Рішення № 126534363, 31.03.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025м. ХарківСправа № 922/5022/15 (922/3376/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 3-я особа на стороні ОСОБА_2 - Приватний заклад "Харківський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Антошка" до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" , 2. Приватне підприємство "НВ-Інвест" про витребування майна за участю сторін:

пр-к позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - Раілко С.В. (в режимі вкз, ордер серії АІ №1693346 від 02.069.2024),

пр-к відповідача ТОВ "Респектплюс" - Чубаренко О.О. (дов. від 02.01.2024, свідоцтво серії ПТ №2804 від 23.04.2019),

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

До Господарського суду Харківської області звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ТОВ "Респектплюс" та ПП "НВ-Інвест", в якому просять суд:

1) Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" (м. Харків, провул. В.Усенка, б. 2, код 38158682) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 6310136300:05:006:0003, додаткові відомості: крита автостоянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120;

2) Скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70058909 від 03.11.2023р., щодо державної реєстрації права власності Приватного підприємства "НВ-Інвест" (м. Харків, вул. Валентинівська, б. 3, кв. 18, ідентифікаційний код 33478432) на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 6310136300:05:006:0003, додаткові відомості: крита автостоянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120;

3) Скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Деркача О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74037014 від 09.07.2024р., щодо реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" (м. Харків, провул. В.Усенка, б.2, ідентифікаційний код 38158682) на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: Харківська обл.

Ухвалою від 05.11.2024 суд задовольнив клопотання представника позивачів та представника 1-го відповідача (ТОВ "Респектплюс") про розгляд позову в загальному провадженні з урахуванням предмета спору (множинності позовних вимог), перейшов до розгляду справи № 922/5022/15 (922/3376/24) за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 05.12.2024 р., встановив відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановив позивачам строк на подання до суду відповіді на відзив, встановив відповідачам строк на подання до суду заперечення з дня отримання відповіді на відзив; задовольнив клопотання представника позивачів та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача, ОСОБА_2 - Приватний заклад "Харківський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Антошка" Харківської області (код ЄДРПОУ 39803202, адреса : 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 38).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ ТА ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧІВ, ЇХ ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

26.11.2024 року від 1-го відповідача (ТОВ "Респектплюс") надійшов відзив на позову заяву, в якому він просить суд: відмовити повністю у задоволенні позовної заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ "Респектплюс" та ПП "НВ-Інвест" про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. скасування записів про державну реєстрацію прав та закриття розділу державного реєстру. Крім того, у відзиві 1-го відповідачи просить суд витребувати у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлові приміщення, які є предметом даного спору.

ЩОДО ВИМОГИ У ВІДЗИВІ відповідача ТОВ "Респектплюс", в якій представник відповідача просить суд витребувати у позивачів ОСОБА_2 - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-16, загальною площею 1281,4 кв.м., в літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , нежитлові приміщення 3-го поверху №6-16 загальною площею 911,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 ; у ОСОБА_1 - нежитлові приміщення 2-го поверху №1-12 площею 1287,3 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1-5 площею 101,1 кв.м. в літ. "А-3", загальною площею 1388,4 кв.м., по АДРЕСА_4 посилаючись на приписи Постанови Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №910/3419/22, суд зазначає наступне:

1) посилання представника ТОВ "Респектплюс" на Постанову ВС від 10.04.2024 у справі №910/3419/22 є не релевантною підставою для її застосування в межах заявленого позивачами предмету та підстав позову (позовних вимог);

2) Згідно до ч.1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Проте, відповідач ТОВ "Респектплюс", крім поданих заперечень, у відзиві просить суд витребувати майно у позивачів, що є у розумінні ст.180 ГПК України за своєю суттю в цій частині зустрічним позовом, який подається у строк для подання відзиву, оскільки обидва позови можуть бути взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, причому такий позов подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, і повинен відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Однак, відповідачем не було додержано вимог ст. 180 ГПК України.

Зазначене вище виключає можливість задоволення у відзиві вимог відповідача ТОВ "Респектплюс" про витребування у позивачів нерухомості.

27.11.2024 року від 2-го відповідача (ліквідатора ПП "НВ-Інвест") надійшов відзив на позову заяву, в якому він просить суд відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ "Респектплюс" та ПП "НВ-Інвест" про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів про державну реєстрацію прав та закриття розділу державного реєстру.

04.12.2024 від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якому позивачі проти доводів відповідачів заперечують в повному обсязі, посилаючись на те, що ПП "НВ-Інвест" не могло повторно у 2023 році набути право власності на одне й те саме нерухоме майно на тій же правовій підставі (у зв`язку закінченням будівництва об`єкта нерухомого майна). Зважаючи на те, що ПП "НВ-Інвест" не набуло права власності на спірне нерухоме майно у 2023р. в порядку, визначеному ст.331 ЦК України, то й державна реєстрація цього права в держаному реєстрі речових прав (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70058909 від 03.11.2023р.) не спричинила для ПП "НВ-Інвест" будь-яких правових наслідків так само як і подальше відчуження цього майна третім особам.

03.02.2025 (вх. №2829) до господарського суду від представника позивачів надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи по справі, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до вимог ч.2 ст.331 ЦК України Приватне підприємство "НВ-Інвест" (відповідач) у зв`язку з настанням юридичного факту створення (завершення будівництва) набуло право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 по АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:05:006:0003), загальною площею 3581,3 кв.м., яке було зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 22114338. В подальшому зазначене майно було відчужене ПП "НВ-Інвест" на користь третіх осіб, хоча і на час звернення до суду з позовними вимогами це майно перебуває у власності позивачів. Нежитлові приміщення, що розташовані в нежитловій будівлі літ.А-3 по АДРЕСА_4 зареєстровані за позивачами, а саме: нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992027363101, зареєстровані на праві довірчої власності за другим позивачем ОСОБА_2 , нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер нерухомого майна 2146929663101, зареєстровані на праві власності за першим позивачем ОСОБА_1 , нежитлові приміщення 3-го поверху №№6-16 загальною площею 911,5 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер нерухомого майна 22163163101, зареєстровані на праві власності за позивачем ОСОБА_2 .

