Рішення № 126511371, 14.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 рокуСправа №160/3778/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000054/2 від 08.09.2023р.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подав до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подав документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. На думку позивача, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3778/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 18.03.2024 року та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії такої ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

01.03.2024 року до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/3778/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.05.2024 року об 11:00 год.

13.05.2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

13.05.2024 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Також 13.05.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких підтримано позицію, висловлену у позовній заяві.

14.05.2024 року підготовче судове засідання було відкладено до 11.06.2024 на 10:00год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Галайди А.В. від 11.06.2024р. №818 справа №160/3778/24 знята з розгляду 11.06.2024 року у зв`язку із тим, що з 10.06.2024р. по 23.06.2024р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/3778/24 до 10.07.2024р. та призначено наступне підготовче судове засідання на 10.07.2024 о 13:30год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/3778/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 14.08.2024 о 13:00 год.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINARY CO., LTD. (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №KL/4, відповідно до п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до Специфікації №2023-3В від 20.04.2023р. до Контракту від 27.12.2022 № KL/4 сторони погодили купівлю-продаж товару (трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, грунтофрези) на загальну суму 244130,00 дол. США, а також те, що товар постачається на умовах поставки FOB QINGDAO (КНР), згідно з Інкотермс 2010, на умовах 100% передплати.

Після ввезення на територію України товари були розміщені в режим митного ліцензійного складу та надалі, з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, частину їх було задекларовано позивачем до митного поста «Дніпро-правобережний» Дніпровської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД) №UA110150/2023/012906 (23UA110150012906U1) від 07.09.2023р., номенклатура, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД Товари №№ 1-4. Митна вартість зазначених товарів декларантом була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України, в сумі 119054,25 дол. США: 112253,00 дол. США (вартість товару) + 6801,25 дол. США (вартість транспортних витрат).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з ЕМД від 07.09.2023р. №UA110150/2023/012906 (23UA110150012906U1) надано документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме:

документи для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № КL/4 від 27.12.2022р.; додаток (специфікацію) до нього: № 2023-3В від 20.04.23р.; додаткову угоду до контракту КL/4 № 2 від 10.05.2023р. щодо зміни умов оплати за товар; банківські платіжні інструкції №29 від 14.03.2023р., № 129 від 06.06.2023р.; рахунок-фактуру № КL2023-3В від 11.05.23р.; пакувальний лист до нього від 11.05.23р., сертифікат країни походження товару № 23C700000889/01651 від 01.06.23р.; технічні характеристики товару; список номерів шасі; лист-роз`яснення № 70 від 05.09.2023р. щодо необхідності митного оформлення вантажу з митного складу;

документи для підтвердження транспортних витрат до кордону України: договір ТЕО № 84 від 04.01.23р.; заявку на перевезення № 11 від 19.05.23р.; коносамент № ZJSM23050405 від 27.05.23р.; рахунок на оплату №2023/ РF/111 від 12.07.23р.; акт виконаних послуг з перевезення №12 від 22.08.23р.; довідку про транспортні витрати від 12.07.23р.; розрахунок (калькуляцію) транспортних витрат від 05.09.23р.; залізничні товарно-транспортні накладні: №№ 31500025, 31500026, 31500032, 31500034, 31500044, 31500048 від 06.08.2023р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до специфікації від 20.04.2023 №2023-3B до контракту від 27.12.2022 № KL/4 товар постачається на умовах поставки FOB QINGDAO (КНР); відповідно до інвойсу від 11.05.2023 №KL2023-3B фактурна вартість оцінюваної партії товару становить 244130,00 дол. США, що відповідає вартості специфікації від 20.04.2023№2023-3B; відповідно до умов специфікації від 20.04.2023№2023-3B товар постачається імпортеру на умовах 100% передплати. Разом з тим, відповідно до інформації графи 70 наданих декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 08.06.2023 №129, від 14.03.2023 №29 підтверджують оплату суми специфікації від 20.04.2023№2023-3B лише у розмірі 131773,00 дол. США, що суперечить числовому значенню суми інвойсу від 11.05.2023 № KL2023-3B;

2) відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Надані декларантом копії залізничних накладних №31500026, №31500032, №31500034, №31500044, №31500048 від 06.08.2023 не містять інформації про числові значення витрат на транспортування товару відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992. Відповідно до ст.15 даної Угоди у залізничній накладній зазначається інформація про оплату витрат на доставку. Статтею 30 Угоди передбачено порядок здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення. Надані до митного оформлення примірники залізничних накладних не містять інформації, яка міститься на звороті цього документа і повинна містити графи щодо тарифу та вартості перевезення товару;

3) відповідно до п.4.2 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» протягом 45 днів з дати виставлення рахунку-фактури. Враховуючи наданий до митного оформлення рахунок від компанії експедитора «Imogate Solution Sp.z.o.o» (Польща) №2033/PF/111 від 12.07.2023, оплата послуг експедитора повинна бути відбутись не пізніше 26.08.2023, проте, документи, що підтверджують оплату послуг експедитора, імпортером не надано;

4) відповідно до заявки від 19.05.2023 №11 маршрут перевезення товарів у 6-ти контейнерах узгоджено з порту QINGDAO (КНР) до м. Новомосковськ (Україна) у розмірі 21600,00 дол. США. Відповідно до інформації коносаменту від 27.05.2023 №ZJSM23050405 оцінюваний товар прямував з порту QINGDAO (КНР) до порту Гданськ (Польща). Актом виконаних робіт від 22.08.2023 №12 експедитором зазначено суму фрахту товару від порту QINGDAO (КНР) до міста Пшемисль (Польща). Витрати на перевезення товару з порту Гданськ до міста Пшемисль експедитором не зазначено. Відповідно до інформації залізничних накладних №31500026, №31500032, №31500034, №31500044, №31500048 від 06.08.2023 оцінюваний товар завантажено у порту міста Глівіце (Польща) на залізничні вагони та доставлено до п/п «Медика-Мостиська». Враховуючи вищезазначене, наданими товаросупровідними документами не підтверджено маршрут перевезення оцінюваних товарів за межами митної території України та відповідно не підтверджено складові митної вартості товарів.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 6) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) митну декларацію країни відправлення (Китай), країни транзиту (Польща).

У відповідь на повідомлення митниці декларантом надіслано лист №76 від 07.09.2023р., разом з яким додатково надано: прайс-лист виробника від 13.03.2023р., комерційну пропозицію виробника від 13.03.2023р., додаткову угоду до контракту КL/4 №1 від 10.05.2023р. щодо зміни умов оплати за товар, виписки з банківських рахунків товариства: за березень від 03.04.23р., за червень 2023р. від 03.07.23р.; платіжну інструкцію № 299 від 04.09.2023р. щодо здійснення оплати транспортних послуг, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, було подано і будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть, у зв`язку із чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000054/2 від 08.09.2023р., відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України на підставі раніше визначеної митним органом митної вартості товару, саме: Товар №1: скориговано за ЕМД від 15.06.2023 №23UA205140047242U0 (UA205140/2023/ 047242) на рівні 2,92 дол. США/кг (що розраховується як 1734,48 дол. США/шт.), за якою товар №1 у кількості 21600,00кг імпортовано на умовах FOB Qindao за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару; Товар №2: скориговано за ЕМД від 19.08.2023 №23UA100440495641U9 (UA100440/2023/495641) на рівні 2,03 дол. США/кг (що розраховується як 1528,59 дол. США/шт.), за якою товар №1 у кількості 20250 кг імпортовано на умовах FOB Qindao за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару; Товар №3: скориговано за ЕМД від 02.09.2023 №23UA100440495991U3 (UA100440/2023/495991) на рівні 2,92 дол. США/кг (що розраховується як 1591,4 дол. США/шт.), за якою товар №1 у кількості 20930 кг імпортовано на умовах FOB Qindao за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару; Товар №4: скориговано за ЕМД від 03.04.2023 №23UA110150004127U7 (UA110150/2023/ 004127) на рівні 2,21 дол. США/кг (що розраховується як 121,55 дол. США/шт.), за якою товар №2 у кількості 7925,00 кг імпортовано на умовах FOB Ningbo за прямим контрактом; товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД № 23UA110150013055U3 від 11.09.2023р.

