Рішення № 126500602, 31.03.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025м. ХарківСправа № 922/4314/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" (місцезнаходження: 02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 5, квартира 29; код ЄДРПОУ: 43744756) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакс трейд" (місцезнаходження: 61010, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 4, кімната 45/1; код ЄДРПОУ: 44626956) про про стягнення 924 729,66 грн. за участю представників:

позивача: Трегуб О.А.(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5733/10 від 08.07.2016);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакс трейд" (відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 924 729,66 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого за видатковими накладними товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакс трейд" 924 729,66 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4314/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 січня 2025 року о 12:40. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської від 23.12.2025.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

10.02.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№2613 від 10.02.2025) з додатком копій зареєстрованих податкових накладних на підтвердження здійснення спірних господарських операцій з поставки товару. У поясненнях викладено клопотання про поновлення строку для подання доказів, мотивоване необхідністю надання фактичного та реального доступу до правосуддя та уникнення формального ставлення до вимог закону.

Так, в силу приписів ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Дослідивши клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів, суд дійшов висновку про його задоволення та прийняття відповідних доказів до розгляду, про що судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документу, яку занесено до протоколу судового засідання від 17.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 в судовому засіданні з розляду справи по суті оголошено перерву до 31.03.2025.

У судове засідання 31.03.2025 прибула представник позивача, яка позов підтримала повністю, просила суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.2025 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення ухвали-повідомлення від 10.03.2025 до його електронного кабінету.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 916/4686/24 за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання домовленостей між сторонами у період з березня по серпень 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Новакс трейд" товар на загальну суму 924 729,66 грн. грн ПДВ, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними:

- N KKOU-000662 від 31.03.2023 на суму 130,00 грн.

- N KKOU-000663 від 31.03.2023 на суму 130,00 грн.

- N KKOU-000664 від 31.03.2023 на суму 260,00 грн.

- N KKOU-001036 від 28.04.2023 на суму 10,00 грн.

- N KKOU-001245 від 12.05.2023 на суму 8 226,85 грн.

- N KKOU-001698 від 22.06.2023 на суму 5 100,00 грн.

- N KKOU-001712 від 23.06.2023 на суму 13 200,00 грн.

- N KKOU-002001 від 01.07.2023 на суму 47 678,39 грн.

- N KKOU-001853 від 12.07.2023 на суму 2 554,00 грн.

- N KKOU-001854 від 12.07.2023 на суму 894,00 грн.

- N KKOU-001855 від 12.07.2023 на суму 5 316,50 грн.

- N KKOU-001856 від 12.07.2023 на суму 5 316,50 грн.

- N KKOU-001857 від 12.07.2023 на суму 1 999,00 грн.

- N KKOU-001858 від 12.07.2023 на суму 1 999,00 грн.

- N KKOU-001859 від 12.07.2023 на суму 1 636,00 грн.

- N KKOU-001860 від 12.07.2023 на суму 6 185,00 грн.

- N ККOU-001861 від 12.07.2023 на суму 6 185,00 грн.

- N KKOU-001862 від 12.07.2023 на суму 1 636,00 грн.

- N KKOU-001863 від 12.07.2023 на суму 1 636,00 грн.

- N КKOU-001864 від 12.07.2023 на суму 1 636,00 грн.

- N KKOU-001867 від 12.07.2023 на суму 2 649,00 грн.

- N KKOU-001868 від 12.07.2023 на суму 2 649,00 грн.

- N KKOU-001931 від 17.07.2023 на суму 28 788,27 грн.

- N KKOU-001933 від 17.07.2023 на суму 28 493,27 грн.

- N KKOU-001935 від 17.07.2023 на суму 25 906,67 грн.

- N KKOU-001936 від 17.07.2023 на суму 25 839,67 грн.

- N KKOU-001937 від 17.07.2023 на суму 41 530,27 грн.

- N KKOU-001938 від 17.07.2023 на суму 13 758,67 грн.

- N KKOU-001939 від 17.07.2023 на суму 41 530,27 грн.

- N KKOU-001940 від 17.07.2023 на суму 42 061,27 грн.

- N KKOU-001941 від 17.07.2023 на суму 42 061,27 грн.

- N KKOU-001942 від 17.07.2023 на суму 13 758,67 грн.

- N KKOU-001957 від 17.07.2023 на суму 11 808,67 грн.

- N KKOU-001958 від 17.07.2023 на суму 12 108,67 грн.

- N KKOU-001959 від 17.07.2023 на суму 87 091,07 грн.

- N KKOU-001960 від 17.07.2023 на суму 35 621,80 грн.

- N KKOU-001961 від 17.07.2023 на суму86 951,07 грн.

- N KKOU-001962 від 17.07.2023 на суму 35 621,80 грн.

- N KKOU-001993 від 18.07.2023 на суму 2 545,00 грн.

- N KKOU-002025 від 20.07.2023 на суму 17 047,00 грн.

- N KKOU-002026 від 20.07.2023 на суму 8 600,00 грн.

- N KKOU-002027 від 20.07.2023 на суму 8 600,00 грн.

- N KKOU-002163 від 20.07.2023 на суму 17 047,00 грн.

- N KKOU-002044 від 24.07.2023 на суму 28 431,67 грн.

- N KKOU-002048 від 24.07.2023 на суму 28 725,77 грн.

- N KKOU-002049 від 24.07.2023 на суму 295,00 грн.

- N KKOU-002050 від 24.07.2023 на суму 2 722,00 грн.

