Вирок № 126501534, 10.04.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/799/25

Провадження № 1-кп/346/473/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 1-кп/346/473/25, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2025 року за № 12025091180000035 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , із повною середньою освітою, українця, громадянина України, не працює, не одруженого, на утриманні нікого не має, судимого вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 27.12.2017 року за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, на підставі ч. 5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 01.03.2017 року по 21.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 04.06.2018 року вказаний вирок в частині призначення покарання змінено, вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, в решті вирок залишено без змін; постановою Верховного Суду від 19.11.2019 року в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 27.12.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 04.06.2018 року відносно ОСОБА_4 змінено, період попереднього ув`язнення з 21.06.2017 року по 04.06.2018 року включно зараховано у строк відбування ним покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII), в решті судові рішення залишено без змін,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, та яка за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Обвинувачений, будучи засудженим 27.12.2017 року вироком Рівненського районного суду Рівненської області за ч.1 ст.115 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, для відбування покарання 23.08.2022 року прибув до Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)». Йому 23.08.2022 року роз`яснено його обов`язки, передбачені законодавством для засуджених до покарання у виді позбавлення волі, та попереджено про кримінальну відповідальність за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або іншу протидію адміністрації у законному здійсненні її функцій, яка передбаченаст. 391 КК України.

За час перебування в установі виконання покарань обвинувачений вчиняв злісні порушення встановленого порядку відбування покарання, тому був взятий на профілактичний облік як злісний порушник встановленого порядку відбування покарання у виді позбавлення волі.

Через безуспішне застосування інших заходів впливу, на підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду від 16.07.2024 року, до обвинуваченого за порушення вимог режиму відбування покарання судом застосовано стягнення у виді переведення його до приміщення камерного типу на строк два місяці. На виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду від 16.07.2024 року обвинувачений 30.08.2024 року поміщений до приміщення камерного типу ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)».

В подальшому, за злісні порушення встановленого порядку відбування покарання, на підставі постанови № 1463 від 26.12.2024 року, обвинувачений 02.01.2025 року поміщений в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань строком на 14 діб.

Однак, будучи підданим протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу та попередженим про кримінальну відповідальність за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань та іншу протидію адміністрації у законному здійсненні її функцій, обвинувачений на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та в черговий раз вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, обвинувачений, всупереч вимогам ст.ст.9,107 КВК Українитастатті 2розділу ІІ, частини 3 додатку 20 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, 15.01.2025 року близько 10 год. 48 хв., будучи згідно з графіком чергування засудженими, які утримуються в камері ДІЗО № 13 на січень 2025 року, черговим по камері, під час проведення покамерної перевірки наявності засуджених у приміщеннях ДІЗО ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» адміністрацією установи, а саме:виконуючим обов`язки начальника установи полковником внутрішньої служби ОСОБА_5 , черговим помічником начальника установи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_6 , начальником оперативного відділу підполковником внутрішньої служби ОСОБА_7 , заступником чергового помічника начальника установи старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_8 , молодшим інспектором ВНіБ старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_9 , не приступив до виконання свого обов`язку як чергового по камері доповідати про чисельність засуджених, які утримуються в камері, під час входу до камери представників адміністрації установи виконання покарань та осіб, яких вони супроводжують, та здійснити прибирання камери. На неодноразову висловлену законну вимогу виконуючого обов`язки начальника установи приступити до виконання свого обов`язку та повторного попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, що передбаченаст.391 КК України, обвинувачений у категоричній необґрунтованій формі відмовився від виконання своїх обов`язків, хоча був зобов`язаний і мав можливість їх виконати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, та надав показання, згідно з якими вказав, що в січні 2025 року, перебуваючи у ДІЗО ДУ «Коломийська випрана колонія (№41)», під час перевірки приміщення адміністрацією установи, будучи черговим по камері, не припустив до виконання свого обов`язку як чергового по камері доповідати про чисельність засуджених, які утримуються в камері, під час входу до камери представників адміністрації установи виконання покарань та осіб, яких вони супроводжують, та здійснити прибирання камери, оскільки це на його думку принижує його гідність, адже він не бажає, щоб його знімали на відеокамеру, з метою запобігання можливо поширення цих зйомок в мережі «Інтернет». Випадки розміщення таких відеозйомок з ДУ «Коломийська ВК (№41) йому не відомі, однак, відео з різних установ виконання покарання він раніше бачив в мережі «Інтернет». Розуміє, що адміністрація установи має право та обов`язок розміщувати камери відеоспостереження, та що саме у випадку його відмови від виконання обов`язків чергового по камері зафіксували його поведінку на відеозапис. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаюється, жаліє з приводу вчиненого, просить його суворо не карати, а також не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом. Послугами захисника під час розгляду кримінального провадження скористатись не бажає.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст.391 КК України,оскільки він вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, та яка за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

Прокурор просить визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та, враховуючи його щире каяття та визнання вини,активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст.71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 27.12.2017 року та визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці, а також вирішити питання про долю речового доказу.

Відповідно до ч.2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покаранняобвинуваченому,судувідповідності довимогст.65ККУкраїнивраховує ступіньтяжкостівчиненогокримінального правопорушення,особувинногота обставини,щопом`якшуютьтаобтяжуютьпокарання.

Відповідно доч.2ст.65ККУкраїни особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України, є нетяжким злочином.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України, не встановлено.

Одночасно суд враховує особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п. 24-27, 30-31), негативно характеризується за місцем відбування покарання (а.п. 16-18), за час якого до нього застосовано 64 стягнення, відомості про погашення чи зняття яких відсутні, заохочення йому не оголошувались (а.п. 19-20), згідно з психологічною характеристикою потребує корекції та контролю поведінки (а.п. 29), ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема, висловлювання жалю з приводу вчиненого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.

Тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ст. 391 КК України, тобтоу виді позбавленняволі, оскільки виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, і це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачений вчинив даний злочин після постановлення вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 27.12.2017 року, за яким він засуджений за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 04.06.2018 року, згідно з якою вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, а також постанови Верховного Суду від 19.11.2019 року про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання, яке він не відбув, частково приєднавши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, враховуючи, що не відбута частина покарання за попереднім вироком становить 7 місяців 16 днів.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речовий доказ слід вирішити згідно з правилами ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 100, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного судом ОСОБА_4 за даним вироком суду, частково приєднати невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 27.12.2017 року за ч.1 ст.115 КК України, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 04.06.2018 року, та остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Строк відбуття ОСОБА_4 визначеного остаточного покарання рахувати з 10 квітня 2025 року.

Речовий доказ компакт-диск із надписом «FIESTA DVD+R НР 16х4.7 GB Data 120 min Vіdeo» із відеозаписом за 15.01.2025 року при перевірці засудженого ОСОБА_4 в камері ДІЗО № 13, зберігати при матеріалах кримінального провадження, які наявні в Коломийській окружній прокуратурі.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1