Рішення № 126521665, 19.11.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10659/24

провадження № 2/753/6825/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), представники позивача: Павлов Р. В., Шевченко І. Є., Хамраєва К. М., до ОСОБА_1 , представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

28.05.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідачка) про стягнення грошових коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури міста Києва в розмірі 242 562,66 грн як безпідставно збережених.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 08.12.2020 відповідачка зареєструвала повідомлення про початок будівельних робіт на належних їй чотирьох земельних ділянках, у зв`язку з чим у неї як у замовника будівництва виник обов`язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, що передбачено підпунктами 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Цей обов`язок відповідач не виконала та пайову участь до прийняття об`єкта експлуатацію не сплатила, а тому зобов`язана повернути ці кошти як безпідставно збережені. Заявлена до стягнення грошова сума розрахована на момент подання позову за формулою, наведеною у пункті 6.4. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415.

Відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник, позов не визнала та мотивувала свої заперечення тим, що позивач невірно тлумачить положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності» від 20.09.2019 № 132-XI (далі також - Закон № 132-XI). Вказала, що за змістом Закону № 132-XI з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктуринаселеного пункту, а норма пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону застосовується лише до триваючих правовідносин, тобто до договорів, що були укладені до 01.01.2020. Окрім того будівельні роботи на належному їй об`єкті були розпочаті у лютому 2021 р., про що свідчить укладений з ОК «ЖБК «Фрідом Хаус» договір про участь у будівництві житлового будинку, на цей час немає нормативів для розрахунку пайової участі замовників будівництва індивідуальних житлових будинків, а об`єкт будівництва припинив своє існування внаслідок поділу садового будинку.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою судді від 11.06.2024 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання 10.10.2024 (т. 1 а.с. 139-140).

12.08.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 149-157).

23.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (т. 1 а.с. 181-193).

11.09.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 215-217а).

В судовому засіданні 11.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження і заміну засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, залишив без розгляду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив з підстав їх подання з пропущенням строку, встановленого судом, та без обґрунтування неможливості їх подання у встановлений судом строк з причин, що не належали від відповідача, прийняв відзив та відповідь на відзив до розгляду як письмові пояснення, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні 10.10.2024 (т. 1 а.с. 219-220).

13.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення (т. 1 а.с. 223-226).

09.10.2024 від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, про залучення третьої особи, про приєднання доказів (копії договору про участь у будівництві житлового будинку) та додаткові пояснення (т. 1 а.с. 239-240, 242-242а, 244-245, т. 2 а.с. 1-3).

В судовому засіданні 10.10.2024 суд залишив без розгляду подані відповідачем клопотання про витребування доказів та про залучення третьої особи, прийняв до розгляду копію договору про участь у будівництві житлового будинку та додаткові пояснення, дозволив позивачу подати додаткові пояснення щодо прийнятого до розгляду договору, заслухав вступні промови представників сторін, дослідив письмові докази та оголосив перерву до 19.11.2024 (т. 2 а.с. 15-20).

31.10.2024 від позивача надійшли заперечення на договір про участь у будівництві житлового будинку (т. 2 а.с. 22-25).

19.11.2024 від відповідача надійшли пояснення з додатками (т. 2 а.с. 31-35).

В судовому засіданні 19.11.2024 суд прийняв до розгляду подані позивачем додаткові пояснення (заперечення на договір про участь у будівництві житлового будинку), відмовив у прийнятті додаткових пояснень відповідача, заслухав додаткові пояснення учасників справи і їх виступи в судових дебатах та вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення (т. 2 а.с 37-39).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

08.12.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт № 051201201632 щодо будівництва садового будинкуза адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянкахдля колективного садівництва з кадастровими номерами 8000000000:90:851:0044; 8000000000:90:851:0043; 8000000000:90:851:0042; 8000000000:90:851:0041, що підтверджується витягом з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (т. 1 а.с. 20-22).

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказані земельні ділянки належать на праві особистої приватної власності відповідачці ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 25-35).

Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.05.2021 за № КВ101210528655, засвідчено готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта - садового будинкуза адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 36-39).

17.08.2021 здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 481,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 43564815, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2437015280000.

02.07.2021 та 15.11.2021 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертався до ОСОБА_1 з письмовими вимогами (претензіями) щодо отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та укладення відповідного договору (т. 1 а.с. 49-52,53-57).

Зазначені вимоги відповідач не виконала, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом.

IV. Норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою цієї норми зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3038-VI плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювались статтею 40 Закону № 3038-VI.

Відповідно до частини другої цієї норми замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI).

