Рішення № 126523460, 03.04.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6871/24

Провадження № 2/463/394/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Гавц О.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кісіля Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, -

в с т а н о в и в :

22.07.2024 ОСОБА_3 звернулась до Личаківського районного суду м. Львова із позовом до відповідачів, у якому просила стягнути на її користь за рахунок Державного бюджету відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів органів досудового слідства і прокуратури під час знаходження під слідством та судом у розмірі 350000,00 гривень, а також 40000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Позов мотивує тим, що їй спричинено моральну шкоду незаконними діями державних органів (органів досудового слідства та органів прокуратури) у зв`язку із притягнення її до кримінальної відповідальності, які тривали 41 місяць та 23 дні, з дня порушення стосовно позивача кримінальної справи до дня набрання виправдувальним вироком законної сили.

Ухвалою судді Леньо С.І. від 25.07.2024 провадження у зазначеній справі відкрито. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

15.08.2024 на адресу суду від представника відповідача Львівської обласної прокуратури надійшов відзив, у якому просив відмовити у задоволення позовних вимог. Зазначив, що строк перебування під слідством позивачки слід рахувати з 30.07.2020 (дати повідомлення особі про підозру), а не початку досудового розслідування. Більше того, представником позивача до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження факту заподіяння позивачу фізичних чи моральних страждань, а розмір шкоди, зазначений у позовній заяві є необґрунтованим та безпідставним, що також стосується і витрат на професійну правничу допомогу.

27.08.2024 на адресу суду від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив, у якому просив відмовити у задоволення позовних вимог. Зазначив, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів, а розмір відшкодування моральної шкоди є явно завищений, що також стосується і витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Леньо С.І. від 29.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку із перебуванням ОСОБА_4 у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м.Львова №44 від 07.11.2024 відбувся повторний авторозподіл справи і автоматизованою системою документообігу суду 07.11.2024 року було визначено суддю Мармаша В.Я. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою суду від 07.11.2024 цивільну справу прийнято до провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судувід 23.01.2025замінено уцивільній справіза позовом ОСОБА_3 доДержавної казначейськоїслужби України,Львівської обласноїпрокуратури,Львівського районногоуправління поліції№1ГУНП уЛьвівській областіпро відшкодуванняшкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового слідстваі прокуратури,неналежного відповідача-Львівське районнеуправління поліції№1ГУНП уЛьвівській області,на належноговідповідача -Головне управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті (адреса:м.Львів пл.Генерала Григоренка3).Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.02.2025 від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що в позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини. Також позивачкою в позовній заяві не наведено жодних доказів щодо характеру, глибини та тривалості страждань, а також не наведено обґрунтованих доводів про заподіяння їй реальних збитків (ст. 22 ЦК України), в чому саме такі полягають та необхідність стягнення таких на її користь, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою моральною шкодою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимоги заперечили з мотивів та підстав, викладених у відзивах.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення на адресу суду не скерував.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань18.06.2020 за заявою ОСОБА_5 розпочато та здійснювалося досудове розслідування слідчим відділом та надалі підрозділом дізнання Личаківського відділу поліції ГУНП у Львівській області у кримінальному провадженні №12020140040000959 від 18.06.2020 відносно ОСОБА_3 щодо вчинення останньою кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

За результатами здійснення досудового розслідування 30.07.2020 у вищезгаданому кримінальному провадженні за погодженням із прокурором ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному правопорушенні передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Запобіжний захід останній не обирався.

Згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2020 матеріали вищезгаданого кримінального провадження скеровано до Личаківського районного суду м. Львова з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 (справа №463/7146/20, провадження №1-кп/463/101/23).

Вироком Личаківського районного суду м.Львова від 07.07.2023 ОСОБА_3 визнано невинуватою за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та виправдано її на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою вказаного кримінального правопорушення.

21.11.2023 колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м.Львова від 07.07.2023 залишено без змін, а отже вирок Личаківського районного суду м.Львова від 07.07.2023, яким позивача визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та виправдано, набрав законної сили 21.11.2023.

