Ухвала суду № 126531927, 09.04.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11011/25

Провадження № 1-кс/761/7917/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № №42022000000000480 від 20.04.2022, -

ВСТАНОВИВ :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просив частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 15.06.2022 (справа № 761/10426/22), зокрема скасувати заборону усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії, вносити будь-які записи до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в тому числі: складу осіб, які обираються (призначаються) до органів управління, зміни керівника юридичної особи.

В обгрунтування клопотання вказано, що 31.07.2024 ОСОБА_4 подав заяву єдиному учаснику про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ «РУСТ УКРАЇНА». Однак, через існуючу заборону на проведення реєстраційних дій зі зміни керівника підприємства, ОСОБА_4 не в змозі реалізувати своє право на звільнення та продовжує примусово бути директором.

У судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, направив на електронну адресу суду листа, в яких просив здійснювати розгляд без його участі та відмовити у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши представника власника майна, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №761/10426/22 накладено арешт, зокрема, на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ «РУСТ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 36865727).

Під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя дійшов висновку про відповідність майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки воно є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді, що дає суду підстави дійти до висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала та арешт накладено обґрунтовано.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які виникають при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № №42022000000000480 від 20.04.2022 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1