Постанова № 12648485, 22.10.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

22 жовтня 2010 року справа № 2а-8800/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представників сторін:

позивача Майтак І. В.

відповідача Бруснік Т. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінатдо Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень №0000020630/0 від 22.01.2009 р., №0000020630/1 від 16.02.2009 р., №0000020630/2 від 05.05.2009 р., №0000020630/3 від 15.06.2009 р., №0000130630/2 від 06.05.2009 р., №0000130630/3 від 15.06.2009 р.,-

в с т а н о в и в :

02 липня 2009 року Відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінатзвернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000020630/0 від 22.01.2009 р., № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., № 0000020630/2 від 05.05.2009 р., № 0000020630/3 від 15.06.2009 р., № 0000130630/2 від 06.05.2009 р., № 0000130630/3 від 15.06.2009 р., якими позивачу були нараховані податкові зобовязання по податку з доходів найманих працівників.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки від 12.01.2009 року, за результатами якої податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № 0000020630/0 від 22.01.2009 р., яким ВАТ Криворізький залізорудний комбінатдонараховано податок з доходів найманих працівників на загальну суму 15478,62 грн., з яких 5159,54 грн. за основним платежем, 10319,08 грн. за штрафними санкціями. Відповідно, вважає незаконними всі наступні податкові повідомлення рішення відповідача, що приймалися з цього приводу за результатами розгляду скарг платника податків.

Так, на думку позивача, податковим органом було неправомірно проведено донарахування податку з доходів фізичних осіб по виплатам громадянці ОСОБА_3, які виплачуються підприємством за рішенням суду як відшкодування шкоди, заподіяної здоровю, та втраченого заробітку, на підставі статті 440 Цивільного кодексу УРСР. Враховуючи, що шкода, заподіяна здоровю даної фізичної особи з вини відповідача, не може бути відшкодована в натурі та оцінена у грошовому еквіваленті, то обєктом відшкодування є не зазначена шкода, а матеріальні витрати (збитки), яких зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди. Таким чином, кошти, які виплачуються підприємством ОСОБА_3, є відшкодуванням прямих збитків, понесених особою внаслідок заподіяння їй матеріальної шкоди, і у відповідності до абз. апп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, не включаються до складу місячного оподатковуваного доходу. Більш того, вказані виплати взагалі не підлягають оподаткуванню, оскільки Відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінатне відповідає визначенню податкового агента (в даному випадку, громадянки ОСОБА_3), закріпленому п. 1.15 ст. 1 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб.

Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 498,34 грн., у звязку з не включенням підприємством як податковим агентом до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника підприємства ОСОБА_4 вартості авіаквитка на відрядження в розмірі 2823 грн. 90 коп., як додаткового блага. Висновок податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб ґрунтується на твердженні про те, що фактичне перебування працівника у відрядженні не було підтверджено оригіналом авансового звіту, оригіналом посадочного талону, та розпечаткою маршруту. Проте, із вказаним висновком погодитись не можна, оскільки авіаквиток придбано підприємством, та видано ОСОБА_4 під звіт, а по прибутті з відрядження, останнім надано до бухгалтерії авансовий звіт, на підставі чого йому виплачено відшкодування витрат на відрядження (лише у розмірі вартості добових, оскільки квиток раніше придбано підприємством та видано під звіт). Отже, висновок податкового органу про отримання працівником підприємства ОСОБА_4 додаткового блага у вигляді вартості авіаквитка, є необґрунтованим, та спростовується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що Відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінатв розумінні п. 1.15 ст. 1 Закону України Про податок з доходів фізичних осібє податковим агентом ОСОБА_3, а відтак мав нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу вказаної особи у розмірі 15%, в даному випадку з виплачених на її користь відшкодувань за рішенням суду. Відповідальність за порушення вказаної норми передбачена п. 20.2 ст. 20 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб. Щодо порушення у вигляді не включення підприємством як податковим агентом до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника підприємства ОСОБА_4 вартості авіаквитка на відрядження в розмірі 2823 грн. 90 коп., як додаткового блага, відповідач посилається на те, що ОСОБА_4 не було надано оригіналу авіаквитка, який мав підтверджувати вартість оплачених витрат на авіапереліт. Тому, посилаючись на ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, відповідач зазначає, що сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податків на відрядження або під звіт (не підтверджених (не оформлених) документально), та не повернутих у встановлені законодавством терміни, є обєктом оподаткування, та включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В період з 12.11.2008 року по 23.12.2008 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінатз питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 4/08-06-235/00191307 від 12.01.2009 р. (а.с. 8 28).

