Ухвала суду № 126513194, 10.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

10 квітня 2025 року Справа №200/1395/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом, що подана в адміністративній справі за його позовом до 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

26 лютого 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо непроведення перерахунку, не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січень 2008 року;

- зобов`язати 7 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Заяву обґрунтовував тим, що у постановах Верховного Суду у справах №№260/3564/22, 300/4201/22, 990/235/23 та у справі №500/6880/23 міститься різна правова позиція щодо застосування строку звернення до суду з позовом, що встановлений ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.

У зв`язку з наведеним, просив поновити строк звернення до суду з позовом.

Розглянувши заяву суд виходить з наступного.

До 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.

Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).

19.07.2022 року набрав чинності Закон Українивід 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю Українивикладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (виключенні зі списків особового складу, що відбулося з 20.08.2020 року), позивач не одержував.

Повідомлення про розмір виплаченого грошового забезпечення (індексації) йому було надано з листом відповідача від 25.02.2025 року № «50 07-31/50 04» на його звернення.

Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), виклав наступний правовий висновок: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі №420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі №300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24, згідно з якою, з огляду незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року.

Позов поданий до суду 26.02.2025 року та стосується правовідносин, що виникли до 19.07.2022 року. З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року, згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Отже, згідно з наведеною правовою позицією Верховного Суду позов, що стосується заробітної плати (індексації як складової грошового забезпечення), поданий з дотриманням строку звернення до суду з даним позовом.

Проте, Верховний Суд в постанові від 29.01.2025 року у справі №500/6880/23 виклав іншу правову позицію щодо застосування ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, зазначивши наступне: «Отже, до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права…». Верховний Суд дійшов висновку, що у зазначеній справі звернення позивача до суду з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року відбулося 25 жовтня 2023 року, тому судом апеляційної інстанції (який позов залишив без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутність обґрунтованих підстав для поновлення цього строку) правомірно застосований строк, встановленийстаттею 233 Кодексу законів про працю України.

Отже, згідно з наведеною правовою позицією Верховного Суду позов, що стосується заробітної плати (індексації як складової грошового забезпечення), поданий з пропуском строку звернення до суду з даним позовом.

Верховний Суд в постанові від 23.01.2025 року у справі № 640/21739/22 зазначив, що «задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду».

Верховний Суд в цій же постанові звернув увагу на те, що ще у постановах від 23.09.2021 року у справі № 640/11650/21, а в подальшому від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд роз`яснив зміст наведеного висновку та зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпеченийпевний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення відповідної постанови Верховного Суду, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підстави вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Іліан проти Туреччини» вказано, що правило встановлення обмежень до суду з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Викладені в клопотанні обставини підтверджені відповідними доказами та ґрунтуються на відповідних нормах права.

У зв`язку з наведеним та враховуючи обставини справи суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними.

Керуючись ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Логойда