Вирок № 126510327, 09.04.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/5096/13-к

1-кп/465/22/25

Вирок

Іменем України

09.04.2025 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в режимі відеоконференції обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150030000340 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прилісне, Маневицького району, Волинської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченогоч. 1 ст. 286 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 , 04.12.2011 приблизно о 20.10 годині, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним у м. Львові по вул. Стрийській в напрямку до вул. В. Великого, при проїзді перехрестя з вулицею Сахарова, порушив вимоги чинних розділів: Р.1 п.1.5; Р.2 п.2.3 «б»; Р.8 п.8.7.3 «б»; Р.12 п. 12.1 та Р. 12 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідним чином не відреагував на її зміну, проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора «червоний», не вибрав безпечної швидкості при проїзді перехрестя, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, при виникненні небезпеки для руху, яку він був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки автомобіля перед стоп лінією та світлофорним об`єктом, що призвело до зіткнення із зустрічним автомобілем «Nissan Almera» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , яка виконувала поворот ліворуч, з вул. Стрийської в напрямку вул. Сахарова, на дозволений сигнал світлофора (зелений). В результаті зіткнення водій ОСОБА_5 , а також малолітній пасажир автомобіля «Nissan Almera» та пасажир автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Зокрема, згідно висновку судово медичної експертизи №719/2011 від 11.01.2012, малолітній ОСОБА_5 отримав компресійний перелом п`ятого, шостого грудних хребців, садна лобної ділянки, нижньої щалепи, лівого колінного суглобу, що могли бути спричинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Крім того, згідно висновку судово медичної експертизи №22/12 від 12.01.2012 ОСОБА_5 отримав забійно рвану рану правого колінного суглобу, забої обох колінних суглобів, розтяг зв`язок правого гомілково ступеневого суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП з зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Крім того, згідно висновку судово медичної експертизи №1591 від 25.07.2012 у ОСОБА_6 виявлено рани на волосяній частині голови, на лівій гомілці, садна на волосяній частині голови, на шкірі верхньої губи справа, які утворились від дії тупих предметів, можливо до виступаючих частин салону автомобіля, могли виникнути 04.12.2011 під час дорожньо транспортної пригоди та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому не визнав та вказав, що рухався в напрямку виїзду з міста Львова на перехресті вулиць Стрийська вулиця Сахарова, на зелений сигнал світлофора, рухався зі швидкістю близько 60 км/год., просив його виправдати.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник ОСОБА_7 просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Потерпілий в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту на підтвердження тих чи інших обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст.26КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч.1 ст.337КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, судом було враховано доводи та заперечення сторін, здійснено аналіз доказів, що були надані суду та досліджені в ході судового розгляду, а саме:

- витяг з кримінального провадження №12013150010000340;

- постанову слідчого СЧ СВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_8 від 13.12.2011 року про порушення кримінальної справи за ч.1 ст. 286 КК України;

- протокол огляду місця події від 04.12.2011 року та схему, згідно якого дорожньо транспортна пригода сталась у м. Львові на перехресті вулиць Сахарова Стрийська, тип дорожнього покриття: асфальт, стан дорожнього покриття: мокре, довжина повздовжнього ухилу дороги (в градусах) рівно, пішохідні доріжки в місці зіткнення транспортних засобів відсутні, висота бордюрів 0,10, регульоване перехрестя. Автомобіль ВАЗ 21099 рухався по вул. Стрийській за межі міста, а автомобіль «Nissan Almera» рухався по вул. Стрийській і використовував лівий поворот у напрямку вул. Сахарова;

- протокол огляду та перевірки технічного стану транспорту від 04.12.2011 року, а саме автомобіля ВАЗ 21099. При огляді встановлено повну деформацію передньої частини, знос протектора в межах норми, пошкоджено стан рульового управління та ніжного гальма, розбиті дві передні фари, розбите вітрове скло;

- протокол огляду та перевірки технічного стану транспорту від 04.12.2011 року, а саме автомобіля «Nissan Almera» номерний знак НОМЕР_3 . При огляді встановлено повну деформацію передньої частини, деформація передньої правої дверки, знос протектора в межах норми, пошкоджено показник спідометра, пошкоджено рульове управління та ніжне гальмо, розбиті дві передні фари;

- акт судово медичного обстеження (дослідження) №3189 від 05.12.2011 року, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_6 виявлено: рани на волосяній частині голови, на лівій гомілці, садна на волосяній частині голови, на шкірі верхньої губи справа, які утворились від дії тупих предметів, можливо від виступаючих частин салону автомобіля, могли виникнути 04 грудня 2011 року під час дорожньо транспортної пригоди та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Дати оцінку ступеня тяжкості «Струсу головного мозку», який було діагностовано 04 грудня 2011 року в ТП №2 м. Львова без вивчення медичної документації, де відмічена об`єктивна клінічна картина при первинному огляді та із записами про подальше лікування, в даний час не можна;

- акт судово медичного дослідження (обстеження) №563/ТТ від 13.12.2011 року, згідно якого за даними медичних документів у громадянина ОСОБА_4 була травма правої ноги у вигляді відкритого перелому наколінка з крововиливом в суглоб, а також садно на обличчі та забій грудної клітки. Вказані ушкодження заподіяні тупими предметами чи при ударі об такі. Вони могли утворитися 04 грудня 2011 року при ударі об виступаючі частини салону автомобіля та відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції правої ноги. Судово медичних даних про те, що ушкодження у громадянина ОСОБА_4 утворились при самовільному падінні з висоти власного росту нема. В крові громадянина ОСОБА_4 при поступленні в лікарню етанолу не виявлено;

- акт судово медичного дослідження (обстеження) №697/2011 від 12.12.2011 року, згідно даних медкарти, у дитини ОСОБА_9 є слідуючі ушкодження: компресійний перелом п`ятого лівого колінного суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, не характерні для падіння на площину;

- висновок експерта №719/2011 від 11.01.2012 року, згідно якого згідно даних медкарти, у дитини ОСОБА_9 є слідуючі ушкодження: компресійний перелом п`ятого - шостого грудних хребців, садна лобної ділянки, нижньої щалепи, лівого колінного суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути спричинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, не характерні для падіння на площину з висоти росту;

