Вирок № 126496763, 26.03.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/1900/21

1-кп/195/26/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2025 року смт. Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 , представника потерпілого - ОСОБА_6 , адвоката - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду смт.Томаківка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040590000056 від 21.02.2021 р., стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Червоний Яр, Томаківського району Дніпропетровської області, громадянство України, одружений, має середню спеціальну освіту, працює трактористом ФГ «ДЕМЕТРААГРОТЕХ», зареєстрований та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2021 року приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки AUDI моделі A6 з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », рухався по сухому покриттю проїжджої частини вулиці Шосейна в смт. Томаківка Дніпропетровської області, зі сторони автовокзалу в напрямку с. Кисличувата Томаківського району Дніпропетровської області.

В процесі руху, а саме поблизу домоволодіння №31 розташованого по вул. Шосейна в смт. Томаківка, Томаківського району, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_4 , проявляючи недбалість, не маючи жодних перешкод технічного характеру для безпечного забезпечення руху, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не обравши безпечну швидкість руху, допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з задньою частиною автомобіля марки ВАЗ моделі 21053 з реєстраційним номером « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у попутному напрямку.

Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 12.3., 12.4. та 12.9. б) Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п.1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Порушення п.12.3. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання водієм ОСОБА_4 вищезазначеного пункту Правил дорожнього руху України привело до даної дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої водієві автомобіля ВАЗ моделі 21053 ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, закритий осколковий перелом акроміального кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів) та/або при ударах об такий (такі), можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди в салоні легкового автомобіля. Виявлені тілесні ушкодження в даному випадку розглядаються у сукупності і відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні, (більше як 21 день), п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, зазначив, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.

По суті пред`явленого обвинувачення пояснив, що 20.02.2021 року? на своєму автомобілі разом з ОСОБА_9 вранці поїхали в смт.Томаківка за придбанням продуктів харчування. Після завершення покупок, вони поверталися додому в с.Кисличувата, і рухаючись по вул.Шосейна в смт.Томаківка зі швидкістю 50 км/год, виявив в попутному напрямку біля Томаківської лікарні автомобіль марки «Лексус», який рухався попереду. Дане авто він обігнав та повернувся на свою смугу руху.? В попутному напрямку рухався автомобіль ВАЗ-2105 зі швидкістю 15-20 км/год, і оскільки автомобіль ВАЗ-2105 рухався дуже повільно, він вирішив здійснити обгін. Перед здійсненням обгону ВАЗ-2105, обвинувачений подивився чи не рухаються в зустрічному напрямку транспортні засоби та побачив, що в зустрічному напрямку рухався автомобіль, який він пропустив та почав виконувати маневр обгону та виїхав на центр дороги, однак, в цей момент водій автомобіля ВАЗ-2105 без увімкнення покажчика повороту, почав виконувати різко маневр повороту вліво, і щоб уникнути зіткнення обвинувачений вирішив спробувати об`їхати його з правої сторони, однак не вийшло та відбулось зіткнення передньої частини? кузова керованого обвинуваченим автомобілем з задньою лівою частиною автомобіля ВАЗ-2105.

Під час надання показів обвинувачений підтвердив, що, як і на момент досудового розслідування будь які дії слідчих він не оскаржував, так і на даний час також ніяких претензій у нього до слідчих не має.

Під час розгляду даної справи захисником обвинуваченого подано до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021040590000056 від 20.02.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_6 до нього, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, просить залишити без розгляду.

Всі судові витрати покласти на рахунок держави.

Разом з тим, в судових дебатах захисник обвинуваченого просила суд ухвалити виправдовувальний вирок у відношенні до обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, та вина останнього не доведена належними та допустимими доказами.

На підставі вищенаведеного суду не зрозуміло, якої саме позиції дотримується захисник.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, захисником при заявленні клопотання про визнання недопустимими усіх доказів, зібраних під час досудового розслідування слідчими органів Національної поліції і досліджених в судовому засіданні, не наведено жодних підстав для висновку про те, що здійснення досудового розслідування слідчими органами вплинуло якоюсь мірою на забезпечення прав і основоположних свобод обвинуваченого, і свідка ОСОБА_10 . Суд вважає, що у даній справі здійснення досудового розслідування слідчими органами не вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому, а відтак і на здатність суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Не знаходить суд і підстав визнавати недопустимим висновки судових експертиз у тому числі і автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-21/25689-ІТ від 18.08.2021, оскільки в розпорядження експертів були надані усі зібрані на той час докази.

Суд не знаходить підстав визнавати недопустимими усі зібрані на досудовому розслідуванні і досліджені в судовому засіданні письмові докази та висновки проведених експертиз, а отже доводи захисника вважає необґрунтованими.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що виключно діями водія ОСОБА_6 була створена аварійна обстановка, яка й призвела до його травмування, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3-5, 8 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за №14 від 23.12.2005 року - при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено ст. ст. 286 - 288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Так, ч.1 ст. 286 КК України зокрема, встановлює відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження, зазначені дії караються обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 року у справі за №13-31кс19 зазначила, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР України, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР України, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР України, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження ч.1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження ч. 2, загибель кількох осіб ч. 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР України можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР України) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР України, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР України, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Крім того, на думку суду, встановлені висновками експертів порушення водієм ОСОБА_4 п.п.12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху в дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, а саме те, що він повинен був діяти згідно вимогами даних правил. Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля "AUDI А6" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п. 12.3 ПДР України, і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, що не дозволили б йому їх виконати.

? ? ? ? ? Дії водія автомобіля "AUDI А6" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Встановлена невідповідність дій водія обвинуваченого вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з даною ДТП.

Отже, слід зазначити, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти таку дорожньо-транспортну ситуацію, в якій водій не має технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути ДТП. Така ситуація може виникнути, коли водій мав змогу виявити перешкоду на відстані, яка перевищує зупинний шлях, але своєчасно не виконав заходів для запобіганню пригоді, або коли перешкода з`являється на відстані, що менша, ніж зупинний шлях.

Аварійна обстановка може створюватися тим учасником дорожнього руху, котрий своїми діями, що протирічать вимогам ПДР України та інших нормативних актів, позбавив себе чи іншого учасника руху можливості запобігти пригоді. Аварійна обстановка може виникнути також незалежно від дій учасників руху, наприклад, при раптовій несправності транспортного засобу. В даному випадку, як встановлено судом та доведено дослідженими доказами, в дорожній обстановці водій ОСОБА_4 мав технічну можливість своїми діями уникнути ДТП шляхом дотримання ПДР України, а відтак, в умовах даної ДТП аварійна обстановка створена діями обвинуваченого, що не відповідали вищезазначеним вимогам? ? ПДР України.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню вище приведені докази, суд розцінює не визнання вини обвинуваченим і в той же час клопотання про ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з недоведенням в його діянні складу кримінального правопорушення, як бажання уникнути відповідальності за скоєне. Твердження сторони захисту про те, що причиною ДТП, що сталася 20.02.2021 року є саме нехтування вимогами ПДР України виключно водієм ОСОБА_6 , що і призвело до його травмування - є неспроможними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами, а відтак, з огляду на викладені обставини, ретельно, перевіривши доводи сторони захисту в цій частині, суд не знаходить підстав для визнання їх аргументованими.

Відповідно до положень ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями.

Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.1 ст. 286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо воно заподіяло потерпілій особі середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_6 засвідчив суду, що точної дати він не пам`ятає, це було взимку, лютий місяць, приблизно 11.00 год. дня, він на своєму автомобілі їхав до ОСОБА_11 по справам. В цей день була сонячна погода, на дорозі снігу не було, покриття дороги було сухе. Коли під`їжджав до двору Кочет, увімкнув покажчик лівого повороту, та зупинився бо по зустрічній смузі руху їхали авто. Після того , як автомобіль проїхав , він почав рухатися до даного двору, потім він відчув дуже сильний удар, після чого втратив свідомість. До тями потерпілий прийшов у лікарні. Під час ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми? ? - струс головного мозку, перелом акроміального кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків. Лікування та реабілітацію проходив дуже великий проміжок часу.

Будь якого відшкодування зі сторони ОСОБА_12 не було.

Крім того, потерпілий додав, що він рухався на автомобілі зі швидкістю 30-40 км/год.

Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

ОСОБА_4 просить суворо не карати.

Свідок ОСОБА_13 засвідчив суду, що два роки тому, взимку, точно, який місяць не пам`ятає, він разом зі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ін., їхали на автомобілі «Лексус» в м.Дніпро.

Під час руху вони почули сильний звук удару. Це було в районі будівлі Томаківської ЦРЛ. Після цього, вони зупинили авто, і побачили авто ВАЗ 21053 червоного кольору, в якому знаходився потерпілий ОСОБА_16 без свідомості. В даному авто була вдарена задня частина. Авто "AUDI А6" знаходилось на узбіччі. Водія даного авто він не знає.

Крім того, з водієм була дівчина, яка знаходилась в авто і постійно плакала.

Момент зіткнення він не бачив, лише чув сильний удар автомобілів.

Потерпілого ОСОБА_17 ніхто не чіпав. Зразу ж викликали швидку медичну допомогу, і після приїзду швидкої, вони направилися до м.Дніпро.

Свідок ОСОБА_18 засвідчив суду, що два роки тому, в лютому місяці, в денний час доби він у своєму дворі ремонтував автомобіль. Під час ремонту біля свого двору він почув гучний звук удару, та побачив два автомобілі, які зіткнулися. Він вийшов на вулицю щоб допомогти учасникам ДТП. Автомобіль? ? ВАЗ 21053 червоного кольору знаходився в кюветі з пошкодженою задньою частиною кузову, в якому перебував потерпілий ОСОБА_16 без свідомості, а? ? автомобіль "AUDI А6" на дорозі, в якого була пошкоджена передня частина кузову. З даного авто вийшов невідомий йому хлопець, який був разом зі своєю дівчиною, яка кричала йому : «я тобі говорила не гони».

Потім свідок викликав швидку допомогу та поліцію.

Крім того, свідок додав, що в цей день, в денний час, туману не було, покриття дороги було сухе, снігу чи дощу не було.? ? ?

Свідок ОСОБА_19 засвідчив суду, що два роки тому, в лютому місяці, він разом зі ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , та ін., їхали на автомобілі «Лексус» в м.Дніпро. Рухаючись по вул.Шосейній в смт.Томаківка в сторону с.Кисличувата, в районі будівлі Томаківської ЦРЛ їхній автомобіль обігнав «летів» на шаленій швидкості автомобіль "AUDI А6". Після цього вони почули удар, зупинили свій автомобіль, та побачили, що навпроти двору гр.-на ОСОБА_11 , на узбіччі зустрічного руху смт.Томаківка стояв автомобіль ВАЗ 21053 червоного кольору, у якого була вдарена задня частина, а автомобіль "AUDI А6" з пошкодженою передньою частиною.

Сам момент зіткнення він не бачив.

Після того, як вони пішли до вказаних автомобілів, побачили, що в автомобілі ВАЗ 21053 за кермом був місцевий мешканець гр.-н ОСОБА_16 , який був без свідомості.

Водій автомобіля "AUDI А6" разом зі своєю дівчиною самостійно вийшли з авто, та оглядали його. Дані особи йому невідомі.? ?

Крім того, свідок додав, що дорожнє покриття було сухе, ні снігу ні дощу не було.? ?

Потім викликали швидку медичну допомогу, і після приїзду швидкої, вони направилися до м.Дніпро.

Свідок ОСОБА_20 засвідчила суду, що в лютому місяці 2021 року вона разом? ? з ОСОБА_21 на авто "AUDI А6" їздили до смт.Томаківка по своїм справам. Повертаючись додому, в районі Томаківської ЦРЛ вони потрапили в ДТП.

Під час зіткнення автомобілів, свідок втратила свідомість, до тями прийшла лише в лікарні.

Крім того, свідок зазначила, що автомобіль ВАЗ 2105 червоного кольору, який рухався попереду, перед поворотом вліво не подав будь яких покажчиків чи сигналів не увімкнув. Тобто, даний автомобіль різко повернув вліво не попередивши завчасно інших учасників дорожнього руху.

При даній обстановці можливості уникнути ДТП не було.? ? ? ? ? ? ? ?

Окрім того, свідок додала, що їхній автомобіль рухався зі швидкістю 50 км/год, так як дорожнє покриття було мокре.? ? ? ? ? ? ?

Приписами ст.91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом`якшують покарання.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.