Позивачі вважають, що належні їм на праві власності нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 992027363101, 2146929663101, 22163163101) та нежитлова будівля літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581.3 кв.м., розташована за адресою: Харківська обл., м.Харків, вулиця Клочківська, будинок 111-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120), що була зареєстрована на підставі рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г.І. 03.11.2023р., є одним і тим самим нерухомим майном. Тобто має місце подвійна реєстрація права власності на нерухоме майно за різними особами. Проте, нежитлова будівля літ. "А-3" по АДРЕСА_4 та нежитлова будівля літ. "а1-3" по вул.Клочківській 111Б у м. Харкові являються одним і тим самим нерухомим майном. Тобто, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про державну реєстрацію права власності за позивачами на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , та про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за відповідачем ТОВ "Респектплюс".

Отже, з метою підтвердження позивачами обставин безпідставного вибуття з їх володіння спірного нерухомого майна необхідно встановити тотожність нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , які належать на праві приватної/довірчої власності позивачам, та нежитлової будівлі літ."а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить та зареєстрована на праві власності за відповідачем ТОВ "Респектплюс".

В зв`язку з чим, представник позивачів вважає, що для встановлення тотожності нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , які належать позивачам на праві приватної/довірчої власності, та нежитлової будівлі літ."а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належать на праві власності відповідачу ТОВ "Респектплюс", необхідні спеціальні знання у галузі будівництва, проектно-технічної та кошторисної документації, якими сторони провадження не володіють. Тому, на думку представника позивачів наявна необхідність у призначенні будівельно-технічної експертизи з метою визначення тотожності вищенаведених нежитлових приміщень належних позивачам та нежитлової будівлі, що належить відповідачу.

Позивач просить суд поставити на вирішення експерта наступне питання: 1) чи є тотожними нежитлові приміщення, що розташовані в нежитловій будівлі літ. А3 по АДРЕСА_4 , а саме: - нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992027363101, зареєстровані на праві довірчої власності за ОСОБА_2 ; нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер нерухомого майна 2146929663101, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , нежитлові приміщення 3-го поверху №№6-16 загальною площею 911,5 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер нерухомого майна 22163163101, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 та нежитлова будівля літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 6310136300:05:006:0003, додаткові відомості: крита автостоянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120, яка зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Респектплюс".

Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса". Зупинити провадження у справі №922/5022/15 (922/3376/24) до завершення призначеної судової будівельно-технічної експертизи та повернення висновку судового експерта разом з матеріалами справи №922/5022/15 (922/3376/24) до Господарського суду Харківської області.

17.02.2025 до господарського суду від відповідача ТОВ "Респектплюс" (далі по тексту - відповідач-1, перший відповідач) надішли письмові заперечення на клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, в яких відповідач зазначає, що наявні в матеріалах справи докази дозволяють суду без призначення судової будівельно-технічної експертизи встановити обставини тотожності/не тотожності нерухомого майна, зазначеного позивачами в клопотанні. Крім того, в клопотанні позивачів відсутні належні обґрунтування щодо потреби призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу. Обставини, на які посилаються позивачі, носять правовий характер і для їх оцінки не потрібні знання у сфері іншій, ніж право.

Другий відповідач - ліквідатор ПП "НВ-Інвест" (далі по тексту - відповідач-2, другий відповідач), також надав письмові заперечення на клопотання позивачів про призначення будівельно-технічної експертизи, обґрунтування яких близьке за змістом із запереченнями першого відповідача.

Оцінюючи обґрунтованість та доцільність запропонованих позивачами питань, відповідач-2 вважає, що вони не є такими, які потребують спеціальних знань, оскільки в матеріалах справи містяться належні та достовірні докази підстав для всіх реєстраційних дій щодо державної реєстрації речових прав як на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-3" по вул. Клочківській 109а у м. Харкові (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 992027363101, 2146929663101, 22163163101), так і на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: Харківська обл., м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 111-Б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120). Також обставини, на які посилаються представник позивачів, носять правовий характер і для їх оцінки не потрібні знання у сфері іншій, ніж право.

В судовому засіданні 25.02.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду в судовому засіданні по суті на 25.03.2025.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПРО призначення будівельно-технічної експертизи.

Розглянувши, подану заяву (клопотання) представника позивачів про призначення будівельно-технічної експертизи та письмові заперечення відповідачів, суд зазначає, що судова експертиза, в розумінні ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Призначення експертизи судом регулює ст. 99 ГПК України. Так, відповідно до цієї статті суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Крім того, суд зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20, від 12.05.2021 у справі № 922/1791/20).

Здійснивши аналіз наявних у справі документів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, проаналізувавши правовідносин, які склалися між сторонами, суд зазначає, що предметом позову у справі №922/5022/15 (922/3376/24) є витребування нежитлової будівлі літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: Харківська обл., м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 111-Б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120) з володіння ТОВ "Респектплюс". Зважаючи на те, що відповідачі у цій справі ПП "НВ-Інвест" та ТОВ "Респектплюс" не визнають позов та стверджують про те, що позивачами не набуто право власності на нерухоме майно, власниками якого вони себе вважають (нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-3" по вул. Клочківській 109а у м. Харкові (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 992027363101, 2146929663101, 22163163101), доказуванню у цій справі підлягають обставини виникнення та існування права власності (чи іншого речового права) у позивачів на нерухоме майно. Крім того, в матеріалах справи містяться належні та достовірні докази підстав для всіх реєстраційних дій щодо державної реєстрації речових прав як на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-3" по вул. Клочківській 109а у м. Харкові (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 992027363101, 2146929663101, 22163163101), так і на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: Харківська обл., м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 111-Б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120).

Встановивши, що документи та докази, подані сторонами, є зрозумілими та не суперечливими і дозволяють суду встановити всі істотні обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду спору в справі, та за відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивачів про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 25.03.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 31.03.2025. Після перерви розгляд справи продовжується.

Розглянувши матеріали позову та додані сторонами документи, здійснивши аналіз поданих позивачами доказів та заперечення відповідачів, вислухавши пояснення представників сторін суд зазначає наступне.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зміст статей 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Такі висновки, були викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

На необхідності дослідження судами ефективності способу захисту наголошено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Так, у наведених для порівняння постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц звернуто увагу, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду у судовому процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

Крім того, необхідно звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду визначила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору в зв`язку з чим суд розглядає справу у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ ВІНДИКАЦІЇ (загальні положення).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується зі статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК країни ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно.

