Рішення № 126534581, 10.04.2025, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/170/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ

код ЄДРПОУ 35687180, 03150, м. Київ, вул.Ділова,б.5, корп.2

до відповідача: Приватного підприємства ЮА-БІЛД ГРУП,

код ЄДРПОУ 44990676, 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, б.15, оф.1

Предмет спору: про стягнення 1 302 560,96 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Малишенко О.М.

від відповідача: не прибув

Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ подано позов до Приватного підприємства ЮА-БІЛД ГРУП про стягнення 1 302 560,96 грн, з яких 1 042 048,77 грн боргу, 260 512,19 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №77 від 02.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 27.03.2025; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, дату, час та місце судового засідання та встановлення ним строків для подання заяв по суті.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Граничним строком на подання відзиву в даній справі є 19.03.2025.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.03.2025 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.04.2025, про що повідомив сторін ухвалою від 27.03.2025.

10.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Суд клопотання задовольнив.

10.04.2025 суд розглянув справу по суті та підписав скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи встановлені судом.

02.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Чернгівторг (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮА-БІЛД ГРУП (покупець) укладено договір поставки № 77 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною. Дата, вказана у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору поставка товару вважається виконаною постачальником в момент передачі товару покупцю, що підтверджується його підписом у видатковій накладній.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар передається покупцю згідно видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Покупець заздалегідь надсилає постачальнику довіреність, складену ним на особу, яка є його повноважним представником.

Згідно із 5.2 договору сторони визначили, що асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо.

Загальна сума договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії договору згідно з видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30-ти календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір вступає у дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2024. Дострокове розірвання договору можливе тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 8.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних:

- ВН №40013701 від 02.10.2024 на суму 159 501,26 грн;

- ВН №40014179 від 02.10.2024 на суму 268 466,02 грн;

- ВН №40017057 від 04.10.2024 на суму 105 120,00 грн;

- ВН №40018457 від 24.10.2024 на суму 105 960,00 грн;

- ВН №40018637 від 28.10.2024 на суму 79 470,00 грн;

- ВН №40019627 від 11.11.2024 на суму 31 370,00 грн;

- ВН №40019766 від 12.11.2024 на суму 220 570,00 грн;

- ВН №40019849 від 13.11.2024 на суму 26 249,89 грн;

- ВН №40022618 від 19.12.2024 на суму 14 127,76 грн;

- ВН №40022728 від 23.12.2024 на суму 122 900,06 грн;

- ВН №40022729 від 23.12.2024 на суму 5 900,00 грн.

Товар був отриманий відповідачем на підставі довіреностей №12 від 01.10.2024 та №272/24 від 23.10.2024 в повному обсягу та без жодних зауважень щодо кількості, якості, комплектності.

Отриманий товар відповідачем оплачений частково на суму 97 586,22 грн.

Станом на 24.02.2025 заборгованість відповідача становить сумі 1 042 048,77 грн, що підтверджено підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків №40000160 від 05.02.2025.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та штрафу.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.

Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт поставки відповідачу обумовленого договором товару за видатковими накладними на загальну суму 1 139 634,93 грн.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 97 586,22 грн.

Решта вартості поставленого товару за видатковими накладними у визначений п. 6.1 договору строк відповідач не сплатив, сума заборгованості склала 1 042 048,77 грн, що відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 1 042 048,77 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в п.7.3 договору встановлено, що в разі порушення грошових зобов`язань за договором постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 25% від вартості поставлених, але неоплачених товарів.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на підставі пункту 7.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 25% від вартості поставленого, але невчасно сплачено товару у розмірі 260 512,19 грн.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 25% річних, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 260 512,19 грн штрафу.

Висновки суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статей 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження надання правничої допомоги позивач надав: договір про надання правової допомоги №20/02-25 від 20.02.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2025, ордер на надання правничої допомоги №1117608 від 20.02.2025.

Відповідно до умов п. 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівторг) доручає, а адвокат (Малишенко Олександр Миколайович) бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Факт надання правової допомоги відповідно до п.4.7 договору про надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі у розмірі 20 000 грн (п.4.3 договору про надання правової допомоги).

24.02.2025 адвокатом та клієнтом підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №20/02-25 від 20.02.2025, згідно з яким адвокатом надано наступні послуги :

-вивчення та аналіз судової практики в спорах, що виникли порушень зобов`язань за договорами поставки (купівлі-продажу) товарів;

-усна консультація з вивченням та правовим аналізом договору поставки №77 від 02.01.24; видаткових накладних №40013701 від 02.10.24, №40014179 від 02.10.24, №40017057 від 04.10.24, №40018457 від 24.10.24, №40018637 від 28.10.24, №40019627 від 11.11.24, №40019766 від 12.11.24, №40019849 від 13.11.24, №40022618 від 19.12.24, №40022728 від 23.12.24, №40022729 від 23.12.24; довіреностей № 12 від 01.10.24, №272/24 від 23.10.24, акту звірки взаєморозрахунків №40000160 від 05.02.25.

-підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості (з додатками).

Загальна вартість послуг та порядок їх плати, визначена в п.4.3., п.4.4. Договору про надання правової допомоги №20/02-25 від 20.02.2025, з якими клієнт погоджується та підтверджує свої зобов`язання.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн обгрунтовані та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається, в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 19 538,41 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЮА-БІЛД ГРУП (код ЄДРПОУ 44990676, 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, б.15, оф.1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ (код ЄДРПОУ 35687180, 03150, м. Київ, вул. Ділова, б.5, корп.2) 1 042 048,77 грн боргу, 260 512,19 грн штрафу, 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 19 538,41 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2025.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор