Рішення № 126530851, 10.04.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Данілової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса:

вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014 (далі позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 13 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102520912.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого останньому перейшло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором

№ 102520912.

31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

20 жовтня 2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає/відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до

ОСОБА_1 на суму 34741,63 грн., з яких:

- 22471,75 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12269,88 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21 жовтня 2022 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Також, 13 липня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01185-07/2020.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Також згідно з п.п. 1.7. п. 1 кредитного договору клієнт підтверджує усвідомлення, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується діяЗакону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п.п. 2.3. п. 2 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 кредитного договору його невід`ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розмішені на сайтах товариства - https://www.zecredit.com.ua. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21052021 від 21 травня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 9200,00 грн., з яких:

- 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу

- 7200,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умов Кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21 травня 2021 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Крім цього, 13 липня 2020 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10002121146.

Відповідно до п.п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Інвест фінанс» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.п. 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Інвест фінанс» суми кредиту.

В п.п. 9.14 кредитного договору, відповідач підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація; а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1,2) ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті Товариства; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» (далі - Правила), що розмішені на Веб-сайті Товариства https://cashberry.com.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11052021, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвест фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Інвест фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 11 травня 2021 року до договору факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16808,00 грн., з яких:

- 4400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12408,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умов Кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 11 травня 2021 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на приписи цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за вищевказанами кредитними договорами в розмірі 60749,63 грн. та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник Ковдій І.С. не з`явилися, від останньої надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Крім цього, представник відповідача Ковдій І.С. направила до суду письмові пояснення щодо позовних вимог позивача. Так, ОСОБА_2 звертала увагу суду, що матеріали справи не містять жодних доказів надання відповідачу грошових коштів у кредит за всіма кредитними договорами. Крім цього, щодо кредитного договору № 102520912 від

13 червня 2020 року, зазначала, що позовні вимоги пред`явлені до відповідача у сумі 34741,63 грн., тоді як відповідно до реєстру вимоги № 101 від 29 вересня 2020 року борг відповідача становить 32112,37 грн.

Щодо кредитного договору № 01185-07/2020 від 13 липня 2020 року, представник відповідача ОСОБА_2 , зазначала наступне. Так, стороною позивача не надано розрахунок заборгованості відповідача, відповідно до додатку № 1 до кредитного договору сума кредиту становить 2000,00 грн. та процентів 1800,00 грн., тоді як у витязі із реєстр у боржників вказано суму заборгованості 7200,00 грн., підстави нарахування такої заборгованості незрозумілі.

Щодо кредитного договору № 10002121146 від 13 липня 2020 року, представник відповідача ОСОБА_2 , зазначала наступне. Так, розрахунок заборгованості надано за період з 11 травня 2021 року по 31 грудня 2024 року, тобто поза межами строку кредитування, проценти за користування кредитом нараховувалися поза строком кредитування, а жодної пролонгації кредитного договору не було.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача Ковдій І.С. просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Виходячи з приписів ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положеньст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності дост. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статею 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від

07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правиламист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо кредитного договору № 102520912 від 13 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

13 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102520912.

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 30000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається строком на 126 днів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі 237,90 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (п. 1.4 Договору).

Згідно з платіжним дорученням від 13 червня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сплатило на користь ОСОБА_1 згідно з вищевказаним договором суму в розмірі 30000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та

ТОВ «Таліон плюс укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого останньому перейшло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором

№ 102520912.

31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

20 жовтня 2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає/відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 102520912 від

13 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 34741,63 грн., з яких:

- 22471,75 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12269,88 грн. сума заборгованості за відсотками.

Як уже було зазначено, відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514 ЦК Українирегулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі

№ 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;

4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160

(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі

№ 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першоїстатті 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті512, статті514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:

(а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України);

(б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України);

(в) факторингу (глава 73 ЦК України)

(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня

2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 102520912 від

13 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 13 червня 2020 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.

Жодних доказів відносно того, що вищевказаний договір факторингу з терміном дії один рік продовжував діяти на час укладення спірного кредитного договору матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело порушення його прав в цій частині з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останньої про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102520912 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 13 червня 2020 року, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо кредитного договору № 01185-07/2020 від 13 липня 2022 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

13 липня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01185-07/2020, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , про що свідчить п. 7 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані відповідача, відомості щодо місця проживання, номер телефону, електронний підпис.

Також електронним підписом ОСОБА_1 було підписано Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 01185-07/2020 від 13 липня 2020 року, в якому визначено Графік платежів та з якого вбачається, що сума кредиту за розрахунковий період становить 2000,00 грн та проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн.

Таким чином, даний договір було укладено в електронному вигляді та відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію».