- N KKOU-002051 від 24.07.2023 на суму 531,00 грн.

- N KKOU-002052 від 24.07.2023 на суму 1 963,00 грн.

- N KKOU-002053 від 24.07.2023 на суму 531,00 грн.

- N KKOU-002054 від 24.07.2023 на суму 1 963,00 грн.

- N KKOU-002055 від 24.07.2023 на суму 3 913,00 грн.

- N K.KOU-002056 від 24.07.2023 на суму 3 613,00 грн.

- N KKOU-002086 від 27.07.2023 на суму 11 577,70 грн.

- N KKOU-002087 від 27.07.2023 на суму 11 540,70 грн.

- N KKOU-002088 від 27.07.2023 на суму 11 540,70 грн.

- N KKOU-002089 від 27.07.2023 на суму11 540,70 грн.

- N KKOU-002090 від 27.07.2023 на суму 11 540,70 грн.

- N KKOU-002091 від 27.07.2023 на суму 11 540,70 грн.

- N KKOU-002092 від 27.07.2023 на суму 11 540,70 грн.

- N KKOU-002093 від 27.07.2023 на суму 8 275,68 грн.

- N KKOU-002094 від 27.07.2023 на суму 8 297,02 грн.

- N KKOU-002263 від 25.08.2023 на суму 5 425,00 грн.

- N KKOU-002264 від 25.08.2023 на суму 5 425,00 грн.

Крім того, позивачем сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: N 90 від 07.03.2023, N 166 від 31.03.2023, N 91 від 07.03.2023, N 167 від 31.03.2023, N 84 від 07.03.2023, N 165 від 31.03.2023, N 277 від 28.04.2023, N 74 від 12.05.2023, N 176 від 22.06.2023, N 183 від 23.06.2023, N 2 від 01.07.2023, N 45 від 12.07.2023, N 46 від 12.07.20: 3, N 47 від 12.07.2023, N 48 від 12.07.2023, N 49 від 12.07.2023, N 50 від 12.07.2023, N 51 від 12.07.2023, N 52 від 12.07.2023, N 53 від 12.07.2023, N 54 від 12.07.2023, N 55 від 12.07.2023, N 56 від 12.07.2023, N 57 від 12.07.2023, N 58 від 12.07.2023, N 186 від 17.07.2023, N 188 від 17.07.2023, N 189 від 17.07.2023, N 190 від 17.07.2023, N 191 від 17.07.2023, N 194 від 17.07.2023, N 192 від 17.07.2023, N 195 від 17.07.2023, N 196 від 17.07.2023, N 193 від 17.07.2023, N 202 від 17.07.2023, N 203 від 17.07.2023, N 204 від 17.07.2023, N 205 від 17.07.2023, N 207 від 17.07.2023, N 206 від 17.07.2023, N 210 від 18.07.2023, N 211 від 20.07.2023, N 213 від 20.07.2023, N 214 від 20.07.2023, N 212 від 20.07.2023, N 219 від 24.07.2023, N 220 від 24.07.2023, N 221 від 24.07.2023, N 222 від 24.07.2023, N 223 від 24.07.2023, N 226 від 24.07.2023, N 224 від 24.07.2023, N 225 від 24.07.2023, N 227 від 24.07.2023, N 228 від 24.07.2023, N 237 від 27.07.2023, N 238 від 27.07.2023, N 239 від 27.07.2023, N 240 від 27.07.2023, N 241 від 27.07.2023, N 242 від 27.07.2023, N 243 від 27.07.2023, N 244 від 27.07.2023, N 245 від 27.07.2023, N 80 від 25.08.2023, N 81 від 25.08.2023 (а.с.5-72).

Позивач стверджує, що відповідачем не оплачено отримані ним упродовж вказаного періоду товари, що підтверджується випискою по рахунку АТ «Райфайзен Банк», наданою позивачем, по рахунку ТОВ «Кріорі Като» за період з 01.01.2023 по 21.11.2024 (а.с.124-128).

Згідно акту звірки розрахунків за період з 01.01.2023 до 29.02.2024 заборгованість відповідача станом на 01.05.2024 становить 924 729,66 грн. Акт звірки підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками (129-133).

19.09.2024 ТОВ "Кріорі Като" на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення направлено вимогу-претензію щодо погашення заборгованості на суму 924 729,66 грн., яка отримана відповідачем 24.09.2024 ( а.с. 137-140).

Разом з цим, відповіді на претензію відповідачем не надано, заборгованість не сплачено.

Обставини щодо зобов`язання відповідача сплатити суму заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріали справи не містять укладеного між ТОВ "Кріорі Като» та ТОВ «Новакс Трейд» у письмовій формі договору поставки.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується укладення між сторонами відповідного договору у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема, видатковими накладними, актом звірки, зареєстрованими позивачем податковими накладними здійснення позивачем поставки товарів та отримання таких товарів відповідачем на загальну суму 924 729,66 грн. Відповідач доказів на спростування вказаних обставин не надав.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів про оплату відповідачем вартості отриманих товарів на суму 924 729,66 грн., тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Новакс Трейд» заборгованості на вказану суму.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.0.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в сумі 13 870,97 грн. покладаються на ТОВ "Новакс трейд" і підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакс трейд" (місцезнаходження: 61010, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 4, кімната 45/1; код ЄДРПОУ: 44626956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" (місцезнаходження: 02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 5, квартира 29; код ЄДРПОУ: 43744756) заборгованість у сумі 924 729,66 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 13870,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомустаттею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" квітня 2025 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4314/25