Рішення № 126528503, 07.03.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/12763/24

провадження № 2/361/6506/24

07.03.2025

РІШЕННЯ

Іменем України

07 березня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на частку нерухомого майна за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі Броварська м/рада), у якому просили суд визнати за ними за набувальною давністю право власності на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , по частки за кожною.

В обґрунтування позову зазначали, що вони, ОСОБА_1 із 20 січня 1988 року та ОСОБА_2 із 26 травня 1984 року, зареєстровані та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 (далі квартира АДРЕСА_2 ). Ця квартира приватизована та належала на праві спільної власності в рівних частках ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Органом приватизації Броварського управління зрошувальних систем 17 січня 1994 року. Право власності на дану квартиру було зареєстроване Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації, записане в реєстрову книгу за №537. Квартири АДРЕСА_2 має загальну площу 42,5 м2, житлову площу 29,1 м2, складається із трьох житлових кімнат. Ринкова вартість квартири відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 12 грудня 2024 року, виконаного Приватним підприємством Енергомакс, становить 400000 грн., вартість частки квартири складає 100000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла співвласник частки квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , спадщину після її смерті за заповітом прийняла та оформила її дочка ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 09 липня 2024 року, Другою броварською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на частку квартири, зареєстроване в реєстрі за №2-2797.

Інший співвласник частки вказаної квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 у період з 30 травня 1987 року перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , шлюб розірваний 22 березня 2006 року. Після чого ні з колишньою дружиною ОСОБА_2 , ні з дочкою ОСОБА_6 він у даній квартирі не проживав та із співвласниками квартири АДРЕСА_2 не спілкувався, жодних претензій до них щодо проживання та користування квартирою АДРЕСА_2 від нього не надходило.

У липні 2024 року позивачам стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, спадкова справа після його смерті не відкривалася, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру за №77761237 від 25 липня 2024 року.

Позивачі є власниками часток квартири АДРЕСА_2 , тривалий час вони проживають у даній квартирі, не будучи власниками всього майна, без оформлених документів на володіння нею.

Позивачі добросовісно та відкрито заволоділи цим майном часткою квартири АДРЕСА_2 , володіють цим майном тривалий час без належної правової підстави, проживають у вказаній квартирі вони більше 35 років, факт користування та перебування майна в їхньому володінні не приховують, підтримують квартиру АДРЕСА_2 у належному стані, сплачують комунальні послуги. Безперервність та давність володіння позивачами квартирою підтверджується реєстрацією їхнього постійного місця проживання. Позивачі вважають, що оскільки вони добросовісно заволоділа чужим майном спірною часткою квартири АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 , продовжують відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном протягом десяти років, вони набули право власності на спірну частку квартири АДРЕСА_2 за набувальною давністю відповідно до положень ст. 344 ЦК України.

Представник позивачів адвокат Тимошенко Г.С. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просила суд задовольнити їх повністю.

Відповідач Броварська м/рада у судове засідання не з`явилася, подала до суду пояснення на позов, у яких зазначала, що оскільки у даному випадку відсутній попередній власник та його правонаступники, позивачами правильно визначено відповідача у справі Броварську м/раду як орган місцевого самоврядування, вказувала на те, що набуття права власності за набувальною давністю на чуже майно можливе лише за наявності усіх умов, вказаних у ч. 1 ст. 344 ЦК України. У вирішенні спору покладається на розсуд суду, просила суд розглянути справу без участі їхнього представника.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 17 січня 1994 року, виданим Органом приватизації Броварського управління зрошувальних систем, квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 42,5 м2, житловою площею 29,1 м2, на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (після реєстрації 07 червня 2019 року шлюбу ОСОБА_1 в рівних частках, кожному по частки.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації, записане в реєстрову книгу за №537.

Із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 22 березня 2006 року видно, що шлюб між співвласниками квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірваний 22 березня 2006 року.

Позивач ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про що свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 21 січня 1988 року та свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 червня 2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернігів помер ОСОБА_4 , співвласник частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27 листопада 2014 року.

Згідно із Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79928834 від 03 лютого 2025 року, наданою на запит суду, інформація щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі відсутня.

Наведене вище свідчить про те, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не заводилася, із заявами про прийняття спадщини після його смерті до нотаріальної контори ніхто не звертався, що свідчить про відсутність спадкоємців, які б прийняли спадщину після його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , один із співвласників вказаної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 03 жовтня 2023 року.

Після смерті ОСОБА_3 належну їй на праві власності частку квартири АДРЕСА_2 успадкувала дочка померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 09 липня 2024 року державним нотаріусом Другої броварської державної нотаріальної контори, витягом з Державного реєстру речових прав за №386079863 від 09 липня 2024 року.

Належна ОСОБА_4 на праві власності частка квартири АДРЕСА_2 рахується за ним, після його смерті до дня подачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду позову минуло більше 10 років, весь цей час позивачі добросовісно, безперервно володіють чужим нерухомим майном вказаною часткою квартири протягом десяти років, постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ч. 1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року №5 роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

За змістом ст. ст. 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

У п. 13 вказаної постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Оскільки ОСОБА_4 співвласник частка квартири АДРЕСА_2 помер, спадкоємці після його смерті відсутні, відповідачем у даній справі виступає Броварська м/рада.

Велика Палата Верховного Суду у п. 43 постанови від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У п. 46 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

За змістом п. п. 66, 67 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №645/2540/17-ц, у якій зазначено, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведені обставини справи, факт відкритого добросовісного заволоділа чужим майном, безперервного володіння позивачами спірним нерухомим майном протягом більше десяти років, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню, тому за набувальною давністю за позивачами суд вважає можливим визнати право власності на спірну частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , по частки за кожною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 206, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.