Таким чином позивач перебувала під слідством та судом з 30.07.2020 - дати повідомлення про підозру по 21.11.2023 - дату постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення без змін вироку Личаківського районного суду м.Львова від 07.07.2023, тобто 39 місяців та 23 дні.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуюється, зокрема моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94 ВР, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону).

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина 6 статті 4 вказаного Закону).

У положеннях ч.ч.2, 3 ст.13 цього Закону зазначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пункт 2 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, визначає, що вищевказаний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов`язані з цим обов`язки зазначених органів.

Виходячи з вимог п. 17 вказаного вище Положення, передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, зазнчає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У п. 9 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром зарплати, то суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної зарплати, що діє на час розгляду справи.

При цьому не можуть бути прийняті заперечення відповідача про те, що позивачем не надано будь яких доказів щодо спричинення йому моральних страждань, а також, що здійснення досудового розслідування щодо позивача не є підставою для відшкодування моральної шкоди, не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку заподіяння моральної шкоди з діями відповідачів.

Так, як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Зокрема, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини в п. 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зазначив: «Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Antipenkov v. russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі Pshenichnyy v. russia, скарга № 30422 / 03.

Виходячи з аналізу вказаного законодавства стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, роз`яснень щодо застосування цього законодавства, практики Європейського Суду з прав людини, враховуючи обставини справи, беручи до уваги, що початковим моментом реалізації функції обвинувачення є акт повідомлення особі про підозру 30.07.2020 і до постановлення ухвали Львівського апеляційного суду від 21.11.2023, суд приходить до переконання, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди за 39 місяців та 23 дні перебування під слідством та судом.

Таким чином, сам факт безпідставного перебування позивача під слідством і судом доведений і внаслідок цього він за визначенням зазнавав моральної шкоди.

В результаті незаконних дій органів досудового розслідування і прокуратури позивач ОСОБА_3 перенесла душевні страждання, зазнала моральних втрат, була позбавлена можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від людини додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити з наступного: розмір моральної шкоди має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, виходячи з такого розміру мінімальної зарплати, що діє на час розгляду справи.

Щодо цього наявний правовий висновок Верховного Суду у справі №468/901/17-ц, викладений у постанові ід 04 грудня 2019 року.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

В Законі України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який з 01 січня 2024 року становить 7 100 гривень.

Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 7 100 грн, тому сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача складає 282343,33 грн, виходячи із наступного розрахунку: (39 місяців х 7 100 грн) + (7100 грн : 30 х 23 дні) = 276900,00 грн + 5 443,33 грн = 282343,33 грн.

Таким чином до стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 282343,33 грн.

Крім того, такий розмір для відшкодування моральної шкоди, що завдана позивачу, є мінімальним розміром, який гарантований законом. Підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, про що просить сторона позивача, суд, виходячи із засад розумності і справедливості, не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

А тому, з урахуванням вищевикладеного, а також із врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову частково та стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 282343,33 грн.

В силу положень п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за даними позовом не справляється, а тому розподілу між сторонами не підлягає.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Таким чином, виходячи із вимог розумності та справедливості, враховуючи складність справи, яка розглядалась, витрати на професійну правничу допомогу слід зменшити з 40 000,00 грн до 10 000,00 грн. А тому, оскільки Державною казначейською службою України не було порушено права позивача, вказані судові витрати підлягають стягненню з Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області по 5000,00 грн з кожного.

Керуючись ст.15, 16, 23, 1166, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_3 доДержавної казначейськоїслужби України,Львівської обласноїпрокуратури,Головного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті провідшкодування шкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового слідстваі прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 282343,33 (двісті вісімдесят дві тисячі триста сорок три гривні тридцять три копійки) гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_3 по 5000,00 (п`ять тисяч) гривень судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 03.04.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державна казначейська служба України, 01601, місто Київ, вул. Я. Бастіона, буд. 6, Код ЄДРПОУ 37567646;

відповідач: Львівська обласна прокуратура, 79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17-19, Код ЄДРПОУ 02910031;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, 79007, місто Львів, пл. Генерала Григоренка, будинок 3, Код ЄДРПОУ 40108833.

Суддя: Мармаш В. Я.