- висновок експерта №22/12 від 12.01.2012 року, відповідно до якого, згідно даних меддокументів у громадянки ОСОБА_5 сталися слідуючі ушкодження: забійно рвана рана правого колінного суглобу, забої обох колінних суглобів, ростяг зв`язок правого гомілково ступеневого суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 04.12.2011 року від удару до частин салону автомобіля під час ДТП зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. В крові громадянки ОСОБА_5 етанолу не виявлено;

- висновок експерта №588/11 від 23.12.2011 року, відповідно до якого, за даними медичних документів, у громадянина ОСОБА_4 була травма правої ноги у вигляді відкритого перелому наколінка з крововиливом в суглоб, а також садно на обличчі та забій грудної клітки. Вказані ушкодження заподіяні тупими предметами чи при ударі об такі. Вони могли утворитися 04 грудня 2011 року при ударі об виступаючі частини салону автомобіля та відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції правої ноги. Судово медичних даних про те, що ушкодження у громадянина ОСОБА_4 утворились при самовільному падінні з висоти власного росту нема. В крові громадянина ОСОБА_4 при поступленні в лікарню етанолу не виявлено;

- висновок експерта №845 від 20.01.2011 року, відповідно до якого на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «Ніссан Альмера», р.н. НОМЕР_2 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Яких небудь несправностей системи виявлено не було. Но момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля «Ніссан Альмера», р.н. НОМЕР_2 , знаходиться в непрацездатному стані по причині розгерметизації системи гідропідсилювача керма внаслідок руйнування на бачку штуцера зворотного трубопроводу. Виявлені несправності утворились під час ДТП;

-висновок експерта №846 від 30.01.2012 року, згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «ВАЗ 21099» р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в несправному стані по причині розгерметизації системи внаслідок відриву бачка від головного гальмівного циліндру. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в непрацездатному стані по причині порушення просторового розташування рульової трапеції внаслідок зміцнення переднього лівого колеса в напрямку спереду до заду та затискування його деформованими елементами кузова і деформації рульового колеса. Виявлені несправності утворились внаслідок ДТП;

-висновок експерта №847 від 31.01.2012 року, згідно якого в даній дорожній ситуації мало місце перехресне зустрічне зіткнення транспортних засобів, і повздовжні осі автомобіля «Ніссан Альмера» та автомобіля «ВАЗ 21099», в початковий момент зіткнення знаходились під кутом 150° ± 5°. Встановити кутове розташування повздовжніх осей транспортних засобів відносно елементів дороги не виявляється можливим. Зіткнення автомобілів «Ніссан Альмера» р.н. НОМЕР_2 та автомобіля «ВАЗ 21099» р.н. НОМЕР_1 , відбулось в межах перехрестя вул. Стрийська Сахарова, на ділянці початку (відносно напрямку за межі міста) утворення сипу скла та пластмаси (поз. 3 на схемі ДТП) , який знаходиться на середній та дещо лівій смугах руху в напрямку за межі міста ( див. схему до протоколу огляду місця події ДТП);

-схему розміщення засобів технічного регулювання дорожнього руху і схему пофазних роз`їздів на світлофорному об`єкті на перехресті вул. Стрийська вул. Сахарова;

-висновок експерта №1591 від 25.07.2012 року, згідно якого у громадянина ОСОБА_6 виявлено: рани на волосяній частині голови, на лівій гомілці, садна на волосяній частині голови, на шкірі верхньої губи справа, які утворились від дії тупих предметів, можливо від виступаючих частин салону автомобіля, могли виникнути 04 грудня 2011 року під час дорожньо транспортної пригоди та відносяться до легкого ступеня ушкодження. Дати оцінку ступеня тяжкості «Струсу головного мозку», який було діагностовано 04 грудня 2011 року в ТП №2 м. Львова без вивчення медичної документації, де була б відмічена об`єктивна клінічна картина при первинному огляді та із записами про подальше лікування, не можна;

-протокол відтворення обстановки та обставин події від 26.06.2012 року та фототаблицю, згідно яких ОСОБА_5 булозапропоновано відтворитиобставини ДТП,яка маламісце 04.12.2011року,по вулиціСтрийській,перехрестя вулиціСахарова ум.Львові.На пропозицію ОСОБА_10 погодилась відтворитиобставини ДТПі прибувшинамісце,де сталасьдорожньо -транспортна пригодав присутностіпонятих зорієнтувавшисьв дорожнійобстановці пояснила,що 04.12.2011року керувалаавтомобілем марки« НіссанАльмера» р.н. НОМЕР_4 ,яким приблизноо 20годині рухаласьпо вул.Стрийській улівомуряді унапрямку довул.Сахарова ізвключеними ближнімисвітлами фар.На тойчас булоштучне освітлення,опади відсутні,асфальтне покриттямокре.Наближаючись досвітлофорного об`єктувулиць Стрийська-Сахарова рухаючисьу лівомуряді,побачила,щододаткова секціязеленої стрілкине горить,тому свійавтомобіль зупинилаперед стоп-лінією ічекала навключення зеленоїстрілки.В передінеї автомобілівне було.В правомуряді паралельноїї автомобілюстав автомобіль.Коли насвітлофорному об`єктізагоріласьдодаткова секціязеленої стрілки,яка дозволяєповертати наліво,приблизно черездві трисекунди,вона рушилаз місцяі почалавиконувати маневрлівого повороту.Проїхавшиорієнтовно декількаметрів,побачила,що ізсторони центраміста вул.Стрийської влівому рядіза межіміста рухавсяавтомобіль ізвключеними світламифар.Швидкість даногоавтомобіля булаорієнтовно 80-100км.за годину.Автомобіль побачилаза перехрестямвул.Сахарова врайоні світлофоравул.Стрийської.В цейчас їїавтомобіль передньоючастиною виїхавна смугузустрічного руху.Побачивши автомобіль,який рухавсяузустрічному напрямкувона загальмувалаі зупиниласьі післяповної зупинкиавтомобілявідбулось зіткнення.Чи гальмувавзустрічний автомобільдо зіткненняне зауважила.Налівій смузіруху зустрічногонапрямку міжавтомобілями відбулосьзіткнення.Зустрічнийавтомобіль передньоюлівою частиноюздійснив зіткненняв переднюправу частинуїїавтомобіля,показати положеннязустрічного автомобіляв моментзіткнення неможе.Післязіткнення їїавтомобіль розвернулов лівусторону,а автомобіль«ВАЗ 21099»виїхавчастково направий тротуар.На відтвореннібув використанийавтомобіль марки« НіссанАльмера» р.н. НОМЕР_5 з коробкоюавтомат ідентичнийавтомобілю «Ніссан Альмера»р.н. НОМЕР_4 . ОСОБА_5 було запропонованозайняти теположення влівій смузівул.Стрийської вякому вонастояла до дорожньо - транспортної пригоди. ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки « Ніссан Альмера» р.н. НОМЕР_5 зупинила автомобіль в лівій смузі вул. Стрийської перед стоп лінією. Проведеними замірами було встановлено, що від передньої частини автомобіля до стоп лінії відстань становить 0.7 м. Боковий інтервал від лівої частини автомобіля до суцільної подвійної лінії становить 1 м. Далі ОСОБА_5 було запропоновано проїхати з радіусом лівого повороту до місця коли вона в зустрічному напрямку в лівій смузі побачила автомобіль. ОСОБА_5 проїхавши від першого положення до другого положення 4.7 метра повідомила, що саме в цій точці побачила в зустрічному напрямку автомобіль, який рухався ближче до подвійної суцільної лінії. Проведеними замірами було встановлено, що від передньої частини автомобіля «Ніссан Альмера» до передньої частини автомобіля, що рухався у зустрічному напрямку віддаль становить 48 м. Після того ОСОБА_5 було запропоновано стати автомобілем в положення в момент зіткнення автомобілів. Проїхавши від другого положення до третього 2м ОСОБА_5 повідомила, що саме в такому положенні знаходився її автомобіль в момент зіткнення. Проведеними замірами було встановлено, що передня ліва частина знаходиться на лівій смузі зустрічного напрямку і відстань до подвійної суцільної лінії до передньої частини автомобіля становить 1.4 м. Від початку руху до місця зіткнення автомобіль «Ніссан Альмера» по траєкторії з лівим поворотом проїхав 6.4 м. Заміри проводились по лівій частині автомобіля. Далі ОСОБА_5 було запропоновано стати у перше положення і проїхати автомобілем до місця зіткнення. Ставши в перше положення перед стоп лінією і коли на світлофорному об`єкті загорілась зелена стрілка через 2,5 сек. після включення зеленого сигналу ОСОБА_5 рушила з місця і проїхала по траєкторії, яку показала вище до місця зіткнення за час 5.4. секунди. Даний експеримент було проведено іще двічі і автомобіль «Ніссан Альмера» яким керувала ОСОБА_5 проїжджав за час 5.5 сек., 5.4 сек.

-протокол відтворення обстановки та обставин події від 07.06.2012 року та фототаблицю, згідно яких ОСОБА_4 було запропоновану відтворити обставини ДТП, яка мала місце 04.12.2011 року, по вулиці Стрийській, перехрестя вулиці Сахарова у м.Львові. На пропозицію ОСОБА_4 погодився відтворити обставиниДТП іприбувши намісце десталась дорожньо-транспортна пригодав присутностіпонятих зорієнтувавшисьв дорожнійобстановці пояснив,що 04.12.2011року вінкерував автомобілеммарки «ВАЗ21099»р.н. НОМЕР_1 ,яким приблизноо 20.05годині рухавсяпо вул.Стрийській унапрямку замежі міста,в лівомуряді ізшвидкістю 55-60км.за годину.В автомобілібуливключені ближнісвітлофари,на тойчас дорожнєпокриття буломокре,опади відсутні,штучне освітленнявключене ідостатнє длявидимості.Права смугаруху булазайнята,оскільки рухалисьавтомобілі.Наближаючись дорегульованого перехрестявулиць(Стрийська Сахарова)глянувши насвітлофорний об`єкт,бачив,що горівзелений сигнал,тому автомобільне зупиняв,а продовживрух,рухаючись ізшвидкістю 55-60км.за годину.Проїжджаючи світлофорнийоб`єкт тав`їжджаючи наперехрестя,в зустрічномунапрямкубачив,що влівій смузірухався повільноавтомобіль,який нацей часвід йогоавтомобілязнаходився навіддалі орієнтовнодо 100м.Коли вінуже знаходивсяна перехрестівулиць водійавтомобіля «Ніссан»змінившинапрямок рухувиїхав насмугу рухуйого автомобіля.Уникаючи лобовогозіткнення вінпочав змінюватинапрямок рухусвого автомобіляв правоі почавгальмувати,в діюгальмівну системупривів,колеса заблокувалисьі взагальмованому станіпроїхав додесятиметрів,праві колесавиїжджали насередню смугуі вцей моментвідбувся удар.Зіткнення відбулосьпередньою лівоючастиною керованогоним автомобіля,в правупередню частинуавтомобіля «Ніссан». Від зіткнення його автомобіль відкинуло на праву сторону до тротуару, де він і зупинився. Чи застосовував водій автомобіля «Ніссан Альмера» гальмування до зіткнення не зауважив. На відтворенні був використаний автомобіль марки «ВАЗ 21099» р.н. НОМЕР_6 , ідентичний автомобілю «ВАЗ 21099» р.н. НОМЕР_1 . ОСОБА_4 було запропоновано зайняти те положення в лівій смузі вул. Стрийської в якому він рухався до дорожньо транспортної пригоди. ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099» зайняв ліву смугу руху по напрямку транспорту за межі міста. Проведеними замірами було встановлено, що він рухався до середньої смуги 0.4 м. Будучи на відстані 32 м. від транспортного світлофора, що знаходиться з правої сторони зауважив, що горів зелений сигнал. Проїхавши стоп лінію і не доїжджаючи 2-х метрів до транспортного світлофора на віддалі 100 м. від передньої частини автомобіля побачив зустрічний транспортний засіб, що рухався в лівій смузі. Коли від місця зіткнення автомобілів знаходився на віддалі 24 м. в цей момент водій автомобіля «Ніссан» змінила напрямок руху і почала виїжджати на смугу руху його автомобіля. На відстані 10 м. від місця зіткнення транспортних засобів він змінив напрямок руху дещо у право і гальмував. Після того ОСОБА_4 автомобіль «ВАЗ 21099» р.н. НОМЕР_6 поставив у положення, яке мало місце при зіткненні транспортних засобів. Від задньої частини автомобіля до стоп лінії відстань становить 1 м. Боковий інтервал від переднього лівого колеса до суцільної подвійної лінії становить 2.4 м. від заднього 2м.;

