Рішення № 126487356, 09.04.2025, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/929/24

Номер провадження: 2-а/365/1/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2025 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської областіу складі:

головуючої судді Солдатової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Воєводи І.С.

представника відповідача Коломієць В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, з особливостями, визначеними законом для окремих категорій термінових адміністративних справ, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, протиправною та її скасування,

У С Т А Н О В И В:

06 грудня 2024 року (згідно з відміткою пошти) позивач ОСОБА_1 , через свого уповноваженого представника адвоката Костенка О.М., звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вище вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АВ № 00003079 від 21.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно ОСОБА_1 щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн та закрити справу, стягнути з відповідача понесені судові витрати у відповідності до підтверджених судових витрат, при цьому, надати додатковий п`ятиденний строк для подання належних доказів понесених витрат, після ухвалення рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 21.11.2024 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Конаревою Вікторією Валентинівною винесено постанову серії АВ № 00003079 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України (далі постанова серії АВ № 00003079 від 21.11.2024), якою притягнуто його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн за те, що 04.10.2024 о 15 год 14 хв за адресою: Н-07, км 191+578, Сумська область, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , яким відповідальна особа допустила рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,750% (2,3 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.

Вказана постанова надійшла позивачу рекомендованим листом через поштового оператора АТ «Укрпошта» 27.11.2024. З урахуванням положень ч. 3 ст. 288, ст. 289, ч. 3 ст. 291 КУпАП, останнім днем для оскарження постанови є 06.12.2024, а відтак позивачем не пропущений строк для оскарження постанови.

З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки порушень п. 22.5 ПДР України не допускав, а із наданої відповідачем фіксації транспортного засобу неможливо встановити вагу вантажу, який перевозиться, а тим паче, встановити, що було допущене перевищення нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: загальної маси транспортного засобу на 5,750% (2,3 тонн). Відповідачем не додано жодного документу, який би стверджував, що позивач порушив п. 22.5 ПДР, а також доказів того, що зважувальне обладнання, яким проводилося зважування, має відповідну сертифікацію згідно вимог діючого законодавства. Також постанова не містить інформації про тип транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення вантажу, яким у даному випадку є спеціалізований напівпричіп н/пр контейнеровоз (з пристр. самовивантаж) та дозволена загальна маса якого є вищою, ніж у звичайних контейнеровозів.

Відповідно до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2019 року № 1174, (зокрема п. 12 Порядку № 1174) автоматичний пункт може забезпечувати фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв, та метадані повинні містити дані про державний номерний знак причепу, напівпричепу, та інших причіпних пристроїв, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв у разі використання такого.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» напівпричіп віднесений до автомобільних транспортних засобів, що кореспондується з вимогами ст. 280 КУпАП.

Згідно долучених фотознімків перевірки постанови встановлено, що транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , у зазначений в оскаржуваній постанові час та місці рухався з напівпричепом. Долучена фото фіксація містить номерний знак напівпричепу, проте останній не міститься в зафіксованих метаданих транспортного засобу, а містить лише, що допустима для нього маса 40 т.

Разом з тим, зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, належних позивачу, вбачається, що тип автомобіля DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 вантажний спеціалізований сідловий тягач Е, тип причепу марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 - спеціалізований напівпричіп Н/ПР контейнеровоз (з пристр. самовивантаж). Згідно з технічним паспортом ТОВ «ЗМІЇВ-ТРАНС» на контейнер К 60 вбачається, що він є металевим, відкритим (з тентом) для перевезення різноманітного вантажу на автомобільному, залізничному, річковому та морському транспорті. Рівень безпеки контейнера К60 підтверджений сертифікатом відповідності № UA.PN.191.1450-23 від ТОВ «ОС ЄВРОСТАНДАРТ» в даній галузі та вироблений згідно ТУ У 29.2-39989905-001:2018.