Отже, для застосування положень пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника).

Суд зазначає, власник або неволодіючий власник, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

Водночас, вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача(чів) майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (нерухомості) (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках.

Враховуючи вищенаведене, поданий позивачами позов про витребування нерухомого майна, що є предметом забезпечення з відповідачів відповідає характеру спірних правовідносин і є належном способом захисту їх прав.

ЩОДО ВІДОМОСТЕЙ з Державного реєстру прав на нерухомість (загальні положення).

Суд зазначає, що відомості з Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (Див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Проте з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Проте, у випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові, який має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього, ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), проте не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

ЩОДО ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ речових прав на нерухоме майно (будівлю), щодо якого існує спір між сторонами.

Порядок державної реєстрації речових прав на новостворене нерухоме майно у 2009-2010 роках було врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" у 2009-2010 роках було визначено, що підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що посвідчує виникнення права власності на нерухоме майно, серед іншого є акт прийому нерухомого майна до експлуатації.

Відповідно до статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 (в редакціях, чинних на час подання позову ПП "НВ-Інвест" про визнання права власності на нерухомість (нежитлову будівлю, літ "А-3"), що була предметом забезпечення (господарського справі №29/15-10)), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягало у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва. Затвердження такого акту державної приймальної комісії здійснювалось органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію. Крім того, такий акт підлягав обов`язковій реєстрації в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка в подальшому 16.05.2006 видала дозвіл на виконання будівельних робіт №06/203 на будівництво супермаркету з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) м. Харкова відповідачу ПП "НВ-Інвест".

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", з рахуванням Наказу Міністерства юстиції України 7/5 від 28.01.2003 "Про затвердження Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно", реєстрація права власності на новостворене нерухоме майно проводилась відповідними органами БТІ, в тому числі після подання документу, що підтверджує присвоєння поштової адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст. 30, 41, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення 35 сесії 4 скликання від 27.04.2005 №95/05 "Про районні у місті Харкові ради", рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №445 від 13.11.1992 року "Про перерозподіл повноважень між виконкомом Харківської міської ради народних депутатів та райвиконкомами міста" із змінами та доповненнями, присвоєння поштових адрес на території міста Харкова станом на 2010 рік здійснювалось виконавчими комітетами районних у місті Харкові рад.

З урахуванням наведеного, державна реєстрація права власності на новостворене нерухоме майно могла бути проведена після подання до БТІ, серед іншого, наступних документів: 1) акту прийому нерухомого майна до експлуатації; 2) документів, що підтверджували проведення технічної інвентаризації закінченого будівництвом об`єкта (технічного паспорту); 3) документу, що підтверджував присвоєння новоствореному об`єкту нерухомого майна поштової адреси.

Приймаючи до уваги вищенаведене та те, що підставою для державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно у 1-го відповідача ПП "НВ-Інвест" є документ, який підтверджує присвоєння такому новоствореному об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі Літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., поштової адреси, м. Харків, вул. Клочківська, 111-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120), вказане юридично не впливає на обставину упорядкування найменування місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:05:006:0003 по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) у м. Харкові, що була надана у користування відповідчу ПП "НВ-Інвест", на м. Харків, вул. Клочківська, 109-А (Шевченківський район), відповідно до рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 19.08.2020 №2227/20, оскільки, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п.92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 ( п.35)).

Щодо державної реєстрації прав на нежитлові приміщення по вул. Клочківській, буд. 109а у м. Харкові.

Як було зазначено вище, на час розгляду позову, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наступними фізичними особами:

- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-16, загальною площею 1281,4 кв.м., в літ. "А-3" по АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992027363101, на підставі договору про встановлення довірчої власності, серія та номер: 624, виданий 02.06.2023, видавник: Грішакова О.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, зареєстровані на праві довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у боржника ПЗ "Харківський дошкільний навчальний заклад дитячий садок "Антошка" Харківської області" за договором позики, укладеним у простій письмовій формі 26.05.2015 на суму 3225 000 гривень, за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 67886168 від 05.06.2023, ПН ХМНО Грішакова О.В., номер відомостей про речове право 50514361);

- нежитлові приміщення 3-го поверху №6-16 загальною площею 911,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22163163101, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, від 07.12.2021, видавник: ТОВ "Сінергія-2005", гр. ОСОБА_2 , зареєстровані за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 62110279 від 07.12.2021, ПН ХМНО Железняк Л.В., номер відомостей про речове право 45504751);

- нежитлові приміщення 2-го поверху №1-12 площею 1287,3 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1-5 площею 101,1 кв.м. в літ. "А-3", загальною площею 1388,4 кв.м., по АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2146929663101, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, від 07.12.2021, видавник: ТОВ "Сінергія-2005", гр. ОСОБА_1 , зареєстровані за Чуприном Олексієм Анатолійовичем (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 62107466 від 07.12.2021, ПН ХМНО Железняк Л.В., номер відомостей про речове право 45502020.

Вказані вище нежитлові приміщення є частиною нежитлову будівлю в "літ. "А-3", що зареєстрована по АДРЕСА_4 .

Щодо державної реєстрації прав на нежитлову будівлю літ. "а1-3" по вул. Клочківській, буд. 111-б у м. Харкові.

З урахування здійсненого судом аналізу позовних вимог та поданих письмових заперечень відповідачів суд зазначає, що 16.05.2006 1-м відповідачем ПП "НВ-Інвест" був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт №06/203 на будівництво супермаркету з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) м. Харкова.

В подальшому 05.12.2006 року між Харківською міською радою та ПП "НВ-Інвест" укладено договір оренди землі, зареєстрований в Державному реєстрі земель 16.07.2007 року за №140767100075, відповідно до умов якого в оренду ПП "НВ-Інвест" передано земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:05:006:0003, за адресою: м.Харків, вул. Клочківська (ріг вул. Херсонської), загальною площею 0,2471 га для будівництва супермаркету з гостьовою автостоянкою (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об`єкту на строк до 01.12.2030 року.

30.09.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за №ХК14311043903 щодо будівництва супермаркету з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської), м. Харків. Відповідно до зареєстрованої декларації, замовником будівництва виступав ПП "НВ-Інвест", загальна площа будівлі - 3581,3 кв.м., кількість поверхів - 3.