Водночас, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Стосовно доводів відповідача відносно того, що відповідно до специфікації від 20.04.2023 №2023-3B до контракту від 27.12.2022 № KL/4 товар постачається на умовах поставки FOB QINGDAO (КНР); відповідно до інвойсу від 11.05.2023 №KL2023-3B фактурна вартість оцінюваної партії товару становить 244130,00 дол. США, що відповідає вартості специфікації від 20.04.2023№2023-3B; відповідно до умов специфікації від 20.04.2023№2023-3B товар постачається імпортеру на умовах 100% передплати, разом з тим, відповідно до інформації графи 70 наданих декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 08.06.2023 №129, від 14.03.2023 №29 підтверджують оплату суми специфікації від 20.04.2023№2023-3B лише у розмірі 131773,00 дол. США, що суперечить числовому значенню суми інвойсу від 11.05.2023 № KL2023-3B, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до ЕМД №23UA110150012906U1 від 07.09.2023р. було задекларовано лише частину товарної партії на суму 112253 дол. США.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.53 МК України банківські платіжні документи,що підтверджують оплату товару, надаються за умови здійснення такої оплати.

Для підтвердження факту оплати вартості ввезеного товару митниці разом в ЕМД надані банківські платіжні інструкції №29 від 14.03.2023 та №129 від 06.06.2023р.

При цьому з платіжної інструкції №29 від 14.03.2023 слідує, що нею була здійснена оплата вартості товару, який повинен був постачатись за Специфікацією №2023-3А від 09.02.2023р.

Разом з цим, 10.05.2023р. сторони Контракту уклали Додаткові угоди №1 та №2 до Контракту KL/4, відповідно до умов яких погодили частину грошових коштів в сумі 144587,00 дол. США, сплачених за платіжним дорученням №29, зарахувати в рахунок поставки товарів за Специфікацією №2023-3А1 від 29.03.2023 р., а іншу частину в сумі 112357,00 дол. США - зарахувати в рахунок поставки товарів за Специфікацією №2023-3В від 20.04.2023р.

Таким чином, надана митниці під час декларування товару 07.09.2023р. банківська платіжна інструкція №29 від 14.03.2023, з урахуванням умов Додаткової угоди №2, підтверджує факт сплати позивачем вартості товарів за Специфікацією №2023-3В в сумі 112357,00 дол. США.

Одночасно з банківською інструкцією №29 від 14.03.2023 митниці надана платіжна інструкція №129 від 06.06.2023, з якої слідує, що продавцю за цією інструкцією перераховуються грошові кошти в сумі 279 095,81 дол. США, з яких частина суми - 131773,00 дол. США сплачується за Специфікацією №2023-3В, а інша частина суми - 147322,81 дол. США - за Специфікацією №2023-5 від 24.05.2023.

Таким чином, платіжні інструкції №29 (112357 дол. США) та №129 (131773,00 дол. США) підтверджують факт повної сплати вартості поставленого товару за Специфікацією №2023-3В в сумі 244130,00 дол. США.

Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17).

«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019, справа №804/911/14).

«Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.

Таким чином декларантом товариства виконані вимоги митного законодавства (ч.2 ст.53 МК України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі Специфікацією, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими митниці документами підтверджують заявлену товариством вартість товару за Контрактом та факт здійснення оплати за товар.

Щодо посилання митниці на те, що надані декларантом до митного оформлення копії залізничних накладних №31500026, №31500032, №31500034, №31500044, №31500048 від 06.08.2023 не містять інформації про числові значення витрат на транспортування товару відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992, при цьому відповідно до ст.15 цієї Угоди у залізничній накладній зазначається інформація про оплату витрат на доставку, а статтею 30 цієї Угоди передбачено порядок здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення, натомість, надані до митного оформлення примірники залізничних накладних не містять інформації, яка міститься на звороті цього документа і повинна містити графи щодо тарифу та вартості перевезення товару, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992, в накладній мають міститися наступні відомості: 1) найменування відправника та його поштова адреса; 2) найменування отримувача та його поштова адреса; 3) найменування договірного перевізника; 4) найменування залізниці та станції відправлення; 5) найменування залізниці та станції призначення; 6) найменування прикордонних станцій переходів; 7) найменування вантажу та його код; 8) номер відправки; 9) рід упаковки; 10) кількість місць вантажу; 11) маса вантажу; 12) номер вагону (контейнера), ким наданий вагон для перевезення вантажу (відправником чи перевізником); 13) перелік супровідних документів, долучених відправником до накладної; 14) про оплату провізних платежів; 15) кількість та знаки пломб; 16) спосіб визначення маси вантажу; 17) дата укладення договору перевезення. В накладній окрім відомостей, перелічених в § 1 цієї статті, у випадку необхідності мають міститися наступні відомості: 1) найменування наступних перевізників; 2) заяви відправника щодо вантажу; 3) припортові залізничні станції та порти передачі на водяний транспорт; 4) інші відомості, що передбачені Правилами перевозок вантажів.

