Рішення № 126489240, 06.03.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5360/24 Провадження № 2/450/784/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-суддіКукси Д.А.

секретаря судового засіданняПокидько Л.Р.

за участю представника позивача Оприск Л.Є.

представника відповідача Бориславського А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Оприск Лілія Євгенівна до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову(позиціяпозивача): позивач звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на: 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,0538 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована Львівська область, Львівськии? раи?он, с.Солонка; 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,1295 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2358, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,1332 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2359, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована Львівська область, Львівськии? раи?он, с.Солонка. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.12.2009 між сторонами було укладено договір дарування частини будинку, за умовами якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок був розташований на земельній ділянці загальною площею 0,3165 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (кадастровий номер земельної ділянки: 4623686600:01:002:0026. Земельна ділянка належала відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.02.203 та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 025053 від 29.05.2003. Окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 сторони не укладали. В п.1 Договору дарування частини будинку від 18 грудня 2009 року зазначено, що Вказаний будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,3165 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 4623686600:01:002:0026. З 28.08.2024 до 15.10.2024 року позивач була відсутня в Україні. Після повернення в Україну з відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 01.11.2024 року №13-0.3-5503/2-24 їй стало відомо, що відповідно до даних Державного земельного кадастру за заявою відповідача земельна ділянка з кадастровим номером 4623686600:01:002:0026 була поділена, в результаті чого зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686600:01:002:2357, 4623686600:01:002:2358, 4623686600:01:002:2359, право власності на частину яких належить позивачці. Поділ відбувся за заявою від 13.09.2024, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Олефір Р.В. Цією заявою відповідач надав згоду на поділ земельної ділянки, площею 0,3165га, кадастровий номер 4623686600:01:002:0026 на три окремі земельні ділянки а саме: - на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1295 га, - на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,1332 га, - на земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0538 га, з формуванням новоутворених земельних ділянок як окремих об`єктів нерухомого майна, проведенням державної реєстрації таких земельних ділянок та державної реєстрації його права власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач не була повідомлена про намір відповідача поділити земельну ділянку 4623686600:01:002:0026, на цей поділ згоди не давала, про поділ довідалася після повернення в Україну. Відповідач відмовляється від реєстрації за позивачкою права власності на частку земельних ділянок, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, яка в рівних частках належала їй як співвласнику будинку АДРЕСА_1 . Оскільки до позивачки перейшло право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:01:002:0026, а право відповідача на частку цієї земельної ділянки припинено відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, тому позивач набувала право власності на частину земельних ділянок з кадастровими номерами 4623686600:01:002:2357, 4623686600:01:002:2358, 4623686600:01:002:2359, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:01:002:0026. Відповідач не визнає її право власності, а тому, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

18.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому представник зазначила, що позивачка заперечує щодо закриття провадження в частині позовних вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,0538 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, оскільки наявний спір щодо такої ділянки. Позивачка, як особа, до якої перейшло право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2 , стала власником відповідної частини земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:01:002:0026 на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

06.01.2025 до суду надішли заперечення на заперечення, у яких представник позивача вказує, що у справа №360/2285/14-ц, на яку вона покликається з відповіді на відзив, стосується договору дарування від 08.02.2002, згідно якої обдарована особа отримала в дар 57/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Оскільки право власності на будинок перейшло до двох осіб позивачки та відповідача, відповідно спірні правовідносини регулює ч.4 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Абзац 2 ч.1 ст. 120 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору дарування визначає перехід права власності на земельну ділянку при відчуженні житлового будинку, будівлі або споруди вцілому, тому і не підлягає застовуванню до правовідносин щодо переходу права власності на частину земельної ділянки при переході права власності на частину будівлі та споруди. Щодо проведення експертного земельно-технічного дослідження земельної ділянки за адресою: Львівська область Львівський район, с.Солонка, к.н. 4623686600:01:002:2357, площею 0.0538, а саме чи можливий поділ (порядок користування) земельної ділянки за адресою: Львівська область, Львівський район, с.Солонка, к.н. 4623686600:01:002:2357, площею 0.0538 м між співвласниками з частками по 1/2, то сторонами не визначено порядок користування будинком. А тому вважає висновок неналежним та недопустимим доказом.

Позиція відповідача: 11.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 визнає частково позовні вимоги, а саме визнає за позивачем право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,0538 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у с.Солонка, Львівського району, Львівської області, оскільки розмір земельної ділянки є достатнім для обслуговування 1/2 житлового будинку. 14.02.2003 ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,1159 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Львівський (Пустомитівський) район, с.Солонка, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. 19.02.2003 ОСОБА_2 купив у ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1003 га, яка розташована Львівська область, Львівський (Пустомитівський) район, с.Солонка, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. 15.04.2003 ОСОБА_2 купив у ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1003 га, яка розташована Львівська область, Львівський (Пустомитівський) район, с.Солонка, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Відповідно утворилась земельна ділянка загальною площею 0,3165 га (0,1159+0,1003+0,1003) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Кадастровий номер земельної ділянки: 4623686600:01:002:0026. Земельна ділянка належала відповідачу на праві власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 025053 від 29.05.2003 року. 09.11.2003 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 18.12.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування 1/2 частини будинку. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером ділянки: 4623686600:01:002:0026, загальною площею 0,3165 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. 13.09.2024 року відповідач заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Олефір Р.В., надав згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 4623686600:01:002:0026, площею 0,3165 га, на три окремі земельні ділянки а саме: на земельну ділянку кадастровим номером 4623686600:01:002:2358 площею 0,1295 га; на земельну ділянку кадастровим номером 4623686600:01:002:2359 площею 0,1332 га; на земельну ділянку кадастровим номером 4623686600:01:002:2357 площею 0,0538 га. На земельній ділянці з кадастровим номером 4623686600:01:002:2357 площею 0,0538 га. розташований житловий будинок власником 1/2 частини якого є позивач. Оскільки договір дарування житлового будинку укладено 18 грудня 2009 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 1 ст.120 Земельного кодексу України з погляду її дії в часі у редакції, чинній на той час, а саме: до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Таким чином, внаслідок виникнення права власності на будівлі та споруди може виникати право на земельну ділянку під ними та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Житловий будинок є самостійним, об`єктом, розташований на земельній ділянці. Житловий будинок є об`єктом нерухомого майна, безпосередньо пов`язаний із земельною ділянкою і невіддільний від неї. Позивач має право власності на частину земельної ділянки, на якій розташоване подароване нерухоме майно та на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування цього нерухомого майна. До набувача нерухомого майна не може переходити уся земельна ділянка, якою володів на певній підставі попередній власник нерухомого майна, оскільки на таке відчуження земельної ділянки у власника не було волі і така домовленість сторін не знайшла свого закріплення у відповідній угоді. Просив закрити провадження у справі в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:01:002:2357 площею 0,0538 га та в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

30.12.2024 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому представник відповідача вказує на те, що правовідносини, які виникли у справі № 360/2285/14-ц та у даній справі не є подібними, а тому постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 360/2285/14-ц від 16 січня 2019 року не підлягає до застосування. Чинна редакція ст. 120 (абз.2 ч.1) ЗК України на час укладення договору дарування 18.12.2009, передбачала «Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування». З ініціативи відповідача проведено експертне земельне-технічне дослідження земельної ділянки за адресою: Львівська область, Львівський район, с.Солонка, к.н. 4623686600:01:002:2357, площею 0.0538, а саме чи можливий поділ (порядок користування) земельної ділянки за адресою: Львівська область, Львівський район, с.Солонка, к.н. 4623686600:01:002:2357, площею 0.0538 м між співвласниками з частками по 1/2. Згідно Висновку № 28-24Д від 12 грудня 2024, поділ земельної ділянки, чи встановлення порядку користування - технічно можливо; кожен зі співвласників отримає по 0,0279га площі, чого достатньо для обслуговування своєї частини будівлі. Кожен зі співвласників може мати вихід на вулицю, чи влаштувати заїзд для машини, оскільки її ширина зі сторони дороги - 17,11м (згідно кадастрового плану земельної ділянки). Земельної ділянки за адресою: Львівська область, Львівський район, с.Солонка, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, площею 0,0538, достатньо для обслуговування будинку, поділ даної ділянки між сторонами по 0,0279 га є достатнім для обслуговування 1/2 частини будинку, належної на праві власності ОСОБА_1 .

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

20.11.2024 ухвала про відкриття провадження; 20.11.2024 ухвала про забезпечення позовної заяви; 25.11.2024 заява позивачки про видачу копії ухвали; 11.12.2024 відзив на позовну заяву; 18.12.2024 відповідь на відзив; 30.12.2024 заперечення представника відповідача на відповідь на відзив; 06.01.2025 заперечення рондставника позивача на заперечення .09.2024 клопотання позивача про прийняття окремої ухвали; 12.09.2024 ухвала про відмову у задоволенні клопотання; 25.09.2024 відзив на позов;03.10.2024 клопотання відповідача про долучення заяви свідка; 07.10.2024 повторне клопотання позивача про винесення окремої ухвали; 07.10.2024 заява позивача про неприбуття в судове засідання; 10.10.2024 ухвала про відмову у задоволенні повторного клопотання позивача про винесення окремої ухвали; 17.10.2024 відповідь на відзив; 05.11.2024 заперечення відповідача; 21.11.2024 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до положеньст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 2 ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з п.п. 1-5ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, 09.11.2003 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.02.2003, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, площею 0,1159 га, яка знаходиться: с.Солонка на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Даний договір було нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 572.

19.02.2003 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1003 га, яка знаходиться: с.Солонка на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що підтверджується договором купівлі продажу земельної ділянки від 19.02.2003, який зареєстрований в реєстрі за № 640.

15.04.2003 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1003 га, яка знаходиться: АДРЕСА_1 , передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що підтверджується договором купівлі продажу земельної ділянки від 15 квітня 2003 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1572.

Як зазначила сторона відповідача та не заперечила сторона позивачки 29.05.2003 вказані ділянки були об`єднані в одну та відповідно утворилась земельна ділянка загальною площею 0,3165 га (0,1159+0,1003+0,1003) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, якій присвоєно кадастровий номер 4623686600:01:002:0026, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 025053 від 29.05.2003 року.

Таким чином земельна ділянка, площею 0,3165 га, яка знаходиться в с.Солонка на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області кадастровий номер 4623686600:01:002:0026 набута відповідачем до шлюбу з позивачкою.

Як вбачається з матеріалів справи 18.12.2009 було укладено договір дарування 1/2 частини будинку, згідно якого відповідач ОСОБА_1 (дарувальник) передав безоплатно у власність позивачці ОСОБА_1 (обдаровуваний) 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який в цілому складається з семи кімнат та кухні, житловою площею 147,3 кв.м., загальна площа 263,6 кв.м. До будинку належить гараж, ворота, хвіртка, огорожа, колодязь. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,3165 га, кадастровий номер земельної ділянки 4623686600:01:002:0026.

Житловий будинок належав відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 21.05.2009, згідно рішення ХYІІ сесії п`ятого демократичного скликання від 22.01.2009 № 676, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.09.2009 року, реєстраційний номер 27344856. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий 21.05.2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», номер витягу 22799601.

Оскільки договір дарування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 укладено 18.12.2009, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню абз.1 ч. 1 ст.120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на той час, а саме: до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором та абзац 2 ч. 1 статті 120 Земельного кодексу України, який передбачав, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як встановлено судом, в договорі дарування від 18.12.2009, на підставі якого позивачка отримала в дар 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 вказується лише земельна ділянка, на якій розташовано будинок, однак жодним чином не згадується про перехід до позивачки права власності на таку. Таким чином волевиявлення щодо відчуження земельної ділянки чи її частини відповідачем не зафіксовано, питання переходу права власності та розмір земельної ділянки не визначений, а тому слід керуватися абз 2 ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у редакції чинній на момент укладення договору дарування.

Як зазначається в Ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №689/26/17, відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Разом тим виникає ситуація існування в часі нормативних актів, виданих одним і тим самим органом, які містять суперечності в регулюванні одних і тих самих правовідносин.

У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Разом з тим при розбіжності між загальними і спеціальними нормами права перевага надається спеціальній, якщо вона не скасована виданим пізніше загальним актом.

Положеннястатті 377 ЦК Українистосуються саме переходу прав на земельну ділянку при переході прав на нерухомість, яка розташована на цій земельній ділянці. Зазначені положення повністю регулюють правовідносини, визначеністаттею 120 ЗК України, а тому ці норми мають однакову юридичну силу.

За таких обставин для регулювання суспільних правовідносин, які виникають при переході прав на земельні ділянки при набутті прав на нерухомість, розташовану на них, слід застосовувати нормиЦК Українидо моменту внесення відповідних змін доЗК України.

Такі зміни внесені достатті 120 ЗКУкраїниЗаконом України від 27 квітня 2007 року № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України»(далі - Закон № 997-V), який набув чинності 20 червня 2007 року, і з цього часу суперечності у змісті цих норм було усунуто.

Пунктом 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз`яснено, що, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що, зокрема при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї датистатті 30 ЗК Українидо набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити відповідно достатті 120 ЗК України(2001 року) на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем.