Національне законодавство України узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини"), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК України, не пов`язує встановлення стану сп`яніння виключно із проведенням експертного дослідження. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень ст. ст. 84, 92, 94 КПК України, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, в тому числі й показань свідків.

Аналогічного висновку надійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 01.12.2021 по справі № 672/1402/17.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що будь-яких підстав для обмови обвинуваченого, вказані свідки не мають, відповідно і у суду не має жодних підстав ставити під сумнів покази останніх. Допитані свідки були також попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, давали покази під присягою, в кінцевому результаті справи не зацікавлені, тому підстав сумніватися в їх об`єктивності, недостовірності не має. Зазначені обставини, що підтверджуються показаннями свідків, узгоджуються з іншими доказами у справі, тож вони визнані судом достовірними. Дані, які містяться в показаннях вищевказаних свідків, допитаних в ході судового розгляду, узгоджуються і з результатом слідчих експериментів. Покази свідків отримані в порядку визначеному законом, співпадають між собою, не суперечать іншим зібраним доказам. Таким чином, у суду не має підстав не довіряти показам свідків, сумніватися в їх правдивості, що в силу вимог ст.84 КПК України є процесуальним джерелом доказів.

А от до показів свідка ОСОБА_22 суд ставиться критично, та вважає їх сумнівними. Тобто, свідок в судовому засіданні засвідчила, що обвинувачений ОСОБА_4 швидкість руху не порушував, пригода сталася внаслідок різкого маневру вліво автомобілю ВАЗ, який рухався попереду в попутному напрямку. Дані покази безпідставно виправдовують дії обвинуваченого.

Разом з тим, покази свідка ОСОБА_22 , надані під час досудового розслідування не відповідають показам, наданим свідком в судовому засіданні, оскільки остання на досудовому слідстві підтвердила той факт, що їх автомобіль рухався зі швидкістю 80-90 км/год. Назустріч їм їхав автомобіль, який ОСОБА_4 пропустив та почав маневр обгону автомобіля, що рухався в попутному напрямку, в цей момент щось трапилося. Про маневр вліво автомобіля ВАЗ, свідок не вказувала.

На запитання головуючого, окремо прокурора, свідок ОСОБА_21 пояснила, що змінила покази по тій причині, що на неї здійснювався тиск зі сторони слідчого, прізвище якого вона не пам`ятає.

Будь яких скарг на неправомірні дії слідчого нею не подавалися.

Суд вважає, що причиною необ`єктивних показів є перебування вказаного свідка у шлюбі з обвинуваченим, та прагнення сприяти останньому в уникненні відповідальності.

Аналізуючи вищенаведене, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 .? за ч.1 ст.286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вина обвинуваченого також підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були досліджені в судовому засіданні, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 20.02.2021 року (а.с10); протоколом проведення слідчого експерименту від 10.06.2021 року за участю потерпілого ОСОБА_6 з план-схемою до нього, під час якого потерпілий відтворив на місці події обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди, які покладено в основу обвинувачення, тобто, потерпілий вказав положення автомобіля ВАЗ під його керуванням в момент зіткнення, а саме: 1,2 м від переднього правого колеса та 0,8 м від заднього правого колеса - відносно правої частини проїжджої частини дороги; зазначив розташування рухаючого позаду автомобіля АУДІ до моменту зіткнення, а саме: 0,8 м від переднього правого колеса та 0,8 м від заднього правого колеса - відносно правої частини проїжджої частини дороги; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.02.2021 року та доданою план-схемою, відповідно до якого зафіксовані обставини ДТП та наявна слідова інформація; відеозаписом ДТП, який міститься но носії інформації - диску.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.07.2021 року за участю свідка ОСОБА_4 з план-схемою до нього (а.с. 102-104) під час якого останній вказав положення автомобіля АУДІ під його керуванням в момент зіткнення, а саме: 1,3 м від переднього правого колеса та 1,9 м від заднього правого колеса - відносно правої частини проїжджої частини дороги; вказав положення автомобіля АУДІ в момент виявлення початку маневру вліво автомобіля ВАЗ, а саме: 2,4 м від переднього правого колеса та 2,4 м від заднього правого колеса - відносно правої частини проїжджої частини дороги.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.07.2021 року за участю ОСОБА_20 з план-схемою до нього (а.с. 102-107) під час якого остання вказала положення автомобіля АУДІ в момент зіткнення, а саме: 1,5 м від переднього правого колеса та 2,1 м від заднього правого колеса - відносно правої частини проїжджої частини дороги; вказала положення автомобіля АУДІ в момент виявлення початку маневру вліво автомобіля ВАЗ, а саме: 2,4 м від переднього правого колеса та 2,4 м від заднього правого колеса - відносно правої частини проїжджої частини дороги.

