Рішення № 126533037, 25.03.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/21/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 Справа № 908/469/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/469/25

за позовом Малого підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ (юридична адреса: 08301, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Ботанічна, будинок 1/6; 69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 19, кв. 46; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги 6.21/8 кв. 1, ЄДРПОУ 13613253)

до відповідача: Комунальна установа Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, ЄДРПОУ 32116359)

про стягнення 163985,31 грн

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Мале підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ з позовом до Комунальна установа Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі в 128 185,69 грн та 3% річних в сумі та 35 799,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 у справі №908/536/22 (яке залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023) стягнуто з Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради на користь Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ 763 292,40 грн основного боргу, 129 830,33 грн інфляційних втрат, 51 694,73 грн 3% річних, 14 172,26 грн судового збору, 23 000,00 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи. Своє зобов`язання за рішенням суду відповідач виконав частково, сплативши 11.04.2024 на користь позивача 1500,00 грн та лише 26.12.2024 погасив заборгованість в повному обсязі, сплативши залишок заборгованості в сумі 980 489,72 грн. За невиконання грошового зобов`язання, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 128185,69 інфляції за загальний період листопад 2023 року грудень 20245 року та 3% річних з 13.11.2023 по 31.12.2024 в сумі 35799,62 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.02.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/469/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/469/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/21/25. Судове засідання призначено на 12.03.2025.

Розгляд справи відкладався на 18.03.2025 та на 25.03.2025, про що судом винесено відповідні ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 25.03.2025 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала суду від 27.02.2025 про відкриття провадження у справі № 908/469/25 надіслано відповідачу в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 27.02.2025, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 25.03.2025 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 у справі №908/536/22 позов малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ до комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 763292,40 грн основного боргу, 129830,33 грн інфляційних втрат, 51694,73 грн 3% річних, 14172,26 грн судового збору, 23000,00 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи. В частині про стягнення 284371,72 грн пені, 5,64 грн інфляційних втрат та 627,37 грн 3% річних відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 у справі №908/536/22 залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття, тобто 13.09.2023.

Надалі ухвалами суду від 13.11.2023 та від 22.12.2023 Верховним судом по справі №908/536/22 було відмовлено у відкритті провадження по справі.

Отже, рішення про стягнення коштів з відповідача набрало законної сили 13.09.2023 та саме з 13.09.2023 у відповідача виник обов`язок виконати судове рішення та сплатити на користь позивача грошові кошти.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Своє зобов`язання за рішенням суду відповідач виконав частково 11.04.2024, сплативши на користь позивача 1500,00 грн та лише 26.12.2024 погасив заборгованість в повному обсязі сплативши залишок заборгованості в сумі 980 489,72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023 по справі 908/536/22, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у КУ «Запорізький обласний центр молоді» ЗОР заборгованості у розмірі 981 989,72 грн перед МП ТОВ «ЯНТАРЬ», при цьому її повне погашення відповідачем відбулось 26.12.2024, позивачем, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 128185,69 грн та 3% річних в розмірі 35799,62 грн, що є предметом спору даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.»

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №905/3137/14-908/5775/14.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації і плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та % річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Позивач має всі законні підстави на отримання сум, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України на фактичну дату сплати відповідачем основного боргу за рішенням суду.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних за загальний період з 13.11.2023 по 30.01.2025 у розмірі 35799,62 грн та інфляції в сумі 128185,69 грн за період листопад 2023 року по грудень 2024 року виконаний правильно, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляції у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3028,00 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, ЄДРПОУ 32116359) на користь Малого підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ (юридична адреса: 08301, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Ботанічна, будинок 1/6; 69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 19, кв. 46; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги 6.21/8 кв. 1, ЄДРПОУ 13613253) 128185 (сто двадцять вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 69 коп. інфляції, 35799 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 62 коп. 3% річних та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.04.2025.

СуддяТ.А. Азізбекян