Оскаржуваною постановою від 21.11.2024 підтверджується, що фактичні зафіксовані параметри ТЗ є: кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, загальна маса 47000 кг, тобто фактично позивачем використовувався двовісний тягач і трьохвісний напівпричіп. Проте не враховано, що трьохвісний напівпричіп є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 42 т, а не 40 т, як зазначено в постанові. Наведене підтверджено відомостями зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та фото, що надані відповідачем та містяться в матеріалах справи. Окрім цього, звертає увагу на те, що повна маса напівпричепу контейнеровоза становить 43000, а маса без навантаження 7300.

З оскаржуваної постанови вбачається, що адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі технічним засобом WAGA-WIM40. В той же час, спірна постанова містить інформацію щодо результатів зважування транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням похибки на рівні 47000 кг та в ній зазначено про перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,750% (2,3 тон). Однак будь-якої інформації щодо застосування напівпричепу та чи являється/ не являється він двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) у спірній постанові не зафіксовано.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України максимальні параметри фактичної маси для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра для доріг державного значення - 42 тонни. З огляду на встановлення в п. 22.5 ПДР різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягача, так і спеціалізованого напівпричепу-контейнеровозу, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Посадову особу Укртрансбезпеки не обмежували в реалізації повноважень, передбачених п. 4 Інструкції № 512, проте відповідачем взагалі не досліджено питання, який саме причіп, напівпричіп або інший причіпний пристрій використовувався у даному випадку. Вказана обставина не була врахована співробітником Укртрансбезпеки під час складання спірної постанови. Оскаржувана постанова була винесена головним спеціалістом лише на підставі огляду фото фіксації ТЗ. При цьому, позивач був позбавлений можливості надати будь-які докази, додаткові дані та в належний спосіб пояснити/спростувати позицію відповідача.

Зазначає, що, враховуючи факт проведення державної реєстрації напівпричепу як контейнеровозу та ненадання відповідачем доказів зворотного, контролюючий орган у межах спірних правовідносин має класифікувати транспортний засіб позивача як контейнеровоз. В даному випадку, з урахуванням допустимої маси транспортного засобу 42 тонни, перевищення з урахуванням максимальної похибки буде становити 0,300 тонн, що у відсотках становить 0,714%. Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі. Наведений відповідачем у постанові серії АВ № 00003079 від 21.11.2024 розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу не відповідає п. 22.5 ПДР України, де зазначено про те, що для двовісного автомобіля (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра для доріг державного значення, максимально допустимим є 42 тонни. Крім того, відповідач не бере до уваги свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що належить позивачу, в якому зазначено, що даний транспортний засіб є спеціалізованим напівпричепом н/пр контейнеровоз (з пристр. самовивантаж). Наявність або відсутність необхідних маркувань контейнера, перевезення вантажів, які забороняється перевозити, не можуть бути підставами для висновку про те, що транспортний засіб не є контейнеровозом, для якого п. 22.5 ПДР встановлені збільшені показники граничного навантаження. Відповідач мав врахувати, що транспортний засіб позивача є саме контейнеровозом і здійснити розрахунок перевищення допустимого показника загальної маси, виходячи з дозволених 42 тонн, а не з 40 тонн.

Для настання відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України необхідно, щоб перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складало від 5%. В даному випадку перевищення вказаних норм на 0,714% виключає кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України за відсутністю складу правопорушення.

Окрім цього, в постанові серії АВ № 00003079 від 21.11.2024 не зазначено марку, модель, державний номерний знак причепу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу. Дана постанова містить лише марку, модель, державний номерний знак тягача, масу перевищеної вагової норми та її відсоток, тобто, величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про транспортний засіб, яким зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак). Проте оскаржувана постанова не містить даних марки, моделі та номерного знаку причепу марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_3 - спеціалізований напівпричіп Н/ПР контейнеровоз (з пристр. самовивантаж), що має значення для обрахунку максимально допустимої маси транспортного засобу.

У адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини, що покладає на нього обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростування твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, і за таких підстав оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

В діях позивача не вбачається умислу на перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами., а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 12.12.2024 відкрила провадження у справі, постановила розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, з особливостями, визначеними законом для окремих категорій термінових адміністративних справ, призначила у справі розгляд справи по суті на 17.12.2024.

16 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» уповноважений представник відповідача Коломієць В.О. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначила наступне.

Інформацією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі Інструкція № 512) затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушень. На момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022.

Відповідно до додатка 1 до Інструкції № 512 у постанові фіксується марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп (різновидом якого є напівпричіп) це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Аналогічних висновків Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов у постанові від 23.07.2024 у справі № 378/277/24.

За змістом доданого АРМ аудиту перегляд зафіксованої події № 8716963 під час розгляду адміністративного правопорушення, вбачається, що відповідачем визначено тип транспортного засобу із напівпричепом, тобто та обставина, що тягач рухався із напівпричепом була досліджена та врахована.

Як видно з інформаційної картки автоматичного пункту габаритно-вагового контролю та даних постанови транспортний засіб тягач був зафіксований саме з напівпричепом це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей (2 осі тягач, 3 осі напівпричіп). Отже метадані містять відомості про напівпричіп, зокрема зафіксовано його державний номерний знак.

Постанова, яка оскаржується позивачем, за своїм змістом повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

З посиланням на положення п. 6 Інструкції № 512 та абз. 4 ст. 279-5 КУпАП зазначає, що Укртрансбезпека має право, а не обов`язок уточнювати дані при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2019 № 1174 (редакція від 28.02.2024) (далі Порядок №1174). Відповідно до п. 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174). Пунктом 15 Порядку № 1174 визначено, які дані мають містити метадані. Під час передачі інформаційних файлів та метаданих Укртрансбезпекою впроваджується організаційно-технічні заходи, які забезпечують захист інформації, що передається, відповідно до ступеня її конфіденційності. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. Порядком № 1174 не передбачена фіксація державного номерного знака напівпричепа.

Відповідно до п. «б» 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (чинній на момент виникнення правопорушення) двохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони. Однак визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 42 тони є не лише наявність підтверджуючого документу про те, що транспортний засіб рухався із напівпричепом контейнеровозом, а й те, що контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.

Для застосування параметру фактичної маси в розмірі 42 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу обов`язково мають бути дотримані такі вимоги: 1) автомобіль (тягач) має бути двохвісним з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) загальною максимальною довжиною 13,716 метра; 2) на зазначеному автомобілі (тягачі) із вказаним напівпричепом (контейнеровозом) мають бути розміщені один або більше контейнерів або змінних кузовів; 3) рух має здійснюватися на автомобільних дорогах загального значення. Відсутність хоча б однієї із вказаних вимог унеможливлює застосування підвищеного показника фактичної маси 42 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу.

За даними фото фіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер.

Будь-яких доказів щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.

Одного зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. З фотофізнімків доданих до оскаржуваних постанов, встановлено, що вказані у постановах сідельний тягач з напівпричепом перевозили предмет з ознаками контейнеру, до конструкцій якого внесено зміни додано тентова ний верх. Вказаний предмет не містив маркування та пломбування.

До відзиву на позовну заяву були додані технічний паспорт ТОВ «Зміїв-Транс» на контейнер К 60 та сертифікат відповідності. Вищевказані документи не містять підпису відповідальної особи. яка вносила відомості щодо характеристик контейнерів. З наданих документів неможливо встановити, що вони відносяться саме до конструкцій, які знаходились на напівпричепі-контейнеровозі в момет фіксації правопорушення, оскільки відсутнє маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Також в сертифікаті відповідності UA.PN.191/1450-23 зазначено термін його дії, а саме: 27.05.2023 до 24.07.2024. на момент фіксації правопорушення 04.10.2024, сертифікат втратив чинність.

Зважаючи на зазначене відповідачем належним чином визначено тип транспортного засобу та як наслідок здійснено правильний розрахунок відсотку перевантаження загальної маси транспортного засобу.

Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM74, WAGA-WIM40, CRUA-05-VVE, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Представник відповідача додатково зауважує, що «обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішень, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19). Основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначені докази долучені до відзиву.

Постанова серії АВ № 00003079 від 21.11.2024 відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку № 1174, Інструкцією № 512 та ухвалена в порядку та спосіб, встановлені законодавством, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

14 січня 2025 року від представника відповідача надійшла заява, яка містить додаткові пояснення з урахуванням поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Окрім аргументів, раніше зазначених у позовній заяві, зазначає наступне.

З доданих до відзиву представником відповідача вбачається, що 04.10.2024 о 15 год. 14 хв. автомобіль DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , проїжджаючи крізь автоматичний пункт контролю, їхав саме з напівпричепом з контейнером. Згідно наданого відповідачем витягу з програми АРМ аудиту стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення № 8512328 встановлено, що транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , у зазначений в оскаржуваній постанові час та місці рухався з напівпричепом. Наявні в матеріалах справи фотознімки із фото фіксацією транспортного засобу не є належним доказом, що напівпричеп не є контейнеровозом. Також вказані знімки не підтверджують доводи відповідача про відсутність маркування та опломбування на контейнеровозі, згідно Правил № 363, оскільки вказані обставини могли бути встановлені Укртрансбезпекою лише при особистому огляді спірного транспортного засобу. Проте, доказів вчинення таких дій відповідачем не надано. Вважає хибною позицію відповідача, за якою наявність договору на перевезення в контейнері є достатньою підставою для ідентифікації транспортного засобу як контейнеровоза, що перевозить контейнер, у той час, як необхідно брати до уваги технічні характеристики, зафіксовані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Наявні у відзиві фото світлини, у тому числі і ті, що міститься безпосереднього в оскаржуваній постанові, також не дають можливості достовірно визначити ані категорію транспортного засобу, ані його тип.

У судовому засіданні 14.01.2025 судом постановлено зобов`язати позивача належної якості копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які долучені до позовної заяви, та оригінали свідоцтв для огляду в судовому засіданні.

29.01.2025 представник позивача на вимогу суду надав належним чином засвідчені копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ.

У судове засідання, призначене на 09.04.2025 сторони не з`явилися позивач, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костенко О.М., у додаткових письмових поясненнях від 14.01.2025 та у заявах від 29.01.2025 та 09.04.2025 просив розгляд справи проводити у відсутність сторони позивача, позов підтримують.

Представник відповідача Коломієць В.О. в телефонному режимі просила розглядати справу № 365/929/24 без її участі у зв`язку з неможливість вийти у ВКЗ. Також, через систему електронний суд надійшла заяв представника відповідача Коломієць В.О., в якій просила проводити розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 14.01.2025, яке проводилося в режимі відеоконференцзв`язку, представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Коломієць В.О., проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини та обґрунтування, викладені у відзиві. Зазначила, що оскаржувана постанова винесена правомірно із дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи позивача про те, що до тягача був прикріплений контейнеровоз є безпідставними та не підтверджуються належними доказами, зокрема, не надано договору на перевезення вантажу контейнеровозом. Із фото, доданих до відзиву на позовну заяву вбачається, що напівпричіп контейнеровоз не має маркування, фітингів, має зрізаний верх, який накритий тентом. Вважає, що доводи позивача спростовуються доказами поданими відповідачем з відзивом на позовну заяву, а саме метаданими, крім того зважувальна техніка є справною та сертифікованою.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази та, надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що передбачено в частині другій статті 19 Конституції України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III. Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9. ПДР закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч. 2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд перевіряє законність та обґрунтованість винесення постанови та досліджує, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Судом встановлено, що головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Конаревою Вікторією Валентинівною 21.11.2024 винесена постанова серії АВ № 00003079 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Оскаржувана постанова була направлена позивачу через поштового оператора АТ «Укрпошта» і особисто вручена йому 27.11.2024 (а.с. 16, 84-85 копія постанови, а.с. 17 копія трекінгу).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM74, WAGA-WIM40, CRUA-05-VVE, головний спеціаліст установила, що 04.10.2024 о 15 год. 14 хв., за адресою Н-07, км 191+578, Сумська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 , яким відповідальна особа ОСОБА_1 допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,750% (2,3 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та постановила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. У графі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3939 мм, 2-3: 5138 мм, 3-4: 1306 мм, 4-5: 1295 мм; навантаження на вісь 1 - 8600 кг, 2 - 12500 кг, 3 - 8900 кг, 4 - 8550 кг, 5 - 8450 кг; загальна маса - 47000 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса 42300 кг.

