Ухвала суду № 126524430, 11.04.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 585/214/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Никонової М. про забезпечення позову,

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить Заяву про забезпечення позову задовільнити: заборонити ОСОБА_1 або будь-яким третім особам без згоди матері дітей, ОСОБА_2 , вивозити дітей, Батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України, зобов`язавши його отримувати письмову згоду на вивіз дітей за кордон від матері, ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити Батько ОСОБА_5 спілкування з дітьми засобами мобільного та інтернет зв`язку з використанням месенджерів (WhatsApp, Viber) кожного дня з 19:00 до 20:30, окрім тижнів визначених для побачень матері з дітьми); зобов`язати ОСОБА_1 за першою вимогою ОСОБА_2 повідомляти інформацію щодо фізичного здоров`я, розвитку та потреб дітей, фактичного місця проживання, перебування дітей, а у разі настання змін, письмово повідомити про це позивачку особисто не пізніше наступного дня настання таких обставин; зобов`язати ОСОБА_1 письмово повідомляти ОСОБА_2 про намір виїзду з дітьми за межі міста Ромни, якщо така поїздка має тривалість більше ніж 2 дні або відбувається під час навчального року.

Суд розглядає заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя.

Оскільки, у період воєнного стану допускається виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, бабусі, дідуся, брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, враховуючи складні стосунки між батьками дітей, урахувавши права матері на особисте спілкування з дітьми та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку, щодо забезпечення позову до вирішення спору по суті.

Керуючись ст. ст.149,151,150, 153,354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача Никонової М. про забезпечення позовузадовольнити.

Заборонити ОСОБА_1 або будь-яким третім особам без згоди матері дітей, ОСОБА_2 , вивозити дітей, Батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України, зобов`язавши його отримувати письмову згоду на вивіз дітей за кордон від матері, ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити Батько ОСОБА_5 спілкування з дітьми засобами мобільного та інтернет зв`язку з використанням месенджерів (WhatsApp, Viber) кожного дня з 19:00 до 20:30, окрім тижнів визначених для побачень матері з дітьми).

Зобов`язати ОСОБА_1 за першою вимогою ОСОБА_2 повідомляти інформацію щодо фізичного здоров`я, розвитку та потреб дітей, фактичного місця проживання, перебування дітей, а у разі настання змін, письмово повідомити про це позивачку особисто не пізніше наступного дня настання таких обставин.

Зобов`язати ОСОБА_1 письмово повідомляти ОСОБА_2 про намір виїзду з дітьми за межі міста Ромни, якщо така поїздка має тривалість більше ніж 2 дні або відбувається під час навчального року.

Ухвала суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.

Суддя О.А.Степаненко