-протокол відтворення обстановки та обставин події від 11.07.2012 року та фототаблицю, згідно яких ОСОБА_11 було запропоновано відтворити обставини ДТП, яка мала місце 04.12.2011 року по вулиці Стрийській, перехрестя вулиці Сахарова у м. Львові. На пропозицію ОСОБА_11 погодився відтворити обставиниДТП іприбувши намісце,де сталасьдорожньо -транспортна пригода,в присутностіпонятих,зорієнтувавшись вдорожній обстановціпояснив,що 04.12.2011року вінкерував службовимавтомобілеммарки «РеноМеган» р.н. НОМЕР_7 ,яким приблизноо 20.10годин рухавсяпо вул.Стрийській унапрямку доцентру містаЛьвова вправій смузііз швидкістю30-40км.загодину ізвключеним ближнімсвітлом фар.На тойчас дорожнєпокриття буломокре,однакопади буливідсутні,включене штучнеосвітлення,яке достатнєбуло длявидимості вмежахста метрівпо напрямкуруху автомобілів.Наближаючись дорегульованого перехрестявулиць Стрийська-Сахарова,він зменшувавшвидкість іпобачив,що натранспортномусвітлофорі,що знаходитьсяз правапо напрямкуруху,загорівся жовтийсигнал,а колизагорівся червонийсигнал,автомобіль зупинивперед «стоп-лінією».В передінього вправій смузіавтомобілів небуло івін стоявперший.В лівійсмузі передстоп -лінієюстоявавтомобіль «НіссанАльмера».Коли вінсвій автомобільзупинив передстоп лінією,орієнтовно через1-2секунди,водій автомобіля«Ніссан Альмера»рушила змісця іпочалавиконувати лівийповорот.В цейчас йогоувага буласпрямована влівий бікбільшість наавтомобіль «НіссанАльмера».Він побачив,як водійавтомобіля «НіссанАльмера»розпочала рухвиконуючи лівийповорот іпроїхавши три-чотири метравиїхала наліву смугузустрічного напрямку,де відбулосьзіткнення завтомобілем «ВАЗ»,який рухавсяза межіміста влівій смузі.Від місцязіткнення автомобіль«ВАЗ» побачивза чотириметра.Автомобіль марки«ВАЗ 21099»передньою частиноюзіткнувся впередню лівучастинуавтомобіля марки«Ніссан Альмера».Чи змінювавнапрямок рухуводій автомобіля«ВАЗ21099»в моментзіткнення транспортнихзасобів незауважив,оскільки всевідбулосьмиттєво.Від зіткненняавтомобілів «НіссанАльмера» розвернулоу лівусторону,аавтомобіль «ВАЗ 21099» відкинуло в праву сторону у напрямку тротуару. В момент зіткнення автомобіль «Ніссан Альмера» перебував у русі. На відтворенні було використано автомобіль марки «Рено Меган» р.н. НОМЕР_7 ОСОБА_11 було запропоновано встати в місце, де він побачив, що на транспортному світлофорі горів жовтий сигнал. Рухаючись автомобілем «Рено Меган» р.н. НОМЕР_7 по вул. Стрийській у напрямку центра міста у правій смузі ОСОБА_11 автомобіль від стоп лінії зупинив на віддалі 21 м., де вказав, що орієнтовано в цьому місці побачив, що на транспортному світлофорі бачив, що горить жовте світло. Коли на світлофорному об`єкті загорівся червоний сигнал, його автомобіль уже стояв перед стоп лінією на віддалі 0.5 м. далі Ожгевич вказав, в якому місці стояв автомобіль «Ніссан Альмера». Проведеними замірами було встановлено, що «Ніссан Альмера» стояла в лівій смузі від стоп лінії на віддалі 0.5 м. Боковий інтервал до білої лінії, яка поділяє смуги руху на ліву та праву у напрямку транспорту до центра міста, вказати не зміг. За допомогою секундоміра було встановлено, що після зупинки автомобіля «Рено Меган» р.н. НОМЕР_7 перед стоп лінією, водій автомобіля «Ніссан Альмера» рушила орієнтовно за 1-2 секунди. Після того ОСОБА_11 вказав орієнтовне місце зіткнення автомобілів. Місце зіткнення автомобілів знаходиться в лівій смузі вул. Стрийської по напрямку руху транспорту за межі міста, на віддалі 2.5 м. від стоп лінії та на віддалі 1.8. м. від осьової лінії. Вказати радіус повороту автомобіля «Ніссан Альмера» від початку руху до місця зіткнення автомобілів вказати не зміг;

-висновок №2620 судової автотехнічної експертизи від 07.08.2012 року, згідно якого встановити швидкість автомобіля ВАЗ 21099 на момент застосування водієм ОСОБА_4 гальмування не видається можливим через відсутність необхідної для цього інформації, зокрема через відсутність даних щодо розташування транспортних засобів відносно елементів дороги в момент зіткнення. Якщо автомобіль ВАЗ 21099 до місця зіткнення подолав 10 м. в режимі екстреного гальмування, то його початкова швидкість на момент застосування водієм гальмування була не менше 37 … 41 км/год. Якщо виходити з показів свідка ОСОБА_11 про те, що водій автомобіля «Ніссан Альмера» розпочала рух через 1-2 с після того, як на нього (для транспортних засобів на правій смузі, призначеній для руху в напрямку центра міста) увімкнувся червоний сигнал світлофора, то автомобіль ВАЗ 21099, рухаючись зі швидкістю 50…60 км/год, перетнув стоп лінію та лінію розташування світлофора, встановленого по напрямку його руху, на червоний сигнал. Водій автомобіля «Ніссан Альмера» ОСОБА_5 рухаючись в межах населеного пункту, повинна була вести автомобіль з швидкістю не більше 60 км/год, а наближаючись по крайній лівій смузі до регульованого перехрестя, на якому вона мала намір виконати поворот ліворуч, повинна була керуватись сигналами світлофора і відповідно до змісту п. 8.7.3 ПДР могли виконувати поворот лише при увімкненому сигналові у вигляді зеленої стрілки у додатковій секції світлофора. Якщо сигнал у додатковій секції був вимкнений, водій ОСОБА_5 згідно вимог п.п. 8.10, 10.1., 16.5 ПДР повинна була зупинитись перед стоп лінією, а при його ввімкненні перед початком руху переконатись у безпечності маневру, зокрема у відсутності транспортних засобів, які б завершували рух через перехрестя. Водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 рухаючись в межах населеного пункту, відповідно до вимог п. 12.4 ПДР повинен був вести автомобіль з швидкістю не більше 60 км/год, а при наближенні до регульованого перехрестя відповідно до змісту п. 8.7.3 ПДР повинен був керуватись сигналами світлофора: при увімкненому зеленому сигналові він міг продовжувати рух через перехрестя, а у разі виявлення небезпеки для руху згідно вимог п. 12.3 ПДР негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Якщо ж при наближенні до світлофора увімкнувся жовтий сигнал, то водій ОСОБА_4 повинен був зупинити автомобіль згідно вимог п. 8.10 ПДР перед стоп- лінією, а якщо він не міг зупинити автомобіль перед стоп лінією не вдаючись до екстреного гальмування, то відповідно до змісту п. 8.11 ПДР він міг рухатись далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Покази ОСОБА_4 стосовно розвитку дорожньої ситуації неспроможні з технічної точки зору, а тому не можуть бути використані при проведенні досліджень, оскільки використання технічно неспроможних даних може привести до отримання завідомо неправдивих результатів. У дорожній ситуації, яка вбачається відповідно до показів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , водій ОСОБА_4 мав технічну можливість при ввімкненні для нього жовтого сигналу світлофора зупинити керований ним автомобіль ВАЗ 21099 перед стоп лінією і таким чином уникнути зіткнення. Причин технічного характеру, які б обумовили виїзд автомобіля ВАЗ 21099 на перехрестя на червоний сигнал світлофора, не вбачається. Водій ОСОБА_5 розпочавши рух з виконанням повороту ліворуч, вже не мала технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування зупинити керований нею автомобіль «Ніссан Альмера» до моменту виїзду на смугу зустрічного руху і таким чином уникнути зіткнення. Дорожня ситуація, як вбачається згідно показів ОСОБА_4 неспроможна з технічної точки зору, а тому не може досліджуватись на предмет встановлення причини ДТП. У дорожній ситуації, як вбачається згідно показів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , причиною ДТП стали ті обставини, що водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, а водій автомобіля «Ніссан Альмера» ОСОБА_5 розпочавши рух, вже не мала технічної можливості уникнути зіткнення;

-висновок експерта №1/362 від 26.07.2012 року, згідно якого встановити факт нерухомості автомобіля «Ніссан Альмера» р.н. НОМЕР_2 в категоричній формі не виявляється можливим через відсутність повного комплексу характерних ознак;

-протокол огляду місця події від 01.10.20212 року з фототаблицею;

-протокол відтворення обстановки та обставини події від 16.10.2012 року про те, що ОСОБА_12 було запропоновано відтворити обстановку та обставини події, місце розташування автомобілів марки ВАЗ 21099 та «Ніссан Альмера» після ДТП, яка мала місце 04.12.2011 року на перехресті вулиць Стрийська Сахарова у м. Львові. На пропозицію ОСОБА_12 погодився відтворити обстановку та обставини події і прибув на місце в присутності понятих зорієнтувавшись у дорожній обстановці ,пояснив, що автомобіль марки ВАЗ 21099 знаходився у правій смузі руху за перехрестям вулиці Сахарова у напрямку руху автомобілів за межі міста. Даний автомобіль був передом повернутий по напрямку тротуару за межі міста. Переднє праве колесо знаходилось на тротуарі, а заднє праве колесо на проїзній частині. Орієнтовна віддаль від правого заднього колеса до краю проїзної частини становить орієнтовно 0,5 м. Орієнтовна віддаль від задньої частини автомобіля ВАЗ 21099 до стоп лінії зустрічної смуги становить 9 метрів. Автомобіль «Ніссан Альмера» знаходився у лівій смузі вул. Стрийської по напрямку руху транспорту за межі міста. Передня частина автомобіля «Ніссан Альмера» була провернута у напрямку руху транспорту за межі міста. Орієнтовна віддаль від задньої частини автомобіля ВАЗ 21099 до передньої частин автомобіля «Ніссан Альмера» становила 5-6 метрів. Автомобіль «Ніссан Альмера» стояв у лівій смузі. Де був осип пластмаси та скла вказати не зміг, оскільки на такі деталі не звертав уваги та не пам`ятає;

-висновок експерта №1/809 від 31.01.2013 року, згідно якого в даній дорожній ситуації мало місце перехресне зустрічне зіткнення транспортних засобів, і повздовжніх осі автомобіля «Ніссан Альмера» та автомобіля «ВАЗ 21099», в початковий момент зіткнення знаходились під кутом 145 ° ± 5° градусів. Встановити кутове розташування повздовжні осей транспортних засобів відносно елементів дороги не виявляється можливим. Автомобіль ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 , контактував своєю передньою частиною з передньою частиною автомобіля «Ніссан Альмера», р.н. НОМЕР_2 . Встановити факт нерухомості автомобіля «Ніссан Альмера» р.н. НОМЕР_2 в категоричній формі не виявляється можливим через відсутність повного комплексу характерних ознак;

-висновок №1039 судово автотехнічної експертизи від 26.04.2013 року, згідно якого при вихідних даних про розташування місця зіткнення положення автомобіля ВАЗ 21099 у момент зіткнення, віддалі, яку проїхав цей легковик у загальмованому стані до зіткнення, завданих водієм ОСОБА_4 , а також даних, встановлених у висновку №1/809 за 2013 р. (стосовно кутового розташування автомобілів ВАЗ 21099 та «Ніссан Альмера Классік» у момент їх первинного контакту) безпосередньо перед початком екстреного гальмування швидкість руху автомобіля ВАЗ 21099 (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) могла складати величину біля 49 …54 км/год. При тих же вихідних даних безпосередньо перед зіткненням швидкість руху автомобіля «Ніссан Альмера Классік» (реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 ) могла складати величину біля 26…28 км/год. При куті між повздовжніми осями автомобілів ВАЗ 21099 та «Ніссан Альмера Классік» у 145°±5° (встановленому у висновку №1/809 від 31.01.2013 р. судової транспортно трасологічної експертизи) дані про механізм зіткнення, вказані водієм ОСОБА_13 при відтворенні обстановки та обставин події (проведеному з цим водієм 29.06.2012 р.) не можуть бути технічно спроможними і, відповідно, на їх основі вирішення поставленого слідчим запитання не може бути обґрунтованим;

-висновок експерта (комісійна судово медична експертиза) №18 від 12.05.2015 року, згідно якого відповідно до записів у медичній картці №15265/1068 стаціонарного хворого видно, що при обстеженні дитини ОСОБА_9 в грудні 2011 року лікарями ЛШМД і МДКЛ були виявлені: садна та підшкірні гематоми лобної ділянки, нижньої щалепи справа, ділянки лівого колінного суглобу і з урахуванням даних рентгенографії було встановлено діагноз: «Компресійний перелом тіла 5 6 грудних хребців. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин та садна лівого колінного суглобу, обличчя, голови.». У подальшому, під час додаткового обстеження дитини нейрохірургом в лікарні 05.12.2011 року, діагноз «струс головного мозку» підтверджено не було. Вказані садна та підшкірні гематоми (синці) відносяться до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості. Незважаючи на численні письмові запити, для судово медичної оцінки діагнозу «Компресійний перелом тіла 5-6 грудних хребців» судом та родичами для вивчення членами комісії не було надано рентгенограм хребта, виконаних ОСОБА_5 04 грудня 2011 року у МДКЛ м. Львова. У зв`язку із вказаним комісія не може категорично стверджувати наявність у потерпілого 04 грудня 2011 року перелому грудних хребців, а тому діагноз, встановлений лікарями МДКЛ в той період, при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не може бути прийнятий до уваги, як не підтверджений об`єктивними рентгенологічними даними, відповідно до п. 4.5. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово медичної служби України». Садна та синці, які були зафіксовані лікарями у медичній документації дитини ОСОБА_9 , на обличчі та в ділянці лівого колінного суглобу могли виникнути 04.12.2011 року, про що свідчать записи у супровідному листі лікаря нейрохірурга Львівської станції швидкої меддопомоги ОСОБА_14 та лікаря ортопеда КМДКЛ ОСОБА_15 в медкарті №15265/1068 стаціонарного хворого, датовані 04 грудня 2011 року. У зв`язку із підозрою на черепно мозкову травму із струсом головного мозку та травму хребта, потерпілий потребував госпіталізації з метою обстеження і проведення додаткових досліджень головного мозку та грудного відділу хребта. Такі обстеження, як правило, проводяться у стаціонарі спеціалізованого відділення протягом 3-5 днів. У зв`язку з відсутністю рентгенограм хребта ОСОБА_9 за грудень 2011 року не має об`єктивних судово медичних даних, які б свідчили, що у потерпілого 04 грудня 2011 року мав місце компресійний перелом тіл грудних хребців. Відповідно до літературних даних, імовірність отримання тілесних пошкоджень пасажиром фіксованим у спеціальному дитячому кріслі під час дорожньо транспортної пригоди є значно меншою, ніж у пасажира нефіксованого пасками безпеки;

- висновок експерта (комісійна судово медична експертиза) №46 від 13.04.2016 року, згідно якого відповідно до записів медичної карти №15265/1068 стаціонарного хворого, потерпілий ОСОБА_9 у період з 04 по 13 грудня 2011 року знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні КМДКЛ з діагнозом: «компресійний перелом тіла 5-6-го грудних хребців. Забій та садна голови, лівого колінного суглобу.». При вивченні членами судово-медичної експертної комісії рентгенограми ОСОБА_9 №11356 за 04.12.2011 року, яка була представлена судом для проведення додаткової комісійної експертизи, кістково травматичних змін хребта не виявлено. Наявні зміни в ділянці 5-6-го грудних хребців у вигляді нечітко виражених ознак клиноподібної деформації через незрілість центрів оссифікації тіл хребців по передньому краю їх є проявом рентгенологічних змін у дітей певного вікового періоду (8-14 років). При проведенні контрольного рентгенологічного дослідження хребта ОСОБА_9 (протокол №4758 від 10.3.2016 року) на цифровому рентгенівському апараті лікарем рентгенологом ТОВ «Медцентр Св. Параскеви» ОСОБА_16 рентгенологічних ознак травматичних змін хребців не виявлено. Консультантами рентгенологами бюро при вивченні рентгенограми №4758 за 10.03.2016 також травматичних змін хребта, в тому числі в ділянці тіл 5-6-го грудних хребців не виявлено. Враховуючи вказане, комісія не має підстав вважати, що потерпілий ОСОБА_9 у грудні 2011 року мав травму хребта з переломами хребців, а діагноз «компресійний перелом тіла 5-6-го грудних хребців» очевидно був встановлений лікарями КМДКЛ помилково і при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не може бути прийнятий до уваги, як не підтверджений об`єктивними клінічними та рентгенологічними судово медичними даними, відповідно до п. 4.5. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово медичної служби України». Поверхнева рана, садна та синці обличчя та садна ділянки лівого колінного суглобу, які були зафіксовані лікарями у медичних документах дитини ОСОБА_9 у грудні 2011 року після ДТП, відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Сукупністю добутих в ході судового розгляду доказів, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення. Кожний склад кримінального правопорушення обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Отже, сторона обвинувачення повинна належними та допустимими доказами довести наявність всіх обставин, які в сукупності утворюють склад того чи іншого кримінального правопорушення, а також факт вчинення суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності).

Обвинуваченому ОСОБА_4 у вину ставиться вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження малолітньому потерпілому ОСОБА_9 .

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286 КК України, а його додатковим обов`язковим об`єктом є життя та здоров`я особи.

У примітці до ст. 286 КК перераховані транспортні засоби, на яких може бути вчинений цей злочин. До них належать усі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України включає в себе три обов`язкові складові: 1) порушення правил безпеки дорожнього руху (дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог правил безпеки дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту) або експлуатації транспорту (дія чи бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, тобто невиконання тих нормативно-правових актів, які регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху; наслідки у виді заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень; причиновий зв`язок між порушенням правилам безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і настанням наслідків, зазначених у диспозиції статті. При встановленні причинового зв`язку необхідно враховувати дії (бездіяльність) не тільки особи, що керує транспортним засобом, але і неналежне поводження інших учасників руху, що може виключати кримінальну відповідальність водія чи її пом`якшити.

Суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, характеризується необережною формою вини. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17, провадження № 13-31кс19), звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушенняПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбаченихст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Це обумовлене тим, що склад злочину, передбачений ч. 1ст. 286 КК України, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимогПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Таким чином, в обвинуваченні ОСОБА_4 належить встановити факт порушення останнімправил дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобіля під його керуванням із автомобілем «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та заподіяння малолітньому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно п.1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно п.2.3Б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.8.7.3Б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, сигнали світлофора мають такі значення, а саме: зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора. Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків.

