Ухвала суду № 126496830, 10.04.2025, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №297/1651/18

98

1-кп/339/11/25

У Х В А Л А

10 квітня 2025 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області

в складі голвуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участюпрокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувшиу режимівідеоконференціїу відкритомусудовому засіданнів залісуду матеріали кримінального провадження № 42017070000000285 від 08 серпня 2017 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

В с т а н о в и в:

На розгляд Болехівського міського суду 20 вересня 2023 року з Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області надйшли матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.

30 вересня 2022 року ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області кримінальне провадження № 42017070000000285 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України закрито на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Болехівського міського суду від 30 вересня 2022рокущодо обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_7 скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

05 жовтня 2023 року вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участюпрокурора, обвинувачених, захисників, потерпілого.

17 грудня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 направив на електронну адресу суду письмове клопотання про повернення вказаного обвинувального акту прокурору, так як він не відповідає вимогам КПК України.

Клопотання мотивує тим, що поданий до суду обвинувальний акт не затверджений прокурором, а затверджений слідчим, який працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області ОСОБА_10 . Також в обвинувальному акті не вірно вказано прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , оскільки такий згідно з витягу з кримінального провадження, мав статус слідчого в даному кримінальному провадженні.

Отже, процесуальний прокурор виконуючий обов`язки керівника прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 неправомірно звернувся до Берегівського районного суду з обвинувальними актом, складеним слідчим по даному кримінальному провадженні за місцем робити - прокурором відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області ОСОБА_10 .

Окрім того, з обвинувального акту вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_4 сформульовано обвинувачення «вступив в злочинну змову із адвокатом ОСОБА_7 , який виконував роль пособника, з метою реалізації спільного злочинного умислу», «діючи у відповідності до попередньої домовленості з адвокатом ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_9 ».

Виходячи з контексту ч. 1 ст.91 КПК України в обвинувальному акті необхідно було відобразити час, місце, спосіб та інші обставини інкримінованого обвинуваченням ОСОБА_4 «попередньої домовленості з адвокатом ОСОБА_7 » та «вступив в злочинну змову із адвокатом ОСОБА_7 , який виконував роль пособника, з метою реалізації спільного злочинного умислу». Натомість, в обвинувальному акті сама подія кримінального правопорушення «попередня змова», що є кваліфікуючою ознакою шахрайства - ч.2 ст.190 КК України, зовсім не розкрита. Кваліфікація діянь адвоката ОСОБА_7 , як «пособника» - тобто особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину, не відповідає викладеним фактичним обставинам справи в обвинувальному акті. Отже, «згода» потребує доведенню, а отже формулюванню в обвинуваченні та відображені в обвинувальному акті, як подія кримінального правопорушення - відобразивши в обвинувальному акті час, місце, спосіб та інші обставини інкримінованого ОСОБА_4 - «попередньої змови».

Обвинувачений ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в підготовчому засіданні підтримали вказане клопотання. Захисник ОСОБА_6 звернув увагу що слідчий і прокурор не може бути однією й тією ж особою, тобто проводити слідство та затверджувати обвинувальний акт, яким є згідно обвинувального акту ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 у підготовчому засіданні підтримали думку обвинуваченого Фейіра та захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту та пояснив, що наказом від 17 травня 2018 року ОСОБА_10 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури області з 21 травня 2018 року, звільнивши його з посади старшого слідчого відділу управління прокуратури області. Згідно постанови від 30 травня 2018 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017070000000285 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ОСОБА_10 входить до групи прокурорів по данному кримінальному провадженню.

Потерпілий ОСОБА_9 підтримав думку прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступноговисновку.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 справа №520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт,КПК Українине встановлено.

Частинами першою та третьою статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд прийшов висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

В обвинувальному акті відображено всі необхідні відомості, які він має містити, зокрема місце народження обвинуваченого, викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення.

Аналіз ч. 3 ст. 314 КПК України дає можливість зробити висновок, що підставою для повернення обвинувального акту є його невідповідність вимогам саме КПК України як кодифікованого закону процесуального характеру, а не будь-яким іншим правовим актам. У свою чергу вимоги щодо форми, змісту та затвердження обвинувального акту, які передбачені в КПК України, вміщуються у положеннях ст.ст.110, 291 КПК України. Таким чином, обвинувальний акт може бути повернутий тільки якщо він не відповідає вимогам, які передбачені у ст. 291 КПК України.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, він складений прокурором відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області, радником юстиції ОСОБА_10 та підписаний і затверджений 25 липня 2018 року, про що свідчить підпис останнього на 1 та 14 сторінках обвинувального акта, з відбитком печатки прокуратури Закарпатської області. Останнього наказом від 17 травня 2018 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури області з 21 травня 2018 року, звільнивши його з посади старшого слідчого відділу управління прокуратури області.

На переконання суду відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт набуває статусу офіційного документу з моменту його затвердження прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, суд зазначає наступне. Правовою кваліфікацією кримінального правопорушення є встановлення повної відповідність його ознак ознакам норми, що передбачає відповідальність за вчинення саме цього правопорушення. Тобто, кваліфікація кримінального правопорушення полягає у пошуку (визначенні) статті КК України (статей, їх частин або пунктів), що передбачає відповідальність за скоєне суспільно небезпечне діяння. Отже, посилання в обвинувальному акті на відповідні статті (їх частини) Кримінального кодексу України і є правовою кваліфікацією.

Так, під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Водночас щодо доводів захисника про невідповідність вимогам закону опису фактичних обставин і формулювання обвинувачення, то п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 у справі №273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст.ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.

Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст. 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду. Водночас фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення включно з часом, місцем та способом вчинення кримінального правопорушення, з`ясування питання його закінченості, а також правова кваліфікація кримінального правопорушення є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в особливому процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.

Відтак обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017070000000285 від 08 серпня 2017 року складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК України, перелік документів, які додаються до обвинувального акта та підставу для повернення обвинувального акта прокурору, зазначену в п.3 ч.3 ст.314 КПК України, вказані захисником обставини не можуть зумовлювати повернення обвинувального акта, а тому у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Керуючись ст. 110, ст. ст. 314-316, ст. ст. 369-372 КПК України, суд

П о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору- відмовити.

Підготовче судове засідання відкласти.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1