Ухвала суду № 126530590, 10.04.2025, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1794/25

2/703/931/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 квітня 2025 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, в якій просить:

- зменшити розмір аліментів, що згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року у справі №703/6504/14-ц підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно до 1/10 частини всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття;

- зменшити розмір аліментів, що згідно судового наказу виданого 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області у справі №286/1664/24 підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно до 1/10 частини всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття;

- зменшити розмір аліментів, що згідно судового наказу виданого 12 червня 2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у справі №946/2734/20 підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно до 1/10 частини всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме при поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір в розмірі ставки встановленої Законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 цього Закону визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

В позовній заяві позивач вказав, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та до матеріалів позовної заяви приєднав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 24 квітня 2015 року, стверджуючи, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Так, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, відповідно до пункту 13 частини першої зазначеної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Конструкція цієї норми, в якій йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності зі статтею 12, частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону N 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі N 9901/311/19 (провадження N 11-795заі19), постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 490/8128/17 (провадження N К/9901/166/18, К/9901/30220/18), постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі 700/301/20 (провадження № 61-5407ск21).

Даний спір виник із сімейних правовідносин. Так, позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за трьома рішеннями суду.

Відтак, суд дійшов висновку, що вказані вимоги не пов`язані з порушенням права ОСОБА_1 на соціальний захист саме як учасника бойових дій, тому судовий збір за подання до суду цієї заяви ним має бути сплачений на загальних підставах. Таким чином, вказана позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (яка на даний час є чинною), законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.

Згідно поданої позивачем позовної заяви, її прохальна частина містить три вимоги немайнового характеру, зокрема:

- про зменшення розміру аліментів, що згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року у справі №703/6504/14-ц підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- про зменшення розміру аліментів, що згідно судового наказу виданого 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області у справі №286/1664/24 підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- про зменшення розміру аліментів, що згідно судового наказу виданого 12 червня 2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у справі №946/2734/20 підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із підп. 2 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).

Водночас, відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо за кожну із таких вимог (або загальною сумою).

Таким чином, позивачу за подачу позовної заяви, в якій об`єднано три вимоги немайнового характеру, необхідно було сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 3633 грн. 60 коп. (1211,20 х 3 = 3633,60).

Відтак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату 3633 грн. 60 коп. судового збору за наступними платіжними реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998 ;

рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;

код класифікації доходів бюджету 22030101.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Окрім того, згідно із пунктами 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року у справі №703/6504/14-ц, згідно судового наказу виданого 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області у справі №286/1664/24 та згідно судового наказу виданого 12 червня 2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у справі №946/2734/20, однак на обґрунтування заявлених вимог не долучає до матеріалів позовної заяви копії указаних судових рішень. Будь-яких доказів, які б свідчили про направлення запитів до суду про надання копій означених судових рішень, до матеріалів позову не долучено.

Відсутність в матеріалах справи копій рішень суду за якими з позивача підлягають стягненню аліменти, розмір яких він просить зменшити, позбавляє суд можливості перевірити наведені у позовній заяві факти та обставини та дійти висновку про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.

Окрім того, судом також встановлено, що позовна заява містить розбіжності в анкетних відомостях відповідача ОСОБА_2 , а саме позивач у вказаній позовній заяві зазначає дату народження останньої « ІНФОРМАЦІЯ_4 », тоді як з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманої судом 08 квітня 2025 року за № 1270968, вбачається, що дата народження ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Вказані розбіжності у зазначенні анкетних даних відповідача ОСОБА_2 є суттєвими для розгляду справи, та є перешкодою для здійснення подальших процесуальних дій, а тому підлягають уточненню з боку позивача.

На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Волосовський