Рішення № 126505026, 09.04.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/40/25

Провадження № 2/931/91/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

21.01.2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що 01.04.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Форза" та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021040131.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ "Фінансова компанія "Форза" та акцептована ОСОБА_1 01.04.2021 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором - r852401t.

На умовах договору позики (п.п. 1.6.) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні в розмірі 2598,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 30.04.2021 року (п.п. 1.6.), процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1.80% (п.п. 1.6.). Після закінчення строку на який надано кредитні кошти та неповернення позичальником кредитних коштів у повному обсязі, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі 2.50% в день, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України до повного розрахунку за Договором (п. 5.9).

На рахунок відповідача в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 2598,00 грн, поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики, який обслуговується в у АТ КБ «Приватбанк».

30.11.2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Форза" та ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф"уклали договір факторингу №20211130-Ф/1, згідно якого ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Фінансова компанія "Форза", включно і до гр. ОСОБА_1 .

Станом на 16 січня 2025 р. заборгованість відповідача становить 9521 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 55 коп., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 2598, 00 грн; заборгованість по строковим процентам за користування позикою - 1402,80 грн; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування позикою - 5520,75 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф" заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021040131 від 01.04.2021 р. в розмірі 9521 грн 55 коп., та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн, витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн.

Ухвалою судді від 22.01.2025 року відкрито провадження за даною позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

10.02.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким він позовні вимоги не визнає. Відзив мотивує тим, що ОСОБА_1 не визнається укладення договору № 00021040131 від 01.04.2021 р з ТОВ «Форза» та не визнається отримання коштів в сумі 2598,00 грн.

Позивачем не надано жодного з доказів реєстрації в Інформаціно-телекомунікаціній системі ТОВ «Форза» саме відповідача, відсутні докази акцептування оферти відповідачем, направлення одноразового ідентифікатора електронного підпису відповідачу на номер телефону, відсутні докази підписання договору відповідачем та позивачем в дату укладення правочину.

В даному випадку позивачем подано паперові копії електронних доказів, які засвідчені із зазначенням дати, посади та ПІБ того, хто засвідчує, проставленням підпису. Але відповідач ставить під сумнів відповідність оригіналу електронних доказів їх паперових копій, а оригінали, виходячи з викладеного вище, суду не надано, тому подані позивачем докази просить суд не приймати до уваги.

Для належногодослідження доказіву справівважав занеобхідне витребуватиу позивачаоригінали цифровихфайлів уформаті PDF,DOC(X),XMLчи іншомутекстовому форматіз обов`язковимиреквізитами тапідписані КЕП,про щоокремо поданоклопотання, та у задоволенні якого ухвалою суду від 17.02.2025 року було відмовлено.

Просить у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Артеміда Ф» - відмовити.

17.02.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив у справі, де зазначено, що позовну заяву представником позивача подано через систему Електронний суд.

До матеріалів позовної заяви було долучено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021040131, що укладений в електронній формі.

В законодавстві України визначено поняття "оригінал електронного документу" та "копія електронного документу". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, тобто має однакову юридичну силу. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Виготовлення копій файлу електронного документа допускається чинним законодавством України, а тому посилання представника відповідача, що позивачем подано до суду паперову копію електронного договору № 00021040131 від 01.04.2021 р. не відповідає дійсності.

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи оригінал договору позики № 00021040131 від 01.04.2021, оригінал заяви-формуляр про акцептування оферти, оригінал паспорту споживчого кредиту від 01.04.2021 р., оригінал графіку платежів до договору позики №00021040131 з метою підтвердження того, що виготовлені копії даних електронних документів повною мірою відповідають оригіналам.

Представником позивача до позовної заяви долучено заяву формуляр про акцептування оферти, в якій вказано, що «Я, ОСОБА_1 , погоджуюсь та приймаю пропозицію ТОВ "Фінансовакомпанія "Форза" укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту на наступних умовах». Формуляр підписано відповідачем ОСОБА_1 , дата: 01.04.2021, що збігається з датою Договору позики та Підпис: r852401t.

Як додаток до договору сторони погодили графік платежів, згідно із яким дата платежу 30.04.2021 року, сума планового платежу складає 4000,80 грн.

Договір та додаток до нього укладені сторонами шляхом їх підписання електронними цифровими підписами. Відповідач підписав вказані документи з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором r852401t.

Генерація інадсилання одноразовогоідентифікатора,використаного дляпідписання Заявкиі,відповідно,укладення договору здійснюється наступнимчином:коли клієнтна веб-сайтінатискає відповіднукнопку дляпідписання заявки/договору,силами програмногозабезпечення генеруєтьсяодноразовий ідентифікаторключа дляпідписання,доступу доякого працівникиТОВ "Фінансовакомпанія "Форза" не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта в даному випадку клієнт вказав номер - 380638599832, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Просить позов задовольнити.

Також представником позивача подано додаткові пояснення.

Представник позивача у відповіді на відзив просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились також, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У відзиві на позов представник відповідача просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності сторін, їх представників.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що 01.04.2021 року між ТОВ "Фінансовакомпанія "Форза" та ОСОБА_1 укладено договірпро наданняпозики наумовах фінансовогокредиту №00021040131, за умовамиякогокредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні в розмірі 2598,00 грн (п.п. 1.6.1), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 30.04.2021 року (п.п. 1.6.3), процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1.80% (п.п. 1.6.8). Після закінчення строку, на який надано кредитні кошти та неповернення позичальником кредитних коштів у повному обсязі, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі 2,50% в день, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України до повного розрахунку за договором (п. 5.9) (а.с. 13-17).