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зістаттею 377 ЦКУкраїни(Закон № 435-ІV), а з часу внесення змін достатті 120 ЗКУкраїниЗаконом № 997-V- і згідно зістаттею 120 ЗКУкраїнипереходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнятажитловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), відповідно достатті 377 ЦКУкраїниістатті 120 ЗКУкраїнив редакціїЗакону України від 05 листопада 2009 року№ 1702-VI.

Таким чином, відчуження об`єктів нерухомого майна в період з 01 січня 2002 року до 01 січня 2004 року не призводило до переходу прав на земельну ділянку під будівлями та спорудами до набувача нерухомості на підставі правочину про набуття права на нерухомість.

Такі права виникли лише з 01 січня 2004 року з набуттям чинностіЦК Українив редакції Закону України № 435-IV, і до 01 січня 2010 року такий перехід прав стосувався права власності на земельну ділянку, розмір якої був зазначений у договорі відчуження нерухомості, а за відсутності таких даних - у розмірах, необхідних для обслуговування будинку.

Право власності на усю земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, стало одночасно переходити до набувача нерухомості лише з 01 січня 2010 року.

Як зазначила сторона відповідача, 13.09.2024 відповідач заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Олефір Р.В., надав згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 4623686600:01:002:0026, площею 0,3165 га, на три окремі земельні ділянки а саме: на земельну ділянку кадастровим номером 4623686600:01:002:2358 площею 0,1295 га; на земельну ділянку кадастровим номером 4623686600:01:002:2359 площею 0,1332 га; на земельну ділянку кадастровим номером 4623686600:01:002:2357 площею 0,0538 га.

Житловий будинок, власниками якого є сторони, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623686600:01:002:2357 площею 0,0538 га.

Жодних доказів оскарження таких дій відповідача щодо поділу земельної ділянки чи скасування такого, стороною позивачки суду надано не було.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №689/26/17 вказано, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Як встановлено судом, житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0538 га з кадастровим номером 4623686600:01:002:2357, сформованої згідно заяви відповідача про поділ земельної ділянки кадастровий номер 4623686600:01:002:0026, площею 0,3165 га на три окремі.

Як зазначила сторона відповідача, наміру відчужувати (дарувати) частину земельної ділянки площею 0,3165 га за договором дарування від 18.12.2009 ОСОБА_2 не мав. Предметом правочину був лише житловий будинок та волевиявлення на відчуження 1/2 земельної ділянки відповідач не мав.

Судом враховано, що житловий будинок, як у справі, що розглядається, є самостійним, об`єктом, розташований на земельній ділянці, а відтак зважаючи на особливість правового режиму такого об`єкта слід враховувати Державні будівельні норми.

Згідно висновку №28-24Д експертного земельно-технічного дослідження за договором з ОСОБА_2 , складеним 12.12.2024 щодо технічної можливості поділу (порядку користування) земельної ділянки за адресою: Львівська область, Львівський район, с.Солонка, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, площею 0,0538 га між співвласниками з частками по 1/2, такий поділ чи встановлення порядку користування технічно можливо і залежить від варіанту поділу (порядку користування) житлового будинку; кожен зі співвласників отримає по 0,0279 га площі, чого достатньо для обслуговування своєї частки будівлі; кожен зі співвласників може мати вихід на вулицю, чи влаштувати заїзд для машини, оскільки її ширина зі сторони дороги 17,11 м (згідно кадастрового плану земельної ділянки).

Покликання сторони позивачки на неналежність та недопустимість вказаного висновку як доказу у зв`язку з відсутністю порядку користування будинком, судом не може бути взяти до уваги, оскільки даний висновок наданий лише щодо технічної можливості поділу (порядку користування) земельної ділянки та не передбачає варіантів здійснення такого поділу (порядку користування).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,0538 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована Львівська область, Львівськии? раи?он, с.Солонка слід задоволити.

Щодо вимог позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,1295 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2358 та 1/2 частину земельноі? ділянки площею 0,1332 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2359, за адресою: Львівська область, Львівськии? раи?он, с.Солонка, то слід зазначити, що 1/2 частина будинку на таких не розташована та не використовується для обслуговування житлового будинку; вказані позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому в їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на наведене вище, позов підлягає до часткового задоволення.

Покликання сторони позивачки на правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019 у справі №360/2285/14-ц не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки суперечать ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №689/26/17.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому з відповідача в користь позивачки слід стягнути 1107,92 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268 ЦПК України, ст. 120 ЗК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0538 га, кадастровий номер 4623686600:01:002:2357, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована Львівська область, Львівський район, с.Солонка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1107,92 грн. (одну тисячу сто сім гривень 92 коп.) сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 14.03.2025.

СуддяД. А. Кукса