Ухвала суду № 126504164, 01.04.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/4247/25

Провадження № 4-с/521/36/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І. А,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Хаджибейський ВДВС у м. Одесі Південного МУ Міністерства юстиції (м. Одеса), ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське РУ «ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на протиправні дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи Хаджибейський ВДВС у м. Одесі Південного МУ Міністерства юстиції (м. Одеса), ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське РУ «ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на протиправні дії державного виконавця, в якій він просить зобов`язати Хаджибейський відділ ДВС у м.Одесі Південного регіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса): зняти арешт з невизначеного майна та всього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зняти заборону здійснювати відчуження будь-якого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; припинити обтяження № 9528371 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, зареєстрованого 17.02.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (65017, Одеська область, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія АН № 346735, виданого 04.12.2009, видавник Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В., шляхом внесення змін до відповідного реєстру.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що 29.11.2007 між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір. В якості забезпечення повергнення кредитних ресурсів ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,100 га по цій же адресі. ОСОБА_1 виступав у вказаних відносинах у якості поручителя, не будучи власником або співвласником вищевказаного предмету іпотеки. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2008 по справі № 2-5680/08 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором від 29.11.2007 суму боргу в розмірі 1 121 943 грн. 88 коп. Вказана сума боргу - 1 121 943 грн. 88 коп. стала предметом відкриття виконавчого провадження АН 346735 та постанови № B-9/973 (2009) постановленої стосовно скаржника Першим Малиновським відділом ДВС м. Одеси та реєстрації 17.02.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» обтяження за № 9528371 в реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна. У подальшому, після реалізації заставного майна в с. Фонтанка, про що ОСОБА_1 як зацікавлену сторону не було повідомлено належним чином, залишена сума боргу склала 778 893,07 грн., яка стала предметом іншого обтяження, яке на даний час припинено.

Інформація про виконавче провадження АН 346735 в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua/, відсутня. Наявність зазначеного обтяження скаржник вважає незаконним, оскільки інформація про діюче виконавче провадження, в рамках якого воно було накладено відсутня, а відповідно до ч. 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями), який діяв на момент відкриття, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю до іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов?язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у зв?язку із завершенням виконавчого провадження.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського відділу ДВС У м. Одесі Південного регіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою, якою просив зняти арешт з нерухомого майна, яке належить йому, накладеного постановою від 04.12.2009 № B-9/973 (2009) та повідомити його про результати виконавчого провадження, в рамках якого було накладено цей арешт. Листом від 13.03.2025 року № 30455 Хаджибейським відділом ДВС у м. Одесі Південного регіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) йому було відмовлено, що 17.02.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» за № 9528371 було зареєстровано обтяження на підставі постанови державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС ОМУЮ АН 346735 від 04.12.2009 про арешт майна та заборони його відчуження № B-9/973 (2009) з примусового виконання виконавчого листа № 2-5680/08 від 25.05.2009, що видав Малиновський районний суд м.Одеси. Інформацію щодо результатів виконавчого провадження АН 346735 Хаджибейським відділом ДВС повідомлено не було, арешт з нерухомого майна знятий не був.

Вважаючи зазначену відмову та її підстави протиправною бездіяльністю Хаджибейського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду.

Учасники справи в призначене судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2008 по справі № 2-5680-08 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором від 29.11.2007 суму боргу в розмірі 1 121 943 грн. 88 коп. (а.с. 18-19)

Згідно інформаційної довідки № 418250798 від 17.03.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчужень об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, стосовно ОСОБА_1 , міститься актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень (номер обтяження 9528371, тип обтяження - арешт нерухомого майна), підставою для якого є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер АН 346735 від 04.12.2009, видавник ОСОБА_5 , Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції /65076, Одеська область, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 42. (а.с. 20)

Так, державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Качуркою В.В. було винесено постанову № B-9/973 (2009) від 04.12.2009р. про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором суми боргу в розмірі 1 121 943 грн. 88 коп., держмита в розмірі 1770 грн, витрат на ІТ3- 30 грн., в всього 1 123 673,88 грн. (а.с. 16)

Підставою для зазначеної постанови став виконавчий лист № 2-5680/08 від 25.05.2009, виданий Малиновським райсудом м. Одеси.

Інформація про виконавче провадження АН 346735 в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua/, відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського відділу ДВС У м. Одесі Південного регіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, якою просив зняти арешт з нерухомого майна, яке належить йому, накладеного постановою від 04.12.2009р. № B-9/973 (2009) та повідомити його про результати виконавчого провадження, в рамках якого було накладено цей арешт. (а.с. 15)

Листом від 13.03.2025 року № 30455 Хаджибейським відділом ДВС у м. Одесі Південного регіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) йому було відмовлено у зв`язку з тим, що 17.02.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» за № 9528371 було зареєстровано обтяження на підставі постанови державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС ОМУЮ АН 346735 від 04.12.2009 про арешт майна та заборони його відчуження № B-9/973 (2009) з примусового виконання виконавчого листа № 2-5680/08 від 25.05.2009, що видав Малиновський районний суд м.Одеси. Інформацію щодо результатів виконавчого провадження АН 346735 Хаджибейським відділом ДВС повідомлено не було, арешт з нерухомого майна знятий не був. (а.с. 17)

Як вбачається з інформації про виконавче провадження № 35711642 та № 34189302, відсутні відомості про відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . (а.с. 38-42)

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

Згідно зіст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як роз`яснено у п.20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі по тексту - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 10 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, в даному випадку спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Норми ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.

Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до ч.1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану уразі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Пунктом 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15 12.1999 (у редакції чинній, станом на повернення виконавчого документа стягувачу) визначено, що якщо державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника у виконавчому провадженні, то у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з вказаних норм закону та положень інструкції слідує, що повернення стягувачу виконавчого документа, має наслідком винесення відповідної постанови, у якій має бути вирішено питання про скасування арешту.

Водночас такі дії державним виконавцем вчинені не були. У постанові не було вказано про зняття арешту з нерухомого майна боржника, у зв`язку з чим обтяження такого майна досі зберігається. Отже має місце порушення з боку державного виконавця вимог Закону та вказаної Інструкції.

Таким чином, подальше накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння своїм майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови повернення виконавчого документа стягувачу до 8 березня 2011 року (дата набрання чинності новою редакцією Закону № 606-XIV), знищення виконавчого провадження за закінченням строку його зберігання та відсутність майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316, 317 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 4-10,12, 13,76-81,83, 89,258-261,447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Хаджибейський ВДВС у м. Одесі Південного МУ Міністерства юстиції (м. Одеса), ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське РУ «ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на протиправні дії державного виконавця задовольнити.

Зобов`язати Хаджибейський відділ ДВС у м.Одесі Південного регіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса):

- зняти арешт з невизначеного майна та всього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зняти заборону здійснювати відчуження будь-якого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- припинити обтяження № 9528371 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, зареєстрованого 17.02.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (65017, Одеська область, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія АН № 346735, виданого 04.12.2009, видавник Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В., шляхом внесення змін до відповідного реєстру.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04 квітня 2025 року.

Головуючий І.А. Мазун