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ "Фінансова компанія "Форза" та акцептована ОСОБА_1 01.04.2021 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором - r852401t.

Дані обставини заперечуються відповідачем із підстав, викладених у відзиві.

Разом з тим, суд зазначає, що Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З огляду на викладене вище, факт підписання 01.04.2021 р. ОСОБА_1 електронного договору позики № 00021040131 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором повною мірою узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, відповідач не скористалась передбаченим п. 4.1. Договору позики правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов правочинів та їх укладеність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики № 00021040131, зазначений договір недійсним не визнано.

Також суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви було долучено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021040131, який укладено в електронній формі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи і електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, тобто має однакову юридичну силу. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до розділу 2 Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014р. № 1886/5, у разі якщо формат електронного документа відповідає формату, встановленому Переліком форматів, створюється копія файлу електронного документа. Отже, виготовлення копій файлу електронного документа допускається чинним законодавством України.

Представником позивача до позовної заяви долучено заяву формуляр про акцептування оферти, в якій вказано, що «Я, ОСОБА_1 , погоджуюсь та приймаю пропозицію ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту на наступних умовах». Формуляр підписано відповідачем ОСОБА_1 , дата: 01.04.2021, що збігається з датою Договору позики та Підпис: r852401t.

Як додаток до договору сторони погодили Графік платежів, згідно із яким дата платежу - 30.04.2021 року, сума планового платежу складає 4000,80 грн.

Отже, посилання представника відповідача, що позивачем подано до суду паперову копію електронного договору № 00021040131 від 01.04.2021 р. не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, адже позивачем до матеріалів позовної заяви долучено виготовлену копію файлу електронного документа, а саме: спірного договору позики.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи факт укладення спірного договору, суд вважає, що уклавши кредитний договір № 00021040131 від 01.04.2021 року, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

З розрахунку заборгованості ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф"вбачається, що ОСОБА_1 надано кредит в сумі 2598,00 грн та нараховано відсотки за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 на суму 1402,80 грн, залишок заборгованостіпо простроченимпроцентам закористування позикою,нарахований з01.12.2021по 23.02.2022року (ст.625ЦК України)-5520,75грн (а.с. 33).

30.11.2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Форза" та ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф"уклали договір факторингу №20211130-Ф/1, згідно з яким ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф"набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Фінансова компанія "Форза", включно і до гр. ОСОБА_1 (а.с. 25-32).

З метою стягнення коштів за кредитним договором № 00021040131від 01.04.2021 року у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірним кредитним договором і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з положеннями ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.625ЦК України на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики та кредиту, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625ЦК України якгрошова сума,яку боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання,тобто якміра відповідальностіза порушення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 03 листопада 2020 року у справі № 921/315/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 зроблено висновок, що після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання і у такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе вже не на підставі умов договору, а на підставі статті 625 ЦК України,якою врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимогу до відповідача про стягнення 2,5 % в день за порушення грошового зобов`язання та нарахованих на загальну суму заборгованості за період з 01.12.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 5520,75 грн, що передбачено п. 5.9 договору (а.с.33). При визначенні суму боргу суд бере за основу наданий позивачем розрахунок заборгованості, що складений у відповідності з чинним законодавством та перевірений судом, в той же час відповідачем він також не заперечується.

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Представник відповідача ставить під сумнів докази щодо факту отримання грошових коштів відповідачкою за спірним кредитним договором.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, на умовах кредитного договору № 00021040131від 01.04.2021 року.

Так,відповідачемпідписано електроннимпідписом,відтворенимшляхом використанняодноразовогоідентифікатора (електронногопідписуr852401t) заяву формулярпро акцептуванняоферти до договору позики № 00021040131 від 01.04.2021 року, де зазначено її П.І.Б., ІПН, паспорт, адреса, телефон, та картковий рахунок № НОМЕР_1 .

На вимогу суду, АТ "Приватбанк" надано довідку № 20.1.0.0.0/7-250305/83295-БТ від 13.03.2025 року, де зазначено інформацію про належність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) карткового рахунку №НОМЕР_3 та виписку по рахунку, з якої вбачається надходження 01.04.2021 року на її рахунок 2598 грн «Зарахування переказу» (а.с. 109, 110).

Також суд враховує, що оскільки всі кошти за даним договором надавались на особистий картковий рахунок, вказаний відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Таким чином, аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00021040131 від 01.04.2021 року, суд зазначає, що він розрахований правильно і заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф" становить 9521,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 2598,00 грн; заборгованість по строковим процентам за користування позикою - 1402,80 грн; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування позикою - 5520,75 грн, і саме ця сума підлягає стягненню, в зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 гривень судового збору.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 ч.2 ст.141ЦПКУкраїни передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.1, 2 ст.30ЗаконуУкраїни«Проадвокатурутаадвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст.137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги від 16.01.2025 року № 20240116/1, укладений ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф" із адвокатом Дзундзою О.В. (а.с. 38-40), копію свідоцтвапро правона зайняттяадвокатською діяльністю серії ЛВ№ 001035 адвокатом Дзундзою О.В., ордер (а.с. 42, 43), попередній розрахунок витрат на суму 4000 грн, яка також зазначена у договорі від 16.01.2025 року № 20240116/1 (а.с. 38-41).

Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача не викладено заперечень щодо витрат позивача на правничу допомогу, не заявлено про їх зменшення.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141ЦПКУкраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволеноповністю з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 11, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф"(адреса: м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф.54, код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634) заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №00021040131 від 01.04.2021 року в розмірі 9521 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять одна) грн 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "Фінансовакомпанія "Артеміда-Ф"(адреса: м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф.54, код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634) судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба