Рішення № 126512986, 09.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 року Справа№200/381/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо припинення виплати пенсії, починаючи з 01.01.2024;

зобов`язати відновити виплату пенсії, починаючи з 01.01.2024.

Позивач зазначив, що є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, не є внутрішньо переміщеною особою, проте, невиплата йому пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист. Повідомлена відповідачем причина припинення виплати пенсії не є підставою для невиплати пенсії, за змістом частини першої статті 49 Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом або судом відповідного рішення з підстав, визначених законом.

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки позивачу автоматично припинено її виплату з 01.01.2024 на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, за причиною «30 за даними ЄІБВПО довідка ВПО недіюча» (форма рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення пенсії чинним законодавством не затверджена). Відповідно до даних ЄІБВПО Позивач вибув з адреси АДРЕСА_1 в інший район. Таким чином, позивачу необхідно подати заяву на поновлення пенсії та дійсну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або письмову відмову управління соціального захисту населення в її видачі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 27.01.2025 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є отримувачем пенсії, перебуває на обліку у відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і.

Згідно з відомостями паспорту позивача серії НОМЕР_1 він зареєстрований з 25.02.1998 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою від 18.12.2024 № 4885 7182 5108 0823 позивач перебуває на обліку в Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і отримує пенсію за вiком, остання зазначена виплата грудень 2023 року.

Відповідно до листа відповідача від 01.01.2025 № 0500-0202-8/107 позивачу припинено виплату пенсії з 01.02.2024 через те, що довідка позивача про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу є неактуальною. Наявна також позначка про несплату пенсії у січні 2024 року. Поновлення виплати може бути здійснено у випадку узгодження питань з органами соціального захисту населення щодо актуальності довідки ВПО, а далі позивач має здійснити звернення до територіальних органів Пенсійного фонду або зареєструватись для проходження ідентифікації по відеоконференцзв`язку.

Будь-які документи, які б свідчили про прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплатипенсії позивачу в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першоюстатті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі за текстомЗУ № 1058).

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з положеннями частини 1 якої виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду№ 25-рп/2009від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії, передбачених ст. 49 ЗУ № 1058 або інших випадків що визначені законом.

На час припинення виплати пенсії позивачу ані Законом України № 1058, ані будь-яким іншим закономскасування довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особою не взначено підставою припинення виплати пенсії.Законами України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»підстави для припинення (зупинення) виплати пенсії також не встановлені.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7.02.2014, вказав, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08.07.2004 у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд звернув увагу, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Так, перший пункт передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ відповідно достатті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Висновок про те, що відсутність довідки про взяття особи на облік як такої, що переміщується з тимчасово окупованої території України, не є підставою для невиплати соціальних виплат, сформовано в тому числі Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 по справі №243/3505/16-ц.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058, та неповідомлення відповідачем визначених цією статтею або інших передбачених законом причин припинення її виплати, суд дійшов висновку про протиправність припинення виплати відповідачем пенсії позивачу.

Відповідно до ст. 46 ЗУ № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Законних підстав для ненарахування або невиплати пенсії відповідач суду не повідомив.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннямистатті 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено наявності підстав для припинення виплати позивачу пенсії з 01.01.2024, припинення виплат здійснено відповідачем не у встановлений законом спосіб, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.01.2024 підлягають задоволенню у спосіб обраний судом. Так, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежним способом захисту прав позивача в даному випадку суд вважає визнання протиправними відповідних дій відповідача, оскільки припинення виплати пенсії є вчиненою відповідачем дією, що в свою чергу потягла бездіяльність з невиплати пенсі.

Відтак, є підстави для задоволення також вимог позивача про зобов`язання відповідача відновити позивачу виплату пенсії, починаючи з 01.01.2024.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства Українинегайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Згідно з частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача повністю.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон України«Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637«Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»та керуючись ст.ст.2,3,5,9,12,15,19,22,25,32,72,76,77,79,139,194,205,241-243,245,246,291,371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2024.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик