Рішення № 126531199, 10.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26325/24

Провадження №: 2-а/752/99/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Замай А. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Рябко С. О. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що постановами по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00002671 від 12 листопада 2024 року та серії АВ №00003129 від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн по кожній.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії АВ №00002671 від 12 листопада 2024 року вбачається, що 11 листопада 2024 року об 11 годині 06 хвилин за адресою Н-01 км 198+300, Київська обл., зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413% (2.165 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії АВ №00003129 від 25 листопада 2024 року вбачається, що 23 листопада 2024 року о 15 годині 27 хвилин за адресою Н-01 км 49+495, Київська обл., зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7.100% (2.84 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.

З вказаними постановами позивач не погоджується в повній мірі. Зазначив, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов не звернув уваги на те, що автомобілі MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_2 , є трьохвісними, та не врахував факт приєднання до них, напівпричепів - контейнеровозів HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_3 , та HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_4 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Так, в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 12 листопада 2024 року серії АВ №00002671 зазначено MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Водночас, оскаржувана постанова не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача MAN TGX 26.440. З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, напівпричіп HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_3 , є спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз, типу 1А доопрацьованого (обрізаного до висоти 2 000 мм) як кузова власного виготовлення насипних вантажів (зерн.кул.).

Також, в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 25 листопада 2024 року серії АВ №00003129 зазначено MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Водночас, оскаржувана постанова не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача MAN TGX 26.440. З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, напівпричіп HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_4 є спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз, змінена конструкція напівпричепу для перевезення контейнера типу 1В або доопрац. конт. типу 1В як кузова власного виготовлення для перевезення насип. Вантажу (у тому числі зернових культур). З огляду на вказане, вбачається безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов факту проїзду трьохвісного транспортного засобу MAN TGX 26.440 та MAN TGX 26.480 з трьохвісними напівпричепами-контейнеровозами. При цьому, оскаржувані постанови не містять виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.

Отже, згідно п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних. З урахуванням викладеного слід прийти до висновку щодо протиправності оскаржуваних постанов, як таких, що прийняті на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанови по справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі винесені Державною службою України з безпеки на транспорті за частиною другою статті 132-1 відносно ОСОБА_1 від 12 листопада 2024 року серії АВ №00002671та від 25 листопада 2024 року серії АВ №00003129, справи про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам роз`яснено їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

27 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Коломієць В. О. направила відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті складено оспорювані постанови, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 132-1 КУпАП. Правопорушення, викладені в постановах, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів WIM 21, WAGA-WIM35, зав. №6 та WIM 9,9.

Державна служба України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському, електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення, тощо.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок №1174). Відповідно до п. 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Пунктом 15 Порядку № 1174 визначено, які дані мають містити метадані. Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів.

Окрім того, відповідно до п. 17 Порядку № 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Таким чином, постанова серії АВ № 00003129 від 25 листопада 2024 року та постанова серії АВ №00002671 від 12 листопада 2024 року відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку № 1174, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512. Крім того, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства. У оскаржуваній постанові зазначені виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги. Технічні засоби фіксації адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством.

Щодо твердження позивача про перевезення вантажу контейнеровозом звертає увагу на те, що за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. На матеріалах фотофіксації відсутні кутові фітинги та маркування, котре має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначає, що якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, допускається навантаження, передбачене п. 22.5 ПДР. Позивачем не надано доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Не надано доказів відповідно до п. 17.9 Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» про приймання вантажів для перевезення в контейнерах за наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору, що також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів. Таким чином, вважає, що позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні міжнародних та національних норм, тому в такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням п. 22.5 ПДР - не більше 40 тонн, адже навантаження 44 тонни допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезенні контейнерів чи змінних кузовів.

Вважає що уповноваженою посадовою особою Укртарнсбезпеки належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП України та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Натомість, позивачем не наведено жодних належних та допустимих, достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом установлено, що головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Слов`янчик С. І. 12 листопада 2024 року винесена постанова серії АВ № 00002671 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 9.9, головний спеціаліст установила, що 11 листопада 2024 року об 11 годині 06 хвилин за адресою Н-01 км 198+300, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , яким відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413% (2,165 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП та постановила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. У графі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2600 мм, 2-3: 1340 мм, 3-4: 5800 мм, 4-5: 1320 мм, 5-6: 1320; навантаження на вісь 1 - 5850 кг, 2 - 6400 кг, 3 - 11150 кг, 4 - 7700 кг, 5 - 7800 кг, 6- 7950 кг; загальна маса - 46850 кг; висота - 3.85 м, ширина - 2.53 м, довжина - 15.74 м. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса - 42165 кг.

Судом також установлено, що головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д. І. 25 листопада 2024 року винесена постанова серії АВ № 00003129 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 21, WAGA-WIM35, зав. №6, головний спеціаліст установила, що 23 листопада 2024 року о 15 годині 27 хвилин за адресою Н-01 км 49+495, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_2 ,я ким відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,100% (2,84 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП та постановила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. У графі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2610 мм, 2-3: 1350 мм, 3-4: 5640 мм, 4-5: 1320 мм, 5-6: 1310; навантаження на вісь 1 - 6700 кг, 2 - 6250 кг, 3 - 10500 кг, 4 - 8050 кг, 5 - 8050 кг, 6- 8050 кг; загальна маса - 47600 кг; висота - 3.828 м, ширина - 2.575 м, довжина - 15.41 м. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса - 42840 кг.

Оскаржувані постанови були особисто вручені позивачу 03 грудня 2024 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0310210531680, №0610206191514.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що передбачено в частині другій статті 19 Конституції України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9. ПДР закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з частиною першою статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частин другої і третьої статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У відповідності до підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль - 18 тонн; трьохвісний автомобіль - 25 (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тонн); чотирьохвісний автомобіль - 32 тонни; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тонн. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тонн; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонн; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 тонн.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.

Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами регламентована статтею 132-1 КУпАП.

Зі змісту частини другої статті 132-1 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу, зокрема, в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Позивач ОСОБА_1 заперечує правомірність оскаржуваних постанов саме з мотивів неврахування уповноваженою особою відповідача того, що транспортний засіб позивача є саме контейнеровозом, в результаті чого, при розрахунку перевищення допустимого показника загальної маси, виходив із максимально допустимої маси в 40 тонн.

У свою чергу, аналізуючи пункт 22.5 Правил дорожнього руху України та зміст оскаржуваних постанов, суд приходить до висновку, що під час розгляду відомостей із матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 9.9, WIM 21, WAGA-WIM35, зав. №6, Головні спеціалісти Солов`янчик С.І. та ОСОБА_2 визначили транспортний засіб позивача як трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, у зв`язку із чим прийшла до висновку про дозволену максимальну масу такого транспортного засобу 40 тон.

З такими висновками посадових осіб відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Оскаржувані постанови серії АВ №0002671 та АВ №00003129 містять посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення: https://wim.dsbt.gov.ua/r/а/AВ00002671/ та https://wim.dsbt.gov.ua/r/а/AВ00003129/. В матеріалах справи містяться роздруковані з веб-сайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі» знімки транспортного засобу, зафіксовані в момент вчинення правопорушення - 12 листопада 2024 року б 11 год. 06 хв та 23 листопада 2024 року о 15 год 27 хв, з яких вбачається, що в автоматичному режимі були зафіксовані транспортні засоби MAN TGX 26.440 та MAN TGX 26.480.

Установлено, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_2 це спеціалізований сідловий тягач марки MAN TGX 26.480, повна маса якого - 26000, маса без навантаження - 8400, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . У свою чергу відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_4 марки HUMBAUR, за своїми технічними характеристиками є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом, типу 1А доопрацьованого (обрізаного до висоти 2 000 мм) як кузова власного виготовлення насипних вантажів (зерн.кул.), повна маса якого - 35000, маса без навантаження - 7400.

З наданих суду письмових доказів встановлено, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 це спеціалізований сідловий тягач марки MAN TGX 26.440, повна маса якого - 26000, маса без навантаження - 7100, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ). У свою чергу, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_3 марки HUMBAUR, за своїми технічними характеристиками є спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз, змінена конструкція напівпричепу для перевезення контейнера типу 1В або доопрац. конт. типу 1В як кузова власного виготовлення для перевезення насип. вантажу (у тому числі зернових культур), повна маса якого - 35000, маса без навантаження - 7400.

Відтак, з матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортні засоби спеціалізовані сідлові тягачі марки MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 та MAN TGX 26.480 д.н.з. НОМЕР_2 під час фіксації правопорушення рухалися разом з іншими транспортними засобами марки HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_4 , та HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_3 , які є спеціалізованими напівпричепами-контейнеровозами.

Натомість, оскаржувані постанови та вищевказані інформаційні файли не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепів-контейнеровозів, приєднаних до сідельних тягачів MAN TGХ 26.440 та MAN TGX 26.480.

Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначена класифікація транспортних засобів, відповідно до якої транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р., № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (зі змінами) затверджено та уведено в дію підзаконний нормативно-правовий акт, яким встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пунктом 3 Порядку № 1388 регламентовано, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

На власників транспортних засобів покладено обов`язок зареєструвати (перереєструвати) протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 7 Порядку № 1388).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1388 перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстру виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником.

На зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку), присвоюється буквено-цифрова комбінація номерних знаків з їх видачею або без такої (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), а також дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових та/або звукових сигнальних пристроїв (пункт 16 Порядку № 1388).

Тобто, після отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в якому відображено, що він відноситься до категорії спеціалізованих напівпричепів-контейнеровозів, власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п. 22.5 Правил дорожнього руху в частині, що стосується контейнеровозів, відповідно до яких максимально допустима фактична маса такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тони.

Суд враховує пункти 17.2-17.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, згідно з забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Відповідачем у відзиві зазначено, що всупереч вимогам Правил № 363 позивачем не надано доказів перевезення контейнера з відповідним маркуванням.

Проте, суд зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.

Аналогічний висновок викладений в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 357/11078/24 від 09.12.2024 року, у справі № 357/11077/24 від 04.12.2024 року.

Водночас, частина друга статті 132-1 КУпАП, за якою позивача було притягнено до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, а не за порушення правил маркування контейнерів.

Аналіз п. 22.5 Правил дорожнього руху та частини другої статті 132-1 КУпАП свідчить про те, що розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів не дає можливості відповідачу самостійно змінювати ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання перевізником Правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера.

Оскільки ключовим при проведенні такого визначення мають бути технічні характеристики самого транспортного засобу, визначені заводом-виробником та підтверджені посадовими особами під час його державної реєстрації. Відповідно з моменту проведення реєстрації транспортного засобу держава визнає та офіційно приймає його на облік із зазначенням у реєстраційному свідоцтві притаманних йому технічних характеристик. Самостійна зміна посадовою особою суб`єкта владних повноважень гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.

У свою чергу суд звертає увагу, що у випадку здійснення власником такого транспортного засобу його самовільного переобладнання та експлуатації без приведення реєстраційних документів на нього у відповідність із притаманними такому напівпричепу технічними характеристиками, за умови належної фіксації такого факту відповідною посадовою особою, може бути підставою для притягнення відповідальної особи до відповідальності. Натомість таке порушення не охоплюється диспозицією статті 132-1 КУпАП.

З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при встановлені технічних характеристик транспортних засобів марки MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 та MAN TGX 26.480 д.н.з. НОМЕР_2 , зі спеціалізованими напівпричіпами-контейнеровозами марки HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_4 , та HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_3 , уповноважені особи відповідача повинні були ідентифікувати їх як трьохвісні автомобілі (тягачі) із трьохвісними напівпричеппми (контейнеровозами) та визначати можливе перевищення ними фактичної маси виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів у розмірі 44 тони, а не 40 тон, як було враховано ними при проведенні розрахунків.

Зазначена невідповідність вимогам підзаконного нормативно-правового акта при проведенні розрахунків на переконання суду обумовлена тим, що відповідачем у оскаржуваних постановах в порушення Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (затвердженого постановою КМУ № 1174 від 27 грудня 2019 року) не встановлено державний номерний знак напівпричепу, внаслідок чого відповідно відповідачем не були встановлені дійсні характеристики таких транспортних засобів та помилково визначена дозволена максимальна маса.

В даному випадку, з урахуванням допустимої маси транспортного засобу 44 тони, у Постанові серії АВ №00002671 від 12 листопада 2024 року розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу має виглядати так: (46850 - 44000 - (10% х 46850) / 44000 х 100% = - 4,17%. У Постанові серії АВ №00003129 від 5 листопада 2024 року розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу має виглядати так: (47600 - 44000 - (10% х 47600) / 44000 х 100% = - 2,63%.

Для настання відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП необхідно щоб перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складало від 5 %. В даному випадку перевищення вказаних норм судом не встановлено, що виключає кваліфікацію дій за частиною другою статті 132-1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).

Також під час розгляду справи суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП відповідачем не були встановлені достатні та необхідні відомості щодо технічних характеристик транспортних засобів, які рухались через автоматичний пункт вагового контролю, внаслідок чого була помилково визначена дозволена максимальна маса таких транспортних засобів у розмірі 40 тонн, і відповідно необґрунтовано встановлено перевищення максимально дозволеної загальної маси транспортних засобів. У свою чергу за умови належної фіксації та опрацювання отриманої інформації з визначенням максимально допустимої ваги таких транспортних засобів у розмірі 44 тонни при встановленій з урахуванням допустимої похибки загальної маси транспортних засобів марки MAN TGX 26.440 та MAN TGX 26.480, зі спеціалізованими напівпричепами-контейнеровозами марки HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_4 , та HUMBAUR, д.н.з. НОМЕР_3 виключає наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони вказаного правопорушення.

Натомість самостійна зміна посадовою особою відповідача технічних характеристик транспортного засобу є порушенням принципу належного врядування та правової визначеності. У свою чергу можливе самовільне переобладнання транспортного засобу та його подальша експлуатація може бути підставою відповідальності іншого виду за умови належної фіксації такого порушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення зі скасуванням оскаржуваних постанов та закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Відповідно до частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятої, шостої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. представник позивача - адвокат Рябко С.О. подав до суду: договір № 31/10/24 від 31 жовтня 2024 року про надання правничої допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1764917 від 06 грудня 2024 року, акт №2 прийому-передачі наданих послуг від 06 грудня 2024 року, копію платіжної інструкції №1.73014403.1 від 06 грудня 2024 року.

Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката.

Отже, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Крім того, відповідно до квитанції №3883-6135-1167-8929 від 06 грудня 2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969 грн. 00 коп., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 132-1, 245, 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП, 5-7, 9, 77, 241-246, 268, 271, 280, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії АВ № 00002671 від 12 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною другою статті 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Скасувати постанову серії АВ № 00003129 від 25 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною другою статті 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 969 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., а всього 2 969 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150.

Повне рішення суду виготовлено 10 квітня 2025 року.

Суддя І.А. Кирильчук