Рішення № 126514052, 09.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. справа № 300/5388/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Желізняк Людмила Богданівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 , Міністерство оборони України в особі Військової частини Міністерство оборони України в особі Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову за мобілізацією ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову за мобілізацією ОСОБА_1 , який не досяг двадцятип`ятирічного віку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

17.07.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 залишено без розгляду.

17.07.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України в особі військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 року заяву представника позивача задоволено, залучено до участі у справі № 300/5388/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України, в особі військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військову частину НОМЕР_2 .

17.07.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено, вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.

Копії ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року направлялись відповідачу та третім особам, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та рекомендованими повідомленнями врученнями.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Також, в свою чергу треті особи не подали до суду пояснення по даній адміністративній справі.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по досягненню повноліття ,09 червня 2021 року пройшов військово-лікарську комісію у

ІНФОРМАЦІЯ_5 , де у відповідності до протоколу № 37 визнаний непридатним до

військової служби в мирний час обмежено придатним у воєнний час по графі 1

ст.55 б Наказу МОУ №402/2008, в редакції чинній на час прийняття рішення

ВЛК.

13 липня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача було взято на облік як

військовозобов`язаного, у відповідності до ст. 14 ч.10 абз.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У 2022 та 2023 роках позивач знову проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_7 де, на підставі ст.56 графи 2 Розкладу хвороб, наказ МОУ 402/2008 ( в чинній редакції на час прийняття рішення) визнаний тимчасово непридатним до військової служби. Наступний переогляд позивач мав проходити у липні 2024 року.

3 червня 2024 року близько 8.00 години ранку по вул. Б. Хмельницького у м.

Калуші працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 позивача затримано та

доставлено до

ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 для уточнення

військово-облікових даних.

Однак, позивач відразу був скерований для проходження ВЛК, як стверджує позивач, при неповному складі комісії та без вручення йому направлення на ВЛК, і о 16.00 відправлений до АДРЕСА_2 . ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

З ІНФОРМАЦІЯ_10 04 червня 2024 року вночі позивача та

інших осіб перевезли у розташування військової частини у АДРЕСА_3 .

На час розгляду справи позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що під час мобілізації він не отримав документів, щодо його мобілізації, а саме витягу із Наказу про призов по мобілізації осіб офіцерського, рядового і сержантського складу, довідки чи висновку ВЛК, військового квитка.

Також, позивач зазначив, що не підписував жодного документу чи контракту.

Позивач не погоджуючись з його мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_11 , оскільки він не досяг двадцяти п`ятирічного віку, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно дост.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зіст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.17 Конституції Українивизначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно доЗакону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ).

Статтею 1 цього Законувизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.2ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом ч.1ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.14ст.2 Закону №2232-XII, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 20 ч.1ст.106 Конституції Українипередбачено, що Президент України приймає відповідно дозаконурішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до частини 1статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ(далі Закон №1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Згідно з положеннямстатті 17 Закону №1932-ХІІзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина 1).

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством (частина 2).

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (частина 3).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбаченіЗаконом України «Про правовий режим воєнного стану»заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно зстаттею 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII(далі Закон №3543-XII) відповідно до повноважень, визначенихКонституцією України, Президент України: приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2статті 4 Закону №3543-XIIзагальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію»постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Пунктами 1, 4Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті102, пунктів 1,17,20частини першої статті106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Згідно із частинами 3, 4,статті 2 Закону №2232-XIIгромадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 6статті 2 Закону №2232-XIIпередбачає види військової служби, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини 9статті 1 Закону №2232-XII:

допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно з положеннямистатті 27 Закону №2232-XIIу запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.

Відповідно до частини 1статті 39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до ч. 5ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно достатті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Судом встановлено, що станом на 03 червня 2024 року позивачу не виповнилося 25 років.

Наразі діє законодавче обмеження щодо призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно достатті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"чи базову військову службу, та яким не виповнилося 25 років.

Водночас, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач не відповідає вимогам ч. 5ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому міг бути призваний на військову службу по мобілізації до досягнення 25-річного віку. З матеріалів справи такого встановити не можливо.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, зважаючи на те, що станом на час виникнення спірних відносин позивач не досяг 25-річного віку, при цьому він не надавав свою згоду на проходження військової служби, то суд погоджується із доводами позову про неправомірність дій та відповідача щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією.

Особливістю адміністративного судочинства є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (стаття 77 частина 2 КАС України).

Однак відповідачем у ході судового розгляду справи не спростовані доводи позову про протиправність оскаржуваних дій й не доведено суду правомірність призову на військову службу за мобілізацією позивача, який станом на 03.06.2024 року не досяг 25-річного віку; не було надано суду доказів в обґрунтування об`єктивності та правомірності таких дій. Відзиву на позов не подано.

Згідно частини першоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно достатті 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьоїстаті 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням нормативно-правових актів, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову за мобілізацією ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.