Рішення № 126503811, 09.04.2025, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/324/25

Провадження № 2/144/178/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. с-ще. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Германа О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, відповідно до якого просить припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 площею 2,4605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в обґрунтування якого зазначив, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕІ №863882 від 14.02.2002, виданого державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Кусюк О.А., ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом набула право на спадкове майно своєї матері ОСОБА_3 , яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у власності КСП «Нива», у розмірі 2,22 в умовних кадастрових гектарах, що належало померлій відповідно до сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН №0315515, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 18.07.1997 за №751. Відповідно до розпорядження голови Теплицької районної державної адміністрації №665 від 22.12.2004 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Соболівської сільської ради» затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) та протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Соболівської сільської ради по КСП «Нива» с. Соболівка та передано у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) з видачею державних актів на право власності на землю. Згідно Списку власників сертифікатів, що мають право на земельну частку (пай) на території Соболівської сільської ради, що є Додатком 1 до розпорядження №665 від 22.12.2004, за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,4606 га. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 01.07.2005 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА №505953, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532001050. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.07.2005 - дату видачі ОСОБА_1 державного акта) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Згідно ст. 126 ЗК України (в редакції станом на 01.07.2005) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Відповідно до державного акту ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 площею 2,4606 га, що розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району (тепер Гайсинського району) Вінницької області. Згідно інформації із Державного земельного кадастру площа земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 становить 2,4605 га. З урахуванням викладеного, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 виникло 01.07.2005 з моменту видачі та реєстрації Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯА №505953. Земельна ділянка з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується загальними відомостями про земельну ділянку із Державного земельного кадастру. Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 із заявою про оформлення набуття (прийняття) громадянства України - не зверталась; паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на проживання в Україні - не документувалась; відомості щодо її зареєстрованого місця проживання в Україні - відсутні. Належність ОСОБА_1 до громадянства російської федерації підтверджується змістом Державного акту та відомостями із ДЗК. Інформація про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутня.

Оскільки всупереч положенням статтей 13, 14, 41 Конституції Українита статтей80, 81, 145 Земельного кодексу України відповідачі, будучи іноземцями, не відчужили дану земельну ділянку протягом року після набуття права власності та продовжують нею володіти, відтак із метою захисту порушених інтересів держави прокурор просить припинити право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Прокурор, який діє в інтересах держави в особі позивача:Головного управлінняДержгеокадастру у Вінницькійобласті Поліщук А.І., в судове засідання не з`явилася, на адресу суду направила клопотання з прохання проводити судове засідання без присутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує, щодо винесення заочного рішення по страві.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, у надісланих до суду поясненнях просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити. Зазначив, що на момент успадкування спірної земельної ділянки, державної реєстрації права власності та по теперішній час відповідач є громадянином російської федерації, відтак протягом року, починаючи з 14.02.2002, у відповідності до вимог частини 4 статті 81 ЗК України, зобов`язаний був її відчужити, чого не зробив, відтак вона підлягає конфіскації в порядку статті 145 ЗК України.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.174ЦПК України - при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що також підтверджується правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використанні громадянином російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕІ №863882 від 14.02.2002, виданого державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Кусюк О.А., ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом набула право на спадкове майно своєї матері ОСОБА_3 , яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у власності КСП «Нива», у розмірі 2,22 в умовних кадастрових гектарах, що належало померлій відповідно до сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН №0315515, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 18.07.1997 за №751 (а.с. 26).

Відповідно до розпорядження голови Теплицької районної державної адміністрації №665 від 22.12.2004 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Соболівської сільської ради» затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) та протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Соболівської сільської ради по КСП «Нива» с. Соболівка та передано у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) з видачею державних актів на право власності на землю ( а. с. 21)

Згідно Списку власників сертифікатів, що мають право на земельну частку (пай) на території Соболівської сільської ради, що є Додатком 1 до розпорядження №665 від 22.12.2004, за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,4606 га (а.с.22-23).

Відповідно до державного акту ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 площею 2,4606 га, що розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району (тепер Гайсинського району) Вінницької області (а.с. 17).

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 із заявою про оформлення набуття (прийняття) громадянства України - не зверталась; паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на проживання в Україні - не документувалась; відомості щодо її зареєстрованого місця проживання в Україні - відсутні (а.с. 20).

Інформація про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутня (а. с.15-16).

Гайсинська окружна прокуратура зверталася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Р. Шведа із проханням надати інформацію про те, чи відомо їм про факти володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення іноземними особами та чи вживалися ними заходи, спрямовані на примусове припинення прав, в тому числі, на земельну ділянкиу з кадастровими номерома 0523786400:02:000:0370, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 33-34).

На вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь про те, що у зв`язку із відсутністю у повному обсязі фінансування витрат ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області по сплаті судового збору, ГУ Держгеокадастру не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати та викладено прохання щодо здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом подання позовів про конфіскацію земельних ділянок, власниками яких є іноземці (а.с. 32).

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗемельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частинами 1, 2, 5 ст. 22ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цьогоКодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; б)викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. в ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. Уразі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужила її, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом конфіскації підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставіп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально у сумі 3 028 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 258, 263-265, 268, 280 283, 352, 354 ЦПК України, Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст.1,81,140, 145, ЗК України, ст. ст.14, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 13, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 158, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523786400:02:000:0370 площею 2,4605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати, сплачений судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_1 що відповідно до ст. 284 ЦПК України, рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за її письмовою заявою, складеною відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя