Ухвала суду № 126514547, 09.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 квітня 2025 року м. Київ № 600/932/25-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувшипозовну заявуЗаступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округудо1.Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ліси України», 2. Чернівецької обласної військової адміністрації,провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (далі позивач) з позовом до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ліси України» (далі відповідач -1), Чернівецької обласної військової адміністрації (далі відповідач -2), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної військової адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Малозварашська» площею 27,5 га в натурі (на місцевості), встановлення обмежень у використанні земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7320581500:04:001:0100 та охоронної зони;

- зобов`язати вжити заходів з метою розроблення і затвердження технічної документації із землеустрою на об`єкт природно - заповідного фонду - пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Малозварашська» площею 27,5 га, встановити обмеження у використанні земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7320581500:04:001:0100, внести до Державного земельного кадастру відомості про охоронну зону пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Малозварашська».

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 (суддя Брезіна Т.М.) адміністративну справу № 600/932/25-а передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

04.04.2025 наведена вище адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду М.Я. Вісьтак (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025).

В силу приписів частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Цією ж статтею встановлено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Враховуючи викладене, суддя вважає за необхідне прийняти справу до свого провадження.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру», однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статті 169 цього Кодексу.

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі Закону України № 1697-VII) визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

За змістом статті 1 Закону України № 1697-VII, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною четвертою статті 23 Закону України № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Системний аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.

Відповідно до частини першої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який:

- забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки;

- забезпечує формування та реалізує в межах повноважень, передбачених законом, державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства; формування державної політики, зокрема, щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до цього Положення до повноважень Міндовкілля віднесено, зокрема: здійснення управління, формування, збереження та використання національної екологічної мережі, ведення Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України; забезпечення відповідно до компетенції відображення в інтернеті геопросторових даних та метаданих, а також безперешкодний доступ користувачів до Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, у тому числі: забезпечення замовлення, створення, використання, оновлення, оприлюднення та виконання інших дій з геопросторовими даними та метаданими для територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх функціональних та охоронних зон, територій, зарезервованих з метою наступного заповідання, території Смарагдової мережі, водно-болотних угідь міжнародного значення, біосферних резерватів програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера", об`єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Отже, держава в особі Міндовкілля реалізує свої права і обов`язки щодо захисту інтересу держави - інтересу більшості членів суспільства, якому вона служить, у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу та просить , окрім іншого, зобов`язати вжити заходів з метою розроблення і затвердження технічної документації із землеустрою на об`єкт природно - заповідного фонду - пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Малозварашська» площею 27,5 га, встановити обмеження у використанні земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7320581500:04:001:0100, внести до Державного земельного кадастру відомості про охоронну зону пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Малозварашська».

Звертаючись із цим позовом в інтересах держави прокурор вказує, що листом від 13.11.2024 Чернівецька обласна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію Карпатського округу про ймовірну протиправну бездіяльність відповідача. В подальшому позивачем на адресу Державної екологічної інспекції Карпатського округу було надіслано ще один лист від 05.12.2024.

У листі від 13.11.2024 Чернівецька обласна прокуратура просила повідомити, чи вживались цим органом державної влади заходи для захисту порушених інтересів держави.

Листом Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 14.11.2024 повідомлено Чернівецьку обласну прокуратуру про те, що заходи претензійного чи судового характеру у зв`язку з невиконанням обов`язків в частині охорони об`єктів пралісових пам`яток природи не здійснювалися та не заплановані. Разом з тим, звернень Чернівецької обласної прокуратури до Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів з зазначеених питань, як вбачається з матеріалів справи, не було.

У свою чергу, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом із урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності; можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави або ж наявність ризиків, що можуть загрожувати державі в сфері охорони навколишнього природного середовища тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню і подібного.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Суд констатує, що жодних обставин, які перешкоджають Мінстерству захисту довкілля та природних ресурсів України, звернутись до суду з позовом на захист порушеного права, суду не наведено.

Сам факт того, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу не заперечує щодо можливості звернення Чернівецької обласної прокуратури до суду, не є належною та достатньою підставою та, як наслідок, виключним випадком, відповідно до якого прокурор може звернутись із цим позовом до суду в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Крім того, прокурором не доведено неможливість або відсутність можливості Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, звернутись з відповідним позовом, оскільки міністерство, має підстави та можливість самостійно захищати свої права, у той час як прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим таким органом або відсутності у нього процесуальної дієздатності.

Частиною сьомою статті 23 Закону України № 1697-VII передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Посилання в позові на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви до розгляду недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

За змістом статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово викладав позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мартіні проти Франції).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору. Така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватись, як безспірне.

Із урахуванням викладеного, судом установлено, що прокурор, всупереч вимогам частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», не надав доказів бездіяльності Державної екологічної інспекції Карпатського округу та зокрема Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема шляхом подання позову, чи неспроможності таких органів самостійно звернутись до суду за захистом порушених інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 зазначено: « 8.58. Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункти 8.33-8.41)».

Разом з тим з наведеною вище позовною заявою Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до суду лише 03.03.2025, тобто з порушенням визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на наведені вище обставини в мотивувальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Водночас жодних доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали звернутись з даним адміністративним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, позивачем суду не надано.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням наведених вище висновків суду, зокрема з належним обґрунтуванням підстав для звернення до суду з даним адміністративним позовом саме Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу; копій позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для їх направлення відповідачам.

Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 29, 30, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Прийняти адміністративну справу № 600/932/25-а до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я.

2.Позовну заяву Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ліси України», Чернівецької обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Вісьтак М.Я.