Отже, із наведеного слідує, що між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та відповідач отримала кошти у розмірі 2000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 01185-07/2020 від

13 липня 2020 року, заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає 9200,00 грн., з яких:

- 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу

- 7200,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21052021 від 21 травня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 9200,00 грн.

Отже, матеріали справи містять належні докази переходу права вимоги за кредитним договором № 01185-07/2020від 13липня 2020рокувід ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

За змістомст. 1048 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі

№ 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі

№ 300/438/18.

Відповідно до кредитного договору № 01185-07/2020від 13липня 2020рокуТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі

2000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 11 серпня 2020 року. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до договору факторингу набуло право вимоги заборгованості.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» мало право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором до 11 серпня 2020 року, що, виходячи з передбаченої договором процентної ставки, становить

1800,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та стягнення із відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі

3800,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 1800,00 грн, оскільки нарахування та стягнення із відповідача процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вищевказаним вимогамЦК Українита висновкам Верховного Суду.

Щодо тверджень сторони відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, попри твердження представника відповідача ОСОБА_2 , матеріали справи містять розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

Щодо кредитного договору № 10002121146 від 13 липня 2020 року, укладеного між ТОВ «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

13 липня 2020 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10002121146.

Відповідно до п.п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Інвест фінанс» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.п. 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Інвест фінанс» суми кредиту.

Так, сума наданого кредиту становить 4400,00 грн. (п. 1.2 договору), строк надання кредиту 30 календарних днів; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.3 договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка 365 % річних (п. 1.6 договору); орієнтовна загальна вартість кредиту 5720,00 грн. (п. 1.7 договору).

Розділом 4 кредитного договору передбачено можливість пролонгації кредитного договору на визначених договором підставах.

Так, стороною позивача надано суду Додаткову угоду про зміну умов договору

№ 10002121146 від 13 липня 2020 року, укладену 06 травня 2021 року, відповідно до змісту якої за умови сплати позичальником кредиту в строк до 06 травня 2021 року фактично нарахованих процентів по кредитному договору в сумі 12408,00 грн., сторони дійшли згоди продовжити термін дії кредитного договору до 06 травня 2021 року.

Проте, суд звертає увагу на те, що такий договір не містить підписів сторні, а також суду не надано доказів сплати відповідачем вказаних у додатковій угоді грошових коштів у розмірі 12408,00 грн. Крім цього, така угода датується 06 травня 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, визначеного кредитним договором № 10002121146 від

13 липня 2020 року. Також, дана обставина заперечується стороною відповідача.

Таким чином, суду не надано доказів того, що в даному випалку мала місце пролонгація кредитного договору

11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11052021, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвест фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Інвест фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 11 травня 2021 року до договору факторингу № 11052021 від 11 травня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16808,00 грн., з яких:

- 4400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12408,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Отже, матеріали справи містять належні докази переходу права вимоги за кредитним договором № 10002121146від13липня 2020рокувід ТОВ «Фінансова компанія «Інвест фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Як уже було зазначено, за змістомст. 1048 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі

№ 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі

№ 300/438/18.

Відповідно до кредитного договору № №10002121146від13липня 2020рокуТОВ «Фінансова компанія «Інвест фінанс» надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4400,00 грн строком на 30 днів, тобто до 11 серпня 2020 року. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до договору факторингу набуло право вимоги заборгованості.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» мало право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором до 11 серпня 2020 року, що, виходячи з передбаченої договором процентної ставки, становить

1320,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та стягнення із відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі

5720,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4400,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 1320,00 грн, оскільки нарахування та стягнення із відповідача процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вищевказаним вимогамЦК Українита висновкам Верховного Суду, а тому твердження сторони відповідача в цій частині підтверджуюються матеріалами справи.

Щодо тверджень сторони відповідача про те, що позивачем не надано доказів надання первісними кредиторами грошових коштів за кредитними договорами суд оцінює критично з огляду на наступне.

Так, кредитні договори відповідачем у судовому порядку не оспорювався та не визнані недійсними.

Відповідно до положень ч.1 ст.638та ч.1 ст.640ЦК Українита правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року №6-50цс16 наголошено на тому, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Отже, факт надання позичальнику грошових коштів первісними кредиторами підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, самими кредитними договорами, які є дійсним в силустатті 204 ЦК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути частину сплаченого позивачем судового збору пропорційно до суми задоволених судом вимог у розмірі 474,49 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.141,259,263-265,279,280 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за Кредитним договором № 01185-07/2020 в розмірі 3800,00 грн., заборгованість за Кредитним договором № 10002121146 в розмірі 5720,00 грн. та понесені судові витрати в розмірі 474,49 грн., а всього 9994,49 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 49 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя О.Г. Романова