У відповідності до підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.

Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами регламентована статтею 132-1 КУпАП.

Зі змісту ч. 2 ст. 132-1 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу, зокрема, в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови саме з мотивів неврахування уповноваженою особою відповідача того, що транспортний засіб позивача є саме контейнеровозом, в результаті чого, при розрахунку перевищення допустимого показника загальної маси, виходив із максимально допустимої маси в 40 тонн.

У свою чергу, аналізуючи пункт 22.5 Правил дорожнього руху України та зміст оскаржуваної постанови суд дійшов висновку, що під час розгляду відомостей із матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM74, WAGA-WIM40, CRUA-05-VVE, головний спеціаліст ОСОБА_2 визначила транспортний засіб позивача як двохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, у зв`язку із чим прийшла до висновку про дозволену максимальну масу такого транспортного засобу 40 тон.

З такими висновками посадової особи відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Оскаржувана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення: https://wim.dsbt.gov.ua/r/а/AВ00003079/. В матеріалах справи містяться роздруковані з веб-сайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі» знімки транспортного засобу, зафіксовані в момент вчинення правопорушення 04.10.2024 о 15 год 14 хв, з яких вбачається, що в автоматичному режимі був зафіксований транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 та АХ6876ХF (а.с. 18-29 знімки фото фіксації, а.с. 86-91 фото дані АРМ аудиту).

З наданих суду письмових доказів встановлено, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 це вантажний спеціалізований сідловий тягач марки DAF модель XF 105.460, повна маса якого 26100, маса без навантаження 7200. У свою чергу відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_5 марки ЗМІЇВ-ТРАНС, за своїми технічними характеристиками є спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровозом (з пристр.самовивантаж), повна маса якого 43000, маса без навантаження 7300 (а.с. 15 (зворотний бік), а.с. 145 копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів).

Відтак, з матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб вантажний спеціалізований сідловий тягач марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 рухався разом з іншим транспортним засобом марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_5 , який є спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровозом (з пристр.самовивантаж). Тобто, фактично рухалися два транспортні засоби, але в оскаржуваній постанові при визначенні загальної маси транспортного засобу та при притягненні позивача до відповідальності, було враховано лише один транспортний засіб в результаті чого в даній постанові відсутні дані щодо марки, моделі, державного номерного знаку спеціалізованого напівпричіпу н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_5 , приєднаного до сідлового тягача марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 .

Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначена класифікація транспортних засобів, відповідно до якої транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Частиною третьою ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р., № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (зі змінами) затверджено та уведено в дію підзаконний нормативно-правовий акт, яким встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пунктом 3 Порядку № 1388 регламентовано, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

На власників транспортних засобів покладено обов`язок зареєструвати (перереєструвати) протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (п. 7 Порядку № 1388).

Відповідно до п. 10 Порядку № 1388 перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстру виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником.

На зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку), присвоюється буквено-цифрова комбінація номерних знаків з їх видачею або без такої (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), а також дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових та/або звукових сигнальних пристроїв (п. 16 Порядку № 1388).

Тобто, після отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в якому відображено, що він відноситься до категорії спеціалізованих напівпричепів контейнеровозів, власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п. 22.5 Правил дорожного руху в частині, що стосується контейнеровозів.

Суд враховує пункти 17.2-17.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, згідно з якими забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Відповідачем у відзиві зазначено, що всупереч вимогам Правил № 363 позивачем не надано доказів перевезення контейнера з відповідним маркуванням.

Проте, суд зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.

Аналогічний висновок викладений в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 357/11078/24 від 09.12.2024 року, у справі № 357/11077/24 від 04.12.2024 року.