11.08.2023 року ФОП Піддубний В.О. проведено технічну інвентаризацію нежитлової будівлі літ. "а1-3" (супермаркету) з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської), за результатами якої на замовлення ліквідатора ПП "НВ-Інвест" виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер документу в Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:6377-7407-3141-8307). Відповідно даних, зазначених у згаданому технічному паспорті загальна площа нежитлової будівлі літ. "а1-3" (супермаркету) з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) становила 3581,3 кв.м.

29.09.2023 наказом за № 537/1-а Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Харківської міської ради супермаркету літ. "а1-3" з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) м. Харкова на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.09.2011 №ХК14311043903 супермаркету з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської), виданої ІДАБК у Харківській області, враховуючи клопотання ліквідатора ПП "НВ-Інвест" від 10.08.2023 року №02-27/39 та пропозицію архітектурного відділу Шевченківського району щодо присвоєння адреси, супермаркету літ. "а1-3" з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) присвоєно адресу вул. Клочківська, 111-Б.

31.10.2023 за заявою ліквідатора ПП "НВ-Інвест" арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. приватним нотаріусом Малаховою Г.І. Харківського міського нотаріального округу проведено державну реєстрації права власності ПП "НВ-Інвест" на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 111-Б (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70058909 від 03.11.2023, приватний нотаріус Малахова Г.І., Харківського міського нотаріального округу).

09.07.2024 між ПП "НВ-Інвест" в особі ліквідатора Севостьянова Є.В. та ТОВ "Респектплюс" укладено акт про придбання майна на аукціоні.

Таким чином, на час розгляду позову за відповідачем ТОВ "Респектплюс" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 111-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824505663120).

Самочинно збудоване нерухоме майно - наслідки та правовій режим такої нерухомості в разі захисту прав власника речових прав земельної ділянки з урахуванням предмету позову та письмових заперечень відповідачів.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, та особи, що володіє земельною ділянкою на іншому речовому праві, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. При цьому, якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Нормативно регламентованим право власника або власника іншого речового права на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту частини 4 статті 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. (близька за висновком є викладена правова позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Отже, суд констатує, що вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;

3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому варто враховувати, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Крім того, суд звертає увагу, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Суд зазначає, що за частинами 1, 2 статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Тобто, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Також, слід звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 було визначено, що за загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

З урахуванням вищенаведеного та предмету позову суд зазначає, що 05.12.2006р. між Харківською міською радою (орендодавець) та ПП "НВ-Інвест" (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого на підставі рішення ХLI сесії Харківської міської ради IV скликання від 14.10.2005 р. № 196/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,2471 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська (ріг вул. Херсонської).

Згідно з п. 8 зазначеного договору строк його дії встановлено на період будівництва до 01.12.2008 р. (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.12.2030 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

16.05.2006р. Інспекцією ДАБК у м. Харкові виданий дозвіл № 06/203 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва супермаркету з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) зі строком дії до 01.03.2010р.

24.12.2008р. рішенням Харківської міської ради 29 сесії 5 скликання № 351/08 "Про продовження строків будівництва (реконструкції) об`єктів" ПП "НВ-Інвест" продовжено строки будівництва супермаркету з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул. Херсонської) до 31.12.2011р.

У червні 2009 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" проведено технічну інвентаризацію зазначеної будівлі, за результатами якої виготовлено технічний паспорт від 19.06.2009р.

У 2009 року ТОВ "Харківреконструкція" виготовлено технічний висновок про технічний стан основних будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації громадського будинку супермаркету літ. "А-3", розташованого у м. Харкові, вул. Клочківська (ріг. вул. Херсонської), в якому зазначено, що всі основні будівельні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації.

У 2010 році ПП "НВ-Інвест" (відповідач-2 за позовом про витребування майна) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ПП "НВ-Інвест" права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3", розташовану по АДРЕСА_4 . Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі №29/15-10 позов було задоволено, право власності на вказану нежитлову будівлю було визнано за ПП "НВ-Інвест".

22.04.2010 на підставі вказаного рішення суду за ПП "НВ-Інвест" право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., яка розташована у м. Харкові, вул. Клочківська, 109А, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно; реєстраційний номер майна 22114338, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 22.04.2010р.

Разом з тим, декларація про готовність об`єкта до експлуатації нежитлової будівлі літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська (ріг вул. Херсонської), була зареєстрована Інспекцією ДАБК у Харківській області лише 20.09. 2011 року.

Відповідно до ч.5 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Отже, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації в Інспекції ДАБК у Харківській області 20.09.2011р. свідчить про настання моменту завершення будівництва нежитлової будівлі літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська (ріг. вул. Херсонської).

Згідно ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Отже право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська (ріг. вул. Херсонської) у ПП "НВ-Інвест" виникло лише з 20.09.2011, тобто з дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а не з дати рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі №29/15-10 про визнання право власності на вищезазначену нежитлову будіввлю за ПП "НВ-Інвест", яке не набрало законної сили.

Так, суд зазначає, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справи № 29/15-10 було задоволено апеляційну скаргу прокурора Дзержинського району міста Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі № 29/15-10. Рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі № 29/15-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 29/15-10, рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі № 29/15-1, на підставі якого визнано права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 за ПП "НВ-Інвест" скасовано та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2012 у справі № 5023/118/12 (н.р. №29/15-10), відмовлено у задоволенні позову ПП "НВ- Інвест" у визнанні права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

12.05.2010 ухвалою Київського районного суду м. Харкова у справі №2-2850/09/02 було затверджено мирову угоду між Безбородих В.І. та ПП "НВ Інвест", відповідно до умов якої ПП "НВ-Інвест" замість заборгованості перед Безбородих В.І. у сумі 3042607 грн та 1820 грн передало у власність останньому нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 . Рішення про реєстрацію права власності Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 09.06.2010; реєстраційний номер майна: 30641832; тип об`єкта: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-16, загальною площею 1281,4 кв.м., в літ. А-3, адреса об`єкта: АДРЕСА_4 ; номер запису: 7838, в книзі: 1; власник: ОСОБА_2 ; підстава виникнення права власності: ухвала суду/справа №2-2850/09/02 / 12.05.2010 / Київського районного суду м. Харкова про затвердження мирової угоди від 12.05.2010 р.

13.05.2010 ухвалою Київського районного суду м. Харкова у справі №2-4346/10/02 було затверджено мирову угоду між Чумаченко Л.О. та ПП "НВ-Інвест", відповідно до умов якої ПП "НВ-Інвест" замість заборгованості перед ОСОБА_4 у сумі 3000000 грн та 1820 грн передало у власність останньому нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 . Рішення про реєстрацію права власності Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 09.06.2010; реєстраційний номер майна: 30642459; тип об`єкта: нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-12, площею 1287,3 кв.м., нежитлові приміщення з-го поверху №1-:-5 площею 101,1 кв.м. в літ. А-3, адреса об`єкта: АДРЕСА_4 ; номер запису: 7838, в книзі: 1; власник: ОСОБА_4 ; підстава виникнення права власності: ухвала суду / справа №2-4346/10/02 / 13.05.2010 / Київського районного суду м. Харкова про затвердження мирової угоди від 12.05.2010 р.

Разом з тим, при реєстрації відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачами не було зареєстровано інформації щодо земельної ділянки (її правовий режим), її кадастровий номер, на який знаходилися вищенаведені нежитлові приміщення, що є невід`ємним складовим елементом характеристики відчужуваного нерухомого майна.

З врахуванням вищевказаного, суд вважає звернути увагу на наступні обставини, що виникли, існували та припинилися:

По-перше: право власності на нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. А-3 по АДРЕСА_4 , на нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., на нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. А-3 по АДРЕСА_4 , що знаходилися у нежитлової будівлі літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м. відповідач ПП "НВ-Інвест" не набув у 2010 році, оскільки відповідно до вищенаведеного, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Отже ПП "НВ-Інвест" не міг передати у 2010 будь-які права на вищевказану нерухомість ФО ОСОБА_4 та ФО ОСОБА_2 .

Декларація про готовність всього об`єкта нерухомості до експлуатації, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 була зареєстрована Інспекцією ДАБК у Харківській області лише 20.09.2011 року. Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2012 у справі № 5023/118/12 (н.р. №29/15-10), було відмовлено у задоволенні позову ПП "НВ-Інвест" у визнанні права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

По-друге: юридичної адреси АДРЕСА_4 , відповідно до якої здійснювалось будівництво нежитлової нерухомості (будівлі) літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м. ПП "НВ-Інвест" у 2012, не існувало. Залишалась юридична адреса, за якою здійснювалось будівництво нежитлової нерухомості (будівлі): АДРЕСА_3 . Лише 19.08.2020 відповідно до рішення 37 сесії Харківської міської ради за №2227/20 "Про упорядкування найменувань місць розташування земельних ділянок" земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:05:006:0003, яка була передана місцевою радою в користування ПП "НВ-Інвест", було присвоєно адресу - АДРЕСА_4 , на якій була розташована вищевказана нерухомість (будівля літ. "А-3" загальною площею 3581,3 кв.м).

В-третє: з урахуванням наведених вище документів, а також обставин, встановлених у справі №29/15-10 (рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2012 року), суд звертає увагу, що нежитлова будівля літ. А-3 побудована на земельній ділянці кадастровий номер 6310136300:05:006:0003, загальною площею 0,2471 га, будівельна адреса - АДРЕСА_3 , яка була надана в користування ПП "НВ-Інвест" (договір оренди землі від 05.12.2006 за № 140767100075). Нежитлова будівля літ. А-3 створена внаслідок завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва ПП "НВ-Інвест", а саме нежитлової будівлі літ. А-3 супермаркету з гостьовою автостоянкою загальною площею забудови 3581,3 кв.м., що знаходилась за адресою: м. Харків, вул. Клочківська/ріг вул. Херсонської, на земельній ділянці площею 0,2471 Га з кадастровим номером 6310136300:05:006:0003, будівництво якого розпочате на підставі дозволу ІДАБК №06/203 від 16.05.2006 року.

Згідно ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Таким чином, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державна реєстрація (близька за змістом є Постанова ВС у справі № 914/951/22 від 14.11.2023).

Відповідно до ч. 3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, необхідно встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб набуте право власності на об`єкт нерухомого майна.

З урахуванням приписів ст.331 ЦК України, а також тих обставин, що на час звернення ПП "НВ-Інвест" в 2010 році до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3", що була розташована по вул. Клочківській 109а у місті Харкові, вищевказану нежитлову будівлю не було введено в експлуатацію у встановленому на той час порядку, їй не було присвоєно юридичну адресу, таке майно (нерухомість) було об`єктом незавершеного будівництва. Крім того, саме по собі рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі №29/15-10 про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, яке в подальшому було скасоване, не породило жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, не змінило правового статусу такого майна та не перетворило сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна, а державна реєстрація права власності на підставі означеного вище рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2010 не стала підставою набуття права власності для інших осіб, а була лише засвідченням державою такого факту.

Таким чином, суд ще раз звертає увагу, ПП "НВ-Інвест" станом на 2010 рік не набуло права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" супермаркету з гостьовою автостоянкою, загальною площею забудови 3581,3 кв.м., по вул. Клочківській, 109а у м. Харкові, а як наслідок ПП "НВ-Інвест" не могло і не передало право власності на окремі нежитлові приміщення у нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , іншим фізичними особам, а саме: Безбородих В.І. на нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 ; Чумаченко Л.О. на нежитлові приміщення №№1-12 2- го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 на нежитлові приміщення 3-го поверху №№6-16 загальною площею 911,5 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 .

При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, суд звертає увагу вдруге, на загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 10.02.2021 у справі №6/1-10). Більш того, всі подальші рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що мали наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, державну реєстрацію зміни, припинення речових прав стосовно майна, що зазначене в Державному реєстрі речових прав як об`єкти нерухомого майна, а саме:

нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992027363101);

нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2146929663101);

нежитлові приміщення 3-го поверху №№6-16 загальною площею 911,5 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22163163101) не зумовили перехід права власності на вищенаведене майно до інших суб`єктів з тих же підстав. Тобто, подальше неодноразове відчуження окремих нежитлових приміщень нежитлової будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_3 чи /або по вул. Клочківській 109а у м. Харкові різними юридичними чи фізичними особами, у тому числі позивачами, що не мало наслідком проведення жодних будівельних робіт, оскільки не змінено площу забудови, не змінено площу нерухомого майна в цілому, поверховість, планування, будь-які інші техніко-економічні показники об`єкту нерухомого майна, через проведення формального поділу нежитлової будівлі літ. "А-3" на окремі нежитлові приміщення, внаслідок чого щодо кожної групи нежитлових приміщень було відкрито новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєно новий індивідуальний номер нерухомого майна, не створило нову річ.