Зазначеним актом, серед іншого, зафіксовано порушення підприємством норм Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, а саме, факт ненарахування та несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від виплачених громадянці ОСОБА_3, яка не є працівником підприємства, регресних сум за рішенням суду (в сумі 4661,20 грн.) а.с. 16, а також факт несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб працівника підприємства ОСОБА_4 за отримані ним додаткові блага у вигляді вартості авіаквитка (в сумі 498,34 грн.) а.с. 23. Всього за цими підставами податковим органом встановлено порушення на суму 5159 грн. 54 коп.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 4/08-06-235/00191307 від 12.01.2009 року, позивач 15.01.2009 р. за вих. № 53-14/84 подав заперечення до даного акту, в яких обґрунтування незгоди з позицією податкового органу по вказаним порушенням, викладено аналогічно обґрунтуванню позовних вимог (а.с. 32 34).

За результатами розгляду заперечень платника податків, податковим органом надана відповідь за №944/10/08-06-317 від 20.01.2009 р. про відповідність результатів, викладених в акті перевірки, нормам чинного законодавства (а.с. 35 43).

На підставі акту перевірки Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000020630/0 від 22.01.2009 р., згідно якого позивачу нараховано зобовязання по податку з доходів найманих працівників на суму 15478 грн. 62 коп. (з яких 5159 грн. 54 коп. за основним платежем, та 10319 грн. 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Зазначене повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем в порядку процедури апеляційного узгодження до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, та Державної податкової адміністрації України (відповідно первинна скарга від 29.01.2009 р. за № 53-14/172, повторна скарга від 26.02.2009 р. за № 53-14/368, повторна скарга від 20.05.2009 р. за №53-14/828).

За результатами розгляду даних скарг, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., № 0000020630/2 від 05.05.2009 р., № 0000130630/2 від 06.05.2009 р., № 0000020630/3 від 15.06.2009 р., № 0000130630/3 від 15.06.2009 р. При цьому, рішенням Держаної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду повторної скарги № 11137/10/25-008 від 28.04.2009 р. податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі від 22.01.2009 р. № 0000020630/0 та, відповідно, № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., було скасовано в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 грн. 75 коп. (по факту надміру витрачених працівником підприємства ОСОБА_4 підзвітних коштів), та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 149 грн. 50 коп.

Також, податковим органом додатково застосовані штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 423 грн. 59 коп., з посиланням на пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, який мав бути застосований СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі (а.с. 56 57).

На підставі вказаного рішення, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000020630/2 від 05.05.2009 р. на суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 15254 грн. 37 коп. (5084 грн. 79 коп. за основним платежем, та 10169 грн. 58 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000130630/2 від 06.05.2009 р. на суму штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників у розмірі 423 грн. 59 коп. (а.с. 58 59).

Рішенням Державної податкової адміністрації України за № 5395/6/25-0315 від 10.06.2009 р. повторна скарга позивача від 20.05.2009 р. за №5314/828 залишена без розгляду (а.с. 62 63).

Не погодившись з вказаними рішеннями органів державної податкової служби, Відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінатзвернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом.

При цьому, підстави та законність проведення податковим органом перевірки позивачем не оспорюються. Спір між сторонами виник лише щодо того, чи є ВАТ Криворізький залізорудний комбінатподатковим агентом при здійсненні ним виплат на відшкодування матеріальної шкоди громадянці ОСОБА_3 за рішенням суду, та відповідно, чи повинно підприємство нараховувати та утримувати при здійсненні таких виплат податок з доходів фізичних осіб, а також щодо того, чи є авіаквиток, придбаний підприємством та виданий працівнику під звіт для відрядження, додатковим благом, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (за умови не підтвердження його оригіналом посадочного талону).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2008 р. по цивільній справі №2-2807-2008 за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінатпро перерахунок сум по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено: стягнуто з ВАТ Криворізький залізорудний комбінатна користь позивача недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01 грудня 2003 року по 01 грудня 2007 року в сумі 18128 грн. 00 коп., та зобовязано підприємство щомісяця виплачувати ОСОБА_3, починаючи з 01.12.2007 р., по 1265 грн. 00 коп. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок або припинення страхових виплат. Як вбачається з тексту рішення, вказані виплати (у меншому розмірі) ВАТ Криворізький залізорудний комбінатна користь ОСОБА_3 здійснював з 01.07.2003 р. за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07.07.2003 р. у звязку з отриманням громадянкою ОСОБА_3 травми внаслідок обвалення перил балкону за місцем її проживання, та в подальшому втрати працездатності на 100% і встановлення їй 1-ї групи інвалідності. При цьому, у трудових правовідносинах з підприємством ОСОБА_3 не перебувала.

Згідно абз. ап.п. 4.2.10 п. 4.2 п. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що виплати на користь ОСОБА_3 за рішенням суду спрямовані на відшкодування прямих збитків, яких зазнала особа внаслідок заподіяння їй шкоди. При цьому, обєктом відшкодування в даному випадку є саме матеріальні втрати (збитки), яких зазнала особа внаслідок заподіяння шкоди (у звязку з отриманою нею травмою, що призвела до інвалідності), до яких відноситься заробіток (дохід), втрачений ОСОБА_3 внаслідок втрати загальної працездатності, а також витрати, викликані необхідністю постійного медичного, стороннього та побутового догляду (ст. 455 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України). Отже, такі матеріальні втрати є прямими збитками та не належать до категорії упущеної вигодиабо додаткового доходу.

Крім того, відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Матеріали справи свідчать про те, що громадянка ОСОБА_3 не перебуває та ніколи не перебувала у трудових або цивільно-правових відносинах з Відкритим акціонерним товариством Криворізький залізорудний комбінат, а лише отримує відшкодування майнових збитків, які є наслідком втрати нею працездатності з вини підприємства.

Чинним законодавством не передбачений обовязок юридичної особи вести податковий облік платників податків, які не мають ніякого відношення до цієї юридичної особи, а також подавати звітність відносно такого платника податків до податкового органу.

Отже, твердження податкового органу про те, що Відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінатє податковим агентом громадянки ОСОБА_3 є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Щодо викладеного в акті перевірки порушення платником податку п.п. 2.4.9. п. 2.4 ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, а саме, не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника підприємства ОСОБА_4 вартості авіаквитка у сумі 2823 грн. 90 коп., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 498 грн. 34 коп., суд зазначає наступне.

Зазначене твердження податкового органу обґрунтовано тим, що кошти, отримані платником податку у вигляді вартості квитка на відрядження, не підтверджені документально, а саме, при поверненні із закордонного відрядження працівником підприємства ОСОБА_4 не було надано підтверджуючих документів до авансового звіту (оригінала посадочного талону до роз печатки маршруту). Таким чином, на думку податкового органу, вказані кошти є доходом, отриманим працівником від працедавця, тобто додатковим благом, тому підлягають оподаткуванню.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними висновками органу державної податкової служби, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що авіаквиток на відрядження працівника Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінатдо фірми Атлас Копко(м. Стокгольм, Швеція) був придбаний підприємством по безготівковому розрахунку у Криворізького філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної фірми Яна, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000060 від 13.03.2008 р., та платіжним дорученням № 3192 від 12.03.2008 р. Авіаквиток було оприбутковано до каси підприємства, та 14.03.2008 р. видано під звіт ОСОБА_4 видатковим касовим ордером № 6 на суму 2823 грн. 90 коп., що відображено у фінансових документах. По прибуттю з відрядження, працівником до бухгалтерії був наданий авансовий звіт № 117 від 26.03.2008 року на загальну суму 4093 грн. 22 коп., в тому числі добові 1269 грн. 32 коп., вартість авіаквитка 2823 грн. 90 коп. З каси підприємства 28.03.2008 р. ОСОБА_4 виплачено відшкодування витрат на відрядження в сумі 1269 грн. 32 коп. (лише розмір добових), оскільки авіаквиток був раніше виданий йому під звіт. Отже, фактично авіаквиток на відрядження був придбаний підприємством, а не його працівником, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000060 від 13.03.2008 р., та платіжним дорученням № 3192 від 12.03.2008 р., у звязку з чим працівнику були відшкодовані лише добові витрати на відрядження. Крім того, перебування громадянина ОСОБА_4 у відрядженні підтверджується відмітками в посвідченні на відрядження № 7- загр, та в його закордонному паспорті.

Відповідно до пп.4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надмірно виплачених коштів, отриманих платником податків на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір яких розраховується згідно з п.9.10 ст. 9 цього Закону.

Згідно з вимогами пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податків не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону. Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону, податковим агентом, який утримує податок від суми такого доходу та за його рахунок, є підприємство, яке нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід платнику податків.

Відповідно до п. 1.11 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 р. № 146), після повернення з відрядження працівник зобовязаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Разом зі звітом подається посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у звязку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим перерахунком).

Згідно з п. 1.12 розділу 1 Інструкції, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у звязку з відрядженням, не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Враховуючи, що в даному випадку квиток на літак було придбано безпосередньо підприємством і видано працівникові під звіт, підтверджуючими документами понесених витрат, у відповідності до вимог Інструкції, є видаткова накладна № РН-0000060 від 13.03.2008 р., та платіжне доручення № 3192 від 12.03.2008 р.

Всі перелічені вище оригінали документів були надані перевіряючим під час проведення перевірки, що відображено в акті перевірки, та не заперечується відповідачем.

Що стосується роздруківки маршруту, то вона не є документом, який підтверджує вартість понесених працівником витрат на проїзд, про що прямо вказано у листі Міністерства фінансів України від 10.01.2008 р. № 32-180130-07-21/147.

Таким чином, висновок податкового органу щодо не включення позивачем вартості авіаквитка в сумі 2823 грн. 90 коп. до місячного оподатковуваного доходу його працівника ОСОБА_4, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі.

Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000020630/0 від 22.01.2009 р., № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., № 0000020630/2 від 05.05.2009 р., № 0000020630/3 від 15.06.2009 р., № 0000130630/2 від 06.05.2009 р., № 0000130630/3 від 15.06.2009 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 28.10.2010 р.

Суддя В.В.Чорна