Рішення № 126492947, 09.04.2025, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/14/25

Провадження № 2/282/124/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіНосача В.М.,

при секретарі судового засіданняНаумчук-Їлмаз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в якому просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823184600:02:002:0186 площею 0,334.га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Любарської селищної ради, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою рф, відповідно до свідоцтва про право на спадщину №1396, яке видане 02.05.2019 приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1823184600:02:002:0186 площею 0,334 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Любарської селищної ради.

Відповідно до інформації управління ДМС у Житомирській області від 11.12.2023, відомості щодо отримання паспорту громадянина України, паспорту громадянина України для виїзду за кордон або посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка наразі не відчужена, прокурор вважає, що наявні підстави для конфіскації за рішенням суду та подальшого продажу на земельних торгах земельної ділянки.

Ухвалою суду 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

17 лютого 2025 року підготовче засідання у цивільній справі закрито.

В судове засідання прокурор не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки площею 0,3340 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1823184600:02:002:0186.

Відповідно до листа Управління ДМС України в Житомирській області від 05.12.2023 №55-93-3704-23, відомості щодо отримання паспорту громадянина України, щодо оформлення набуття, прийняття та встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до листа від 31.10.2023 №57/5/2-2173, Управлінням служби безпеки України в Житомирській області інформовано керівника Житомирської обласної прокуратури про вжиття заходів щодо недопущення нанесення шкоди інтересам держави під час використання земельних ділянок, власниками яких є резиденти рф та рб. Управлінням встановлено земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які в порушення норм законодавства знаходяться у володінні громадян рф та рб: зокрема: 1823184600:02:002:0186 (площа 0.334 га) власник гр. рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:. НОМЕР_1 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2023 за №346353702 вбачається, що за ОСОБА_1 , громадянкою російської федерації, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1823184600:02:002:0186 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом, серія та номер 1396, виданий 02.05.2019, видавник: приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвин О.С. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46699419 від 02.05.2019.

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказує, що 02.05.2019 здійснена державна реєстрація права (в державному реєстрі прав) земельної ділянки з кадастровим номером 1823184600:02:002:0186 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,334, що розташована: АДРЕСА_1 та належна на праві власності ОСОБА_1 .

Із витягу №НВ-9952982162024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 07.11.2024 слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим 1823184600:02:002:0186 становить 12114,21 грн.

Чуднівською окружною прокуратурою 05.12.2023 відповідно до вимогст.23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області направлено повідомлення про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування.

Листом №10-6-0.62-4475/2-23 від 08.12.2023 та №10-6-0.61-4380/2-24 від 13.11.2024 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення з позовом до суду у зв`язку із обмеженим фінансуванням та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Такий висновок повністю відповідає позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Положеннями статей13, 14 Конституції Українивизначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно дост.1Земельного кодексу Україниземля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України,Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст.378 ЦК Україниправо власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2ст.373ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1, 2, 4ст.374 ЦК Українисуб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п. а ч.1ст.80 Земельного кодексу Українисуб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Згідно з ч.3ст.81 Земельного кодексу Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Проаналізувавши положенняст.81 Земельного кодексу Україниможливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Відповідно дост.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК Українивизначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно пункту «е» ч. 1ст.140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.145 ЗК Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,334 га, з кадастровим номером 1823184600:02:002:0186.

Відповідно до п. в ч.1ст.143 ЗК Українипримусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п.10 ч.1ст.346 ЦК Українипередбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 ст.348ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Частиною 5ст.41 Конституції Українивстановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч.1ст.346Цивільного кодексу Українивизначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч.4ст.145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки протягом року, земельна ділянка з кадастровим номером 1823184600:02:002:0186 площею 0,334 га, знаходиться на території Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області, а тому право власності відповідачки на вказану земельну ділянку необхідно припинити шляхом конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силу ст.141ЦПК України з відповідачки на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 3028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст.8, 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст.5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст.22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823184600:02:002:0186 площею 0,334 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Любарської селищної ради, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39765513).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М. Носач