Таким чином, ст.15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992, не передбачено зазначення у залізничній накладній інформації про оплату витрат на доставку, як помилково на те вказує митниця, а відомості про оплату провізних платежів, які мають бути вказані у залізничній накладній згідно з вимогами вказаної норми Угоди, не є тотожними відомостям про оплату витрат на доставку. При цьому вказана Угода взагалі не містить положень про те, що в накладній обов`язково повинні зазначатись числові показники витрат на транспортування товару, тому вищевказані твердження митниці, наведені в оскаржуваному рішенні, є безпідставними.

Відповідно до ч.10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.

Водночас, згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012р., до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, транспортні накладні, як документи, що підтверджують числові показники вартості транспортування, взагалі не передбачені в Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

Водночас, положеннями п.6 ч. 2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

У даному випадку числові показники транспортних витрат щодо задекларованих товарів зазначені в наданих митниці документах, що підтверджують вартість транспортування, а саме: Заявці на перевезення вантажу №11 від 19.05.2023р., рахунку-фактурі №2023/PF/111 від 12.07.2023р., Акті виконаних робіт №12 від 22.08.2023р., довідці Експедитора про вартість транспортних витрат від 12.07.2023р. та розрахунках (калькуляціях) вартості транспортних витрат товару, що декларується від 05.09.2023р. та від 12.047.2023р., платіжній інструкції № 299 від 04.09.2023р.

Надані на підтвердження вартості транспортування зазначені вище документи не містять розбіжностей, ідентифікуються з задекларованими товарами, на підставі відомостей, що у них містяться, можливо здійснити перевірку числових показників витрат з перевезення, тобто у своїй сукупності в повній мірі підтверджують числові показники транспортних витрат, як складову митної вартості задекларованих товарів.

Посилання митниці на те, що відповідно до п.4.2 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» протягом 45 днів з дати виставлення рахунку-фактури, проте, враховуючи наданий до митного оформлення рахунок від компанії експедитора «Imogate Solution Sp.z.o.o» (Польща) №2033/PF/111 від 12.07.2023, оплата послуг експедитора повинна бути відбутись не пізніше 26.08.2023, однак, документи, що підтверджують оплату послуг експедитора, імпортером не надано, не спростовують вищевикладений висновок суду, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митницею додаткових документів у декларанта. Крім того, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

У даному випадку відповідно до відомостей декларації митної вартості до ціни товару додані витрати на транспортування у розмірі 6801,25 дол. США і наданими до митного оформлення документами, що наведені вище, підтверджено розмір цих витрат. Розмір витрат на транспортування, що включені до митної вартості, не заперечується й митним органом.

При цьому факт недотримання позивачем умов договору ТЕО щодо строку оплати за надані послуги ТЕО жодним чином не спростовує розмір таких витрат.

Тож, зважаючи на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни не стосуються, через що відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, суд доходить висновку, що суперечності між цими відомостями (щодо дотримання позивачем умов договору ТЕО щодо строку оплати за надані послуги ТЕО) не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім цього, суд додатково враховує, що декларантом в процесі консультацій з митницею разом з листом №76 від 07.09.2023р. також було надано митниці банківську платіжну інструкцію № 299 від 04.09.2023р., з якої слідує, що Експедитору товариством перерахована сума вартості транспортування за рахунком №2023/PF/111 від 12.07.2023р. в сумі 21600,00 дол. США, що у сукупності з раніше наданими документами додатково підтверджує вартість транспортних витрат, як складову митної вартості товару.