Посилання сторони захисту на недоліки проведеного слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , та свідка ОСОБА_21 суд відхиляє, оскільки відповідний протокол підписаний усіма учасниками без жодних зауважень та заперечень.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.02.2021 р. (а.с.11-19) зі схемою до протоколу, та фототаблицями; яким зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення по вул.Шосейній, с-ще Томаківка Дніпропетровської області, де зафіксовано: місце вчинення ДТП.

З висновку експерта №110-Е від 09.06.2021-21.06.2021 року вбачається, що згідно наданій медичній документації, у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку. Закритий осколковий перелом акроміального кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків.

Враховуючи дані наданих медичних документів, давність утворення виявлених тілесних ушкоджень незадовго до звертання за медичною допомогою та може відповідати подіям 25.05.2021 року. Але суд розцінює це , як технічну помилку , яку допущено експертом, оскільки в описовій частині даного висновку мова йдеться за подію, яка сталася саме 20.02.2021 року.

Виявлені тілесні ушкодження в даному випадку розглядаються у сукупності і відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я.

Зважаючи на характер, виявлені тілесні ушкодження утворилися від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) та/або при ударах об такий (такі), можливо в умовах ДТП в салоні легкового автомобіля.? ? ? ?

Відповідно до висновку експерта? ? №127-Е від 29.06.2021-30.06.2021 року вбачається, що згідно наданим медичним документам, у ОСОБА_22 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, а також підшкірна гематома лобної області справа.

Враховуючи дані наданих медичних документів, давність утворення виявлених тілесних ушкоджень незадовго до звертання за медичною допомогою та може відповідати подіям 20.02.2021 р.

Виявлені тілесні ушкодження на голові в даному випадку розглядаються у сукупності, як єдина закрита черепно-мозкова травма і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). П.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Зважаючи на характер виявлені тілесні ушкодження утворилися від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такий, можливо при ДТП в салоні транспортного засобу при ударі (ударах) головою об деталі салону.

Згідно висновку експерта? ? №200-Е від 13.10.2021 року, при судово-медичному обстеженні об`єктивних ознак тілесних ушкоджень у обвинуваченого не виявлено.

Вказаний в наданих медичних документах клінічний діагноз „ забій нижньо- грудного та поперекового відділу хребта, больовий синдром " на підставі п.4.6 „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" при судово-медичній оцінці не враховується, оскільки не підтверджений об`єктивними даними.

Відповідно до висновку експерта? ? №СЕ-19/104-21/25689-ІТ від 18.08.2021 року,? ? в даній дорожній обстановці водій автомобіля "AUDI А6" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху.

? ? ? ? ? ? Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля "AUDI А6" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п. 12.3 ПДР України, і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, що не дозволили б йому їх виконати.

? ? ? ? ? ? ? ? Дії водія автомобіля "AUDI А6" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Встановлена невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з даною ДТП.

? ? ? ? ? В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21053» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху.

? ? ? ? ? ? ? ? Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем "AUDI А6" реєстраційний номер НОМЕР_1 діями водія ОСОБА_6 не визначалася.

? ? ? ? ? ? При заданому механізмові пригоди в діях водія автомобіля «ВАЗ-21053» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху не вбачається.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшеня швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, де чітко прописані дії водія в умовах виникнення небезпеки для руху, тобто в умовах небезпеки гарантіям безпеки і можливості попередити ДТП, це гальмування. Таким чином, завчасно виявивши небезпеку для руху, обвинувачений повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Натомість, відповідно до показів самого обвинуваченого, свідків та письмових доказів, замість гальмування обвинувачений зіткнувся з траспортним засобом потерпілого.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження , тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України і його дії за цією статтею кваліфіковані вірно.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 та доводи сторони захисту на те, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення,? суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

У судовому засіданні були ретельно перевірені доводи захисника та обвинуваченого про відсутність в діях водія обвинуваченого порушень Правил дорожнього руху та про його необґрунтоване обвинувачення органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення та визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду цього кримінального провадження вищенаведених доказів.