01.01.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), яким статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Водночас пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Цим же пунктом установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь), а також визначено розміри пайової участі (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) в залежності від виду об`єкта будівництва, перелік об`єктів, у разі будівництва яких пайова участь не сплачується, та порядок сплати пайової участі, зокрема:

?розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

?пайова участь не сплачується у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

?замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

?пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

?кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

?інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже за змістом наведених нормативних положень з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Водночас відсутність такого обов`язку не означає відсутність у замовників відповідних об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, передбаченого пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначених цією нормою розмірах та порядку.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

У спірних правовідносинах відповідачка набула статусу замовника будівництва в момент подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті (08.12.2020), загальна площа її садового будинку перевищує 300 квадратних метрів, а тому у неї виник обов`язок протягом 10 робочих днів звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру її пайової участі та сплатити суму пайової участі до моменту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Заперечуючи проти позову, відповідачка надала укладений з ОК «ЖБК «Фрідом Хаус» договір про участь у будівництві житлового будинку, відповідно до умов якого орієнтовним строком початку будівництва є перший квартал 2021 р. (т. 1 а.с. 228-230).

Разом з тим визначений вказаним договором орієнтовний строк початку будівництва не спростовує той факт, що право на виконання будівельних робіт у відповідачки виникло у грудні 2020 р., а фактичні часові рамки здійснення (реалізації) цього права жодним чином не впливають на обов`язки замовника будівництва, покладені на нього законом.

Згідно з пунктами 3, 11 Загальних положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 750), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а датою прийняття експлуатацію об`єкта є дата реєстрації такої декларації або видачі сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі також - Порядок).

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.

Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Прийнятий Київською міською радою в межах її повноважень Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва є чинним, незаконним у встановленому законом порядку цей акт не визнавався, а відтак він є обов`язковим для виконання.

Загальною умовою виконання зобов`язання є виконання його належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За обставинами справи установлено, що відповідачка не виконала зобов`язання щодо звернення до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру її пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури м. Києва та не сплатила пайову участь у визначений законом строк (до дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію).

З огляду на викладене у позивача виникло право вимагати виконання цього зобов`язання у примусовому порядку, що відповідає способу захисту, визначеному пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України.

При визначенні конкретного способу захисту цивільного права, який слід застосувати у спірних правовідносинах, суд на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Згідно з цими висновками у разі порушення права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

На підставі аналізу наведених правових норм Верховний Суд виснував, що замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України.

Розмір пайової участі позивач розрахував за формулою, наведеною у підпункті 6.4.3. пункту 6.4 Порядку, виходячи з площі об`єкта будівництва, зазначеного у технічному паспорті на збудований відповідачкою садовий будинок (481,60 кв.м.), та з нормативу одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості 1 квадратного метра квартир будинку у м. Києві (з урахуванням ПДВ), визначеної Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, що діє на дату розрахунку (наказ від 23.04.2024 № 351).

Даючи оцінку доводам відповідачки про те, що затверджені Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стосуються загальної площі квартир будинку, а не будинків садибного типу, суд виходить з таких мотивів.

Норма пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, який покладає на забудовника обов`язок сплачувати пайову участь, поділяє усі об`єкти будівництва лише на два типи - житлові і нежитлові.

Деталізований перелік будівель, які відносяться до житлових та нежитлових, міститься у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, що затверджений та введений в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

У поданих відповідачкою повідомленні про початок будівельних робіт та у декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено код об`єкта будівництва 1110.4 «Будинки дачні та садові», який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд відноситься до житлових будівель.

Чинне законодавство України не передбачає іншого способу розрахунку розміру пайової участі для житлових будинків окрім як відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

Таким центральним органом виконавчої влади є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (з вересня 2024 р. - Міністерство розвитку громад та територій України), яке відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.09.2005 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.10.2005 за № 1185/11465, щоквартально розраховує та затверджує відповідні показники.

Ці показники є єдиним регуляторним актом з зазначеного питання і саме вони в розумінні Закону № 132-IX є основою для розрахунку пайового внеску для житлових будинків, а тому позивач цілком обґрунтовано розрахував розмір пайового внескувідповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідачки про те, що станом на дату розрахунку збудований нею об`єкт припинив своє існування як об`єкт цивільних прав внаслідок поділу садового будинку, оскільки на момент виникнення на підставі закону зобов`язання зі сплати пайової участі об`єкт будівництва існував як єдиний цілісний об`єкт, площа якого становила 481,60 кв.м.

Визначення розміру відшкодування вартості безпідставно збереженого майна (коштів пайової участі) на момент розгляду справи судом відповідає вимогам частини другої статті 1213 ЦК України, правильність нарахування позивачем розміру пайової участі відповідачкою не спростована, а відтак розмір заявлених вимог є обґрунтованим і доведеним.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених грошових коштів пайової участі в розмірі 242 562,66 грн.

З огляду на результат розгляду справи суд на підставі статті 141 ЦПК України покладає на відповідачку сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 242 562 (двісті сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 66 копійок на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами: одержувач: ГУК у м. Києві; код ЄДРПОУ: 37993783; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); код доходів: 24170000; рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір в розмірі 2 910 (дві тисячі дев`ятсот десять) гривень 75 копійок.

позивач: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код юридичної особи: 04633423, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 10.04.2025.