 2013 року, через те, що він переїхав у м. Донецьк. Про його смерть під час ракетного обстрілу у вересні 2022 року в м. Донецьку їм повідомила його мати.

Тоді як у заяві про встановлення факту смерті зазначено, що смерть батька настала у м. Мирнограді Донецької області, що відноситься до тимчасово окупованої території України. Однак інформація що м. Мирноград є тимчасово окупована територія не відповідає відомостям, що містяться у наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (втратив чинність 20.03.2025) та наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявницею не надано доказів, які б доводили факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Донецької області, та не можливості отримання заявницею документів, які б підтверджували такий факт.

Враховуючи те, що територія Мирноградської міської територіальної громади Покровського району Донецької області включена до переліку території можливих бойових дій з 24.02.2022 по 20.08.2024, а з 21.08.2024 до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, заявницею не надано доказів, що у вказаний період часу, а саме 10.09.2022, на цій території не функціонували органи державної влади, уповноважені засвідчити факт смерті особи.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 200/17947/16-ц викладено правовий висновок про те, що статтями 90-93 ЦПК України встановлює спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 69 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.

За змістом приписів ч. 2 ст. 90 ЦПК України, якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього кодексу.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 90 ЦПК України, суд вважає недопустимим доказом показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про те, що про смерть ОСОБА_2 їм повідомила по телефону його мати, оскільки остання не була допитана як свідок, а факт смерті ОСОБА_2 не підтверджується іншими допустимими доказами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності.

Суд, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявницею таких доказів не надано, на підставі яких суд може достовірно встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирнограді Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При встановленні факту смерті підлягають з`ясуванню обставини та причина смерті згідно медичного класифікатора. При зазначених заявницею обставинах без ідентифікації тіла та безспірного підтвердження смерті саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводи щодо факту смерті вказаної особи засновані на припущеннях. Жодним свідком та документом достеменно не підтверджується цей факт смерті, в тому числі й самою заявницею.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що відповідно до норм статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 268, 293, 294, 315, 317-319, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Донецької області у віці сорока одного року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_3 ;

Заінтересована особа:

Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПО 21725836, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище Вінницького району Вінницької області, 22200.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.04.2024.

Суддя