Постановами про визначення речових доказів від 21.02.2021 р. (а.с.28-29,35-36) від 12.07.2021 р. (а.с.63,81,101), від 14.10.2021 р. (а.с.133); ухвалами слідчого судді від 23.02.2021 року, 24.02.2021 року про арешт майна (а.с.33-34,40-41); характеризуючими матеріала на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого, свідків, думку прокурора, а також досліджені під час судового розгляду вище перелічені письмові докази, суд приходить до висновку, що вони є переконливими, обґрунтованими, послідовними і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого про те, що саме водій ОСОБА_6 вчинив дане правопорушення та розцінює зазначену позицію обвинуваченого як спосіб захисту з метою уникнення покарання. Так, вказані твердження спростовуються дослідженими доказами, зокрема, показаннями потерпілого, дослідженнями, викладеними у висновку експертиз, з яких слідує, що дії водія автомобіля "AUDI А6", з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України та невідповідність яким знаходилася у причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені докази є належними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.

Обставини, яка пом`якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України відсутні.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховується, особа винного, який раніше не судимий, вину не визнав, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його поведінку до, під час та після вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України 20.02.2021, тому, враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст.49 КК України 26.03.2025 року закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.12.2021 у справі № 521/8873/18, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу.

Захисник обвинуваченого просив в судовому засіданні виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 .

За таких обставин, обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, слід звільнити від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпілий заявив позов про стягнення з ПАТ "Національне акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: вул.Здолбунівська,7-Д, корпус Г, м.Київ, поштовий індекс: 02081) на його користь виплату страхового відшкодування пов`язаного з лікуванням потерпілого в сумі 18 934,00 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривень, за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та за моральну шкоду в сумі 946,7 (дев`ятсот сорок шість) гривня 70 копійок, всього в загальній сумі 19 880,7 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 70 копійок, а з ОСОБА_4 відшкодування за моральну шкоду в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, заподіяну життю і здоров`ю внаслідок скоєння злочину.

Звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Тривалий період позивач не може вести нормальний спосіб життя і до теперішнього часу знаходиться в стані негативних психічно-емоціональних переживань.

Фактичний розмір шкоди завданої позивачу складає 119 880,7 грн. (18 934,00 грн за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та 100 946,7 грн моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, заподіяну життю і здоров`ю внаслідок скоєння злочину).

Страхова компанія зобов`язана здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 18 934,00 грн за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та за моральну шкоду, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, в сумі 946,7 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із втратою сина. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відповідно тривалий період вона не може вести нормальний спосіб життя і до теперішнього часу знаходиться в стані негативних психічно-емоціональних переживань. Внаслідок протиправної поведінки відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в 100 000,00 грн.

ОСОБА_4 вищевказаний цивільний позов не визнає, просить залишити його без задоволення.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження цивільна відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована в ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/8817141 від 13 листопада 2020 року. Цим полісом, в якому страхувальником є ОСОБА_4 , забезпечена відповідальність осіб перед потерпілими за участю керованого автомобіля марки AUDI моделі А6 з реєстраційним номером « НОМЕР_1 ». Відповідно до договору страхування страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування в таких сумах: 260 000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну.

Тобто, з урахуванням наявності договору страхування, відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію.

Згідно зі ст. 22 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З моменту укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

При цьому, відповідно до положень ст. 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961- IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Після отримання травм позивач, в період з 20.02.2021 року по 06.04.2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні, а в період з 16.04.2021 року по 08.05.2021 року знаходився на амбулаторному лікуванні в КП «Томаківська центральна районна лікарня» Томаківської селищної ради, що підтверджується виданими на ім`я ОСОБА_6 листками непрацездатності серії АДЮ № 803924 від 17.03.2021 року та серії АЛА № 548846 від 15.04.2021 року. Відповідно ніс матеріальні затрати пов`язані з затратами на придбання медикаментів та перебування в медичному закладі, було змінено ритм його життя.

У зв`язку із отриманими внаслідок ДТП травмами проходив тривалий курс лікування у різних лікувальних закладах, зазнав суттєвих моральних страждань, пов`язаних із погіршенням стану здоров`я та необхідністю його довготривалого відновлення, внаслідок чого були порушені нормальні життєві зв`язки позивача і він потребував додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Тривалий період позивач не може вести нормальний спосіб життя і до теперішнього часу знаходиться в стані негативних психічно-емоціональних переживань.

Внаслідок протиправної поведінки відносно позивача, відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в загальній сумі 100 946,7 (сто тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 70 копійок. Вона полягає у фізичному болю, яку він відчуває до теперішнього часу, та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із ушкодженням здоров`я та матеріальними проблемами, які в нього виникли після втрати здоров`я.

Зазначені обставини підтверджуються: даними зазначеної судово-медичної експертизи; протоколами слідчих дій та іншими процесуальними документами, які знаходяться в матеріалах справи кримінального провадження; даними медичної картки щодо його діагнозу; товарними чеками по оплаті вартості медичного обладнання та медикаментів, які ним були використані на лікування.

Згідно наявних в позивача касових документів, витрати на проведене медичне лікування складають 18 934,00 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривні.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п.6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ст.1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У даному випадку, суд вважає наведені доводи позивача обґрунтованими, та таким, що підлягає задоволенню, оскільки цивільному позивачеві протиправними діями обвинуваченого спричинена матеріальна та значна моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях пов"язаних з порушенням нормальних життєвих зв"язків і необхідності відшукувати додаткові зусилля для організації свого життя, тривалість немайнових втрат, які продовжуються до сьогоднішнього дня.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань позивача, характер немайнових втрат, психологічної травми, обставини описані вище, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями відповідача ОСОБА_4 в 100 000 (сто тисяч) гривень.

Рішення щодо розподілу процесуальних витрат.

У межах зазначеного провадження органом досудового розслідування понесені процесуальні витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні у розмірі 1372,96 грн.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17) сформулювала правовий висновок, за яким якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Оскільки ОСОБА_4 звільняється судом від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, процесуальні витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

Відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України у зв`язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, необхідно скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 р., та від 24.02.2021 року на транспортні засоби - автомобіль марки «ВАЗ-21053» реєстраційний номер « НОМЕР_2 » та автомобіль марки «AUDI A6» д.н.з НОМЕР_1 .

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ст.ст.284,288,373,374,376 КПК України, ст.ст.23,1167-1168,1201 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.74 ч.5, п.2 ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати на залучення експерта віднести на рахунок держави.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 р., та від 24.02.2021 року на транспортні засоби: автомобіль марки «ВАЗ-21053» реєстраційний номер « НОМЕР_2 »; автомобіль марки «AUDI A6» д.н.з НОМЕР_1 , - скасувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ПАТ "Національне акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: вул.Здолбунівська, 7-Д, корпус Г м.Київ, поштовий індекс: 02081) на користь ОСОБА_6 виплату страхового відшкодування пов`язаного з лікуванням потерпілого в сумі 18 934,00 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривень, за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та за моральну шкоду в сумі 946,7 (дев`ятсот сорок шість) гривня 70 копійок, а всього в загальній сумі 19 880,7 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 відшкодування за моральну шкоду в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий? ? зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, заподіяну життю і здоров`ю внаслідок скоєння злочину.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 21053 р.н. НОМЕР_2 ; автомобіль "AUDI А6" р.н. НОМЕР_1 - повернути власникам; історію хвороби №401 на 36-ти арк. на ім`я ОСОБА_6 ,? ? історію хвороби №402 на 35-ти арк. на ім`я ОСОБА_23 .? ? - залишити на зберіганні КП «ТОМАКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» ТОМАКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ; історію хвороби №1822 на 17-ти арк. на ім`я ОСОБА_4 - залишити на зберіганні КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечнікова»;?диск "ANV 16 DVD-R DATA 4/7 GB VIDEO 120 min" з відеозаписом "004_R_210222015000.dav" - залишити в матеріалах кримінального провадження.? ? ?

Повний текст вироку складено 08.04.2025 року.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: ОСОБА_1

26.03.2025