Згідно п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Згідно протоколу огляду та перевірки технічного стану транспорту від 04.12.2011 року, а саме автомобіля ВАЗ 21099, встановлено повну деформацію передньої частини, знос протектора в межах норми, пошкоджено стан рульового управління та ніжного гальма, розбиті дві передні фари, розбите вітрове скло.

Згідно протоколу огляду та перевірки технічного стану транспорту від 04.12.2011 року, а саме автомобіля «Nissan Almera» номерний знак НОМЕР_3 , встановлено повну деформацію передньої частини, деформація передньої правої дверки, знос протектора в межах норми, пошкоджено показник спідометра, пошкоджено рульове управління та ніжне гальмо, розбиті дві передні фари.

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи по кримінальній справі №144-0830 від 07.08.2013 року №2620, встановити швидкість автомобіля ВАЗ 21099 на момент застосування водієм ОСОБА_4 гальмування не видається можливим через відсутність необхідної для цього інформації, зокрема через відсутність даних щодо розташування транспортних засобів відносно елементів дороги в момент зіткнення. Якщо автомобіль ВАЗ 21099 до місця зіткнення подолав 10 м. в режимі екстреного гальмування, то його початкова швидкість на момент застосування водієм гальмування була не менше 37 … 41 км/год.

Якщо виходити з показів свідка ОСОБА_11 про те, що водій автомобіля «Ніссан Альмера» розпочала рух через 1-2 с після того, як на нього (для транспортних засобів на правій смузі, призначеній для руху в напрямку центра міста) увімкнувся червоний сигнал світлофора, то автомобіль ВАЗ 21099, рухаючись зі швидкістю 50…60 км/год, перетнув стоп лінію та лінію розташування світлофора, встановленого по напрямку його руху, на червоний сигнал.

Водій автомобіля «Ніссан Альмера» ОСОБА_5 рухаючись в межах населеного пункту, повинна була вести автомобіль з швидкістю не більше 60 км/год, а наближаючись по крайній лівій смузі до регульованого перехрестя, на якому вона мала намір виконати поворот ліворуч, повинна була керуватись сигналами світлофора і відповідно до змісту п. 8.7.3 ПДР могла виконувати поворот лише при увімкненому сигналові у вигляді зеленої стрілки у додатковій секції світлофора. Якщо сигнал у додатковій секції був вимкнений, водій ОСОБА_5 згідно вимог п.п. 8.10, 10.1., 16.5 ПДР повинна була зупинитись перед стоп лінією, а при його ввімкненні перед початком руху переконатись у безпечності маневру, зокрема у відсутності транспортних засобів, які б завершували рух через перехрестя.

Водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 рухаючись в межах населеного пункту, відповідно до вимог п. 12.4 ПДР повинен був вести автомобіль з швидкістю не більше 60 км/год, а при наближенні до регульованого перехрестя відповідно до змісту п. 8.7.3 ПДР повинен був керуватись сигналами світлофора: при увімкненому зеленому сигналові він міг продовжувати рух через перехрестя, а у разі виявлення небезпеки для руху згідно вимог п. 12.3 ПДР негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Якщо ж при наближенні до світлофора увімкнувся жовтий сигнал, то водій ОСОБА_4 повинен був зупинити автомобіль згідно вимог п. 8.10 ПДР перед стоп- лінією, а якщо він не міг зупинити автомобіль перед стоп лінією не вдаючись до екстреного гальмування, то відповідно до змісту п. 8.11 ПДР він міг рухатись далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Покази ОСОБА_4 стосовно розвитку дорожньої ситуації неспроможні з технічної точки зору, а тому не можуть бути використані при проведенні досліджень, оскільки використання технічно неспроможних даних може привести до отримання завідомо неправдивих результатів. У дорожній ситуації, яка вбачається відповідно до показів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , водій ОСОБА_4 мав технічну можливість при ввімкненні для нього жовтого сигналу світлофора зупинити керований ним автомобіль ВАЗ 21099 перед стоп лінією і таким чином уникнути зіткнення. Причин технічного характеру, які б обумовили виїзд автомобіля ВАЗ 21099 на перехрестя на червоний сигнал світлофора, не вбачається. Водій ОСОБА_5 розпочавши рух з виконанням повороту ліворуч, вже не мала технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування зупинити керований нею автомобіль «Ніссан Альмера» до моменту виїзду на смугу зустрічного руху і таким чином уникнути зіткнення.

Дорожня ситуація, як вбачається згідно показів ОСОБА_4 неспроможна з технічної точки зору, а тому не може досліджуватись на предмет встановлення причини ДТП. У дорожній ситуації, як вбачається згідно показів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , причиною ДТП стали ті обставини, що водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, а водій автомобіля «Ніссан Альмера» ОСОБА_5 розпочавши рух, вже не мала технічної можливості уникнути зіткнення.

Відтак, враховуючи характер ушкоджень транспортних засобів, зважаючи на пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, аналізуючи в сукупності докази, які у відповідності до положень статей 85, 86 КПК України є належними та допустимими, суд вважає доведеним факт порушення правил дорожнього руху ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом ВАЗ 21099, що призвело до виникнення дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце 04.12.2011 року.

Щодо заподіяння потерпілому, яким являється малолітній ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 122 КК України, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням є умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Судом встановлено, що згідно акту судово медичного дослідження (обстеження) №697/2011 від 12.12.2011 року, згідно даних медкарти, у дитини ОСОБА_9 є слідуючі ушкодження: компресійний перелом п`ятого лівого колінного суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, не характерні для падіння на площину.

Згідно висновку експерта №719/2011 від 11.01.2012 року, згідно якого згідно даних медкарти, у дитини ОСОБА_9 є слідуючі ушкодження: компресійний перелом п`ятого - шостого грудних хребців, садна лобної ділянки, нижньої щалепи, лівого колінного суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути спричинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, не характерні для падіння на площину з висоти росту.