Отже, на час розгляду позову, ОСОБА_2 не набув права власності на нежитлові приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м., у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 ; ОСОБА_1 не набув права власності на нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 не набув права власності на нежитлові приміщення 3-го поверху №№6-16 загальною площею 911,5 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 .

Крім того, суд звертає увагу на підтвердження наведеного, що у Постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №922/5022/15 про банкрутство ПП "НВ-Інвест", суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_2 в межах справи про банкрутство ПП "НВ-Інвест" на ухвалу Господарського суду від 31.05.2018 про визнання недійсним договору іпотеки від 20.03.2008 за №31/08/12-KLMVI-І, укладеного між ПАТ "Банк Форум" та ПП "НВ-Інвест" встановив, серед іншого, що право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3", розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 3581,3 кв. на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2010 у справі №29/15-10 ПП "НВ-Інвест" не набуло, то й ФО ОСОБА_2 не набув права власності на нежитлові приміщення 3-го поверху №6-16 загальною площею 911,5 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "А-3", розташованій за адресою: АДРЕСА_4 .

Іпотека - як предмет забезпечення об`єкта незавершеного будівництва ПП "НВ-Інвест"

Суд зазначає, що 20.03.2008 між Публічним акціонерним товариством ПАТ "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") та ПП "НВ-Інвест" був укладений кредитний договір № 0031/08/12-KLMVI-Іпот, відповідно до умов якого (з урахуванням укладених додаткових угод) банк надавав позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для фінансування будівництва супермаркету із гостьовою автостоянкою на розі перетинання вул. Клочківської та вул. Херсонської, з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 12575000 грн зі строком повернення до 18.03.2010 року.

20.03.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 31/08/12-KLMVI-Іпот (надалі - договір іпотеки), відповідно до пункту 1.2 якого ПП "НВ-Інвест" передало в іпотеку ПАТ "Банк Форум" об`єкт незавершеного будівництва шляхом передачі в іпотеку права оренди на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, а саме: нежитлова будівля літ А.-2 супермаркету з гостьовою стоянкою загальною площею забудови 2 202 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська (ріг Херсонська)

06.11.2008, 20.03.2009, 28.07.2009 між Банком та ПП "НВ-Інвест" були укладені додаткові угоди №№ 1-3 до договору іпотеки від 20.03.2008.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору було визначено, що цей договір забезпечує виконання боржником - Приватним підприємством "НВ-Інвест", зобов`язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем кредитного договору №0031/08/12-КLMVІ від 20 березня 2008 року та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому, відповідно до умов якого іпотекодержатель надає боржнику кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі невідновлювальної кредитної лінії для фінансування будівництва супермаркету із гостьової автостоянкою, на розі перетинання вул. Клочківської та вул. Херсонської, з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 12575000,00 грн, строком по 18 березня 2010 р., з правом пролонгації в межах загального строку кредитування 84 місяці, з виплатою за користування кредитними коштами процентів в розмірі: - на ліміт до 5400000,00 грн - 19% річних в гривні, 17% річних в дол.США, - на ліміт понад 5400000,00 грн - 25% річних в гривні, 17% річних в дол.США, а також можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Відповідно до п.1.2. іпотечного договору: "Предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку шляхом передачі права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, а саме нежитлова будівля літ. А-2 супермаркету з гостьовою автостоянкою загальною площею забудови 2202,0 кв.м., що знаходиться за адресою м.Харків, вул. Клочківська/ріг вул. Херсонської (надалі за текстом - предмет іпотеки)».

Відповідно до п.1.3. іпотечного договору (в редакції додаткового договору №2 від 23.03.2009 року до іпотечного договору) було визначено, що заставна вартість предмету іпотеки становить 15658302,00 грн. Відповідно до п.3.4.1. іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобов`язання, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб визначений цим договором та чинним законодавством України.

05.10.2015 року ухвалою Господарського суду Харківської області, що набрало законної сили, було порушено провадження у справі №922/5022/15 про банкрутство ПП "НВ-Інвест", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна, призначено попереднє засідання суду.

26.04.2016 року постановою Господарського суду Харківської області у справі №922/5022/15, серед іншого, визнано ПП "НВ-Інвест" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

05.07.2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/5022/15 було затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "НВ-Інвест", до якого включено ПАТ "Банк Форум" з вимогами в сумі 15612 686,83 грн (четверта черга), 653378,36 грн (шоста черга), 5192,00 грн (перша черга). Окремо внесені до реєстру кредиторів вимоги забезпечені заставою майна боржника в загальній сумі 15658302,00 грн перед ПАТ "Банк Форум". Також окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПП "НВ-Інвест" відомості про майно боржника, що є предметом іпотеки Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", а саме: нежитлова будівля літ. А-2, загальна площа 2202,0 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська/ріг вул. Херсонської.

12.10.2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/5022/15, що набрала законної сили, здійснено заміну кредитора ПП "НВ-Інвест" ПАТ "Банк Форум" на кредитора ТОВ "Респектплюс" на загальну суму вимог 30292539,65 грн, з якої: 14634237,65 грн - четверта черга, 15658302 грн - окремо внесені вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. ТОВ "Респектплюс" став правонаступником ПАТ "Банк Форум" (договір про відступлення прав за іпотечним договором від 20.03.2008 № 31/08/12-KLMVI-Іпот від 16.08.2017, що укладений між вищевказаними сторонами та акт прийому-передачі права вимоги від 15.08.2017) в частині забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ПП "НВ-Інвест", відповідно до договору іпотеки від 20.03.2008 № 31/08/12-KLMVI-Іпот, зобов`язано ліквідатора окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, що є предметом забезпечення, а саме: нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 2202 кв.м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська/ріг вул. Херсонської.

Крім того, грошові вимоги ТОВ "Респектплюс" до ПП "НВ-Інвест" підтверджуються реєстром вимог кредиторів ПП "НВ-Інвест" у справі про банкрутство, де зазначено, що загальний розмір грошових вимог ТОВ "Респектплюс" до ПП "НВ-Інвест" станом на момент продажу предмета забезпечення становить 30292539,65 грн.

Відповідно до п.1.2. про внесення змін до іпотечного договору від 20.03.2008 за № 31/08/12-KLMVI-Іпот від 04.11.2023р. було визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля літ а1-3 (супермаркет) з гостьовою стоянкою загальною площею забудови 3581,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд 111-Б., яка належить ПП "НВ-Інвест" на праві приватної власності, номер запису про власності: 52392901 від 03.11.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2824505663120.

Згідно до п.2.7. договору іпотеки від 20.03.2008 № 31/08/12-KLMVI-Іпот передбачено, що в разі порушення справи про банкрутство ПП "НВ-Інвест" іпотекодержатель набуває права дострокового стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України "Про іпотеку" визначено, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Таким чином, предмет іпотеки - об`єкт незавершеного будівництва - нежитлова будівля літ. А-2 площею забудови 2202,2 кв.м., розташована за адресою у м. Харкові по вул. Клочківській / ріг вул. Херсонської, станом на 2011 (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 20.09.2011) був завершений будівництвом та після створення (готовності до експлуатації) є нежитловою будівлею літ. А-3 загальною площею 3581,3 кв.м. по вул. Клочківській буд 111-Б. Приймаючи до уваги норми ст. 16 Закону України "Про іпотеку" вважається, що нежитлова будівля, літ. А-3 загальною площею 3581,3 кв.м. по вул. Клочківській, буд. 111-Б стала предметом іпотеки за іпотечним договором №31/08/12-КLMVI-Іпот від 20.03.2008 року.

За змістом положень статті 589 ЦК України, статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу" заставодаводежатель, а у іпотечних правовідносинах - іпотекодержатель (якщо інше не передбачено договором або законом) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника у розмірі фактичної реалізації предмета застави, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Отже, значний ланцюг переходу права власності на вищевказане майно як в цілому на весь об`єкт так і на окремі його частини не призводить до того, що таке майно перестає бути іпотечним чи того, що приписи ст. 16 Закону України "Про іпотеку" не можуть бути застосовані, оскільки передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.

Згідно до ст.5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Як було зазначено вище, на підставі п.1.2. вищевказаного договору іпотеки ПП "НВ-Інвест" передало в іпотеку ПАТ "Банк Форум" об`єкт незавершеного будівництва, шляхом передачі в іпотеку права оренди на земельну ділянку, на який був розташований об`єкт незавершеного будівництва, а саме: нежитлова будівля літ. А-2 супермаркету з гостьовою стоянкою загальною площею забудови 2202 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська /ріг вул. Херсонська.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 593 ЦК України застава (іпотека) припиняється у разі реалізації предмета застави (іпотеки), а не у зв`язку зі скасуванням обтяження, зокрема обмеження щодо розпорядження майном боржника. При цьому виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом. Близька за змістом є Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, в якій був сформований висновок щодо застосування положень Закону України "Про іпотеку", де серед іншого ВС зазначив, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки, іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

Отже, право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки. Не отримання заставним кредитором грошових коштів від продажу майна банкрута, яке було предметом забезпечення не відповідає вимогам ст. 572 ЦК України, згідно з якою в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Також, вищевказане порушує вимоги частині 2 статті 589 ЦК України, відповідно до якої за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. (близькі за змістом висновки сформульовані у пунктах 7.4.-7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Крім того, на думку суду, позивачами не було враховано приписи положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких відомості, що містяться у Державному реєстрі прав мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Так, відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитується від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Тобто, у разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи, оскільки законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам.

Також, відповідно до п.2.4. ст.2 п. 3.1.6. ст.3 вищевказаного іпотечного договору визначено, що наступні застави предмета іпотеки забороняються без надання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, забороняється предмет іпотеки обтяжувати зобов`язаннями з боку третіх осіб, зокрема: передавати його в найм, оренду, в користування іншим особам. Натомість такої письмової згоди, як встановив суд, іпотекодержатель, у тому числі та його правонаступник, позивачам не надавали. Зазначене вище кореспондується з приписами ч.3.ст. 9 Закону України "Про іпотеку" де визначено, що виключно за згодою іпотекодежателя іпотекодатель передає предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судом не може бути прийнято до уваги договір про встановлення довірчої власності від 02.06.2023 року, що був укладений між позивачем ФО ОСОБА_2 (довірчий засновник) та третьою особою Приватном закладом "Харківський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Антошка" Харківської області (довірчий власник), відповідно до якого довірчий засновник передав в довірчу власність нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 , як об`єкт довірчої власності, оскільки існує нежитлова будівля, літ. А-3 загальною площею 3581,3 кв.м. по АДРЕСА_3 , що є предметом іпотеки за іпотечним договором №31/08/12-КLMVI-Іпот від 20.03.2008 року, іпотекодержатель ТОВ "Респектплюс", до складу якої входить нежитлове приміщення №№1-16 1-го поверху, загальною площею 1281,4 кв.м. у літ. "А-3", що має переважне право не задоволення своїх вимог.

У відповідності до ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно до ч.2.ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 5 статті 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17.

При цьому новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.05.2022 у справі № 922/1374/20, з посиланням на подібні правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011.

Отже, подальше неодноразове відчуження позивачами окремих нежитлових приміщень нежитлової будівлі літ. "А-3" по вул. Клочківській /ріг вул. Херсонської у м. Харкові, що знаходилася у забезпеченні, через проведення формального поділу нежитлової будівлі літ. "А-3" на окремі нежитлові приміщення, внаслідок чого щодо кожної групи нежитлових приміщень було відкрито новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєно нові індивідуальні номери кожної групи нежитлових приміщень у нерухомому майні, що було предметом забезпечення, не створило нову річ, позаяк фундамент під єдиною будівлею сприймає навантаження від всіх верхніх поверхів, зокрема і від всіх окремих об`єктів цього нерухомого майна в складі однієї будівлі на всіх її поверхах.

