Рішення № 126515271, 10.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1992/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту №UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказав позивач, незважаючи на підтвердження наданими документами вартості товару за 1 кг нетто, коригування загальної ціни у відповідності до фактичної ваги товару та можливості визначити вартість товару за ідентичним товаром, що ввезений на території України, Одеською митницею прийнято протиправне рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту № UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу митну вартість скориговано та видано картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2024/001335. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

11.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову товариства. Так, відповідач вказав, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500042783U4 від 16.12.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024, а саме: 1) згідно наданого Акту № 1 від 16.12.2024 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату - вага нетто «норі сушені пресовані смажені морські водорослі класу С» складає- 7963,54 кг, а «норі сушені пресовані смажені морські водорослі класу D» - 1422,06 кг, але у наданих до митного оформлення документах (інвойсі № SGL24527, специфікації № 1-2) не містять відкоригованої суми цін зазначених позицій товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2024 № 01082024 на кожну партію товару Продавець надає Покупцю рахунок фактуру, вантажну митну декларацію, акт приймання передачі товару, однак до митного оформлення вони не надавались. Як вказав відповідач, на підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ). Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 18.12.2024 декларантом надіслано прайс-лист від 01.08.2024 б/н і лист ФОП ОСОБА_1 від 18.12.2024 б/н, яким повідомлено митний орган, що жодних інших документів надіслано не буде. Прайс-лист, наданий декларантом, не спростовує жодного зауваження, з перелічених у повідомлені митниці від 16.12.2024. Таким чином, як вказав відповідач, вказані вище розбіжності усунені не були та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 МКУ.

11.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив,згідно якої позивач наголосив, що посилання відповідача на невідповідність даних у наданих позивачем документах для оформлення митної декларації № 24UA500500042783U4 від 16.12.2024, з урахуванням Акту про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 16.12.2024 № 1, яким встановлено різницю фактичної ваги імпортованого товару, жодним чином не підтверджує факту розбіжностей щодо ціни товару, а лише вказує на помилкове визначення ваги товару при його експортному оформленні. Позивач вказав, що у зв`язку з необхідністю підготовки змін до товаросупровідних документів (специфікації, рахунку-фактури (інвойсу), пакувального листа) щодо ваги товару позивачем направлено відповідний лист до продавця, про що повідомлено митницю. Станом на 18.12.2024 змінені документи від продавця не надходили, у зв`язку з чим декларантом надано відповідь, що окрім долучення прайслиста від виробника товару інших документів долучатись не буде. При цьому, декларантом подано нову ВМД № 24UA500500043163U5 від 18.12.2024 по зазначеному товару, де вже у графі 34 вказана маса брутто 10960 кг, у графі маса нетто 9385,6 кг, з урахуванням фактичної маси товару, визначеної за результатами зважування та у відповідності до Акту про невідповідність товару від 16.12.2024 № 1. Також, з метою приведення загальної ціни товару у відповідність до його кількості, у графі 45 «коригування» внесено суму 879362.24 грн, що за курсом НБУ становить 21 023,74 долари США, що становить заявлені 2,24 долари США за 1 кг нетто. Незважаючи на відповідність вартості товару його загальній вазі, зазначеної у ВМД № 24UA500500043163U5 від 18.12.2024, митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту № UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу та скориговано митну вартість, видано картку відмови в прийнятті митної декларації № 500500/2024/001335, з чим позивач не погоджується і просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

17.02.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, що зазначені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що 01.08.2024 між ТОВ МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ та RUGOAGRO LTD (Болгарія) укладено контракт №01082024 на поставку товару, відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується продавати та поставляти покупцеві товар. Покупець зобов`язується прийняти ці товари та оплатити їх на умовах, визначених цим контрактом(а.с.19-20).

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію (МД) № 24UA500500042783U4 від 16.12.2024.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500042783U4 від 16.12.2024 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, зокрема, -пакувальний лист (Packing list) № 0512 від 22.08.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SGL24527 від 22.08.2024; - коносамент (Bill of lading) № 285004093 від 02.10.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 829 від 12.12.2024; - декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № SGL24527 від 22.08.2024; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01082024 від 01.08.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1-2 від 22.08.2024; - договір про надання послуг митного брокера № 07/2024 від 04.12.2024; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12263115 від 14.12.2024; - інші некласифіковані документи (акт зважування) від 16.12.2024; - інші некласифіковані документи (акт про невідповідність) № 1 від 16.12.2024; - інші некласифіковані документи (лист відправника) від 16.12.2024.

Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості №UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024.

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

- згідно наданого Акту № 1 від 16.12.2024 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату - вага нетто «норі сушені пресовані смажені морські водорослі класу С» складає- 7963,54 кг, а «норі сушені пресовані смажені морські водорослі класу D» - 1422,06 кг, але у наданих до митного оформлення документах (інвойсі № SGL24527, специфікації № 1-2) не містять відкоригованої суми цін зазначених позицій товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2024 № 01082024 на кожну партію товару Продавець надає Покупцю рахунок фактуру, вантажну митну декларацію, акт приймання передачі товару, однак до митного оформлення вони не надавались.

На пропозицію митного органу позивач надав до відповідача листа від 18.12.2024, разом із прайс листом товару від фірми та проханням завершити митне оформлення за МД(а.с.38).

Поряд з цим, як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з необхідністю підготовки змін до товаросупровідних документів (специфікації, рахунку-фактури (інвойсу), пакувального листа) щодо ваги товару позивачем направлено відповідний лист до Продавця, про що повідомлено митницю.

При цьому декларантом подано нову ВМД № 24UA500500043163U5 від 18.12.2024 по зазначеному товару, де вже у графі 34 вказана маса брутто 10960 кг, у графі маса нетто 9385,6 кг, з урахуванням фактичної маси товару, визначеної за результатами зважування та у відповідності до Акту про невідповідність товару від 16.12.2024 № 1. Також, з метою приведення загальної ціни товару у відповідність до його кількості, у графі 45 «коригування» внесено суму 879362.24 грн, що за курсом НБУ становить 21 023,74 долари США, що становить заявлені 2,24 долари США за 1 кг нетто.

Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеською митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.

Разом з тим, як встановлено судом, 01.08.2024 між ТОВ МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ та RUGOAGRO LTD (Болгарія) укладено контракт №01082024 на поставку товару, відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується продавати та поставляти покупцеві товар. Покупець зобов`язується прийняти ці товари та оплатити їх на умовах, визначених цим контрактом(а.с.19-20).

Щодо посилання митного органу на невідповідність даних у наданих позивачем документах для оформлення митної декларації № 24UA500500042783U4 від 16.12.2024, з урахуванням Акту про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 16.12.2024 № 1, яким встановлено різницю фактичної ваги імпортованого товару, суд зазначає, що вказане лише вказує на помилкове визначення ваги товару при його експортному оформленні.

При цьому, як зазначалось судом, у зв`язку з необхідністю підготовки змін до товаросупровідних документів (специфікації, рахунку-фактури (інвойсу), пакувального листа) щодо ваги товару позивачем направлено відповідний лист до продавця, про що повідомлено митницю та станом на 18.12.2024 (дата подання додаткових документів до митного органу ) змінені документи від продавця не надходили.

При цьому декларантом подано нову ВМД № 24UA500500043163U5 від 18.12.2024 по зазначеному товару, де вже у графі 34 вказана маса брутто 10960 кг, у графі маса нетто 9385,6 кг, з урахуванням фактичної маси товару, визначеної за результатами зважування та у відповідності до Акту про невідповідність товару від 16.12.2024 № 1. Також, з метою приведення загальної ціни товару у відповідність до його кількості, у графі 45 «коригування» внесено суму 879362.24 грн, що за курсом НБУ становить 21 023,74 долари США, що становить заявлені 2,24 долари США за 1 кг нетто.

Тобто, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п..п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.

Оцінюючи вказані рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).

В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3621,88 грн., з урахуванням ціни позову.

Поряд з цим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000, 00 грн.

В обґрунтування понесених витрат представником надано до суду договір про надання правничої допомоги №15/01/2025 від 15.01.2025, ордер віл 17.01.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 16000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.

З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 3000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000686/2 від 18.12.2024, прийняте Одеською митницею.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ (код ЄДРПОУ 45367448, м.Київ, вул. Виговського Івана 13, оф. А-601) судовий збір у розмірі 3621,88 грн(три тисячі шістсот двадцять одна гривня вісімдесят вісім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн (три тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра