Рішення № 126500566, 02.04.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025м. ХарківСправа № 922/4695/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ", Харківська область, село Веселе , 3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м.Харків про припинення права власності та витребування земельної ділянки за участю представників:

позивача: Антон Чернявський (самопредставництво);

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" в якій просить примусово припинити право власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 34630924) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Позовна заява обґрунтована тим, що земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 розташовану за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 №21402-СГ було передано у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства фізичній особі ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_1 земельна ділянка за актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.11.2019 (серія та номер: 5675, 5676) була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ", на підставі чого 28.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право:34977970. Позивач вважає, що передача земельної ділянки у власність юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" є незаконною та такою,що суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство", порушує встановлений законом порядок набуття та використання земельного фонду України що є підставою для припинення право власності на спірну земельну ділянку шляхом її витребування у відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2024 відкрито провадження у справі № 922/4695/24; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на05.02.2025о 10:30.

14.01.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 970) в якому заперечуючи проти позову посилається на те, що законом не забороняється право юридичних осіб набувати у власність землі сільськогосподарського призначення, а третьою особою спірна земельна ділянка була набута у власність та у подальшому відчужена відповідачу на законних підставах. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, не передбачений чинним законодавством.

16.01.2025 позивачем надана суду відповідь на відзив (вх.№ 1235), в якій вважає доводи відповідача хибними та наголошує на тому, що положеннями Закону України «Про особисте селянське господарство» не передбачено знаходження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які були надані громадянам для ведення особистого селянського господарства у власності юридичних осіб та їх використання для ведення підприємницької діяльності. Закон України «Про особисте селясньке господарство» напряму пов`язує можливість реалізації громадянином права на ведення особистого селянського господарства безпосередньо з наданням (передачею) йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства як форми господарської діяльності, без створення юридичної особи, натомість, юридична особа позбавлена можливості у силу свого правового статусу вести особисте селянське господарство. У зв`язку із цим вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави є звернення із позовом про припинення права власності на підставі статті 143 Земельного кодексу України.

Протокольною ухвалою від 05.02.2025 відкладено підготовче засідання на 05.03.2025 об 11:00.

Протокольною ухвалою від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 26.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 02.04.2025 об 11:00.

У судовому засіданні 02.04.2025 представник позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судом ухвал до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Третя особа у судове засідання не з`явилась та не скористалася правом на надання пояснень по справі в письмовій формі.

З метою повідомлення третьої особи про розглядсправи судом на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу реєстрації третьої особи, вказану в позовній заяві.

Але, судова кореспонденція була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою ".

Відповідно до частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6статті 242 Господарського процесуального кодексу Україниднем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника,у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 Господарського процесуального кодексу Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/4695/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 1статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставічастини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справіОсіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас слід звернути увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановленост. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У відповідності до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1302, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 року № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85) (далі - Положення), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Пунктом 3 зазначеного вище Положення передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Відповідно до підпункту 27 пункту 4 Положення, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за, зокрема, додержанням органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

В обґрунтування позову позивач вказує, що в ході вивчення додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням на території Харківської області, Головним управлінням Держгекоадастру у Харківській області було встановлено наступне.

12.06.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області отримано заяву ОСОБА_1 (надалі-Третя особа) від 12.06.2017 року, відповідно до якої останній просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 (два) га із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 12.06.2017 року Головним управлінням було видано наказ від 16.06.2017 року № 11425-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» у відповідності до якого, надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення розташованої за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.06.2017 №11425-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 від 30.11.2017 р. з проханням щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передання йому зазначеної земельної ділянки у власність.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2017 доданого до заяви від 30.11.2017 року ОСОБА_1 вбачається, що земельна ділянка мала кадастровий номер 6325184500:02:001:0227. Форма власності - Державна власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 №21402-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянкуплощею 2,0000 га, в тому числі багаторічні насадження площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6325184500:02:001:0227) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення, особистого селянського господарства, розташовану за межами населених Мунктів на території Тернівськоїсільської ради Харківського району Харківської області.

Право власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 № 21402-СГ на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано 30.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Боклагом Секргієм Сергійовичем, номер відомостей про речове право: 31868114, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1845552863251.

При цьому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 № 21402-СГ було також покладено обов`язок на гр. ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 91, 103 Земельного кодексу України, Закону України «Про особисте селянське господарство», встановлених обмежень та інших нормативно-правових актів.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2024 №393897016 вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 ОСОБА_1 було передано за актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 5675, 5676, виданого 27.11.2019, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ. КАПІТАЛ.» (код ЄДРПОУ 34630924) (надалі-Відповідач), на підставі чого 28.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право: 34977970.

Таким чином, з 28.12.2019 року власником та користувачем спірної земельної ділянки є саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ КАПІТАЛ.».

Звертаючись з вказаним позовом до суду позивач наполягає на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яке не змінювалось станом на дату звернення із позовом, перебування її у власності Товариства 3 обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ КАПІТАЛ.» є незаконним, та таким, що суперечить вимогам земельного законодавства України та Закону України «Про особисте селясньке господарство». Використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, які передбачені ст..143 ЗК України, що полягають у примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності).