Судом також було досліджено висновок експерта (комісійна судово медична експертиза) №46 від 13.04.2016 року, згідно якого відповідно до записів медичної карти №15265/1068 стаціонарного хворого, потерпілий ОСОБА_9 у період з 04 по 13 грудня 2011 року знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні КМДКЛ з діагнозом: «компресійний перелом тіла 5-6-го грудних хребців. Забій та садна голови, лівого колінного суглобу.». При вивченні членами судово-медичної експертної комісії рентгенограми ОСОБА_9 №11356 за 04.12.2011 року, яка була представлена судом для проведення додаткової комісійної експертизи, кістково травматичних змін хребта не виявлено. Наявні зміни в ділянці 5-6-го грудних хребців у вигляді нечітко виражених ознак клиноподібної деформації через незрілість центрів оссифікації тіл хребців по передньому краю їх є проявом рентгенологічних змін у дітей певного вікового періоду (8-14 років). При проведенні контрольного рентгенологічного дослідження хребта ОСОБА_9 (протокол №4758 від 10.03.2016 року) на цифровому рентгенівському апараті лікарем рентгенологом ТОВ «Медцентр Св. Параскеви» ОСОБА_16 рентгенологічних ознак травматичних змін хребців не виявлено. Консультантами рентгенологами бюро при вивченні рентгенограми №4758 за 10.03.2016 також травматичних змін хребта, в тому числі в ділянці тіл 5-6-го грудних хребців не виявлено. Враховуючи вказане,комісія немає підставвважати,що потерпілий ОСОБА_9 у грудні2011року мавтравму хребтаз переломамихребців,а діагноз«компресійний переломтіла 5-6-гогрудних хребців»очевидно буввстановлений лікарямиКМДКЛ помилковоі привизначенні ступенятяжкості тілеснихушкоджень неможе бутиприйнятий доуваги,як непідтверджений об`єктивнимиклінічними тарентгенологічними судово медичнимиданими,відповідно доп.4.5.«Правил судово медичноговизначення ступенятяжкості тілеснихушкоджень» Наказу№6від 17січня 1995року «Пророзвиток тавдосконалення судово медичноїслужби України». Поверхнева рана, садна та синці обличчя та садна ділянки лівого колінного суглобу, які були зафіксовані лікарями у медичних документах дитини ОСОБА_9 у грудні 2011 року після ДТП, відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Відповідно до п.13 та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (із змінами, внесеними згідно Постанови ПВСУ №15 від 25.05.98 р.) у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо; при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідністьіншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1ст. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Устатті 85 КПК Українизакріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зіст. 89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до Інструкції про проведення судово- медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року №6, фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта. Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров`я та інших відомств.

Персональний склад експертів, що проводять експертизу, визначається особою, яка призначила експертизу, або начальником бюро судово-медичної експертизи у разі відсутності в документі про призначення експертизи персонального складу експертів.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 пояснив, що рентгенограма була вивчена рентгенологами. Це були фізіологічні зміни, які відповідають відповідному віковому цензу. Родичі робили контрольний знімок, на ньому ніяких змін не було виявлено. В комісії був включений доцент кафедри травматології та ортопедії Львівського національного медичного університету, людина яка колись працювала у дитячому травматологічному відділені, він приймав участь в оцінці та вивченні матеріалів справи стаціонарного хворого.

Експерт ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що підсумки комісійної експертизи базувались на результатах рентгенологічних обстежень первинного та контрольного за п`ять років, кістково травматичних змін в хребті не виявлено.

Експерт ОСОБА_19 повідомила, що працює лікарем рентгенологом та вказала, що вивчаючи першу рентгенограму вона написала, що кістково травматологічних змін не було виявлено. Це були фізіологічні зміни, а точніше зони росту, тобто могло скластися враження, що це перелом, але точних переконливих даних про перелом хребців не було. Якщо б на рентгенограмі був перелом, то його було б видно. Кінцевий діагноз про наявність перелому виставляє лікуючи лікар або травматолог.

Експерт ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила, що в комісії був лікар травматолог, діагноз був встановлений на підставі заключення двох кваліфікованих рентгенологів.

Експерт ОСОБА_21 повідомила, що вона не встановлювала діагноз потерпілому, вона описувала рентгенологічний знімок. Компресійний перелом у дітей буває доволі рідко, так як хребець оточений хрящовою тканиною, за рахунок якої хребець росте.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_22 повідомив, що при оформленні висновку він оцінював клінічні прояви хворого згідно документації. У сукупності клінічного та додаткового методів обстежень не було встановлено перелому у потерпілого. У склад комісії експертів його було залучено рішенням директора Бюро експертиз.

Висновок комісійної судово медичної експертизи №46 від 04.12.2015 року, на думку суду, є повним та об`єктивним, у такому містяться відомості про фах, стаж роботи, кваліфікаційний клас, вчений ступінь та наукове звання членів експертної комісії, попередження експертів про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку. Крім того, матеріали справи не містять даних про складання окремого висновку членами експертної комісії, які б не підписали спільний висновок.

Оцінюючи в якості доказів на предмет належності проведені під час досудового розслідування акт судово медичного дослідження (обстеження) №697/2011 від 08.12.2011, висновок експерта №719/11 від 20.12.2011 року та висновок комісійної судово медичної експертизи №46 від 04.12.2015 року, суд визнає акт судово медичного дослідження (обстеження) №697/2011 від 08.12.2011, висновок експерта №719/11 від 20.12.2011 року неналежними доказами та при оцінці тілесних ушкоджень надає перевагу висновку комісійної судово медичної експертизи №46 від 04.12.2015 року.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини заст.17 КПК України, дійшов висновку, що не здобуто і стороною обвинувачення не доведено наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що потерпілий ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно дост. 9 Конституції Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні від 06 грудня 1998 року «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків, судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування покладено на сторону обвинувачення.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії», рішення від 25 липня 2000 року).

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ч. 2ст. 94 КПК Українижоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд вважає, що зібрані та надані суду докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесне ушкодження середньої тяжкості потерпілому, а тому суд тлумачить сумніви на користь обвинуваченого.

Таким чином, проаналізувавши в цілому всі вищезазначені докази, суд дійшов висновку, що такіобов`язкова ознака об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,як наслідки у виді спричинення тілесного ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_9 ,не були доведена.

Відповідно до ч. 1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд вважає, що достатні підстави для ухвалення обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст.286КК України відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_4 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються: у разі визнання особи виправданою, рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження. Відповідних підстав для прийняття такого рішення під час здійснення провадження судом не встановлено, стороною захисту клопотань не заявлено.

Цивільний позов заявлено не було.

У зв`язку з ухваленням виправдувального вироку, процесуальні витрати на залучення експертів, слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.100,368,370,374 КПК України,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати.

Процесуальні витрати на залучення експерта віднести за рахунок держави.

Речові докази:

-автомобіль Nissan Almera Classic, реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_23 ;

-автомобіль ВАЗ21099, реєстраційний номер НОМЕР_9 повернути власнику ОСОБА_24 .

Вирок суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення через Франківський районний суд м.Львова.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1