Необхідно звернути увагу, що для приватного права апріорі властивістю є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного (господарського) обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: 1) позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; 2) майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; 3) відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Крім того, вирішуючи питання про можливість витребування від останнього набувача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України, слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.66))

Суд зазначає, що за приписами статті 1 КУзПБ визначено поняття заінтересованих осіб стосовно боржника це юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Суд звертає увагу, що набувач майна (нерухомості) визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях добросовісного набувача майна не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Необхідним є врахування висновків Верховного Суду, викладені у постанові від 17.03.2021 року у справі №922/634/19, в якій Верховний Суд зазначив, що набувач майна (покупець) повинен проявити добросовісну та розумну обачність і "дослідити історію вибуття майна у попередніх власників - хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою", зокрема, дізнатися про результати розгляду судових справ щодо долі спірного майна.

Суд, досліджуючи ланцюг як створення майна (нерухомості) так і набуття, переходу права власності на вищевказану нерухомість (за окремими розділами поетажності цієї нерухомості) встановив обставини недобросовісності набувачів (позивачів) майна, що було предметом іпотеки.

Так, аналізуючи ланцюг переходу права власності на майно (нерухомість) предмета іпотеки, необхідно відмітити, що недобросовісність набувачів (позивачів) мала місце і проявлялась по-різному, зокрема: відсутність обачності при набутті майна (нерухомості), що було предметом іпотеки банку у справі про банкрутство, не вчинення перевірки відповідних реєстрів щодо наявності попереднього обтяження (іпотеки) у відповідача ПП "НВ-Інвест", свідомого замовчування інформації про судові справи щодо спірного майна, ігнорування наявності провадження у справі про банкрутство ПП "НВ-Інвест", наявність пов`язаності позивачів з іншими особами (родинними, господарськими та дружніми стосунками).

Зокрема, позивач-2 ФО ОСОБА_2 , є одним з власників частині нерухомості, а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху №1-16, загальною площею 1281,4 кв.м., в літ. "А-3",3-го поверху №6-16 загальною площею 911,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_4 і раніше був одним з інвесторів в будівництві нежитлової будівлі літ А.-2 супермаркету з гостьовою стоянкою загальною площею забудови 2202 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і йому була відома інформація, що вищенаведене майно (нерухомість) є предметом забезпечення (іпотеки) банку, та наслідки обтяження такого нерухомого майна, оскільки ОСОБА_2 в межах справи про банкрутство ПП "НВ-Інвест" (ухвала Господарського суду Харківської області від 31.05.2018, яка набрала законної сили) було відмовлено у визнанні недійсним договору іпотеки від 20.03.2008 за №31/08/12-KLMVI, укладеного між ПАТ "Банк Форум" та ПП "НВ-Інвест".

Крім того, його син ОСОБА_5 є кредитором ПП "НВ-Інвест" у справі про банкрутство цього підприємства на загальну суму 339348,64 грн, який був фінансовим поручителем відповідно до додаткової угоди № 4 від 19.03.2009 до кредитного договору №31/08/12-КLMVI-Іпот від 20.03.2008 року, що була укладена між АК "Форум" та боржником ПП "НВ-Інвест" і зобов`язався забезпечити повернення кредитних коштів банку своєю фінансовою порукою. Дружина ОСОБА_2 ОСОБА_6 була майновим поручителем, відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 19.03.2009 до кредитного договору №31/08/12-КLMVI-Іпот від 20.03.2008 року, що був укладений між банком та ПП "НВ-Інвест", яка зобов`язалася забезпечити повернення кредитних коштів нерухомим майном, що належить її, а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху, загальної площею 127,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивачем-1 у справі є ФО ОСОБА_1 , що є одним з власників нежитлового приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м., та нежитлового приміщення №1-5 3-го поверху, загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Його дружина ОСОБА_7 була майновим поручителем, оскільки відповідно до додаткової угоди № 4 від 19.03.2009 до кредитного договору №31/08/12-КLMVI-Іпот від 20.03.2008 року, яка була укладена між банком та ПП "НВ-Інвест", зобов`язалася забезпечити повернення кредитних коштів банку майном, що належить їй, а саме: 7-кімнатної квартири, загальної площею 218,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , а крім того, вона є кредитором ПП "НВ-Інвест" у справі про банкрутство підприємства ПП "НВ-Інвест" на загальну суму 1 960 356,30 грн (ухвала господарського суду Харківськорї області від 11.07.2023 у справі № 922/5022/15).

Отже, отримуючи у власність нежитлові приміщення №№1-12 2-го поверху, загальною площею 1287,3 кв.м. та нежитлові приміщення №1-5 3-го поверху загальною площею 101,1 кв.м. у літ. "А-3" по АДРЕСА_4 ОСОБА_1 не міг не знати або припускати, що нежитлова будівля літ А-2 супермаркету з гостьовою стоянкою загальною площею забудови 2202 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 є майном, яке між собою є ідентичним. Вказана нерухомість була предметом забезпечення банку за кредитним договором №31/08/12-КLMVI-Іпот від 20.03.2008 року, а його дружина ОСОБА_7 майновим поручителем за вищевказаним кредитним договором.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Отже, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є добросовісними набувачами вищевказаної нерухомості.

Щодо вимог позивачів про скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , про скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Деркача О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" (на нежитлову будівлю літ. "а1-3" (супермаркет) з гостьовою автостоянкою, загальною площею 3581,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 та закриття розділу державного реєстру, то в зв`язку з відмовою позивачам у позові в частині витребування майна, такі вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Додатково, суд звертає увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, згідно яких:

- метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц);

- рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за переможцем аукціону) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України);

Отже, суд констатує, що для такого витребування позивачу (позивачам) не потрібно додатково заявляти вимоги про визнання незаконним та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, оскільки такі дії не є ефективним способом захисту.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК України полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, що покладений на суд, є його обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, які будуються на висновках про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Так, відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. Суд вважає, що сторонам були надані всі вичерпні відповіді на всі істотні питання що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах при розгляді позову позивачів до відповідачів про витребування майна.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовив, судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивачів.

За таких обставин, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 16, 215-126, ст.ст. 177, 190, 203, 216, 656, 759-786 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 7, 12, Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 5, 11, 13, 14, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи - відмовити.

2. В задоволенні позову відмовити.

3. Рішення направити учасникам справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "10" квітня 2025 р.

СуддяС.В. Міньковський