Щодо посилання митниці на те, що відповідно до заявки від 19.05.2023 №11 маршрут перевезення товарів у 6-ти контейнерах узгоджено з порту QINGDAO (КНР) до м. Новомосковськ (Україна) у розмірі 21600,00 дол. США; відповідно до інформації коносаменту від 27.05.2023 №ZJSM23050405 оцінюваний товар прямував з порту QINGDAO (КНР) до порту Гданськ (Польща), при цьому Актом виконаних робіт від 22.08.2023 №12 експедитором зазначено суму фрахту товару від порту QINGDAO (КНР) до міста Пшемисль (Польща), водночас, витрати на перевезення товару з порту Гданськ до міста Пшемисль експедитором не зазначено; разом з цим, відповідно до інформації залізничних накладних №31500026, №31500032, №31500034, №31500044, №31500048 від 06.08.2023 оцінюваний товар завантажено у порту міста Глівіце (Польща) на залізничні вагони та доставлено до п/п «Медика-Мостиська»; тож, враховуючи вищезазначене, наданими товаросупровідними документами не підтверджено маршрут перевезення оцінюваних товарів за межами митної території України та відповідно не підтверджено складові митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Як слідує з наданої до митного оформлення Заявки на перевезення №11 від 19.05.2023, Експедитор бере на себе зобов`язання перевезти контейнери з товарів від порту Китаю до міста Новомосковськ (Україна).

Відповідно до наданих транспортних документів (коносаменту №ZJSM23050405 від 27.05.2023р., залізничних накладних) маршрут перевезення контейнерів - міжнародне морське перевезення від порту QINGDAO (КНР) до порту Гданськ (Польща), а потім залізницею у складі контейнерного залізничного потягу від порту Гданськ через порт Гливіце до станції на кордоні Пшемишль через прикордонну станцію-перехід Мостиська до станції Новомосковськ.

При цьому розрахунок транспортних витрат зазначено в інвойсі №2023/PF/111 від 12.07.2023р., Акті виконаних робіт від 22.08.2023 №12 та довідці Експедитора про вартість транспортування від 12.07.2023р. №1207/1Т, згідно з якими ТЕО за межами України - 6000 дол. США, перевезення за маршрутом QINGDAO, Китай, Пшемишль, Польща - 7800 дол. США та доставка по Україні від станції Мостиська до станції Новомосковськ - 7800 дол. США, а всього на суму 21600 дол. США.

Водночас, відповідно до довідки про вартість транспортування від 05.09.2023р. №71, складеної ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та поданої відповідачу під час митного оформлення, частка транспортних витрат на доставку вантажу за коносаментом №ZJSM23050405 від 27.05.2023р., вказана у інвойсі №2023/PF/111 від 12.07.2023р., складає 6801,25 дол. США та була розрахована шляхом ділення загально суми витрат до кордону України за рахунком №2023/PF/111 від 12.07.2023р. 13800,00 дол. США на загальну вагу брутто за коносаментом №ZJSM23050405 від 27.05.2023р. 162530,00 кг та в подальшому множенням на вагу брутто поданого товару до митного оформлення 80102,00 кг.

Таким чином, надані митниці транспортні та комерційні документи підтверджують факт здійснення перевезення контейнерів до місця призначення, маршрут перевезення та вартість транспортних витрат за межами митної території України. Експедитор не зазначив окремо вартість перевезення від порту Гданськ до станції Пшемишль, оскільки вартість цього перевезення включена у загальну вартість перевезення від порту Китаю до прикордонної станції Пшемишль.

Надані митниці на підтвердження транспортної складової митної вартості документи не мають розбіжностей та протиріч щодо числових значень витрат, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, позивачем підтверджено належним чином транспортну складову митної вартості товару.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Як визначено абз.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 562265,32грн.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.

За змістом приписів пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30280,00грн.).

Водночас, згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням наведеного та суми заявлених позовних вимог майнового характеру, а також подання цієї позовної заяви до суду в електронній формі, позивачем при зверненні до суду з цим позовом мав бути сплачений судовий збір у розмірі 6747,18грн. (562265,32грн. х 1,5% х 0,8).

Отже, зважаючи на вищевказане, а також на задоволення позовних вимог у повному обсязі, безпосередньо саме сума судових витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 6747,18грн. і має бути відшкодована позивачу шляхом стягнення її з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259, місцезнаходження: пр-т Дмитра Яворницького, буд. 70, прим. 9, м. Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000054/2 від 08.09.2023р.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259, місцезнаходження: пр-т Дмитра Яворницького, буд. 70, прим. 9, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6747,18грн. (шість тисяч сімсот сорок сім гривень 18 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова