Рішення № 126515160, 09.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4893/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 02.01.2025 №155850001866 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 19.12.2024 № 308/15-32-10-02-12 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 19.12.2024 № 309/15-32-10-02-12, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 26.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Саратському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Рішенням від 19.10.2020 №155850001866 позивачці призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 26.12.2024 позивачка звернулась до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, в якій просила пенсію перерахувати за видом перерахунку перехід на інший вид пенсії (з пенсії за віком, відповідно до ЗУ 1058 на пенсію за віком, відповідно до ЗУ «Про державну службу) та рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 02.01.2025 №155850001866 їй відмовлено.

Позивачка вважає рішення відповідача протиправним та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 20.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача вказано, що Головне управління ретельно розглянувши зміст позовних вимог ОСОБА_1 вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. Відповідно до ст.343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723. Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. З огляду на вищезазначене, до стажу державної служби ОСОБА_1 не може бути враховано періоди роботи в органах податкової служби, оскільки їй у вказаний період присвоювались персональні та спеціальні звання.

Представник відповідача вказує, що У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від

02.01.2025 №155850001866 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з пенсії за віком, тобто встановлено, що позивач через недостатній стаж на посадах державної служби, визначених ст.25 Закону №3723, не має права на таке переведення. Отже, до прийняття рішення про переведення позивача на пенсію державного службовця відповідач не уповноважений обчислювати фактичний розмір пенсії позивача з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 19.12.2024 №308/15-32-10-02-12 та №309/15- 32-10-02-12. Відповідно, до прийняття рішення про переведення позивача на пенсію державного службовця з пенсії за віком, відповідач не розглядав питання щодо можливості врахування даних довідок при обчисленні пенсії позивача.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Позивач з 19.10.2020 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 26.12.2024 року звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

До вказаної заяви позивач додала довідки про заробітну плату № 309/15-32-10-02-12, №2.307/15-32-10-02-12 та № 308/15-32-10-02-12.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням 02.01.2025 року прийнято рішення №155850001866 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", відповідно до якого: ... З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі-Закон №889-VIII). У зв`язку з цим Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII) втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, яким встановлено право на пенсію за віком.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі-Закон №889-VIII). У зв`язку з цим Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі-Закон №3723-XII) втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII, якими встановлено право на пенсію за віком.

Згідно із пунктом 10 і 12 розділу ХI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону мають особи, які на день набрання чинності Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII:

- мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;

- на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної, служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та атами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 90 Закону. №889-VIII пенсійне забезпечення всіх інших державних службовців здійснюється згідно із. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 02.01.2025 №155850001866 (далі-Рішення) відмовлено переведенні з пенсії за віком згідно Закону на пенсію за віком відповідно до Закону. №889-VIIІ, оскільки на 01.05.2016 заявниця не працювала на посадах, які, відносяться до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та має менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Заявниця працювала в Державній податковій адміністрації Одеської області на посадах податковий інспектор, старший податковий інспектор, заступник, начальника відділу та начальник відділу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Судом встановлено, що страховий стаж позивача складає 41 рік 5 місяці 15 днів.

При цьому, відповідач відмовив у переведенні позивача на пенсію за Законом №889-VIII у зв`язку з тим, що позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, які відносяться до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №889-VIII. Також відповідач стверджує, що позивач має менше 20 років стажу на таких посадах, оскільки працювала у Державній податковій адміністрації Одеської області.

Проте, відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено, які саме періоди роботи позивача він не зарахував до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, а лише згадується про її роботу в Державній податковій адміністрації Одеської області.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Як вбачається, з трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 позивач працювала (зокрема мовою оригіналу):

- у Державній податковій інспекції по Татарбунарскому районі з 04.05.1995 року (у цей же день прийняла присягу державного службовця) по 25.11.1996 року старшим державним податковим інспектором відділу аудиту доходів юридических осіб управління аудиту доходів;

- у Державній податковій адміністрації в Татарбунарскому районі (перейменована в Державну податкову інспекцію у Татарбунарскому районі Одеської області) з 25.11.1996 року по 12.09.2003 року старшим державним податковим інспектором відділу документальних перевірок юридичних осіб, заступником начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб, заступником начальника відділу податкового аудиту та валютного контролю;

- у Державній податковій адміністрації в Одеській області з 15.09.2003 року по 23.12.2005 року головним державним податковим інспектором-ревізором відділу організації відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового аудиту та валютного контролю, заступником начальника відділу організації перевірок відшкодування податку на додану вартість управління контрольно-перевірочної роботи;

- у Саратській міжрайонній державній податковій інспекції з 26.12.2005 року по 29.02.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-ревізійної роботи, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу аудиту юридичних осіб, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб, начальником Татарбунарського відділу Саратської міжрайонної державної податкової інспекції, начальником Татарбунарського відділу Саратської міжрайонного відділу Саратської міжрайонної державної податкової інспекції;

- у Саратській міжрайонній державній податковій інспекції Одеській області Державної податкової служби з 01.03.2012 року по 27.06.2013 року заступником начальника Татарбунарського відділу, завідуючою сектору з адміністрування податків з фізичних осіб Татарбунарського відділення;

- Саратській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області з 27.06.2013 року по 05.01.2015 року завідуючою сектором доходів і зборів з фізичних осіб Татарбунарського відділення;

- Саратській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області з 05.01.2015 року по 16.05.2016 року завідувачем сектору доходів і зборів фізичних осіб, головним державним інспектором Татарбунарського відділення;

- Арцизькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області з 17.05.2016 року по 07.11.2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб, головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб, головним державним інспектором відділу обслуговування платників;

- Головному управлінні ДФС в Одеській області з 08.11.2018 року по 07.11.2019 року начальником Татарбунарської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління;

- Головному управлінні ДПС в Одеській області з 08.11.2019 року по 09.12.2024 року начальником Татарбунарської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління, начальником державної податкової інспекції, начальником Татарбунарської державної податкової інспекції.

Тобто, з викладеного вбачається те, що позивач працювала на різних посадах державної служби у податкових органах з 04.05.1995 року по 09.12.2024 року, тобто більше 29 років та відповідно обіймала посаду в цих державних органах і станом на 01.05.2016 року.

Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).

Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII Про державну податкову службу в Україні (був чинний до 19.11.2012, далі Закон №509-XII).

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.

Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно д Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України Про державну службу, Закону України Про державну податкову службу в Україні дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що період роботи позивача в податкових органах з 04.05.1995 року по 30.04.2016 року (включно) зараховується до стажу державної служби. У відповідача не було підстав для незарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи з 04.05.1995 року по 30.04.2016 року (включно), що становить понад 20 років.

Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.01.2025 року №155850001866 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» та п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з 26.12.2024 року.

Щодо вимог позивача щодо призначення йому пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 19.12.2024 № 308/15-32-10-02-12 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 19.12.2024 № 309/15-32-10-02-12 суд зазначає.

У даній справі спірні правовідносини виникли щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки відповідач не визнав за нею цього права.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Тож з урахуванням наведеного, вимоги позивача про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, які видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.01.2025 року №155850001866 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» та п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з 26.12.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).

Суддя П.П. Марин