Водночас, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за якою позивача було притягнено до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, а не за порушення правил маркування контейнерів.

Аналіз п. 22.5 Правил дорожнього руху та ч. 2 ст. 132-1 КУпАП свідчить про те, що розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів не дає можливості відповідачу самостійно змінювати ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання перевізником Правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера.

Оскільки ключовим при проведенні такого визначення мають бути технічні характеристики самого транспортного засобу, визначені заводом-виробником та підтверджені посадовими особами під час його державної реєстрації. Відповідно з моменту проведення реєстрації транспортного засобу держава визнає та офіційно приймає його на облік із зазначенням у реєстраційному свідоцтві притаманних йому технічних характеристик. Самостійна зміна посадовою особою суб`єкта владних повноважень гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.

У свою чергу суд звертає увагу, що у випадку здійснення власником такого транспортного засобу його самовільного переобладнання та експлуатації без приведення реєстраційних документів на нього у відповідність із притаманними такому напівпричепу технічними характеристиками, за умови належної фіксації такого факту відповідною посадовою особою, може бути підставою для притягнення відповідальної особи до відповідальності. Натомість таке порушення не охоплюється диспозицією ст. 132-1 КУпАП.

З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягача, так і напівпричепа-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при встановлені технічних характеристик транспортних засобів марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_5 , головний спеціаліст ОСОБА_2 повинна була ідентифікувати їх як двохвісний автомобіль (тягач) із трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) та визначати можливе перевищення ним фактичної маси виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів у розмірі 42 тони, а не 40 тон, як було враховано нею при проведенні розрахунків.

Зазначена невідповідність вимогам підзаконного нормативно-правового акта при проведенні розрахунків на переконання суду обумовлена тим, що відповідачем у оскаржуваній постанові в порушення Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (затвердженого постановою КМУ № 1174 від 27.12.2019) не встановлено державний номерний знак напівпричепу, внаслідок чого відповідно відповідачем не були встановлені дійсні характеристики таких транспортних засобів та помилково визначена дозволена максимальна маса.

В даному випадку, з урахуванням допустимої маси транспортного засобу 44 тони, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає так: (47000 42000 10% х 47000) / 42000) х 100% = 0,714%.

Для настання відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП необхідно щоб перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складало від 5 %. В даному випадку перевищення вказаних норм судом не встановлено, що виключає кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Також під час розгляду справи суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відповідачем не були встановлені достатні та необхідні відомості щодо технічних характеристик транспортного засобу, який рухався через автоматичний пункт вагового контролю, внаслідок чого була помилково визначена дозволена максимальна маса такого транспортного засобу у розмірі 40 тонн, і відповідно необґрунтовано встановлено перевищення максимально дозволеної загальної маси транспортного засобу. У свою чергу за умови належної фіксації та опрацювання отриманої інформації з визначенням максимально допустимої ваги такого транспортного засобу у розмірі 42 тонни при встановленій з урахуванням допустимої похибки загальної маси транспортного засобу марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_5 , у розмірі 42,300 тони виключає наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони вказаного правопорушення.

Натомість самостійна зміна посадовою особою відповідача технічних характеристик транспортного засобу є порушенням принципу належного врядування та правової визначеності. У свою чергу можливе самовільне переобладнання транспортного засобу та його подальша експлуатація може бути підставою відповідальності іншого виду за умови належної фіксації такого порушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення зі скасуванням оскаржуваної постанови та закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві зазначається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не проводився, але може бути уточнений протягом розгляду справи. У позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у відповідності до підтверджених судових витрат, при цьому, надати додатковий п`ятиденний строк для подання належних доказів понесених витрат, після ухвалення рішення суду.

У зв`язку з вище зазначеним питання щодо стягнення із відповідача понесених позивачем судових витрат в межах цього рішення суд не вирішував.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 132-1, 245, 280, 283, 287, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 139, 242-246, 250, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AВ № 00003079 від 21.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), адреса місцезнаходження: вулиця Фізкультури, будинок 9, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845.

Головуюча суддя Т.М. Солдатова