Відповідно дост.319 ЦК України, власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За нормамист. 22 ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частин 1-4 ст. 116 цього ж кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеномучастиною першою статті 128цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Категорії земель України мають особливий правовий режим (частина 2 статті 18 ЗК України).

Серед категорій земель України за основним цільовим призначенням визначені, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 ЗК України).

Частиною 1ст.91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ч.2 ст.36, ч. 2 ст.37 Закону України"Проохорону земель"зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку,визначеному законом.Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до підпункту б пункту 15 розділу X «Перехідні положення» Кодексу до 01.01.2024 забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно з частиною першою статті 82 Кодексу юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Разом із цим, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (частина перша статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство»).

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності (частини перша, третя статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство».

Стаття 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачає, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Отримання фізичною особою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства має на меті задоволення особистих побутових потреб такої особи та не передбачає обов`язку створення нею юридичної особи або реєстрації підприємницької діяльності (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 902/1159/22).

Згідно зі статтею 33 Кодексу земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства (частина перша статті 37 Кодексу).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що, земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 належить відповідачу,як юридичній особі на праві власності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2024 №393897016 цільове призначення земельної ділянки є - для ведення особистого селянського господарства.

Отже, здійснюючи систематичний аналіз вищенаведених норм Земельного кодексу України та Закону України «Про особисте селянське господарство», суд приходить до обґрунтованого висновку про неможливість перебування у власності відповідача, як юридичої особи земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки у силу свого правового статусу юридична особа позбавлена можливості вести особисте селянське господарство..

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником(п. 39 Постанови ВП ВС 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19).

Таким чином, відповідач , достовірно знаючи про цільове призначення земельної ділянки, продовжує використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням та проявляти безгосподарність при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка призначена для ведення особистого селянського господарства.

Володіння відповідачем земельною ділянкою з порушенням норм земельного законодавства у зв`язку з використанням її не з цільовим призначенням, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.

Пунктом "а" ч.1ст.143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022р. в справі №477/2330/18дійшла слідуючих правових висновків у аналогічній цивільній справі:

«Формулювання приписів статей140,141і143 ЗК Україничастково дублюються, астаття 143 ЗК Українимає назву «Підстави для примусовогоприпинення правна земельну ділянку», тобто поєднує підстави припинення у судовому порядку як права власності, так і права користування земельною ділянкою.

З огляду на приписи пункт «а» частини першої статті91, пункт «а» частини першої статті96 ЗК України).статті 35 Закону України «Про охорону земель»,статті 1 Закону України «Про землеустрій»і власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки. Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першоюстатті 19 ЗК України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проєкту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Враховуючи те, що встановлені законом обмеження зміни цільового призначення земельних ділянок однаково стосуються як її користувачів, так і власників, немає підстав вважати, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням зумовлює для її землекористувача припинення права користування, але не тягне таких наслідків для власника земельної ділянки. Інакше кажучи, негативний наслідок самовільного її використання не за цільовим призначенням, зокрема у вигляді припинення права, на якому особа володіє земельною ділянкою, стосується як користувача, так і власника за додержання критеріїв правомірного втручання у його право мирного володіння цим майном.

Близькі за змістом висновки щодо застосування припису пункту «а» частини першоїстатті 143 ЗК Українияк підстави припинення права власності на земельну ділянку у випадку її використання не за цільовим призначенням послідовно робили Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 287/584/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 287/576/16-ц і від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 серпня 2020 року у справі №287/587/16-ц,а також Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 3 червня 2020 року у справі № 287/581/16-ц і від 5 червня 2020 року у справі № 287/589/16-ц. Відповідне правове регулювання є доступним, чітким і зрозумілим для осіб, які використовують їхні земельні ділянки не за цільовим призначенням.»

У постанові від 20.06.2023 по справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду досліджуючи можливість витребування земельної ділянки через незаконність її вибуття вказувала, щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод що, пункт 12.1. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

У свою чергу у пункті 12.9. Велика Палата зауважила, що втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Суд зазначає, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель (частини перша - третястатті 36 Закону України «Про охорону земель».

Також слід зазначити, що витребування земельної ділянки становить "суспільний", "публічний" інтерес, оскільки вказане є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з передачі громадянам у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному перебуванні у власності відповідача спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першоїстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Господарського суду Харківської області підлягають задоволенню і слід примусово припинити право власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 34630924) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до положеньст. 129 ГПК Українисудовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,73,74,76-79,91,129,232,233,236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Примусово припинити право власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» (62420, Харківська обл., Харківський р-н., село Веселе, вул. Сонячна, будинок 4; код ЄДРПОУ 34630924) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, будинок 21, поверх 8-9, м. Харків, 61165; код ЄДРПОУ: 39792822).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» (62420, Харківська обл., Харківський р-н., село Веселе, вул. Сонячна, будинок 4; код ЄДРПОУ 34630924) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, будинок 21, поверх 8-9, м. Харків, 61165; код ЄДРПОУ: 39792822) витрати по сплаті судового збору 3028 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" квітня 2025 р.

СуддяС.Ч. Жельне